1.1. Підприємництво як об'єкт кримінологічного та криміналістичного аналізу

Відповідно до Закону України «Про підприємництво» підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку (див. Додаток 1). Воно є двигуном розвитку економіки, але несе з собою і певні кримінологічні та криміналістичні проблеми в попередженні, виявленні та розслідуванні економічних злочинів. Зокрема, в цій сфері вчиняються різноманітні злочини з використанням статусу суб'єкта підприємницької діяльності, при виявленні і розслідуванні яких правоохоронні органи стикаються з певними труднощами. Для ефективної боротьби з цими злочинами необхідно враховувати як економічну сутність підприємництва, його позитивну роль в суспільстві, так і його криміногенність, вплив окремих рис підприємництва на злочинність, методику виявлення і розслідування злочинів. На даний час підприємницька діяльність є малодослідженою в науках кримінально-правового циклу, що робить необхідним розглянути низку положень, які мають принципове значення для розслідування економічних злочинів, прийняття1 правильних рішень у кримінальних справах.

Перш за все, треба звернути увагу на особу підприємця. Виходячи з його функцій в організації виробництва, можна зробити висновок, що підприємці - це люди, які мають такі риси: а) ініціативність, постійний пошук нових можливостей, новаторських і нетрадиційних ідей; б) готовність піти на ри-

зик; в) гнучкість та прагнення до постійного оновлення виробництва; г) цілеспрямованість та наполегливість.

Виходячи з цього, роль підприємшцтва в економіці оцінюється надзвичайно високо. Наприклад, підприємництво визначається як важіль оновлення структури «кономіки. Крім цього, його розвиток викликає конкурентну боротьбу на ринку. З одного боку, конкуренція посилюється внаслідок існування численних і різноманітних підприємницьких структур, а з другого — через суперництво між прогресивним і застарілим у бізнесі. В зв'язку з цим підприємництво є каталізатором економічного розвитку, оскільки конкуренція супроводжується зростанням обсягу виробництва і підвищенням якості товарів і послуг, стимулює інвестиційну діяльність з утворенням нових підприємств. Підприємництво сприяє також раціональному використанню всіх ресурсів І забезпечує високі стимули до праці.

Підприємець бере на себе вирішення найскладніших економічних завдань, які в командно-адміністративній економіці намагалася вирішувати держава за допомогою свого бюрократичного апарату. І як показує міжнародний досвід, підприємці справляються з цим значно краще, забезпечуючи динамічне і ефективне функціонування економіки. Але відбувається це тільки тоді і там, де держава уникає методів адміністративного впливу на підприємців, а будує свої відносини з ними, використовуючи обмірковану і виважену податкову та фінансово-кредитну політику (встановлення розумних ставок додатків і відсотків на державні кредити, цільових дотацій, валютних курсів, розмірів економічних санкцій тощо).

Разом з тим суспільство повинно враховувати і бути готовим відповідним чином відреагуваги на те, що економічна свобода, сприятливі умови для підприємництва будуть використовуватися ділками з кримінальною спрямованістю. Треба враховувати і ту реалію, що при певних умовах на правопорушення, в тому числі і злочин, може піти І добропорядний підприємець. На цю обставину звертають увагу кримінологи країн навіть з високою культурою підприємництва. Наприклад, в 1990 р. в США була проведена перевірка сорока п'яти з ста найбільш великих підрядників Міністерства оборони на предмет подання завищених рахунків. В результаті було виявлено, що керівники таких відомих компаній, як «Дженерал електрик», «Боїнг», «Рокусл інтернешнл», «Сперрі Корпорейшн» і «Мак-Доннел Дуглас» регулярно подавали відомості про по-

наднормові роботи, фальсифікували наряди на окремі види робіт, завищували обсяги робіт, подавали рахунки урядові за понаднормові роботи окремих своїх керівників, включаючи рахунки за членство в різних клубах і навіть за білети до Метрополітен Опера.1

Подібні факти непоодинокі і свідчать вони про певні тенденції в суспільстві, яке розвивається на основі вільного підприємництва. Бізнес за своєю природою потенційно схильний до правопорушень і безумовно містить широкий спектр «білоко-мірцевої» злочинності. Тому і в сучасних умовах слід зважати на відому характеристику капіталу, яку використав К. Маркс: «Капітал боїться відсутності прибутку або занадто маленького прибутку, як природа боїться порожнечі Але якщо є наявним достатній прибуток, капітал робиться сміливим. Забезпечте 10 відсотків, і капітал згоден на усяке застосування, при 20 відсотках він стає пожвавленим, при 50 відсотках позитивно готовий зламати собі голову, при 100 відсотках він нехтує всі людські закони, при 300 відсотках немає такого злочину, на який він не ризикнув би, хоча б з остраху шибениці» ( переклад з російської мій — А.В. ).2

Таким чином, економічна злочинність залишається явищем невипадковим і типовим для підприємництва. Будь-який підприємець потенційно схильний до порушення закону. Адже основним принципом його діяльності є прагнення особистого успіху, розмір якого визначається розмірами прибутку. Непомірне зростання потреб підприємця досягає врешті-решт такого рівня, коли задовольнити їх тільки законними шляхами стає неможливо. І ось тоді риси підприємця, розглянуті в позитивному аспекті (ініціативність, готовність піти на ризик, гнучкість та інші), починають працювати в зворотному напрямку і наносити шкоду економіці і суспільству в цілому. Тому в завдання держави входить не тільки заохочення підприємництва та створення сприятливих для цього умов, а й усунення детермінуючих економічну злочинність факторів, використання для боротьби з нею кримінально-правових засобів. Це передбачає необхідність проведення достатньо глибоких кримінологічних, кримінально-правових та криміналістичних досліджень, зок-

1 Marshall В  Clinard Corporate Corruption: The Abuse of Power. — Praeger,

New York, 1990 P 76-77

2Маркс К. Капитал. T.I - M.: Изд. лолит. л-ры, 1983. С. 770.

рема, з метою розробки ефективних методик виявлення, розслідування та попередження економічних злочинів.

Економічна злочинність в країнах СНД — це проблема, ядром якої є питання умов підприємництва та оподаткування. Характеристика сучасних умов підприємництва в Україні має переважно негативне забарвлення. Правопорушення в сфері підприємництва пов'язуються, перш за все, з утворенням та функціонуванням тіньової економіки, ресурси якої в Україні, за окремими оцінками, співвідносні з ресурсами економіки легальної. Тіньова економіка — це господарська діяльність, яка внаслідок певних причин і умов прагне уникнути контролю з боку держави. За даними офіційної статистики, вже на початок 1996 р. поза банківською системою знаходилося 40% всієї грошової маси. І масштаби відтоку грошей з банківського обігу, за оцінкою радника голови НБУ В. Лисицького, продовжували збільшуватись.1

На думку вчених і спеціалістів, основними факторами, що детермінують посилення і зростання тіньового сектора економіки на сучасному етапі, є:

1) тяжкий податковий прес, що суттєво зменшує зацікавленість та можливості переважаючої кількості підприємців;

2) безконтрольне зростання кількості кримінальних структур, безконтрольність їх діяльності, поширення сфери їх впливу, в тому числі інтеграція організованої злочинності з суб'єктами економічної діяльності;

3) пасивна згода держави на легалізацію кримінальних авторитетів, у тому числі в суспільно-політичному житті;

4) правова незахищеність суб'єктів підприємницької діяльності від зловживань, утискань, протидії та вимагання з боку урядовців державного апарату;

5) відсутність стабільного та збалансованого законодавства, яке б чітко регламентувало економічну діяльність;

6) правовий нігілізм самої влади і населення країни. 2 З накопиченням значних капіталів у тіньовій економіці, в осіб, що контролюють ці капітали, з'являється можливість монополізувати окремі види підприємницької діяльності, впливати на державні структури, політичні партії, пресу тощо. Таким

1 Украинские деловые новости   1996. № 6. С.З.

2 Бородюк В, Турчипов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей. — Экономика Украины, 1996. №11. С.9-10.

чином, складається економічний базис широкомасштабної організованої злочинності. Наприклад, за оцінками експертів Українського центру економічних і політичних досліджень, кримінальні структури в Україні розпоряджаються коштами, які співвідносні з фінансовими ресурсами держави.

Перевірки діяльності підприємницьких структур, які періодично проводяться органами внутрішніх справ та податкової адміністрації, показують, що такі правопорушення як торговельна діяльність без реєстрації, торгівля без документів на якість товару, недодержання правил про касові операції, приховування прибутку, шахрайство та інші є масовими на споживчому ринку.

Аналіз діяльності спільних підприємств (СП) в країнах СНД показує, що з багатьох тисяч утворених СП майже половина фактично не працює. Справа в тім, що в багатьох випадках вони створювались не для розвитку сумісного виробництва чи торгівлі, а для проведення незаконних операцій. В зв'язку з цим звертає на себе увагу той факт, що співзасновниками іншої частини СП (діючих) часто є зарубіжні комерційні фірми, які самі зареєструвалися у себе на батьківщині за 2-3 місяці до утворення СП в Росії, Укра'їні чи інших країнах СНД і в окремих випадках навіть не встигли сплатити податки. Спостерігається й тенденція утворення спільних підприємств з метою отримання різноманітних кредитів та приховування валютних коштів за кордоном. Набувають поширення факти, коли СП утворюються не для здійснення статутної діяльності, а для разових, як правило, зовнішньоекономічних операцій на користь іноземного партнера, після проведення яких вони ліквідуються. За даними Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України, 70% валютного прибутку в Україну не надходить, а осідає на рахунках закордонних банків, відкритих на підставних осіб, і лише 10% валютних коштів, що надходять, використовуються для розвитку виробництва.' Саме такі фірми і намагаються не тільки одержати капітал шляхом різного роду протиправних комбінацій, але і легалізувати на ринку країн СНД свої кошти, одержані незаконно. Одним із способів «відмивання» грошей є їх використання в процесі приватизації.

1 Бпецьтй В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність. - Право України, 1997. № 5. С. 34-37.

10 —

Процес роздержавлення майна за своєю суттю є розподіленням і накопиченням капіталу, що супроводжується різного роду зловживаннями та злочинами. Ознаками цього є непоодинокі факти заниження в кілька разів вартості об'єктів приватизації. Але в основній масі правопорушення в цій сфері с латентними і тому безкарними. Це пояснюється тим, що до зловживань часто бувають причетні впливові структури і відповідальні посадові особи. При цьому факти недоодержання бюджетом значних сум від приватизації видаються за неминучі втрати, пов'язані зі зламом старої бюрократичної системи.

Процеси становлення ринку в Україні супроводжуються і зростанням конкуренції. Без неї не може бути ринкової економіки. Кожний підприємець прагне створити для себе найбільш вигідні умови виробництва та збуту, що супроводжується розшаруванням підприємців, веде до витіснення активними пасивних, дрібних виробників великими. Але боротьба іде часто з використанням незаконних способів, у тому числі насильницьких аж до фізичного усунення конкурентів. Разом з тим треба констатувати, що найбільшу небезпеку для економіки являють розкрадання грошових коштів, що вчиняються підприємцями (псевдопідприємцями), їх посадовими особами чи службовцями з використанням механізму розрахункових операцій.

Саме грошова система з її численними операціями, рухомістю грошових коштів є найбільш уразливою для розкрадань з боку ділків з кримінальною спрямованістю. Закономірна для становлення ринкової економіки відмова держави від прямої участі в господарській діяльності ринкових структур і передання багатьох питань банківського обслуговування підприємницької діяльності комерційним банкам зробили можливим багатомільярдні розкрадання з використанням фальшивих банківських документів, комп'ютерної техніки та переведення грошей за кордон. Перестав діяти державний економічний механізм забезпечення збереження матеріальних цінностей і грошових коштів, який раніше був вбудований в систему централізованого управління економікою. А новий ринковий механізм ще не відпрацьовано.

Розслідування розкрадань грошових коштів в особливо великих розмірах, вчинених з використанням фальшивих платіжних документів — авізо в 1992-1993 роках на території багатьох областей Росії та України, виявило низку проблем. Зокрема, перед правоохоронними органами постали питання: 1) якщо введенням в обіг фальшивих авізо спричиняється май-

11

нова шкода, то кому — державі чи комерційному банку? 2) кого слід вважати потерпшим І визнавати цивільним позивачем 9 3) містить це діяння ознаки розкрадання чи складу Іншого злочину ? 4) j якого моменту цей злочин є закінченим ° ЦІ питання свідчать про проблеми як кримінально-правового характеру, так І розробки принципових положень методики виявлення І розслідування цих злочинів.

Вивчення матеріалів кримінальних справ цієї категорії по-казуг, що працівники оперативних підрозділів, слідчі нерідко не звертають належної уваги на організаційно-правові форми підприємницьких структур, посадовими особами яких були вчинені злочини Як наслідок, виникають проблеми з доказуванням окремих обставин вчинення злочину, кваліфікацією дій обвинувачених, з забезпеченням відшкодування матеріальних збитків та Інші На наш погляд, все це обумовлює необхідність розгляду організаційно-правових форм підприємств як елементів обставин (умов) вчинення злочинів з використанням статусу суб'єктів підприємницької діяльності та їх впливу на вирішення багатьох питань під час розслідування.

Ринкові перетворення, зокрема, відносин власності, управління майном, говарно-грошових відносин тягнуть за собою перегляд традиційних положень та уявлень, що сформувалися в науках кримінально-правового циклу. З прийняттям нової Конституції України проголошено Існування різних форм власності І рівна їх охорона з боку держави. Зокрема, поряд з громадською ( загальнонародною, державною та комунальною) власністю І нарівні з нею існує приватна власність в Індивідуальній чи колективній формі. Акціонерні товариства та Інші колективні підприємства, утворені як юридичні особи, мають право власності на майно, що передане їм у формі внесків їх засновниками, а також на майно, одержане в результаті своєї підприємницької діяльності Як відомо, власник майна Індивідуального (сімейного) приватного підприємства не може бути суб'єктом злочину проти власності цього підприємства, оскільки не може вкрасти сам у себе. Але таким суб'єктом можуть бути посадові особи І службовці. При переданні власником підприємства права управління майном підприємства найманій особі за договором чи контрактом п права та обов'язки повинні бути чітко визначені у відповідних документах.

Злочини посадових осіб підприємств можуть бути спрямовані на протиправне заволодшня як майном «своїх» підприємств,

12

так І майном інших суб'єктів підприємницької діяльності, держави або окремих фізичних осіб. Чітке визначення правового статусу посадової особи по відношенню до власності, чітке визначення її компетенції в договорі (контракті) дозволяє визначити і межі їі відповідальності перед власником підприємства, іншими суб'єктами господарчої діяльності і дати діям правильну юридичну оцінку. Наприклад, таке правопорушення як випуск на підприємстві нсоблікованої продукції та її реалізація в залежності від названих вище обставин може кваліфікуватися як посадове розкрадання ( ст 84 чи ст. 86-1 КК), як ухилення від сплати податків (сг. 148-2 КК) або як Інше правопорушення.

З огляду на ці проблеми виникає питання і про джереда відшкодування матеріальних збитків, заподіяних в результаті ілочинної діяльності власників чи посадових осіб підприємницьких сіруктур. Це потребує аналізу з кримінологічної та криміналістичної точок зору організаційних форм підприємницької діяльної, І і, зокрема, складу майна ії суб'єктів, на які може буї и накладений арешт при розслідуванні у кримінальних справах

Згідно т чинним законодавством підприємницька діяльність може здійснюватись без утворення юридичної особи або з утворенням юридичної особи (підприємства). Підприємство — це самостійниіт господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи І здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяпьність з мстою одержання прибутку (ст. І Закону України «Про підприємства в Україні»).

За формою власності підприємства можуть бути Індивідуальними чи сімейними (засновані на власності фізичної особи та виключно на її праці або праці членів сім'ї), приватними (з правом пайнятгя робочої сипи), колективними, державними та спшьними - при змішаній формі власності (ст. 2 Закону України «Про підприємства в Україні»). З точки зору завдань встановлення винних осіб та забезпечення відшкодування матеріальних збитків при розслідуванні злочинів, вчинених в підприємницьких структурах, заслуговують розгляду дві організаційно-правові форми підприємств: одноосібне володіння та товариство.

Одноосібне володіння — це підприємство, власником якого є одна особа (або сім'я). В даному випадку підприємець особисто володіє матеріальними ресурсами та обладнанням, необхідним для виробничої діяльності, відповідними грошовими коштами і особисто контролює діяльність підприємства, одер-

13

жує прибуток і несе відповідальність за обов'язками та боргами свого підприємства.

Але в зв'язку з труднощами в одержанні кредитів та фінансових коштів з інших джерел такий підприємець, заправило, стикається з такими проблемами, як недостатність коштів на придбання сучасного обладнання, на виплату заробітної плати найманим працівникам на рівні великих фірм, для залучення найбільш кваліфікованої робочої сили та Іншими. При певних обставинах названі труднощі можуть підштовхнути підприємця до скоєння злочину.

Одноосібні підприємства можуть створюватися і спеціально для вчинення економічних злочинів з використанням статусу суб'єкта підприємницької діяльності (зокрема, передбачених ст. 86-1, 148-2, 148-4, 148-5, 165, 172 КК). В цьому плані показовою є кримінальна справа по обвинуваченню засновника І керівника приватного підприємства (надалі ПП) «Промекс» Станкова (прізвище змінене).

В лютому 1996 р. Станков, не маючи наміру займатися статутною підприємницькою діяльністю, заснував і зареєстрував у встановленому порядку ПП «Промекс» (зі складом - 1 чоловік). Згідно зі статутом підприємство повинно було займатися «об'єднанням економічних інтересів, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та Інших ресурсів засновника-власника, а також використанням на взаємовигідних умовах трудових, матеріальних та інших ресурсів інших громадян для здійснення виробничо-господарської, комерційної та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку, за виключенням діяльності, забороненої законодавчими актами України». Але Станков, виступаючи засновником І одночасно керівником ПП «Промекс», фактично ніякою підприємницькою діяльністю не займався, а надавав можливість іншим юридичним і фізичним особам з метою уникнення оподаткування використовувати ПП «Промекс» і його розрахунковий рахунок у банку для перерахування безготівкових грошей, переводу їх в готівку.

Так, у квітні-травні 1996 р. не встановленою слідством юридичною (чи фізичною) особою була здійснена поставка продовольчих товарів (м'ясо, вершкове масло) фірмі «Експрес Арго» на загальну суму 36961 млн. крб. (369610 грн.). З метою одержання готівкових грошей за реалізований товар або подальшого використання безготівкових коштів, обминаючи систему оподаткування, невстановленою особою були використані

14

банківські та інші реквізити ПП «Промекс». На підставі накладних, складених від імені ПП «Промекс» І завірених печаткою цього підприємства, фірмі «Експрес Арго» були поставлені продовольчі товари. Оплата за товари за платіжними дорученнями фірми «Експрес Арго» надійшла на розрахунковий рахунок ПП «Промекс» в розмірі 36961 шш. крб. З цієї суми податок не обраховувався І не сплачувався.

Таких операцій було проведено кілька десятків з участю різних підприємницьких структур. У такий спосіб Станков через розрахунковий рахунок фіктивного підприємства, обминаючи тим самим систему оподаткування, сприяв багатьом іншим юридичним і фізичним особам перераховувати грошові кошти за виконані роботи, надані послуги, а також одержувати виручку від продажу товарів без відображення цієї діяльності в бухгалтерських документах. Загальна сума збитків, заподіяних державі шляхом ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів посадовими та Іншими особами, що використовували розрахунковий рахунок та шип реквізити ПП «Промекс», спеціально створеного з цією метою, за період з березня 1996 р. до травня 1997 р. склала 174"70,7 млн. крб. (174707 гри.).1

З використанням статусу одноосібного підприємства може бути вчинене І розкрадання майна (та супутні йому злочини), зокрема, шляхом укладання фіктивної угоди про поставку певного товару з наступним заволодінням грошима партнера, що надходять за умовами попередньої оплати. При розслідуванні таких злочинів на все майно підприємця-шахрая (включаючи його долю в сім'ї), а також розрахунковий рахунок його підприємства може бути накладений арешт для забезпечення відшкодування заподіяних матеріальних збитків та можливої конфіскації майна.

Товариство, відповідно до Закону України «Про господарські товариства», — це підприємство, установа, організація, що утворюється за угодою двох або більшої кількості окремих осіб (в тому числі юридичних) шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності (див. Додаток 2).

Об'єднуючи свої фінансові ресурси та вміння вести справу, партнери, таким чином, розподіляють ризик, а також прибутки і збитки. Товариство є юридичною особою і власником май-

' Кримінальна справа № 1-1338 за 1998 р. Архів Московського районного суду м  Харкова.

15

на, переданого йому засновниками та учасниками, виробленої продукції, одержаних доходів та Іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (ст.12 Закону України «Про господарські товариства»).

Такі підпригмницькі структури як довірчі товариства, страхові компанії, пенсійні фонди, комерційні банки, тобто ті, діяльність яких в останні роки найбільше була пов'язана з вчиненням економічних злочинів, належать до категорії саме господарських товариств. З точки зору організаційних особливостей та відповідальності партнерів за боргами та зобов'язаннями всі товариства розподіляються на: повні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, командитні товариства, акціонерні товариства.

Повне товариство характеризується тим, що всі його учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (ст. 66 Закону України «Про господарські товариства»).

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки партнерів, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів (ст. 50 Закону України «Про господарські товариства»). Майно товариства, включаючи статутний капітал, належить на правах власності йому самому як юридичній особі, яким воно відповідає за боргами та зобов'язаннями. Оскільки вклади учасників стають власністю товариства, учасники в дійсності взагалі не відповідають за боргами товариства, а несуть лише ризик збитків у вигляді втрати вкладів. Таке підприємство не потребує особистої участі своїх членів у справах товариства. Для управління учасники товариства обирають (призначають) орган управління І а відповідних посадових осіб.

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника (ст. 65 Закону України «Про господарські товариства»).

Командитним товариством визнається товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм май-

16

ном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (ст. 75 Закону України «Про господарські товариства»).

Акціонерне товариство характеризується тим, що його статутний фонд поділено на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і воно несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонерні товариства можуть бути двох видів: 1) відкритим акціонерним товариством, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; 2) закритим акціонерним товариством, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі (ст. 24, 25 Закону України «Про господарські товариства»). Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій, тобто несуть лише ризик збитків у вигляді втрати коштів, вкладених в акції.

Акціонерне товариство вважається найбільш ефективною формою організації бізнесу з точки зору можливості акумулювати значні кошти. Але тут є і серйозний недолік криміногенного характеру — можливість зловживань з боку посадових осіб та недо -бросовісних засновників підприємства. Справа в тім, що рядові акціонери, як правило, не мають змоги ефективно контролювати діяльність посадових осіб. Крім цього, недобросовісні засновники товариства, які можуть фактично приймати рішення (а реалізувати їх через посадових осіб), користуючись тим, що товариство є юридичною особою, мають змогу уникати особистої відповідальності за сумнівну, а іноді відверто злочинну діяльність.

Як свідчить слідча практика, найчастіше економічні злочини в товариствах вчиняються посадовими особами, які можуть бути його засновниками, учасниками чи знаходитись з ними в трудових відносинах. Характерним у цьому відношенні є розкрадання майна та інші злочини, що масово вчинялися посадовими особами небанківських фінансових установ (довірчих товариств, страхових компаній тощо), які обманним шляхом залучали кошти громадян і привласнювали їх. Вирішуючи питання про коло співучасників таких злочинів, про кваліфікацію їх дій і, відповідно, визначення обставин, що підлягають доказуванню, та інших завдань розслідування, необхідно враховувати організаційно-правові форми та вид підприємницької діяльності цих структур. Безпосередньою правовою основою для процесуальних рішень (наприклад, накладення арешту на^майнг^^д^у^щ^ддиярнгтвя) є чинне

законодавство про господарські товариства, законодавство, що регулює даний вид підприємницької діяльності, конкретна установча угода засновників підприємства, цивільно-лравові угоди з іншими юридичними особами та громадянами.

Установча угода — це найважливіший документ, що визначає права та відповідальність партнерів, і тому є цінним джерелом доказів при розслідуванні злочинів, вчинених з використанням статусу товариства як суб'єкта підприємницької діяльності. Як правило, установча угода включає такі положення: 1) найменування товариства (фірми); 2) прізвища та адреси партнерів; 3) мету, сферу діяльності та місцезнаходження фірми; 4) дату початку функціонування товариства та тривалість угоди; 5) характеристику внеску кожного партнера (кошти, інше майно, особисті здібності, досвід), а також дату внеску; 6) розподілення відповідальності кожного партнера; 7) обов'язки кожного партнера та його оклад; 8) порядок розподілення прибутків і можливих збитків; 9) описання процедури обліку (хто його веде, які методи обліку використовуються, де зберігаються облікові документи) та деякі інші.

Підсумовуючи викладене вище, можна констатувати, що різноманітність видів і форм власності, їх рівноправність та принцип повної відповідальності власника за результати своєї підприємницької діяльності вносять певні корективи в діяльність правоохоронних органів, зокрема в діяльність по виявленню економічних злочинів, їх розслідуванню, в прийняття найбільш важливих рішень. Є всі підстави вважати організаційні форми підприємств, з використанням статусу яких були вчинені економічні злочини, необхідним елементом предмета доказування в кримінальних справах даної категорії, їх суттєвий вплив на вирішення багатьох завдань розслідування також обумовлює необхідність їх врахування в криміналістичній характеристиці економічних злочинів як елемента обставин (умов) вчинення цих злочинів.