ТЕМА 6 МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ

Ефективність карально-виховного впливу на засуджених зале­жить від матеріально-побутового та медико-санітарного забезпе­чення осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відомо, що сутністю покарання є кара, яка безпосередньо прояв­ляється в порядку і умовах виконання покарання. Для позбавлення волі, наприклад, кара характеризується комплексом правообмежень, які входять до режиму відбування покарання. Комплекс правообмежень охоплює й обмеження засуджених у сфері матеріально-побутового забезпечення та медичного обслуговування. Виконання покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань і погіршення здоров'я за­судженого. Про це свідчать і міжнародні норми. Так, у ст. 62 Міні­мальних стандартних правил поводження з ув'язненими (далі — Пра­вил) передбачається, що медичні служби і заклади повинні виявляти всі фізичні та психічні захворювання й вади, які можуть перешкоджати перевихованню ув'язнених, і піклуватися про їх лікування. З цією ме­тою заклади повинні забезпечити необхідне медичне, хірургічне та пси­хіатричне обслуговування.

А згідно з вимогами ст. 22 цих Правил усі заклади повинні мати у своєму розпорядженні у крайньому разі одного кваліфікованого ме­дичного працівника, який має певні знання у сфері психіатрії. Медич­не обслуговування слід організовувати в тісному зв'язку з місцевими або державними органами охорони здоров'я. Воно повинно охоп­лювати психіатричні та діагностичні служби, а в разі потреби — на­давати лікування психічно ненормальним ув'язненим.

Правове регулювання матеріально-побутового та медичного обслу­говування засуджених повинно враховувати вимоги принципу соціаль­ної справедливості, оскільки за функціональною роллю цей принцип є результатом відображення та осмислення життєвих суперечностей і повинен безпосередньо впливати на формування зазначених норм, за­безпечуючи ясність і точність правових формулювань, що відповідають

103

міжнародним стандартам. У зв'язку з цим, як уже зазначалося, Україна як член Ради Європи взяла на себе обов'язок привести чинне законо­давство, що регулює питання боротьби зі злочинністю, зокрема на стадії виконання покарання у вигляді позбавлення волі, у відповідність з міжнародними актами про захист прав людини. У цих актах закріп­лено, що всі приміщення, якими користуються ув'язнені, повинні відпо­відати санітарним вимогам. Адміністрація повинна забезпечити кожно­му ув'язненому харчування, достатньо поживне для підтримки його здоров'я і сил (ст. 20 Правил).

Зазначимо, що норми чинного кримінально-виконавчого законо­давства недостатньо повно і чітко регламентують питання створен­ня у ВТУ нормальних комунально-побутових умов, які відповідають завданням виправлення, а також забезпечення засуджених речовим майном^харчуванням та медичним обслуговуванням.

При цьому принцип соціальної справедливості при реалізації норм матеріально-побутового та медичного забезпечення засуджених ча­сто недооцінюється. Засуджені дуже гостро реагують на випадки порушення їх прав, і іноді їх реакція на недоліки матеріально-побуто­вого характеру буває такою сильною, що призводить до виникнення у ВТУ ексцесів із засудженими, у тому числі до масових безпорядків.

Безумовно, належний побут у ВТУ позитивно впливає на виправ­лення засуджених, сприяє набуттю ними корисних навичок і звичок, привчає до порядку, вчиняє відповідну дисциплінуючу дію, закладає засади для формування здорового морально-психологічного кліма­ту в колективі засуджених.

Таким чином, матеріально-побутове забезпечення та медичне обслуговування осіб, позбавлених волі, передбачає створення сукуп­ності умов утримування засуджених, спрямованих на задоволення їх потреб у харчуванні, одязі, житлі, медичному обслуговуванні.

Матеріально-побутове забезпечення засуджених реалізується у процесі застосування норм, які регулюють порядок та умови відбу­вання покарання у вигляді позбавлення волі. Іншими словами, мате­ріально-побутове забезпечення входить до змісту режиму відбування покарання і виконує виховну та соціально-економічну функції. Ви­ховна функція полягає в тому, що правильно організований побут створює умови для стимулювання виховного процесу у ВТУ, безпо­середньо впливає на моральне та естетичне виховання засуджених. Соціально-економічна функція полягає в тому, що правильно орга­нізоване житлове, комунально-побутове забезпечення засуджених

104

стимулює їх активність, сприяє продуктивності праці та поліпшенню якості виготовленої продукції.

Належна організація матеріально-побутового забезпечення засуд­жених створює передумови для того, щоб режим відбування покаран­ня міг звести до мінімуму відмінність між життям на волі і в місцях позбавлення волі, щоб не зменшувати в засуджених почуття відпові­дальності й осмислення людської гідності. Це положення випливає зі ст. 60 Правил.

Правове регулювання матеріально-побутового забезпечення осіб, засуджених до позбавлення волі, здійснюється Виправно-тру­довим кодексом України, нормативними актами Кабінету Мі­ністрів України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ та інших державних структур.

Матеріально-побутове забезпечення реалізується у таких напрямках:

розміщення засуджених та їх житлові умови;

комунально-побутове обслуговування;

організація харчування;

організація торгівлі;

організація речового забезпечення.

Розглянемо кожний із цих напрямків. Перший охоплює житлові умови та розміщення засуджених.

Згідно зі ст. 74 ВТК України особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, забезпечуються необхідними житлово-побу­товими умовами, що відповідають правилам санітарії та гігієни. У ВТК норма житлової площі на одного засудженого не може бути мен­шою як 2 м2, а у виховно-трудових колоніях та тюрмах — 2,5 м2. За­судженим надаються індивідуальне спальне місце та постільні речі.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ у житлових зо­нах ВТК повинні бути гуртожитки, амбулаторія зі стаціонаром, клуб, бібліотека, столова, магазин, лазня з пральнею та дезінфекційною ка­мерою, перукарня, кладова для зберігання обмінного фонду постіль­них речей та спецодягу, сушіння одягу і взуття та інші приміщення.

За межами колонії повинні розміщуватися склади з продовольчи­ми товарами та речовим майном, особистими речами засуджених довгострокового зберігання, овочесховище та інші об'єкти.

У колонії передбачаються гаряче та холодне водозабезпечення, відведення з території стічних вод. У приміщенні контрольно-пропуск­ного пункту розташовані кімнати для короткострокових та тривалих побачень, для отримання посилок, передач та видачі їх засудженим.

105

У житловій зоні колонії споруджується спортивний майданчик з не­обхідним комплексом спортивних знарядь, а також по можливості літній майданчик для перегляду кінофільмів і місце, з якого засуд­жені розводяться на роботу.

Кожний засуджений отримує постільні речі (два простирадла, на­волочку, ковдру та матрац).

У приміщеннях гуртожитку, окрім спальних місць, обладнуються (з розрахунку на кожний загін) кабінети начальників загонів (вихова­телів), кімнати для виховної роботи, сушіння одягу і взуття, роздя­гальні, туалетні кімнати, кімнати побуту, а в жіночих ВТК — кімнати особистої гігієни жінок.

У зимову пору року температура в житлових приміщеннях ВТУ під­тримується 18—20 °С.

Засуджені, які утримуються у приміщеннях камерного типу ВТК усіх видів режиму та в ШІЗО, забезпечуються житловою площею не менше 2 м2, а в ШІЗО виховно-трудової колонії — 2,5 м2. Площа оди­ночних камер у ВТК особливого режиму не повинна бути меншою як 3 м2. У кожній камері обладнується санітарний вузол.

Комунально-побутове обслуговування засуджених регламен­тується ст. 74 ВТК України та Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ і передбачає:

регулярне миття засуджених у лазні (один раз на 7днів з одно­часною зміною натільної та постільної білизни);

перукарське обслуговування;

прання, прасування та ремонт натільної білизни й постільних ре­чей; зберігання особистих речей засуджених на складі;

забезпечення установ водопостачанням, водовідведенням, енер-го- та теплопостачанням;

забезпечення просушування одягу і взуття засуджених у спе­ціальних приміщеннях-сушильнях.

Вимоги до організаціТ харчування осіб, позбавлених волі, регу­люються ст. 75 ВТК України, згідно з якою засуджені одержують харчування, яке забезпечує нормальну життєдіяльність організму. Норми харчування диференціюються залежно від кліматичних умов розташування ВТУ, характеру виконуваної роботи, віку засуджених, стану їх здоров'я та за іншими факторами.

Харчування засуджених здійснюється за нормами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 336 від 16 червня 1992 р. "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами хар-

106

чування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, які перебува­ють у СІЗО, ЛТП, ІТТ".

Згідно з положеннями цих норм усім особам, які знаходяться в місцях позбавлення волі, кожного дня надається триразове гаряче харчування.

Нині у ВТУ України застосовуються такі норми добового розподі­лу харчування:

№ 1 — для харчування засуджених в УВП;

№ 2 — для харчування засуджених в УВП, які виконують тяжкі роботи зі шкідливими умовами праці;

№ 3 — для осіб, які утримуються в СІЗО, приймальниках-розпо-дільниках, ІТТ;

№ 4 — для засуджених, які утримуються в тюрмах (засуджені в тюрмах, які притягуються до роботи, харчуються за нормою № 1);

№ 5 — для неповнолітніх у виховно-трудовій колонії;

№ 6 — для осіб, які утримуються в лікувально-виховних устано­вах (ЛВУ);

№ 7 — для осіб, які утримуються в УВП, СІЗО, ЛВУ, ІТТ і є потер­пілими у результаті Чорнобильської катастрофи або утримують­ся в УВП, розміщених на території, що належить до зони радіо­активного контролю;

№ 8 — для хворих, які утримуються на стаціонарному лікуванні;

№ 9 — для вагітних жінок і матерів-годувальниць, які утриму­ються в УВП і СІЗО;

№ 10 — для дітей, які утримуються з матерями в УВП і СІЗО;

•           № 11 — засуджених, які перебувають у дорозі (етап, транзит).

Нормами харчування передбачено також певні особливості:

засуджені зростом 190 см і вище забезпечуються додатково по­ловиною пайка згідно з нормою № 1;

на дієтичне харчування ставляться щонайбільше 3 % загальної чисельності засуджених.

Загальна норма для осіб, які утримуються у виправно-трудових колоніях, передбачає харчування сумарної калорійності не менше 2500 ккал. Ця норма призначається для більшої частини засуджених зазначеної категорії.

Засуджені, які працюють на виробництві з тяжкими або шкідливи­ми умовами праці і виконують норму виробітку, отримують підвище­не харчування сумарної калорійності не менше 3500 ккал.

107

На роботах зі шкідливими умовами праці, де передбачене про­філактичне харчування, у дні роботи додатково видають безкоштов­но 0,5 л молока або інші продукти.

Засуджені, які відбувають покарання у тюрмах, харчуються за нор­мою, сумарна калорійність якої становить 2300—2400 ккал.

Вагітним жінкам, матерям-годувальницям, неповнолітнім, а також хворим встановлюються підвищені норми харчування (ст. 75 ВТК Ук­раїни).

При перевезенні засуджених та їх проїзді до місця проживання після звільнення з ВТУ їм видається сухий пайок, що може замінюва­тися за бажанням звільненого грошовою компенсацією за вартістю пайка.

Вартість харчування, за винятком вартості спецхарчування, відшко­довується засудженими з нарахованого їм заробітку (ст. 53 ВТК Ук­раїни).

Засудженим неповнолітнім, інвалідам І та II груп, жінкам, які вагітні понад 4 місяці, жінкам, які не працюють і мають дітей у будинках дити­ни при ВТУ, чоловікам віком понад 60 років, що не працюють, і жінкам віком понад 55 років, а також особам, звільненим від роботи через хво­робу, харчування надається безкоштовно (ст. 75 ВТК України).

Якість готового харчування контролюється медичним працівником шляхом зняття проби, а підтримку в добовому раціоні необхідної кількості білків, жирів, вуглеводів, сумарну калорійність — шляхом ла­бораторного аналізу.

Організація торгівлі у ВТУ регламентується ст. 37 ВТК України і Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ, згідно з якими для засуд­жених організується торгівля продуктами харчування та предметами першої потреби, для чого в кожній ВТУ влаштовуються магазини (лар-ки). Засуджені відвідують магазин загонами (бригадами) згідно із зат­вердженим керівником установи графіком, за яким кожний засуджений має право особисто здійснювати покупки не менше одного разу на тиждень.

Виводити з камер тюрем та ПКТ ВТК засуджених для придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності — заборо­няється. Для засуджених це виконують спеціально призначені спів­робітники. З цією метою кожний засуджений, який має право на придбання продуктів харчування та предмети першої необхідності, заповнює і здає адміністрації бланк-заяву. Отриманий за заявками товар видається засудженому під розписку. Купівля продуктів харчу-

108

вання та предметів першої потреби для осіб, які утримуються в тюр­мах та ПКТ ВТК, здійснюється двічі на місяць.

Оскільки надана засудженим можливість купувати продукти харчу­вання та предмети першої необхідності в торговельній мережі ВТУ є одним із важливих факторів створення у них зацікавленості в резуль­татах своєї праці на підприємствах ВТУ, законом дозволяється здій­снювати купівлю тільки на кошти, зароблені у ВТУ.

Гроші, одержані за переказами від родичів, від реалізації залише­ного на волі майна, які зберігаються в ощадних банках, для закупівлі продуктів харчування та предметів першої необхідності витрачати за­бороняється.

Засуджені можуть купувати тільки за безготівковим розрахунком, за винятком осіб, які перебувають у колоніях-поселеннях, і жінок, яким дозволено проживати за межами колонії. У зв'язку з цим у магази­нах ВТУ обладнується робоче місце бухгалтера-операціоніста, який фіксує витрати коштів, що є на особистих рахунках засуджених.

Законом передбачено, що незалежно від наявності грошей, зароб­лених у ВТУ, непрацездатним засудженим, вагітним жінкам, а також жінкам, які мають дітей у будинках дитини при ВТК, неповнолітнім та засудженим, які перебувають у ВТУ на правах лікувальних та лікарень при ВТУ для утримання інфекційних хворих, дозволяється витрачати на купівлю продуктів харчування та предметів першої необхідності гроші, одержані за переказами.

Перелік продуктів харчування та предметів першої необхідності, які дозволяється купувати засудженим, а також порядок їх придбан­ня визначаються Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ. Сума грошей, яку засуджені можуть витрачати на придбання продуктів хар­чування і предметів першої необхідності, встановлюється ст. 38 ВТК України.

Речове забезпечення засуджених здійснюється за нормами, зат­вердженими Кабінетом Міністрів України.

До речового майна належать усі предмети одягу, взуття, білизни, постільні речі, а також ремонтний матеріал.

Норми речового забезпечення грунтуються на комплексі вимог, що визначаються характером і умовами праці, кліматом, видом режи­му, статтю та віком.

Нині діють такі норми забезпечення засуджених речовим майном:

• № 1 — для засуджених чоловіків, які відбувають покарання у ВТК усіх видів режиму;

109

№ 2 — для засуджених (чоловіків і жінок), які відбувають пока­рання в тюрмах, а також для осіб, які утримуються в СІЗО;

№ 3 — для засуджених жінок, які відбувають покарання у вип­равно-трудових колоніях;

№ 4 — для осіб, які утримуються в ЛТП;

№ 5 — відпускаються матеріали для ремонту одягу та взуття засуджених.

Особливо небезпечні рецидивісти в колоніях особливого режиму речовим майном забезпечуються на загальних підставах за нормою N° 1, але предмети верхнього одягу для них виготовляються з ткани­ни зі смугами чорного та сірого кольорів завширшки 7 см. Голов­ний убір вони носять у формі ковпака.

Постільні речі (простирадла, наволочки, рушник, ковдра) видаються засудженим безкоштовно. Засуджені, які відбувають покарання у вип­равно-трудових колоніях і тюрмах, відшкодовують вартість одягу (крім вартості спецодягу), білизни, взуття з нарахованого їм заробіт­ку. У засуджених, які злісно ухиляються від суспільно корисної праці, вартість одягу, білизни та взуття відшкодовується з коштів, які є на їх особистих рахунках.

Засудженим неповнолітнім, інвалідам І та II груп, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при ВТУ, чоловікам, які не працюють, віком понад 60 років, жінкам віком понад 55 років, а також особам, звільненим від роботи через хворобу, одяг, білизна та взуття надаються безкоштовно (ст. 74 ВТК України).

Правове регулювання і організація медико-санітарного забез­печення осіб, позбавлених волі, випливають із конституційного пра­ва громадян України на охорону здоров'я та медичну допомогу. Правове регулювання здійснюється Виправно-трудовим кодексом України, законодавством про охорону здоров'я, нормативни­ми актами Кабінету Міністрів України, Державного департа­менту України з питань виконання покарань та нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, які ще не втра­тили чинності на цей час.

З метою реалізації медико-санітарного забезпечення засуджених у місцях позбавлення волі організовуються і діють лікувально-про­філактичні заклади, а для лікування та утримання інфекційних хворих засуджених — ВТУ на правах лікувальних (ст. 76 ВТК України).

Лікувально-профілактична та санітарно-протиепідеміологічна робо­та в місцях позбавлення волі організовується і здійснюється згідно із законодавством про охорону здоров'я.

110

Порядок надання особам, позбавленим волі, медичної допомоги, організації та проведення санітарного нагляду, використання ліку­вальних і санітарно-профілактичних закладів системи охорони здо­ров'я і залучення до цього їх персоналу визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань разом з Міні­стерством охорони здоров'я.

Організація роботи з медико-санітарного забезпечення та конт­роль за її станом здійснюються управлінням медичного та санітар­но-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Державного департаменту України з питань виконання покарань та підпорядкова­ними йому відповідними відділами, відділеннями, групами медичного обслуговування спецконтингенту та контролю за санітарно-епідеміо­логічним станом управлінь Державного департаменту в АРК та об­ластях.

Медико-санітарне забезпечення засуджених здійснюється створе­ними в кожній ВТУ медичними частинами, завдання яких — надавати медичну допомогу засудженим, здійснювати санітарний нагляд, здій­снювати профілактичні, протиепідеміологічні заходи. До структури медико-санітарної частини входять, як правило, аптека, амбулаторії, стаціонар (лікарня) з діагностичною лабораторією, стоматологічним, терапевтичним та іншими кабінетами, інфекційний ізолятор та ін.

Медико-санітарне обслуговування починається з моменту прийман­ня засудженого до ВТУ. Згідно з п. 4 § 13 Правил внутрішнього розпорядку ВТУ одразу після прибуття до установи засуджені про­ходять обов'язковий медичний огляд і санітарну обробку в порядку, встановленому діючими санітарно-епідеміологічними нормами. З ме­тою попередження інфекційних захворювань засуджені, які прибули до виховно-трудової колонії, після комплексної санітарної обробки та медичного огляду розміщуються у спеціальних ізольованих каран­тинних приміщеннях. Профілактичний карантин витримується 14 діб, після чого знімається, якщо за цей період серед тих, хто був на ка­рантині, не виявлено інфекційних захворювань. У разі необхідності медичному карантину піддаються засуджені, які прибули до виправ­но-трудових колоній, а також тюрем. У будь-якому разі ці засуджені протягом перших 10 днів розміщуються у приміщеннях окремо від інших засуджених і працюють окремо від інших.

Участь представника медико-санітарної служби є обов'язковою при розподілі новоприбулих засуджених по загонах з тим, щоб було враховано стан здоров'я кожного засудженого.

111

У разі виявлення інфекційних захворювань серед засуджених, які перебувають у карантинному приміщенні, термін карантину продов­жується.

Якщо у ВТУ виявлено інфекційно хворих засуджених, які перебу­вають поза карантинним приміщенням, їх негайно ізолюють, а у ВТУ вводиться карантин з проведенням комплексу необхідних профілак­тичних заходів. Про виявлення інфекційного захворювання у ВТУ не­гайно повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за законністю у місцях позбавлення волі.

Обов'язковому медичному і бактеріологічному обстеженню з ме­тою виявлення інфекційних захворювань піддаються засуджені, які використовуються на роботах у пральнях, перукарнях, будинках дити­ни при ВТУ, харчоблоках та на інших об'єктах, через які може поши­ритись інфекція.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку у ВТУ здійснюються:

клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою засто­сування раціональної терапії та встановлення працездатності за­суджених;

амбулаторне та стаціонарне загальносоматичне і спеціалізоване лікування методами та засобами, що рекомендуються інструк­тивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров'я України.

Згідно з діючими нормативами прийом в амбулаторії веде лікар, а за його відсутності — фельдшер. Дані про обстеження хворого засудженого заносяться до його медичної картки. У разі звільнен­ня засудженого від роботи начальник медико-санітарної частини повідомляє про це начальника ВТУ. Години прийому засуджених встановлюються (як правило, у вільний від роботи час) начальником медико-санітарної частини, а розпорядок її роботи затверджується начальником ВТУ. В амбулаторії щорічно організовується та про­водиться диспансеризація засуджених, яка є ефективним заходом виявлення та профілактики захворювань.

На виробничих об'єктах, де працюють не менше 300 засуджених, створюються медичні пункти, а всі цехи та інші об'єкти обладнуються аптечними сумками швидкої допомоги.

У стаціонарах медико-санітарних частин на лікуванні, як правило, перебувають хворі засуджені, які не потребують тривалого або спе­ціального лікарняного впливу. За наявності у засуджених хвороби, яка потребує тривалого та кваліфікованого лікування, вони розмі-

112

щуються у спеціалізованих республіканських, міжрегіональних і регі­ональних лікарнях Державного департаменту України з питань вико­нання покарань.

Хворі засуджені, яким немає можливості надати стаціонарну ме­дичну допомогу, можуть розміщуватись у лікарнях або інших ліку­вальних закладах системи охорони здоров'я, де організована їх надій­на охорона. У разі потреби до роботи стаціонару може залучатися медичний персонал органів охорони здоров'я.

Крім того, засуджений згідно зі ст. 76 ВТК України має право звернутися за лікарськими консультаціями та лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбан­ня необхідних ліків здійснюються засудженим або його родичами за власний рахунок. У цьому разі консультація і лікування здійснюють­ся в медико-санітарній частині за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медико-санітарної частини.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ в лікувальних закладах місць позбавлення волі ізольовано від інших категорій за­суджених утримуються тільки особливо небезпечні рецидивісти, особи, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і засуджені за особливо небезпечні злочини проти держави. Вони утримуються у спеціально відведених і обладнаних за тюремним зраз­ком палатах. Так само ізольовано утримуються неповнолітні. Жінки утримуються окремо від чоловіків.

Тривалі побачення засудженим, які перебувають у лікувальних зак­ладах, як правило, не надаються. Короткострокові побачення нада­ються начальниками лікувальних закладів за нормами, встановлени­ми для відповідних видів ВТУ.

У разі тяжкої хвороби засудженого, що ставить під загрозу його життя, начальник виправно-трудової (лікувальної) установи надає мож­ливість близьким родичам засудженого відвідати його, і таке відвіду­вання у рахунок чергових побачень не зараховується.

Якщо засуджений переводиться до лікувального закладу зі штраф­ного чи дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу колонії загального, посиленого та суворого режимів або одиночних камер ко­лоній особливого режиму чи карцерів у зв'язку з умисними тілесними пошкодженнями або симуляцією хвороби, час його перебування в лікувальному закладі у строк відбування дисциплінарного покарання не зараховується.

8-606

113

Засуджені, які порушують дисципліну в лікувальних закладах місць позбавлення волі, несуть передбачену законодавством дисциплінарну відповідальність за такими винятками:

вони не можуть бути переведені до приміщень камерного типу та одиночних камер;

у штрафних ізоляторах вони отримують харчування за лікарня­ною нормою і мають право на прогулянку тривалістю до двох годин на день.

Засуджені, які систематично злісно порушують дисципліну, випису­ються з лікувальної установи і переводяться до місця утримання тіль­ки в тому разі, якщо це не становить небезпеки для життя і здоров'я хворого й оточуючих.

Умови утримування засуджених хворих на туберкульоз І та II груп диспансерного обліку у спеціалізованих ВТУ на правах лікувальних передбачають:

включення до розпорядку дня часу проведення лікувальних за­ходів;

перевірку наявності засуджених щонайменше двічі на добу;

надання тривалих побачень за відсутності медичних обмежень;

надання дозволу для короткострокових виїздів за межі місць позбавлення волі, передбачених ВТК України, тільки за умови зняття їх з бацилярного обліку;

організацію праці засуджених за рекомендаціями органів охо­рони здоров'я та медичної служби Державного департаменту.

Засуджені хворі на туберкульоз, які утримуються у ВТУ на правах лікувальних, за систематичні злісні порушення дисципліни та режиму лікування можуть переводитися до приміщень камерного типу на строк до шести місяців, де вони забезпечуються лікуванням, харчу­ванням і щоденною прогулянкою тривалістю до двох годин.

Деякі особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі передбачені ст. 76-1 ВТК України для вагітних жінок, матерів-годувальниць та жінок, які мають дітей віком до трьох років. У разі потреби при виправно-трудових колоніях організовуються будинки дитини. Засуджені жінки можуть віддавати до будинків дитини сво­їх дітей віком до трьох років. Засуджені жінки, які вагітні понад 4 місяці або мають при собі дітей віком до трьох років, направля­ються для подальшого відбування покарання у ВТУ, при якій є бу­динок дитини.

114

Діти засуджених жінок за згодою матері можуть бути передані її родичам або за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклу­вання — іншим особам, або після досягнення трирічного віку направ­ляються до відповідних дитячих закладів.

Якщо мати дитини, яка досягла трирічного віку, не відбула частини строку покарання, що не перевищує одного року, і вона сумлінно ви­конує свої материнські обов'язки, то перебування її дитини в будин­ку дитини може бути продовжено адміністрацією ВТУ до звільнення матері. У разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення адміністрації ВТУ про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасоване.

Засуджені до позбавлення волі, до яких суд згідно зі ст. 14 КК України застосував примусове лікування від алкоголізму чи нарко­манії, піддаються такому лікуванню в місцях позбавлення волі (ст.77 ВТК України). Адміністрація ВТУ забезпечує лікування засуджених під час відбування покарання.

Якщо серед засуджених, які відбувають покарання у ВТУ, виявля­ються особи, які є алкоголіками або наркоманами, суд за місцем від­бування покарання за поданням адміністрації ВТУ вирішує питання про застосування до них примусового лікування.

Примусове лікування засуджених від алкоголізму чи наркоманії здійснюється в місцях позбавлення волі у двох формах:

•           у звичайній ВТУ на базі медико-санітарної частини;

•           у спеціалізованій ВТУ з лікування алкоголіків і наркоманів.

Спеціалізовані ВТУ мають відповідне обладнання, штат лікарів, ста­

тус колонії на правах лікувального закладу.

Після проходження повного курсу примусового лікування від ал­коголізму чи наркоманії адміністрація ВТУ згідно з чинним законо­давством зобов'язана підготувати та направити матеріали до суду для вирішення питання про припинення примусового лікування.

Якщо на час звільнення засудженого з місць позбавлення волі його лікування не завершено, адміністрація ВТУ за наявності відпові­дного медичного висновку направляє до суду подання про продов­ження лікування в медичній установі за обраним ним місцем прожи­вання після звільнення.

8*

115

Завдання та контрольні запитання

Функції матеріально-побутового забезпечення засуджених.

Вимоги чинного законодавства до комунального обслуговуван­ня, забезпечення належних житлових умов та розміщення засуд­жених.

Як здійснюється харчування засуджених у ВТУ?

Як чинним ВТК та Правилами внутрішнього розпорядку ВТУ ре­гулюється порядок торгівлі в місцях позбавлення волі?

Правове регулювання та порядок організації медико-санітарного забезпечення засуджених у ВТУ.