§ 1. Поділ влади — передумова виникнення і становлення судової влади

Мислителі минулого, характеризуючи діяльність держа-

ви, поділяли її на законодавчу, виконання законів (або управ-

ління) і часто, крім того, правосуддя. При цьому вони підкре-

слювали, що різні органи держави спеціалізуються на вико-

нанні того чи іншого виду діяльності. Слід відзначити, що од-

нією з владних функцій давнього суспільства, напевно, була

функція судова. Симптоматичним є вислів ученого-державо-

знавця М. Коркунова: «Первісною точкою прояву державно-

го володарювання було судове рішення, а не закон».

Аналізуючи античні політико-правові погляди (Арис-

тотель, Полібій) з проблем класифікації різних органів дер-

жави, можна зробити висновок, що вже тоді зароджувалась

ідея поділу влади та її невід'ємна частина — концепція су-

дової влади.

Черговий етап у розвитку теорії поділу влади, визна-

ченні ролі та місця судової влади пов'язаний з іменем

Джона Локка, який розглядав проблеми державної влади,

становлення політичного суспільства та держави в трак-

татах «Про громадянське правління».

З огляду на ідеї попередників один з найвідоміших

французьких істориків та філософів Шарль Луї Монтеск'є

логічно завершив створення теорії поділу влади. Він ви-

ділив три гілки влади — законодавчу, виконавчу та судо-

ву, підкреслюючи, що йдеться про три частини єдиної вла-

ди, яка з метою більш досконалого державного устрою по-

ділена між окремими структурами. Монтеск'є докладно

охарактеризував галузь діяльності кожної з них.

На його думку, третя гілка влади покликана карати за

злочини і вирішувати спори приватних осіб. Цю владу він

називав судовою. Проблемам організації і функціонуван-

ня судової влади Монтеск'є приділяв особливу увагу. Суд

Розділ II. Судова влада

здійснює тільки функцію відправлення правосуддя. Мон-

теск'є детально зупиняється на найважливіших ознаках

судової влади, до яких належать виборність судців, коле-

гіальність, стабільність судової практики тощо. Визнача-

ючи суд як незалежну владу, Монтеск'є докладно вивчає

це державно-правове явище, вказує на ті необхідні озна-

ки, без яких неможлива його справжня самостійність.

Розроблена Монтеск'є концепція поділу влади, що діє

на основі права та взаємного стримування її гілок з метою

найбільш повного забезпечення прав і свобод людини,

стала ядром класичної теорії поділу влади. Його вчення

справило певний вплив на досвід конституціоналізму за-

хідних країн. Багато з яких конституцій до органів держа-

вної влади відносять лише основні центральні органи дер-

жави. Законодавча влада реалізується парламентом, вико-

навча — президентом та урядом, судова — судами, які очо-

лює вища судова інстанція.

В історії української державності проблема конститу-

ційного закріплення судової влади вирішується вже на

початку XVIII ст. Так, у 1710 р. створюються правовий

уклад та «Пакти і Конституція прав і вільностей Запорізь-

кого Війська» Пилипа Орлика, де відображені основні

положення судової влади.

Ідея створення в Україні справедливого суду згадуєть-

ся і в III Універсалі Української Центральної Ради від 7 ли-

стопада 1917 р.

Конституція Української Народної Республіки від

29 квітня 1918р. фактично закріплює принцип поділу

влади, згідно з яким судова влада в рамках цивільного,

кримінального та адміністративного законодавства здій-

снюється виключно судовими установами. Крім ознаки

виключності, Конституція проголосила й інші ознаки

(наприклад, повнота, підзаконність та ін.) судової влади.

У радянський період ні в Конституції УС РР 1919 р., ні

в Конституції УРСР 1937 р. принцип поділу влади не

знайшов свого втілення. Так само про судову владу як таку

мова не йшла. І, нарешті, Конституція УРСР 1978 р. також

не закріпила поділ влади.

Організація судових та правоохоронних органів

8 червня 1995 р. між Верховною Радою України і Пре-

зидентом України було підписано Конституційний дого-

вір «Про загальні засади організації і функціонування дер-

жавної влади та місцевого самоврядування в Україні на

період до прийняття нової Конституції України», де впе-

рше судовій владі присвячено низку принципових поло-

жень. Так, у ст. З цього договору вказувалося, що держав-

на влада в Україні будується на засадах її поділу на законо-

давчу, виконавчу та судову. В розділі 5 договору особливо

підкреслювалося, що судову владу в Україні здійснюють

виключно суди. Конституційний Суд України, загальні та

арбітражні суди складають судову систему України (ст. 36).

Конституція України від 28 червня 1996 р., закріпивши

принцип поділу влади, виділила судову владу як самостій-

но існуючу (ст. 6). Таким чином, в конституційне законо-

давство України було введено поняття «судова влада».