4.6. Пакти

Пакт (pactum) — неформальна угода, яка не підпадала під жоден з типів контрактів, була позбавлена позовної сили. Розрізняли три категорії пактів.

1.             Pacta adiecta — додаткові угоди. Під цими угодами розуміли

угоди, які приєднувались до якого-небудь головного договору. Роз­

різняли pacta adiecta, що укладались разом з головним договором

(in continenti), і додаткові угоди, укладені пізніше, через певний від­

тинок часу (ex intervallo).

Римляни не визнавали ніяких додаткових угод після укладання договору, за винятком тих, метою яких було полегшення становища боржника. Наприклад, угода про прощення або відстрочку боргу.

2.             Pacta praetoria. Під преторськими пактами розуміли ті пакти,

які претор у своєму едикті наділяв самостійним позовом.

До таких пактів належали:

обіцянка сплатити свій або чужий вже існуючий борг (consti-

tutum debiti proprii або а Непі);

receptum (прийняття), причому розрізняли три випадки:

а)             обіцянка банкіра сплатити чий-небудь борг (receptum ar-

gentarii);

б)            прийняття власниками кораблів, готелів і постоялих дворів

речей пасажирів і постояльців на зберігання з підвищеною відповідаль­

ністю (receptum nautorum, cauporum, stabulariorum). Від відповідальності

звільнялися вони тільки за наявності так званої непереборної сили

(vis maior);

в)             той, хто приймав на себе обов'язки третейського судді,

повинен був їх виконувати; причому в разі невиконання його приму­

шували до того заходами адміністративної влади (receptum arbitrii).

3.             Pacta legitima. Під цими пактами розуміли угоди, які дістали

позовний захист у законодавстві пізньої імперії. До таких пактів

належали:

обіцянка дати придане (pactum dotis). Така неформальна угода

давала право чоловікові вимагати обіцяного приданого;

дарувальна обіцянка (pactum donationis), яка могла бути

здійснена найрізноманітнішими способами.

Дарування є договором про безоплатне надання однією особою іншій певного майна. Дарування — акт добровільної, невимушеної щедрості дарувальника. Дарування передбачає згоду обдаровуваного.

Ознаки дарування:

намір обдарувати (animus donandi); причому намір обдару­

вати мав бути результатом вільного виявлення волі й актом щед­

рості;

надання майнової користі має відбуватись без винагороди;

зменшення майна дарувальника і збільшення майна обдаро­

вуваного;

прийняття дару.

85

Дарування може бути здійснено:

безпосередньо передачею яких-небудь речей або встанов­

ленням речових прав, тобто dando;

відпущенням боргу або відмовою від якого-небудь речового

права, тобто   liberando;

обіцянкою у майбутньому передати яку-небудь річ або вста­

новити речове право, тобто promittendo.

Дарування між подружжям вважалося недійсним, проте якщо обдаровуваний пережив дарувальника, дарування залишалося в силі.

Якщо дарування здійснювалося з дотриманням усіх формальнос­тей, дар не підлягав поверненню, за винятком випадків невдячності, образи, створення небезпеки для життя дарувальника, заподіяння йому тяжкого майнового збитку тощо.

86