1.2. Характеристика предмета розкрадання і умов вчинення злочинів у сфері підприємництва

Предметом злочину в теорії кримінального права вважається усяка річ матеріального світу, з певними ознаками якої кримінальний закон пов'язує наявність в діях особи конкретного складу злочину. Це має місце далеко не у всіх

18 —

випадках, а лише там, де на предмет злочину вказується безпосередньо в диспозиції статті кримінального закону. Що стосується такого злочину як розкрадання, то його предмет визначається поняттям «майно», яким охоплюються гроші, матеріальні цінності та деякі інші речі.

З криміналістичної точки зору відомості про особливості предмета розкрадання, зокрема в сфері підприємництва, мають принципово важливе значення для розслідування цих злочинів. Це пояснюється тим, що особливості предмета розкрадання закономірно пов'язані з особливостями умов вчинення злочинів та іншими елементами їх механізму. Так, в значній мірі особливості предмета розкрадання детермінують дії злочинців по підготовці, вчиненню і приховуванню цього злочину, які, в свою чергу, пов'язані з утворенням певних слідів — джерел доказів. Саме ця обставина робить необхідним більш-менш детальне дослідження цих питань у межах методики розслідування названого виду злочинів.

Предметом розкрадання в сфері підприємництва є ті речі, відносно яких здійснюється підприємницька діяльність на різних її етапах. Такими виступають матеріальні цінності, валюта, готівкові гроші, безготівкові грошові кошти. Вони, як правило, легко трансформуються одна в одну, але мають суттєві криміналістичні особливості. Як зазначалося, властивості названих предметів, а також особливості їх руху, зберігання та використання в підприємництві детермінують способи посягання та відповідні наслідки.

Матеріальні цінності виступають безпосереднім предметом розкрадання в сфері підприємницької діяльності найчастіше у вигляді партій певного товару, який висувається на продаж. Наприклад, підприємсць-шахрай, намагаючись заволодіти товаром, укладає договір купівлі-продажу і обманює свого партнера по угоді (продавця товару). З цією метою для розрахунку він використовує незабезпечену коштами чекову книжку ( по суті вона є підробленою). Маючи такий платіжний «документ», шахрай прибуває на підприємство-постачальник, домовляється про закупку певної кількості товару, тут же розплачується чеком і негайно вивозить товар своїм транспортом. Факт підробки чека виявляться тільки при його проходженні через банківську систему (в банку чекодавця), що дає змогу підприє-мцю-шахраю разом з «купленим» товаром зникнути.1

' Детальніше про вказаний спосіб розкрадання див Попович В М. Правові основи банківської" справи Іа її захист від злочинних посягань Київ, КШК ДПФ»Дія-шІюс». 1994. С.211-214.

— 19

Можливий і інший варіант заволодіння матеріальними цінностями. Наприклад, організована злочинна група у складі трьох мешканців Полтавської області, вивчивши важке становище зі збутом на меблевих підприємствах, придбала в м. Харкові фіктивне приватне підприємство «Інтеркім». Маючи на руках статутні документи і печатку, а також підроблені паспорти, «підприємці» почали роз'їжджати по Україні з метою обманного заволодіння меблями з наступним їх продажем і присвоєнням виручених грошей. Так, вони запропонували керівникам закритого акціонерного товариства (ЗАО) «Дніпропетровський меблевий комбінат» купити їхні меблеві вироби на загальну суму 12025 грн. на умовах попередньої 50% оплати. Керівництво ЗАО, терплячи фінансову скруту, погодилося на такі умови. Відповідно до укладеної угоди підприємці-шахраї внесли до каси ЗАО «Дніпропетровський меблевий комбінат» 5400 грн. готівкою з умовою, що останні 6625 грн. будуть перераховані на протязі ЗО днів після одержання меблів. Відвантажені зі складу ЗАО меблі були вивезені автомобілем до Харкова, де частина з них була реалізована, а решта вивезена до Московської і Тульської областей та продана. Виручка була присвоєна і розподілена між співучасниками афери. Борг ЗАО «Дніпропетровський меблевий комбінат», природно, ніхто повертати і не думав.

За такою схемою злочинна група укладала договори з ВАО «Карлівська меблева фабрика» (Полтавська обл.), ВАО «Крас-ноградська меблева фабрика» (Харківська обл.), ВАО «Зоря» (м. Світловодськ Кіровоградської обл.). Всього своєю «підприємницькою» діяльністю до ЇЇ зупинення органами внутрішніх справ злочинна група завдала збитків меблевим виробникам на загальну суму близько 60 тис. гривень.1

Валюта, тобто вільноконвертовані зарубіжні грошові знаки або платіжні документи чи грошові зобов'язання, що використовуються в міжнародних розрахунках, є спокусливим предметом розкрадання для підприємців-злочинців. Порядок обігу іноземної валюти на території України та переміщення її через митний кордон регулюється спеціальними нормативними актами (див. Додатки 7,8). Розкрадання валюти є найбільш характерним при укладанні угод через посередників з іноземними підприє-

1 За матеріалами Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України в Харківській області за 1997 р.

20—-

мствами. Наприклад, через одну з одеських фірм було продано за рубіж 55,4 тис. тонн металу на суму 12,3 млн. доларів, але в Україну надійшло лише 4 млн. доларів. Інша одеська фірма «М» за контрактом з болгарською фірмою поставила в Болгарію та В'єтнам металопродукції на 4 млн. доларів, отримала ж лише 300 тис. доларів. Такі ж випадки мали місце в Криму, де за валютними контрактами вивезено 50 тис. тонн металу на загальну суму З млн. доларів, надійшло ж в Україну лише 150 тисяч. Аналогічні явища супроводжують діяльність підприємств вугільної промисловості та інших галузей народного господарства.1 В подібних випадках, коли іноземна фірма перераховує обумовлену угодою суму за одержаний метал, вугілля тощо, але в Україну на рахунок підприємства-постачальника надходить тільки частина належної суми, мова може йти про розкрадання валютної виручки з боку керівників посередницьких структур та їх співучасників. Про це, зокрема, свідчать поширені факти ліквідації цих структур при названих обставинах, коли посередники-шахраї мають змогу залишити частину (найчастіше більшу) валютної виручки на особистих рахунках в іноземних банках. Але тут виникає питання і про роль та відповідальність керівників ошуканих державних підприємств при укладанні подібного роду угод.

Готівкові гроші як і валюта є більш звабливим для під-приємців-злодіїв предметом розкрадання в порівнянні з матеріальними цінностями. З певною сумою грошей легше зникнути, ніж з партією товару. Відтак підприємницькі дії з готівкою є дуже уразливими для розкрадань та різного роду зловживань. Враховуючи цю обставину, чинне законодавство суттєво обмежує сферу і максимальні обсяги операцій з готівкою. Але повністю закрити шляхи доступу злочинців до готівки неможливо.

Як показує слідча практика, типовими випадками розкрадання готівкових грошей у великих розмірах для України та інших країн СНД є заволодіння коштами громадян, що залучаються довірчими товариствами, страховими компаніями, пенсійними фондами тощо. Це можна проілюструвати таким прикладом.

Директор товариства «Крикет» Братченко шляхом рекламування вигідних умов страхування спокусив багатьох громадян звернутися до послуг своєї фірми. Грошові внески грома-

1 Див. Білецький В  Фіктивне підприємництво і економічна злочинність. — Право України, 1997. № 5.. С.34.

— 21

дян надходили через касирів та Інспекторів по страхуванню І оформлялися як договори займу. Товариство «Крикет» зобов'язувалося через обумовлений термін повернути займи і виплатити страхові суми. Але страхові поліси складалися на зворотному боці бланків договору займу і, як встановило слідство, юридичної сили не мали. Всього було оформлено таким чином договорів з громадянами на загальну суму понад 319 млн. крб. Гроші, що надходили від громадян за договорами, за касою не оприбутковувалися і в банк не надходили, а передавалися касирами та інспекторами безпосередньо Братченку. Вказана сума, як було встановлено в ході слідства, ніде не була розміщена, а була витрачена Братчснком на особисті потреби. Договірні умови, природно, не були виконані.1

Треба звернути увагу на те, що розкрадання готівкових грошей, пов'язане з неоприбуткуванням грошових сум суб'єктом підприємницької діяльності, тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів І за ухилення від сплати податків (ст. 148-2 КК), а в окремих випадках і за посадовий підлог (ст.172 КК).

Безготівкові грошові кошти (банківські гроші) є специфічним предметом розкрадання, оскільки по своїй суті вони е записами грошових сум на рахунках в банку. Безготівкові гроші відповідно до Інструкції про відкриття банками рахунків'у національній та іноземній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 527 від 18.12.98 p., можуть знаходитись на поточному або депозитному рахунках ( див. Додаток 5).

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, їх відокремленим підрозділам а також фізичним особам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів розрахункових операцій в процесі господарчої діяльності.

Депозитний рахунок (депозит) — це вклад грошових засобів (або цінних паперів) на зберігання в банку. Функціонування депозитних рахунків забезпечується через чековий обіг. Чек — це переказний вексель, що виставляється на банк і сплачується за поданням. Чеками можуть розраховуватися як окремі громадяни, так і фірми, що мають чекові вклади (депозити). В будь-який момент чеки можна обміняти на готівкові гроші.

На поточному рахунку знаходяться гроші, призначені для здійснення статутної діяльності (закупівлі сировини, обладнан-

1 За матеріалами Слідчою управління УМВС України в Харківській області за 1997р

— 22 —

ня, товарів, робочої сили тощо), тобто в цьому випадку безготівкові грошові кошти виступають як фінансові ресурси, що використовуються в підприємницькій діяльності, їх функціонування забезпечується через проведення певних розрахункових операцій, пов'язаних з складанням і використанням різноманітних розрахункових документів (платіжних доручень, платіжних вимог, дебетових чи кредитових авізо, чекових книжок та Інших), в яких фіксуються ті чи інші дії. Саме в цьому аспекті безготівкові гроші (як фінансові ресурси) виступають предметом розкрадання.

Розкрадання безготівкових грошових коштів являє собою навмисне, протиправне збільшення суб'єктом підприємницької діяльності грошових сум, що знаходяться на його банківському рахунку або на рахунку іншої особи, з корисливих спонукань. Одержані в результаті розкрадання безготівкові грошові кошти можуть бути використані підприємцем-злочинцем для сплати податків, розрахунку з кредиторами, надання кредиту іншим підприємцям. Крім того, ці кошти можуть використовуватись для придбання матеріальних цінностей (товарів, нерухомості) або для обміну на готівку чи вільноконвєртовану валюту. Остання операція найчастіше проводиться, як показує слідча практика, з порушенням встановленого законом порядку. В таких випадках винні особи притягаються до кримінальної відповідальності за сукупністю злочинів — за розкрадання майна в особливо великих розмірах (ст.86-1 КК) та за порушення правил про валютні операції (ст.80 КК).

Особливістю умов, що сприяють розкраданню у сфері підприємництва, г те, що в Україні (як і в інших країнах СНД) фактично існує «чорний ринок» безготівкових грошових коштів з певним курсом їх обміну на готівку чи вільноконвертовану валюту. З одного боку, є підприємці, які бажають великі суми безготівкових грошових коштів обміняти на готівку, а з другого — злочинці різного роду, що прагнуть готівку, здобуту в результаті злочинної діяльності, обернути в безготівкові гроші і мати змогу використовувати їх в легальному бізнесі. Такі операції звичайно маскуються певними псевдоугодами і відповідними розрахунковими операціями. Ці явища масові і є наслідком функціонування тіньової економіки.

Наявність двох паралельно існуючих і співвідносних за своїми ресурсами легальної і тіньової економік обумовлює «перелив» фінансових ресурсів в той чи інший бік. Саме відтік ре-

23

сурсів з легальної економіки І ї'х використання в неконтрольо-ваній державою тіньовій економіці е однією з головних причин широкомасштабної економічної і соціальної кризи.

З кримінологічної точки зору (але це має значення і в криміналістичному аспекті) існування можливостей безперешкодної трансформації грошових коштів з легальної економіки в тіньову сильно детермінує економічну злочинність. Організовані злочинні угруповання, враховуючи цю можливість, здійснюють широкомасштабні фінансові афери, заздалегідь розраховуючи свої дії по підготовці, вчиненню і маскуванню розкрадань в особливо великих розмірах. Найбільший клопіт для злочинців — це приховування джерела величезних грошових сум при їх використанні в легальній економіці. Дана проблема заслуговує окремого розгляду (див. 1.5).