Тема 14 Зобов'язання ніби з деліктів

Під зобов'язанням ніби з деліктів (obligationes quasi ex delictio) розуміли такі недозволені дії, які, не будучи деліктами, все ж пород­жують подібні деліктам зобов'язання, тобто стягнення штрафу, винагороди за заподіяні збитки або те й інше разом.

Відповідальність судді за постановления несправедливого вироку. Умисне неправильне або недбайливе вирішення судової справи або встановлення нового незаконного правила, а також порушення інших суддівських обов'язків визнавалося неправомірною дією — ніби деліктом і несло майнову відповідальність. Суддя, який виніс явно несправедливий вирок або не з'явився в призначений день для роз­гляду справи, був зобов'язаний відшкодувати заподіяну його неправо­мірними діями шкоду потерпілій стороні. В разі умисних дій (dolus) суддя відшкодовував усю суму закладеного позову, а за наявності вини — штраф, що призначався судом.

Відповідальність господарів житлових будинків за викинуте або вили­те. Господар чи інший житель житлового приміщення, з якого було щось викинуто або вилито на дорогу, площу або тротуар, де звичайно ходять або їздять люди, відповідали за заподіяну шкоду. Не мало значення, ким була особа, яка викинула або вилила щось — власником будинку чи наймачем, володільцем чи утримувачем. Проте той, хто тимчасово знаходився в будинку, відповідальності не ніс. Мешканці, що проживали разом, несли солідарну відповідальність.

Позов, що випливав з такого недозволеного вчинку, не був делік­тним, оскільки відповідальність за ним наставала без вини, а деліктна відповідальність мала місце лише за наявності вини, проте він наближався до деліктного. Цей позов був введений преторським едиктом для забезпечення безпеки руху на вулицях та в інших громадських місцях міста. Його застосовували і у випадках, коли що-небудь викидалося або виливалося й з інших приміщень або споруд, наприклад з воза, корабля, хліва, якщо в місці, куди вики­нуте чи вилите потрапило, знаходилися люди. Відповідальність наставала в розмірі подвійної суми заподіяної шкоди. Заподіювач шкоди звільнявся від відповідальності тільки в разі непереборної сили.

Небезпечне для пішоходів виставлене, підвішене або вивішене що-небудь, що може впасти на людей. Недбало прикріплена вивіска, небезпечно виставлені на вікні вазони, підвішені на стіні будинку предмети, виставлені або підвішені на балконах речі тощо — все це, знесене вітром або з будь-яких інших причин зірване зі свого місця, може впасти на перехожих і завдати їм певної шкоди. Будь-яка особа, яка помітила подібне, могла подати позов до господаря будинку, в якого що-небудь підвищено або виставлено, про сплату штрафу в розмірі 10 тисяч сестерцій і усунення небезпеки. Відпові­дальність наставала незалежно від вини і наявності шкоди.

92

Неправомірні дії працівників готелів, заїжджих дворів і кораблів, які завдали шкоди майну мешканців і пасажирів. В цьому разі несли відповідальність господарі, які зобов'язані були відшкодувати запо­діяні працівниками збитки в подвійному розмірі. Отже, мешканці й пасажири мали достатньо дійовий правовий захист своїх інтересів проти господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів в разі запо­діяння їм будь-яких збитків. У разі зникнення зданих на зберігання речей мешканці, пасажири могли заявити кондикційний позов до господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів. За шкоду, заподіяну працівниками господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів, меш­канцям і пасажирам потерпілі могли подати квазіделіктний позов безпосередньо до тих, хто вчинив шкоду, а в разі їх неплатоспро­можності — до їхніх господарів.

Шкода, заподіяна рабом або твариною чужому майну або особі. В цьому разі наставала квазіделіктна відповідальність їхнього гос­подаря. Виною власника раба чи тварини, що заподіяли шкоду, вважалась відсутність належного нагляду за тваринами і рабами. Власник раба чи тварини, що заподіяли шкоду, був зобов'язаний відшкодувати її або за ноксальним позовом видати тварину чи раба.

93