10.3. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності обставин, що виключають злочинність, передбачених Особливою частиною КК

Регламентація об-               Обставини, що виключають зло-

ставин, що виклю- чинність діяння, передбачені як в

чають злочинність Загальній, так і в Особливій частині

діяння, в Особливій кримінального законодавства. При-

частині КК            чому, в Загальній частині КК вста-

новлені ті з них, які поширюються

на всі злочини. Статті ж Особливої частини КК регламен­тують обставини, що стосуються звільнення від криміналь­ної відповідальності лише щодо окремих видів посягань. Причому, такі обставини передбачені тими ж нормами, які встановлюють ознаки злочинів, щодо яких встановлене звільнення від кримінальної відповідальності. Це зробле­но в диспозиціях тих же статей чи частин статей, у яких сформульовані ознаки відповідних злочинів, або у окре­мих частинах статей.

Види обставин, що             Положення Особливої частини

виключають злочин-    КК, які стосуються обставин, що

ність, передбачених    виключають злочинність діяння, є,

Особливою части-    принаймні, трьох видів:

ною КК  1) які вказують на відсутність

певних ознак складу злочину. До них належать, зокрема:

—            залишення в небезпеці, якщо матір перебувала в

обумовленому пологами стані (ч. 2 ст. 135 КК);

2) «вплетені» в диспозиції забороняючих норм, сформу­льовані як обмежувальні умови, не виділені в окремі час­тини статті КК. Відповідні положення стосуються конкре­тизації, своєрідного «нагадування» про інститути Загаль­ної частини КК, за наявності яких діяння не визнається злочином:

самовільне без нагальної потреби, зупинення поїзда

(ст. 283 КК);

здійснене внаслідок крайньої потреби скидання у

межах внутрішніх морських і територіальних вод Украї-

35*

548          Глава 10

ни або у відкритому морі шкідливих речовин і сумішей, що містять такі речовини, інших відходів (ч. З ст. 243 КК); 3) виключні — що передбачають незастосування окре­мих норм щодо певних категорій осіб. Вони в усіх випад­ках встановлені окремими частинами тих же статей КК, у яких передбачена відповідальність за певні дії:

відмова давати показання проти себе, членів сім'ї

чи близьких родичів (ч. 2 ст. 385 КК);

приховування злочину близьких осіб (ч. 2 ст. 396 КК).

Обумовлений поло-           Завідоме залишення без допомо-

гами стан і його вра- ги новонародженої дитини матір'ю

хування при квалі- становить собою кваліфікований вид

фікації    злочину, передбаченого ст. 135 КК.

Позиція законодавця щодо диферен­ціації відповідальності за залишення в небезпеці матір'ю новонародженої дитини кардинально відрізняється від його ж оцінки вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини — в першому випадку відповідальність посилюється (порівня­но з простим видом цього злочину), а в другому — відповід­ний склад злочину є привілейованим. При цьому, як поси­лення, так і пом'якшення відповідальності за злочини, пе­редбачені одним і тим же розділом Особливої частини КК, здійснене з врахуванням однакових ознак, які характери­зують потерпілого та суб'єкт злочину. Навряд чи такий підхід законодавця можна визнати послідовним.

В юридичній літературі, зокрема навчальній, правове значення обумовленого пологами стану матері оцінюєть­ся по-різному. Так, висловлюється думка, що якщо цієї умови немає, дії винної охоплюються ч. 1, а при настанні наслідків, вказаних у ч. З ст. 135 КК, за цією частиною даної статті1. Близький підхід і автора відповідного розді­лу іншого підручника, який вважає, що такий стан не вик­лючає кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК2.

1              Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За

ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і

доп. — С. 75.

2              Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За

ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. — С. 75.

Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність                549

Погодитися з такою оцінкою правового значення ста­ну породіллі, яка не надає допомогу новонародженій ди­тині, і з наведеними пропозиціями щодо кваліфікації її дій, не можна. Видається, що в основі позиції, що крити­кується, лежить неправильне розуміння того, що означає вказівка в КК на обумовлений пологами стан, яку ознаку складу злочину характеризує, з якою метою вона взагалі введена в ст. 135 КК.

Є підстави вважати, що, намагаючись пом'якшити по­зицію, яка стосується більш суворої відповідальності ма­тері за діяння, вчинені щодо новонародженої дитини, в ч. 2 ст. 135 КК закон передбачає обмежувальну умову — відпо­відна норма застосовується, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані. Обумовлений пологами стан матері новонародженої дитини не зводиться, як це вказуєть­ся в одному з цитованих підручників, до того, що в неї про­ходять психічні процеси, які знижують її здатність усвідом­лювати свої дії і керувати ними1. Адже названі процеси ха­рактерні для будь-якої жінки, яка щойно перенесла пологи, і окремо вказувати на них в статті Особливої частини КК не було б потреби. Саме це і має місце в ст. 117 КК, де передба­чена відповідальність за дітовбивство. У ст. 135 КК вказів­ка на обумовлений пологами стан виділена окремо. Це по­яснюється лише тим, що така ознака має місце не у всіх випадках залишення без допомоги матір'ю новонародже­ної дитини, а її наявність встановлюється з врахуванням конкретних обставин справи. Тобто, в одних випадках, по­логи обумовлюють особливий стан породіллі і його слід вра­ховувати при кваліфікації її дій, а в інших — ні.

Тому обумовлений пологами стан як ознака, вказана в ч. 2 ст. 135 КК, передбачає такі фізичні та психічні зміни в організмі породіллі, які унеможливлюють вчинення не­обхідних дій — надання допомоги новонародженому. За наявності цієї ознаки не може наставати кримінальна відповідальність за бездіяльність — залишення без допо­моги, оскільки особа, зобов'язана до певних конкретних дій, не може їх вчинити у зв'язку з особливим станом

1 Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. — С. 75.

550          Глава 10

організму. Таким чином, обумовлений пологами стан відіграє роль обставини, за наявності якої виключається кримінальна відповідальність за діяння, передбачені ст. 135 КК. Причому, вона стосується не лише ч. 2 ст. 135 КК, а й злочину, передбаченого іншими частинами цієї статті Особливої частини КК. Тобто, вказаний стан свідчить про відсутність суспільно небезпечного діяння, а тим самим і всього складу відповідного злочину.

Виходячи з викладеного, можна констатувати, що:

залишення без допомоги новонародженої дитини,

якщо матір перебувала в обумовленому пологами особли­

вому стані, який не давав їй можливості вчинити не­

обхідні дії, не є злочином і не може кваліфікуватися за

жодною частиною cm. 135 КК;

таке ж діяння, якщо матір не перебувала в обумов­

леному пологами стані (тобто, її післяпологовий стан

давав можливість надати допомогу дитині), кваліфі­

кується за ч. 2, а при настанні відповідних наслідків —

за ч. З cm. 135 КК.

Кваліфікуюче зна-              Відповідно до ст. 283 КК кримі-

чення нагальної по- нальна відповідальність за само-

треби зупинення по- вільне зупинення поїзда настає за

їзда         умови, що воно здійснене без на-

гальної потреби. Звідси випливає,

що наявність такої нагальної потреби виключає кримі­нальну відповідальність за самовільне зупинення поїзда. Нагальність же потреби зупинення поїзда, як загаль­новизнано в кримінально-правовій літературі, відіграє таку ж роль, як і крайня необхідність1. Тому є підстави вважати, що самовільне зупинення поїзда буде право­мірним — вчиненим за обставини, яка виключає зло­чинність діяння, якщо:

1 Див. напр.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — 3-є вид., перероб. та доп. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хав-ронюка. — К.: Атіка, 2005. — С. 678; Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. — 4-е вид., перероб. та доп. / Відп. ред. С. С. Яценко. — К.: А.С.К., 2005. — С. 590.

Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність                551

виникла реальна небезпека життю і здоров'ю людей,

власності, іншим охоронюваним законом інтересам;

небезпека, яка викликана зупиненням поїзда, мен­

ша, ніж та, яка загрожувала при продовженні його руху;

зупинення поїзда було єдиним способом усунути цю

небезпеку в обстановці, що склалася. Причому, на­

гальність означає, що не можна було зволікати із зупинен­

ням поїзда, обстановка вимагала саме негайного зупинен­

ня наявними у особи засобами.

Пасажир виявив, що був пошкоджений підшипник вагон­ної вісі, внаслідок тертя вісь почала нагріватися, від іскор існу­вала загроза виникнення пожежі у вагоні, а сильне розкачуван­ня вагона могло призвести до його сходження з рейок на повно­му ходу. На той час провідник вагона, що мав засоби зв'язку з начальником поїзда та машиністом, кудись відлучився. Для уникнення людських жертв і матеріальної шкоди пасажир зу­пинив поїзд стоп-краном, що викликало перерву в русі на магі­стральній колії, а внаслідок екстреного гальмування кілька пасажирів попадали і отримали різного ступеня тілесні ушко­дження. При цьому пасажирові було невідомо, що за кілька хви­лин поїзд мав зупинитися на великій станції, де було передба­чено огляд вагонів, у ході якого несправність була б виявлена і усунута. За таких обставин зупинення поїзда було визнано вчи­неним за нагальної потреби.

Якщо ж заподіяна внаслідок зупинення поїзда шкода виявилася більш значною, ніж відвернена — тобто, коли має місце ситуація, аналогічна перевищенню меж край­ньої необхідності — то потребу зупинення не можна виз­нати нагальною. У такому випадку скоєне має кваліфі­куватися за ч. 1 або ч. 2 cm. 283 КК.

Оскільки нагальна потреба зупинення поїзда виділена в диспозиції статті Особливої частини КК як самостійна обставина, саме на неї і слід посилатися, обґрунтовуючи відмову в порушенні кримінальної справи чи її закриття. З іншого боку, відсутність такої потреби чи її не на­гальність повинна бути доведена при притягненні особи до кримінальної відповідальності за ст. 283 КК.

552          Глава 10

Кваліфікаціязабруд-           У ч. 3 ст. 243 КК встановлена кри-

нення моря внаслі- мінальна відповідальність за непові-док крайньої потреби    домлення уповноваженому органу або

особі про підготовлюване або здійсню­ване внаслідок крайньої потреби скидання забруднюючих речовин в море. З диспозиції цієї частини статті випливає, що злочином визнається не саме по собі скидання в море забруд­нюючих речовин при вказаних обставинах, а лише ненадан-ня інформації про вчинені дії.

Крайня потреба скидання шкідливих речовин чи сумі­шей в море означає, що відповідні діяння вчинені виму­шено, для того, щоб відвернути заподіяння іншої шкоди.

Це, наприклад, скидання баластних вод з танкера, для того, щоб він втримався на плаву при аварії; зливання в море палива з літака, що здійснює аварійну посадку, тощо.

Як і у вище розглянутому випадку з самовільним без нагальної потреби зупиненням поїзда, крайня потреба ски­дання в море забруднюючих речовин означає, що ці дії вчинені у стані крайньої необхідності, тобто:

наявна реальна небезпека плавучим засобам, літаль­

ним апаратам, таким, що знаходяться у морі, спорудам та

перебуваючим на них людям, матеріальним цінностям;

скидання в море шкідливих речовин чи сумішей є

єдиним способом відвернути загрозу;

заподіяна внаслідок цього шкода менша, ніж та, яка

загрожувала при залишенні шкідливих речовин чи сумі­

шей на споруді, плавучому чи повітряному засобі.

Видається, що забруднення моря внаслідок крайньої потреби скидання шкідливих речовин чи суміиіей виклю­чає кримінальну відповідальність за будь-якою частиною cm. 243 КК, а не лише за ч. З цієї статті.

Кваліфікація діянь,              Як зазначено вище, виключни-

вчинених за наяв- ми обставинами, які усувають зло-

ності виключних об- чинність діяння, є такі, що перед-

ставин    бачають незастосування окремих

норм щодо певних категорій осіб. Тобто, з числа суб'єктів злочину виключаються особи.

Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність                553

які прямо вказані в диспозиції статті Особливої части­ни КК.

Вчинення діяння за наявності таких обставин означає відсутність складу злочину. Тому відповідне діяння, яке за загальним правилом є кримінально караним — відмова давати показання проти себе, членів сім'ї чи близьких ро­дичів (ч. 2 ст. 385 КК); приховування злочину членів сім'ї чи близьких родичів (ч. 2 ст. 396 КК), не визнається зло­чинним. Наявність відповідних обставин означає, що кри­мінальна справа не повинна порушуватися, а якщо вони виявлені вже після її порушення, то має бути закрита. При цьому загальною правовою підставою відмови від кримі­нального переслідування є відсутність складу злочину, а безпосередньою, на яку і слід посилатися в процесуальних документах, — наявність обставини, передбаченої Особ­ливою частиною КК.

Названі обставини поширюються лише на діяння, пе­редбачені конкретними статтями КК. Так, зазначені у ч. 2 ст. 385 КК особи не підлягають кримінальній відповідаль­ності за відмову давати показання. Водночас, ця обстави­на не поширюється на завідомо неправдиві показання чи вчинення інших злочинів проти правосуддя; виключення кримінальної відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину членів сім'ї чи близьких родичів не означає, що не настає кримінальна відповідальність за співучасть у злочинах, яка полягає у заздалегідь обіцяно­му переховуванні злочинця, знарядь чи засобів вчинення злочину, тощо.