15.2. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

В основі призначення покарання за незакінчений злочин і за злочин, вчинений у співучасті, лежать загальні засади призна­чення покарання (ст. 65—67 КК), розглянуті вище. Водночас у ст. 68 КК даються вказівки щодо обставин, які слід враховувати при призначенні покарання за вказаних обставин.

Зазначимо, що ніяких формалізованих меж покарання особі, яка вчинила незакінчений злочин або злочин у співучасті, КК не встановлює. Тобто закон не вимагає обов'язкового пом'якшення покарання особам, які, скажімо, вчинили готування до злочину або були пособниками у злочині, порівняно із тими, хто довів злочинний намір до кінця або був виконавцем злочину.

Але очевидно, що покарання за незакінчений злочин (готу­вання чи замах) буде, як правило, більш м'яким, ніж за злочин закінчений. Ч. 1 ст. 68 КК вказує, що при призначенні покаран­ня за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння (відповідно до класифікації злочинів), ступінь здійснення зло­чинного наміру (готування, незакінчений чи закінчений замах) та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (посягання на непридатний об'єкт чи з непридатними засобами, затримання під час вчинення замаху чи втеча з місця вчинення злочину у зв'язку з появою сторонніх осіб, хвилювання чи пере­бування у нетверезому стані тощо). Врахування всіх обставин дає можливість суду призначити справедливе покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 68 КК при призначенні покарання співучас­никам злочину суд, керуючись положеннями статей 65—67 КК, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

258

Щодо характеру участі, то вона визначається, в першу чергу, видом співучасника: виконавець, організатор, підбурювач, по­собник. У більшості випадків, хоча й далеко не обов'язково, сус­пільна небезпека цих співучасників послідовно оцінюється так: найбільш небезпечним є організатор, потім виконавець, потім підбурювач, потім пособник. Але, скажімо, дорослий підбурювач зазвичай буде розглядатися більш небезпечною, а отже, і такою, що заслуговує більш суворого покарання, фігурою, ніж непов­нолітній виконавець. Судом враховується і ситуація, при якій особа виступає у двох ролях, скажімо, організатор і виконавець, підбурювач і пособник тощо.

Ступінь участі співучасника пов'язана з його реальним внес­ком у досягнення злочинної мети, що оцінюється ініціативою, інтенсивністю дій, наполегливістю, "ділянкою" злочинної актив­ності тощо. Так, більш небезпечним виконавцем буде той, хто безпосередньо виносив викрадені речі з квартири, в яку він про­ник для вчинення злочину, ніж той, хто, стоячи біля неї, спостері­гав за оточуючою обстановкою. Більш небезпечним пособни­ком буде той, який надав виконавцю зброю для вбивства, ніж той, який повідомив виконавцю про місце знаходження потерпі­лого. Але й тут нема ніяких формалізованих, насамперед, визна­чених ознак і, призначаючи покарання, суд зважує всі обставини справи і особу кожного підсудного.