ТЕМА 3 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ ПІД ВАРТУ

Попереднє ув'язнення під варту створює близький до покарання у вигляді позбавлення волі особливий правовий інститут, який має де­які ознаки позбавлення волі. Проте утримання засуджених до пока­рання у вигляді позбавлення волі та ув'язнених згідно із застосова­ним запобіжним заходом має різнитися через ряд обставин.

По-перше, йдеться про осіб, які визнані вироком суду винними у скоєних злочинах і заслуговують на відповідне поводження з ними, яке не може бути таким самим до осіб, стосовно до яких таке рішен­ня судом не прийнято.

По-друге, позбавлення волі як покарання і попереднє ув'язнення як запобіжний захід мають різну мету.

Позбавлення волі як покарання застосовується з метою забезпе­чення виправлення та перевиховання засуджених, запобігання скоєн­ню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Мета попереднього ув'язнення — запобігти можливому ухи­ленню особи, взятої під варту, від слідства і суду, перешкодженню встановленню істини у кримінальній справі або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечити виконання вироку.

Порядок попереднього ув'язнення визначається Законом Украї­ни "Про попереднє ув'язнення" від 30.06.93, Кримінально-про­цесуальним і Виправно-трудовим кодексами України та іншими актами законодавства.

Попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, і засудженого, ви­рок щодо якого не набрав законної сили.

Підстави і порядок виконання запобіжного заходу у вигляді взят­тя під варту регламентуються ст. 148—150, 155—162 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України. До осіб, які обвинувачують­ся у скоєнні злочинів, перелічених у ч. 2 ст.155 КПК України, взяття

34

під варту може бути застосовано з мотивів самої лише небезпечності злочину.

Підставою для попереднього ув'язнення є санкціонована про­курором постанова слідчого органу, який здійснює дізнання, по­станова прокурора або вирок, ухвала суду чи постанова судді про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесені від­повідно до кримінального та кримінально-процесуального законо­давства України.

З огляду на завдання кримінального судочинства утримування осіб, узятих під варту, здійснюється за неухильного додержання Кон­ституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших між­народних правових норм і стандартів щодо поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи- моральних страждань або принижують людську гідність.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення" уста­новами для утримування осіб, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань і Служби безпеки України, а також тюр­ми Державного департаменту України з питань виконання покарань, що виконують також функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, що визначаються потребою у проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового утримування або на гауптвахті.

Порядок і строк утримування осіб, узятих під варту, в ізоляторі тимчасового утримування, на гауптвахті або у тюрмі визначаються законодавством України. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 155 КПК Украї­ни, особи, узяті під варту, можуть перебувати в місцях утримування затриманих щонайбільше три доби, а якщо їх доставления у слідчий ізолятор у цей строк неможливе через віддаленість або за відсутні­стю належних шляхів сполучення — до десяти діб. Строки утриму­вання під вартою регламентуються ст. 156 КПК України. Граничний строк утримування під вартою при розслідуванні злочинів у кримі­нальних справах не може перевищувати 1,5 року. Продовження строку не допускається, і обвинувачений, якого утримувають під вар­тою, підлягає негайному звільненню. Час ознайомлення обвинуваче­ного та його захисника з матеріалами кримінальної справи при об­численні строку утримування під вартою як запобіжного заходу не враховується.

Якщо особи, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягуються до кримінальної від-

3*

35

повідальності за вчинення іншого злочину і до них як запобіжний захід обрано взяття під варту, то вони за постановою особи, яка здійснює розслідування, можуть перебувати у штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або у дисциплінарному ізоляторі вихов­но-трудової колонії чи на гауптвахті.

У випадках і порядку, передбачених ст. 24 ВТК України, засуджені за їх письмовою згодою можуть бути залишені у слідчому ізоляторі (тюрмі) для роботи в ньому, пов'язаної з господарським обслугову­ванням чи благоустроєм.

У зв'язку з перевантаженням слідчих ізоляторів Постановою Верхов­ної Ради України № 3195-ХІІ від 06.05.93 "Про тимчасові слідчі ізоля­тори на територіях виправно-трудових колоній" передбачено створен­ня тимчасових слідчих ізоляторів на території виправно-трудових колоній. Постановою Верховної Ради України № 701/97-ВР від 09.12.97 строк дії Постанови Верховної Ради України від 06.05.93 продовжено до 10.12.2002.

Забезпечення порядку утримування під вартою осіб у місцях по­переднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць поперед­нього ув'язнення.

Режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок, умови утримування осіб, узятих під варту, та нагляд за ними з метою забез­печення попереднього ув'язнення, встановлюється Законом України "Про попереднє ув'язнення" та іншими нормативними актами.

Згідно зі ст. 7 зазначеного Закону основними вимогами режиму у місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, узятих під варту, постійний нагляд за ними та окреме утримування.

Особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, під­лягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню та фотографу­ванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі та посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування — перегляду. Цим особам забо­роняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання у місцях попереднього ув'язнення. Вилучені у них при доставленні у місця попереднього ув'язнення гроші зарахо­вуються на їх особові рахунки, а цінні речі та предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час пере­бування у місцях попереднього ув'язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються у доход держави за мотивованою постановою начальника установи попереднього ув'язнення, яку сан-

36

кціонує прокурор і копія якої приєднується до особової справи особи, яка утримувається під вартою.

Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, під­лягають огляду.

Вимоги щодо окремого утримування осіб у місцях попереднього ув'язнення регламентуються ст. 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення".

Осіб, узятих під варту, утримують у маломісних або загальних ка­мерах. В окремих випадках їх можуть утримувати в одиночних каме­рах з метою збереження слідчої таємниці, захисту ув'язнених від можливих посягань на їхнє життя чи запобігання вчиненню ними но­вого злочину або за наявності на те медичних підстав за мотивова­ною постановою особи, установи, які ведуть справу, чи начальника установи попереднього ув'язнення, яку санкціонує прокурор. Засто­сувати цей захід до неповнолітніх забороняється, а в разі виникнен­ня загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або за­гальної камери.

Осіб, узятих під варту, розміщують у камерах із додержанням пев­них вимог ізоляції:

чоловіків — окремо від жінок;

неповнолітніх — окремо від дорослих. В окремих випадках з метою запобігання порушенням режиму у камерах, де утримують неповнолітніх, за санкцією прокурора допускається утримувати не більше двох дорослих, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжких злочинів;

осіб, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, — окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідаль­ності;

осіб, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, — окремо від осіб, які не перебували у місцях позбавлення волі;

осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких зло­чинів, — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні особливо не­безпечних злочинів проти держави, — як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

особливо небезпечних рецидивістів — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, юстиції та в суді, — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;

37

засуджених — окремо від осіб, які перебувають під вартою, у тому числі засуджених, яким за судовим вироком визначено інший вид режиму виправно-трудової колонії;

іноземних громадян і осіб без громадянства — як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.

Засуджених до смертної кари утримувають ізольовано від усіх, хто перебуває під вартою.

Звинувачених або підозрюваних у тій самій справі за наявності роз­порядження особи або органу, які ведуть справу, утримувають окремо.

Порядок розміщення у лікувальних закладах місць попереднього ув'язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється Держав­ним департаментом України з питань виконання покарань, Службою безпеки України, Міністерством охорони здоров'я України за погод­женням з Генеральною прокуратурою України.

Правове становище осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, регламентується ст. 6 Закону України "Про попереднє ув'язнення", де зазначається, що особи, які перебувають у місцях по­переднього ув'язнення, мають обов'язки та права, встановлені зако­нодавством для громадян України, з обмеженнями, передбаченими Законом України "Про попереднє ув'язнення" і випливають з режи­му утримування під вартою.

Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, визначається законо­давством України, що передбачає права і обов'язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, встановленими Законом України "Про попереднє ув'язнення" (далі — Законом) і випливають з режиму утримування під вартою.

Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, залежно від їх расо­вої, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового ста­ну, політичних поглядів та колишніх заслуг.

Права і обов'язки осіб, узятих під варту, передбачені ст. 9 та 10 цього Закону. Особи, узяті під варту, мають право:

на захист відповідно до кримінально-процесуального законо­давства;

ознайомитись із правилами утримування під вартою;

на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим із дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулян­ки встановлюється до двох годин;

38

одержувати двічі на місяць передачі або посилки вагою до восьми кілограмів і без обмежень грошові перекази та передачі;

купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком про­дукти харчування та предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати, а також без об­межень письмове приладдя, газети, книги через торговельну ме­режу на замовлення;

користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі докумен­ти і записи, що стосуються кримінальної справи;

користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами та книгами з бібліотеки місця попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну ме­режу;

відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди та ко­ристуватися релігійною літературою і властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних ма­теріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув'язнення порядок, а також не обмежуються пра­ва інших осіб;

на восьмигодинний сон уночі, під час якого не допускається залучення до участі у процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

звертатися зі скаргами, заявами та листами до державних органів і службових осіб у порядку, встановленому ст. 13 цього Закону.

Узяті під варту жінки мають право утримувати при собі дітей віком до двох років.

Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у зв'язку з провадженням в іншій справі, утримувають відповідно до правил, встановлених цим Законом. Ці особи одержують посилки і передачі, купують продукти харчування та предмети першої необхід­ності у порядку, встановленому ВТК України для виду режиму вип­равно-трудової колонії, призначеного їм за вироком, ухвалою або по­становою суду.

Перелік продуктів харчування та предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, узятим під варту, встановлюєть­ся Державним департаментом України з питань виконання покарань і Службою безпеки України за погодженням з Генеральною прокура­турою України.

39

Особи, узяті під варту, зобов'язані:

додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;

дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовніш­ній вигляд, постійно підтримувати чистоту у камері;

бути ввічливими з працівниками місця попереднього ув'язнення, а також з іншими особами, узятими під варту; не вступати в су­перечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гід­ність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків;

бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого май­на місця попереднього ув'язнення.

До осіб, узятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміні­страція місця попереднього ув'язнення згідно зі ст. 15 цього Закону може застосовувати такі заходи стягнення:

попередження або догану;

позачергове залучення до прибирання приміщення;

позбавлення права протягом одного місяця купувати продукти харчування й одержувати передачі або посилки.

Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, а також неповнолітні не можуть бути в порядку дисциплінарного стягнення позбавлені права купувати продукти харчування та одержувати передачі або по­силки.

Особи, узяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мо­тивованою постановою начальника місця попереднього ув'язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а непов­нолітні — на строк до п'яти діб. При цьому не повинні погіршуватися встановлені норми харчування.

Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до кар­церу не підлягають.

Заходи стягнення, які застосовуються до взятих під варту, мають відповідати тяжкості та характеру провини. Не допускається застосо­вувати заходів, що навмисно завдають особам, яких утримувають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб із дня виявлення провини, а якщо у зв'язку з провиною здійсню­валася перевірка, — то з дня її завершення, але не пізніше як через шість місяців з дня вчинення провини.

40

Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

До осіб, які перебувають під вартою, у разі їх зразкової поведінки адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати такі заходи заохочення:

оголошення подяки;

дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

збільшення тривалості прогулянки на одну годину;

дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і пред­метів першої необхідності в межах 25 % на місяць від суми, пе­редбаченої ч. 1 ст. 9 цього Закону;

дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;

преміювання за кращі показники в роботі.

Особам, узятим під варту, забезпечуються побутові умови, що від­повідають правилам санітарії та гігієни.

Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути меншою від 2,5 м2, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, — 4,5 м2.

Особам, узятим під варту, безплатно за єдиними нормами, вста­новленими Кабінетом Міністрів України, надаються харчування, інди­відуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-по­бутового забезпечення. У разі потреби їм видаються одяг і взуття встановленого зразка.

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична та протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення органі­зовуються і здійснюються відповідно до законодавства про охоро­ну здоров'я.

Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання ліку­вальних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначають Державний департамент України з питань виконання покарань, Служба безпеки України та Міністерство охорони здоров'я України.

Побачення з родичами або іншими особами адміністрація місця попереднього ув'язнення може надавати особам, узятим під варту, лише з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, у провадженні яких перебуває справа, як правило, один раз на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до двох годин.

Іноземним громадянам, узятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням

41

із Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, які ведуть справу.

Побачення здійснюється під контролем адміністрації місця попе­реднього ув'язнення. У разі порушення правил проведення побачен­ня воно достроково припиняється.

Особа, яку взято під варту, має право на побачення із захисни­ком наодинці без обмеження кількості побачень та їх тривалості з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого пись­мовим повідомленням особи або органу, які ведуть справу, у вільний від виконання слідчих дій час. Адміністрація установи попереднього ув'язнення повинна забезпечити умови для проведення побачень.

Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з пи­сьмового дозволу особи або органу, які ведуть справу. Після набран­ня вироком законної сили листування здійснюється без обмежень.

Скарги, заяви і листи осіб, узятих під варту, переглядає адміністра­ція місця попереднього ув'язнення. Скарги, заяви і листи, що адре­совані прокурору, перегляду не підлягають і надсилаються за адре­сою протягом доби з часу їх подання.

Скарги на дії особи, яка здійснює дізнання, або слідчого надсила­ються адміністрацією місця попереднього ув'язнення прокурору, а скарги на дії та рішення прокурора (за винятком оскарження санкції на арешт) — прокурору вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подання.

Заяви осіб з питань оскарження санкції прокурора на обрання за­побіжного заходу у вигляді взяття під варту надсилаються адміні­страцією місця попереднього ув'язнення до відповідного суду про­тягом доби з часу їх подання, про що одночасно повідомляється прокуророві. Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з веден­ням справи, не пізніше трьох діб із часу їх подання надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення особі або органу, які ведуть справу. Ця особа або орган розглядають їх у порядку, вста­новленому законом. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розго­лошення яких може перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які ведуть справу, про що сповіщають особу, яка перебуває під вартою, і прокурора, який здійснює нагляд за проведен­ням дізнання або слідства.

42

Скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних із веденням справи, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення або надсилаються за належністю у порядку, встановленому законом.

З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, узятих під варту, під розписки, які додаються до їх особових справ.

Особи, яких узято під варту, можуть залучатися до роботи лише у межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з дозволу слідчого, органу дізнання або суду, які ведуть справу. Праця таких осіб оплачується за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із заробітку ув'язнених за виконавчими документами провадяться відрахування в порядку, встановленому за­конодавством України. Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув'язнених, не підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування місця попереднього ув'язнення та поліпшення умов утримування під вартою.

Особи, яких узято під варту, можуть залучатися без оплати лише до робіт, пов'язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього ув'язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у вільний від проведення слід­чих дій час і щонайбільше на дві години протягом дня.

Особи, яких узято під варту, несуть матеріальну відповідаль­ність за заподіяну під час перебування в місцях попереднього ув'яз­нення шкоду в розмірах, встановлених законодавством України.

Збитки відшкодовуються за постановою начальника місця попе­реднього ув'язнення з грошових сум, що є на особовому рахунку особи, яку утримувають під вартою. Не відшкодовані цією особою під час перебування в місці попереднього ув'язнення збитки в разі її за­судження до покарання у вигляді позбавлення волі можуть бути стягнуті адміністрацією ВТУ з коштів, що надійшли на особовий раху­нок засудженого.

У разі скасування або зміни запобіжного заходу збитки, що не відшкодовані особою, звільненою з-під варти, можуть бути стягнуті на загальних підставах.

Адміністрація місця попереднього ув'язнення згідно зі ст. 18 За­кону має право застосовувати до осіб, узятих під варту, заходи фізич­ного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випад­ках та порядку, передбачених Законом.

43

Перед тим як застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю потрібно по можливості попереджати про це. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засо­би та вогнепальну зброю можна застосовувати у разі виникнення безпосередньої загрози життю або здоров'ю працівників місця по­переднього ув'язнення або інших осіб.

Якщо заходів фізичного впливу уникнути неможливо, вони не по­винні перевищувати засоби, необхідні для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув'язнення обов'язків і мають за­подіювати якнайменше шкоди здоров'ю правопорушників. У разі по­треби адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана не­гайно надати допомогу потерпілим.

Працівники місця попереднього ув'язнення мають право застосо­вувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, у тому числі прийоми рукопашного бою, наручники, гумові палиці, гамівні сорочки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водо­мети, бронемашини та інші технічні засоби, а також використовувати службових собак для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.

Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням світ­лозвукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин та інших технічних засобів, застосування яких пов'язане із ризиком за­подіяння шкоди здоров'ю оточуючим, дають начальник управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання по­карань в Автономній Республіці Крим, області, начальник Головного управління Служби безпеки України в Республіці Крим, начальник управління Служби безпеки України в області, місті Києві та Київській області, місті Севастополі або особи, які їх заміщують, директор Дер­жавного департаменту України з питань виконання покарань, Голова Служби безпеки України або їх заступники.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціаль­ні засоби та вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інва­лідності та неповнолітніх, окрім випадків вчинення ними збройно­го опору або групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб.

44

З метою припинення зазначених протиправних дій з дозволу і у присутності медичного працівника особи, узяті під варту, можуть поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може на­дягатися гамівна сорочка.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів за­стосовувати гамівну сорочку забороняється.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його засто­сування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характе­ру правопорушення і особи правопорушника.

У разі вчинення особою, узятою під варту, нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення чи інших осіб, а також у разі здій­снення втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосу­вання вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти неповнолітніх і жінок зас­тосовувати зброю забороняється.

Працівник місця попереднього ув'язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом повідом­ляє про це безпосереднього начальника.

Особи, до яких було застосовано заходи фізичного впливу, спеці­альні засоби або вогнепальну зброю, підлягають обов'язковому ме­дичному огляду.

Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяж­кості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув'язнення повинна негайно письмово повідомляти прокурора.

Перевищення повноважень при застосуванні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою вста­новлену законом відповідальність.

У разі стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабез­печення систем, масових безпорядків, проявів групової непокори осіб, узятих під варту, або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на місце попереднього ув'язнення чи у зв'язку з оголошен­ням надзвичайного стану в районі розташування установи для попе­реднього ув'язнення з дозволу директора Державного департамен­ту України з питань виконання покарань, Голови Служби безпеки України, начальника управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим,

45

області, начальника Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, начальника управління Служби безпеки України в області, місті Києві та Київській області, місті Севастополі, узгодженого з відповідним прокурором, для осіб, які перебувають в установі для попереднього ув'язнення, може бути запроваджено осо­бливий режим строком до ЗО днів.

У разі запровадження особливого режиму в місці попереднього ув'язнення посилюються охорона, нагляд за особами, узятими під варту, припиняються всі заходи, що здійснюються цими особами, а також не надаються побачення та не приймаються посилки та пере­дачі, здійснюються інші режимні заходи.

З метою припинення групових протиправних дій осіб, узятих під варту, і ліквідації їх наслідків використовуються сили та засоби місць попереднього ув'язнення, а в разі потреби з дозволу Міністра внут­рішніх справ України, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в області — органів та підрозділів Міністерства внут­рішніх справ України.

Підстави та порядок звільнення осіб, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, викладені у ст. 20 Закону.

Підстави для звільнення з-під варти:

скасування запобіжного заходу;

зміна запобіжного заходу;

закінчення передбаченого законом строку утримування під вар­тою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено у вста­новленому законом порядку.

Начальник місця попереднього ув'язнення повинен не пізніше як за сім діб до завершення строку утримування під вартою письмово повідомити про це слідчого або орган дізнання, які ведуть справу, а також прокурора, який здійснює нагляд за її веденням. У день за­кінчення строку утримування особи під вартою начальник місця по­переднього ув'язнення повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за додержанням кримінально-виконавчого законодавства.

Звільняє осіб з-під варти начальник місця попереднього ув'язнен­ня на підставі постанови особи, яка здійснює дізнання, слідчого, судді, прокурора або вироку чи ухвали суду. У разі закінчення передбаче­ного законом строку утримування під вартою, якщо цей строк не продовжено, особи, узяті під варту, звільняються за постановою про-

46

курора, який здійснює нагляд за додержанням кримінально-виконав­чого законодавства.

Особа, яка під час попереднього слідства у кримінальній справі пе­ребувала під вартою максимальний строк, встановлений ч. 2 ст. 156 КПК України, підлягає негайному звільненню адміністрацією устано­ви у перший день після закінчення цього строку, якщо не отримано повідомлення слідчого або прокурора про закінчення попередньо­го слідства і пред'явлення його матеріалів для ознайомлення особі, яку утримувають під вартою. Персональна відповідальність за звіль­нення ув'язненого покладається в цьому разі на начальника місця попереднього ув'язнення.

Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув'язнення.

Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув'язнення безплатним проїздом до місця про­живання. У разі потреби їм видаються грошова допомога і одяг.

До персоналу місць попереднього ув'язнення належать осо­би рядового та начальницького складу кримінально-виконавчої сис­теми і військовослужбовці служби безпеки, а також особи, які працю­ють у цих установах за трудовими угодами.

Працівники місць попереднього ув'язнення в межах повноважень, що їх надають Закон України "Про попереднє ув'язнення" та інші законодавчі акти, приймають рішення самостійно і за свої проти­правні дії або за бездіяльність несуть дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана:

забезпечити належні охорону та режим утримування осіб, узя­тих під варту;

створити особам, яких узято під варту, необхідні житлово-по­бутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням;

створити необхідні умови для роботи слідчого, особи, яка про­водить дізнання, прокурора та суду (судді), яка пов'язана з ве­денням кримінальної справи.

Працівникам місця попереднього ув'язнення забороняється всту­пати у неслужбові стосунки з особами, узятими під варту, а також ко­ристуватися їх послугами.

47

Нагляд за додержанням законодавства в місцях попереднього ув'язнення здійснюють Генеральний прокурор УкраТни і підлеглі йому прокурори відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та наказу Генерального прокурора України № 7 від 23.10.98 "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при зас­тосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обме­женням особистої свободи громадян".

Постанови і вказівки прокурорів щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов утримування осіб, узятих під варту, підлягають обов'язковому виконанню адміністрацією місць поперед­нього ув'язнення.

В чому полягає різниця між покаранням у вигляді позбавлення волі та попереднім ув'язненням під варту?

Що є правовою підставою для застосування попереднього ув'яз­нення під варту?

В яких установах здійснюється утримування осіб, взятих під варту?

Строки утримування під вартою, передбачені чинним законодав­ством.

Охарактеризуйте основні вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення.

Якими правами користуються особи, взяті під варту?

Які заходи заохочення та стягнення можуть бути застосовані до осіб, взятих під варту?

Як регулюються чинним законодавством порядок надання особам, узятим під варту, побачень, отримання ними посилок або передач, листування з родичами та іншими громадянами?

В яких випадках і до яких категорій ув'язнених під варту можуть бути застосовані спеціальні засоби та вогнепальна зброя?

Підстави та порядок звільнення з-під варти.

48