§ 5. Джерела навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»

Пізнання основ організації і функцій правоохоронних

органів вимагає вивчення значної кількості джерел інфор-

Організація судових та правоохоронних органів

мації, якими є: праці вітчизняних і зарубіжних учених

(монографічні дослідження, підручники, навчальні посіб-

ники), законодавчі та інші нормативно-правові акти, а

також практика їх застосування.

Учені розробляють теоретичні проблеми правоохо-

ронної діяльності, висловлюють судження щодо загаль-

них і конкретних проблем судової влади, прокурорсько-

го нагляду, досудового слідства, надання правової допо-

моги та з інших питань, що належать до цієї дисципліни.

В наукових дискусіях відхиляються старі і висуваються

нові теоретичні концепції, спрямовані на вдосконалення

правоохоронної діяльності і органів, що її здійснюють.

Осмислення теоретичних питань є найважливішою стаді-

єю наукового пізнання.        '

Закони та інші нормативно-правові акті також є важли-

вим джерелом дисципліни «Організація судових та право-

охоронних органів». Кількість досліджуваних нормативно-

правових актів і положень, що містяться в них, значною мі-

рою пояснюється тим, що ця дисципліна стосується багатьох

органів і посадових осіб, покликаних виконувати важливу

для суспільства правоохоронну діяльність. Завдяки цьому

потрібна особливо ретельна правова регламентація побудо-

ви відповідних органів, їх повноважень і статусу посадових

осіб, що працюють в них, щоб звести до мінімуму або цілком

виключити імовірність судових чи слідчих помилок, що зав-

дають непоправної шкоди правамі свободам особи.

Для масиву нормативно-правових актів щодо право-

охоронних органів характерним є співіснування актів різ-

нсї юридичної сили. Це Конституція України і Конститу-

ція Автономної Республіки Крим (АРК), закони України і

акти Верховної Ради АРК, укази Президента України, по-

станови Кабінету Міністрів України, положення міжнарод-

них договорів, відомчих нормативних актів і т.ін. Ця обста-

вина істотно ускладнює вивчення юридичної бази, на якій

грунтується система правоохоронних органів:

Подоланню цих труднощів покликана сприяти класи-

фікація сукупності нормативно-правових актів. Здійсню-

вати її доцільно, спираючись на дві підстави: перша —

Розділ І. Основні поняття, предмет, система...

класифікація нормативно-правових актів за їх змістом

незалежно від їх юридичної сили; друга — класифікація

нормативно-правових актів за їх юридичною силою.

Всі нормативно-правові акти залежно від їх змісту

(предмета) можна поділити на такі групи актів:

- загального характеру;

- про судову владу, правосуддя, суди і суддів;

- про прокурорський нагляд і органи прокуратури;

- про органи розслідування злочинів;

- про організацію правової допомоги;

- про організаційне забезпечення діяльності судів і

органи, що його здійснюють;

До нормативно-правових актів загального характеру

належать Конституція України, Загальна декларація прав

людини, Міжнародний пакт про громадські і політичні

права, Конвенція про захист прав людини і основних сво-

бод, Основні принципи незалежності судових органів,

закони України «Про державний захист працівників суду

і правоохоронних органів», «Про організаційно-правові

основи боротьби з організованою злочинністю».

Особливе місце в групі нормативно-правових актів,

зрозуміло, посідає Конституція України, в якій вирішені

найбільш принципові питання державного і громадсько-

го життя.

Для навчальної дисципліни «Організація судових та

правоохоронних органів» першорядне значення має роз-

діл II Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і

громадянина». У ньому містяться положення про рівно-

правність громадян, про забезпечення прав і свобод лій"

дини і громадянина шляхом здійснення доступного дяя

всіх правосуддя, про право кожного захищати свої права

і свободи будь-якими не забороненими законом способа-

ми, про право на правову допомогу, про право на оскар-

ження в суд рішень, дій чи бездіяльності всіх державних

органів і посадових осіб, у тому числі про право звертатися

за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнарод-

них судових установ чи до відповідних міжнародних орга-

нізацій, про презумпцію невинності, про заборону приму-

Організація судових та правоохоронних органі*

шувати громадян давати показання або пояснення щодо

себе, про обов'язок держави відшкодовувати матеріальну

та моральну шкоду, завдану злочином чи іншою незакон-

ною дією, про судовий контроль за законністю затриман-

ня і арешту особи, таємницею листування, телефонних

розмов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції.

Ці конституційні вимоги визначають зміст діяльності пра-

воохоронних органів, ставлять їх.у встановлені законом

рамки, впливають на основи їх організації.

Таку ж спрямованість мають положення розділу VIII

Конституції України «Правосуддя», де зосереджені ос-

новні вимоги до порядку і умов здійснення судової влади,

засад організації органів, на які покладається реалізація

цієї влади. Серед них — положення про те, що правосуд-

дя може здійснюватися виключно судами, що організу-

ються відповідно до закону; судді при здійсненні право-

суддя незалежні і підкоряються лише закону; розгляд су-

дових справ повинен бути відкритим, змагальним і т. ін.

Чимало принципових конституційних положень мі-

ститься в інших розділах Конституції України. До них

можна віднести ті, що стосуються Конституційного Суду

України (розділ-ХІІ), прокуратури (розділ VII), адвркатуг

ри(ст. 59Х

Заслуговує на увагу розділ XV Конституції України

«Перехідні положення», зокрема пункти 9,12 і 13, що сто-

суються термінів і порядку приведення у відповідність з

Конституцією судової системи і системи органів проку-

ратури, а також порядку арешту, тримання під вартою і

затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, по-

рядку проведення огляду і обшуку житла або іншого во-

лодіння особи.,,,.      ... ,

Значення конституційних положень полягає, крім

іншого, у тому, що вони маютьстосовно всіх нормативних

актів, що видаються в Україні, найвищу юридичну силу, є

обов'язковими до виконання.

В останні роки все більша увага приділяється підви-

щенню ролі міжнародних (міждержавних) договорів, у

тому числі з питань, пов'язаних безпосередньо з орга-

Розділ І. Основні поняття, предмет, система...

нізацією і діяльністю судів та інших правоохоронних

органів.

Стосовно міжнародних договорів у ст. 9 Конституції

України говориться: «Чинні міжнародні договори, згода

на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,

є частиною національного законодавства України».

Серед міжнародних договорів особливо виділяють-

ся Міжнародний пакт про цивільні і політичні права

людини і Міжнародний пакт про економічні, соціальні

і культурні права (схвалені Генеральною Асамблеєю

ООН 16 грудня 1966 р.), Конвенція прав людини і осно-

вних свобод від 4 листопада 1950 р. Ці нормативні акти

ратифіковані Україною, є частиною її національного

законодавства і обов'язкові до виконання на всій її те-

риторії

Значна увага має приділятися міжнародним докумен-

там, схваленим Генеральною Асамблеєю ООН у різні роки,

зокрема Загальній декларації прав людини, Факультатив-

ному протоколу до Міжнародного пакту про цивільні і по-

літичні права, Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх

форм расової дискримінації, Конвенції проти катувань та

інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гід-

ність, видів покарання, а також Основним принципам не-

залежності судових органів. Ці нормативні акти містять

авторитетну реґламентаціюпитань, пов'язаних з оскаржен-

ням несправедливих, з погляду зацікавлених осіб, рішень

вищих судових інстанцій України в міждержавні органи,

покликані захищати права свободи людини, наприклад, у

Європейський суд з прав людини. Така можливість оскар-

ження прямо передбачена ч. 4 ст. 55 Конституції України.

Що стосується останнього з названих документів, то його

вивчення дозволяє одержати уявлення про те, як повинні

вирішуватися питання забезпечення принципу незалеж-

ності судової влади.

Певне місце серед джерел дисципліни, що вивчаєть-

ся, посідає група нормативно-правових актів про судову

владу. До них належать закони України «Про статус суд-

дів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій

Організація судових та правоохоронних органів

України», «Про арбітражний суд», «Про органи суд-

дівського самоврядування», «Про Вищу раду юстиції».

До нормативно-правових актів, що стосуються органів

прокуратури, належать: Закон України «Про прокуратуру»,

Положення про класні чини працівників органів прокура-

тури, Дисциплінарний статут прокуратури України.

У Законі України «Про прокуратуру» досить детально

вирішені всі основні питання, як-то: поняття і зміст про-

курорського нагляду, принципи організації і діяльності

прокуратури, функції прокурорського нагляду, система

органів прокуратури, повноваження прокурорів, статус

працівників прокуратури. Положення даного Закону уточ-

нюють, доповнюють і розвивають те, що записано в роз-

ділі VII Конституції України, присвяченому прокуратурі.

Численною є група нормативно-правових актів, що

регламентують розслідування злочинів. До них належать:

закони України «Про міліцію», «Про Службу безпеки

України», «Про державну податкову службу України»,

«Про Державний кордон України», «Про оперативно-роз-

шукову діяльність», Положення про Міністерство внутрі-

шніх справ України, Митний кодекс України, Криміналь-

но-процесуальний кодекс України (далі — КПК). Це по-

яснюється тим, що виявлення і розслідування злочинів т-

діяльність неоднорідна. Вона складається з трьох видів:

оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудово-

го слідства. До того ж, особливістю реалізації цієї діяль-

ності є те, що вона покладається на багато які органи з

урахуванням їх профілю.

Зрозуміло, в рамках дисципліни, що вивчається, немає

необхідності досконально засвоювати повний зміст норма-

тивно-правових актів, що регламентують цю діяльність. Це

буде зроблено при вивченні матеріалу в інших дисциплінах.

Однак положення, що стосуються кола органів, які вияв-

ляють і розслідують злочини, їх структури, основних пов-

новажень, взаємодії між собою та іншими державними і

недержавними органами, засвоювати необхідно.

Надання кожному правової допомоги є багатогран-

ною правоохоронною функцією. Серед нормативно-пра-

Розділ І. Основні поняття, предмет, система...

вових актів, що її регламентують, основним слід вважати

Закон України «Про адвокатуру», який, безсумнівно, по-

трібно погоджувати з положеннями Конституції України

і законів, що визначають права і обов'язки тих, хто надає

правову допомогу (наприклад, з КПК, Цивільним проце-

суальним кодексом України, Арбітражним процесуаль-

ним кодексом України, Кодексом України про адмініст-

ративні правопорушення). У цю групу включаються та-

кож нормативно-правові акти, що стосуються статусу ад-

вокатів: Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну

комісію адвокатури і Положення про Вищу кваліфікацій-

ну комісію адвокатури.

Нарешті, остання група нормативно-правових актів є

не настільки численною. До неї належать Положення про

Міністерство юстиції України і Закон України «Про нота-

ріат», атако*деякі із вже зазначених актів (закони Укра-

їни «Про статус судів», «Про Конституційний Суд Украї-

ни», «Про судоустрій України», «Про арбітражний суд»,

«Про органи суддівського самоврядування»). В них міс-

тяться положення, що мають відношення до регламен-

тації складного комплексу дій по здійсненню такої право-

охоронної функції, як організаційне забезпечення судів та

інших правоохоронних органів.

Відповідно до Конституції України і сформульованих

в юридичній доктрині установок нормативно-правові

акти про правоохоронні органи вишиковуються в певну

ієрархічну структуру. Місце конкретного нормативно-

правового акта в цій структурі визначається, як правило,

тим, який орган і в якому порядку його прийняв. Ієрар-

хія нормативно-правових актів в Україні в порядку змен-

шення їх юридичної сили виглядає такш* чином.

На найвищому рівні знаходиться Конституція Украї-

ни. Вона приймається з додержанням особливої процеду-

ри і вирішує основні питання державного і суспільного

життя, у тому числі організації і діяльності правоохорон-

них органів. Усі нормативно-правові акти більш низько-

го рівня повинні точно відповідати конституційним поло-

женням. Тому й прийнято говорити про те, що Конститу-

Організація судових та правоохоронних органів

ція України має найвищу юридичну силу. Скасовується

і змінюється вона теж з додержанням особливої проце-

дури. В цьому полягає одна із гарантій її відносної ста-

більності. Внесення змін і доповнень в Конституцію

здійснюється шляхом прийняття конституційного зако-

ну, який за юридичною силою прирівнюється до Кон-

ституції України.

Трохи нижче в ієрархічній структурі нормативно-пра-

вових актів стоять закони. Відповідно до Конституції

України розрізняються закони України, прийняті на ре-

ферендумі, і закони, прийняті Верховної Радою України.

Серед цих законів найбільш високу юридичну силу мають

закони, прийняті на референдумі і закони про зміну Кон-

ституції України.

Наступними за юридичною силою визнаються міжна-

родні договори, ратифіковані Україною, оскільки ратифі-

кація здійснюється в формі закону. Далі йдуть всі інші за-

кони.

Закони України підлягають безумовному виконанню

і додержанню на всій території України. За наявності до-

статніх для цього підстав деякі закони повністю або част-

ково можуть бути визнані Конституційним Судом Украї-

ни такими, що суперечать Конституції України, внаслідок

чого вони застосовуватися не повинні. Крім того, іншим

судам надане право у разі виникнення в процесі загально-

го судочинства спору щодо конституційності норми зако-

ну, яка має бути застосована судом, призупинити провад-

ження у справі і звернутися до Конституційного Суду

України, який оцінює конституційність закону.

Наступний щабель в ієрархічній структурі норматив-

но-правових актів відведений указам і розпорядженням

Президента України. Зміст цих актів визначається Кон-

ституцією та іншими законами України. Частіше за все

вони стосуються тих правоохоронних органів, що входять

до складу виконавчої влади. Указом може бути затвердже-

не положення про якийсь орган, про покладення на ньо-

го додаткових повноважень або про звільнення його від

таких. Прикладом цього можуть бути, зокрема, укази

Розділ І. Основні поняття, предмет, система...

Президента України, якими затверджено Положення про

Міністерство юстиції України, зміни до Положення про

Міністерство внутрішніх справ України.

Декілька нижчий щабель займають постанови і роз-

порядження Кабінету Міністрів України. Ці акти не мо-

жуть суперечити Конституції, законам та указам Прези-

дента України. Кабінет Міністрів має право регламенту-

вати тільки ті питання, що віднесені до його компетенції

актами більш високого рівня. Цей орган звичайно уточ-

нює і доповнює те, що зафіксовано в законах і указах Пре-

зидента України.

До регламентації організації і діяльності правоохо-

ронних органів можуть мати відношення й акти мініс-

терств і відомств України (відомчі акти), які видаються

керівниками відповідного рівня. Головна їх властивість —

обов'язкова відповідність положенням законів, актів Пре-

зидента і Кабінету Міністрів України. Вони можуть нази-

ватися по-різному: накази, інструкції, вказівки, положен-

ня і т.ін.

Значна кількість відомчих нормативних актів, що сто-

суються судів та інших правоохоронних органів, видана

Міністерством юстиції України. Зоно, наприклад, затвер-

дило інструкцію з діловодства, інструкцію про статистич-

ну звітність. Такі акти в межах своєї компетенції видають

керівники інших правоохоронних органів, наприклад,

Генеральний прокурор України.

З деяких питань відомчі акти затверджуються одночас-

но декількома керівниками правоохоронних та інших ор-

ганів. Такі акти називаються міжвідомчими.

Все більшого значення для регламентації діяльності

правоохоронних органів в останні роки набувають рі-

шення і висновки Конституційного Суду України. Цей

орган не видає нормативно-правових актів, але прийняті

ним рішення, що визнають закон неконституційним,

тягнуть за собою втрату юридичної сиди закону і відпо-

відно неможливість його застосування. Компетентний

орган зобов'язаний скасувати або змінити даний закон.

Природно, таке рішення може стосуватися акта, що ре-

Організація судових та правоохоронних органів

гулює правоохоронну діяльність або організацію органів,

що її здійснюють.

Для встановлення єдності в практиці правозастосу-

вання велике значення мають роз'яснення законодавст-

ва, що даються Верховним Судом України і Вищим арбіт-

ражним судом України. Ці роз'яснення оформлюються

постановами Пленуму Верховного Суду України і рішен-

нями Пленуму і Президії Вищого арбітражного суду Укра-

їни. Деякі з таких роз'яснень стосуються організаційних

питань правоохоронної діяльності.

Для вивчення законів та інших нормативно-правових

актів не останнє місце відводиться знанню джерел їх офі-

ційного опублікування. Правильне застосування будь-

якого нормативного акта вимагає того, щоб органи і по-

садові особи мали можливість керуватися точним текстом

відповідного акта. Досвід показує, що при публікації нор-

мативно-правових актів не завжди виконуються такі ви-

моги. Тому держава бере на себе обов'язок офіційного

видання законів та інших правових актів. Відповідно до

чинного законодавства існує декілька видань, що здійс-

нюють таке опублікування:

- закони публікуються в «Відомостях Верховної Ради

України»;

- закони, укази та розпорядження Президента Украї-

ни, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Укра-

їни публікуються в газетах «Голос України і «Урядовий

кур'єр»;

- відомчі акти, що мають міжвідомче значення, та

деякі інші нормативні акти також публікуються у відом-

чих виданнях;

- акти Конституційного Суду України публікуються у

«Віснику Конституційного Суду України» та деяких інших

офіційних виданнях;

- перелічені вище нормативні акти публікуються та-

кож в «Офіційному віснику України»;

- акти вищих судових інстанцій публікуються у «Віс-

нику Верховного Суду України» і «Збірниках рішень Ви-

щого арбітражного суду України»;

Розділ І. Основні поняття, предмет, система...

- міжнародні документи публікуються у тематичних

збірниках.

Контрольні  запитання

1. Визначте, що таке «правоохоронна діяльність» і назвіть завдан-

ня, що стоять перед нею.

2. Які органи належать до правоохоронних органів держави?

3. Що входить до предмета та системи навчальної дисципліни

«Організація судових та правоохоронних органів»?

4. Які основні джерела навчальної дисципліни «Організація су-

дових та правоохоронних органів»?

Організація судових та правоохоронних органів