ГЛАВА 11 Кваліфікація посткримінальної поведінки

Один із специфічних інститутів кримінально­го права складають норми, які стосуються пове­дінки особи після вчинення злочину, або як ще її називають — посткримінальної поведінки. На перший погляд видається, що така поведінка не має кримінально-правового значення — адже оцінці підлягає не те, що було після закінчення злочину, а у ході його вчинення. Однак більш детальний аналіз свідчить, що це далеко не так. В цілому ряді випадків посткримінальна поведін­ка сама підлягає кримінально-правовій кваліфі­кації. Вона тягне для особи, дії якої кваліфіку­ються, як позитивні, так і негативні наслідки.

Чинний КК істотно збільшив (порівняно з КК України 1960 р.) коло випадків, коли посткри­мінальна поведінка враховується при кваліфі­кації дій особи, яка вчинила злочин. Досить ска­зати, що більш ніж вдвічі збільшилася кількість норм, які регламентують звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з пози­тивною посткримінальною поведінкою. Разом з

Кваліфікація посткримінальної поведінки    555

тим, законодавча регламентація посткримінальної пове­дінки в КК далеко не завжди досконала, що утруднює зас­тосування відповідних кримінально-правових норм, виз­начення їх співвідношення із суміжними.

Доводиться констатувати, що в слідчо-прокурорській і судовій практиці питання застосування норм, які регла­ментують посткримінальну поведінку, вирішуються не­однозначно, при цьому допускається немало помилок. Роз'яснення ж Пленуму Верховного Суду України існують лише щодо окремих питань (зокрема, звільнення від кри­мінальної відповідальності у зв'язку з позитивною пост-кримінальною поведінкою при даванні хабара).

Разом з тим, відповідні положення в теорії криміналь­ного права по суті не висвітлювалися. Принаймні, відсутні монографічні публікації, немає завершених дисертацій­них досліджень.

Тому аналіз питань кваліфікації посткримінальної по­ведінки становить теоретичний і практичний інтерес, хоча пов'язаний з певними труднощами.