9.3.2. Щорічні додаткові відпустки

Крім щорічної основної відпустки трудове законодавство України передбачає також надання для певних категорій праців­ників додаткових щорічних відпусток. Такі відпустки згідно із Законом України «Про відпустки», існують двох видів і надаю­ться: за роботу із шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важ­кими умовами праці передбачена для працівників, які зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкід-

ливих виробничих факторів. «Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на що­річні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» затверджено по­становою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290і (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679).

Законом встановлена загальна тривалість цієї відпустки до 35 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки визначається колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умови праці та часу зайнятості пра­цівника в цих умовах. Проте цією ж постановою від 13 травня 2003 р. передбачено максимальну тривалість такої відпустки для кожного виробництва, професії і посади, що очевидно супере­чить п. 2 ст. 7 Закону України «Про відпустки» і обмежує права роботодавця та трудового колективу на встановлення конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливи­ми та важкими умовами праці. Право на цю щорічну додаткову відпустку мають лише ті працівники, які виконують роботи, пе-, редбачені вищезгаданим Списком.

Зазначений Список складається з п'яти книг. Кожна книга поділена на розділи за галузями економіки.

У тому випадку, коли виробництво зазначене без переліку конкретних професій чи посад, то правом на вказану додаткову відпустку користуються всі працівники, які там працюють.

Зазначена додаткова відпустка надається працівникам, які працюють у цих умовах не менше половини робочого дня. Три­валість вказаної відпустки встановлюється пропорційно фактич­но відпрацьованому часу в цих умовах і зазначається в колек­тивному договорі.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за робо­ту зі шкідливими і важкими умовами праці для працівників від­повідного підприємства встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами пра­ці. Така атестація робочих місць за умовами праці відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про поря­док проведення атестації робочих місць за умовами праці» від

1   Офіційний вісник України. — 1997. — № 48. — С 22.

298

299

1 серпня 1992 p. № 442і. При її проведенні враховується гі­гієнічна оцінка умов праці відповідно до «Показників та крите­ріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові від­пустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з нега­тивним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 р. № 383/552.

Міністерство праці та соціальної політики України роз'ясни­ло, що у випадках, коли тривалість додаткової відпустки за ре­зультатами атестації робочих місць перевищує максимальну тривалість, вказану у Списку, відпустка може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підпри­ємства. Оскільки максимальна тривалість такої відпустки для конкретного виробництва чи професії визначена вже згадуваною постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р., то Міністерство праці та соціальної політики України не мало до­статніх підстав, аби передбачати тривалість відпустки більшу ніж передбачено цією Постановою. Проте, з огляду на ч. 2 ст. 7 Закону України «Про відпустки», можна вважати правомірним надання додаткової відпустки більшої тривалості за результата­ми атестації ніж це встановлено Списком лише в тому випадку, якщо її тривалість визначено у колективному договорі.

Ще одним видом щорічних додаткових відпусток, як було за­значено, є відпустки за особливий характер праці. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про відпустки» існує два види таких відпус­ток:

працівникам, робота яких пов'язана з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особли­вих природних географічних і геологічних умовах та умовах під­вищеного ризику для здоров'я;

працівникам з ненормованим робочим днем.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, ро­бота яких передбачена «Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нерво­во-емоційним та інтелектуальним навантаженням або викону-

1              Зібрання постанов,Уряду України. — 1992. — № 9. — Ст. 211.

2              Офіційний вісник України. — 1998. — № 4. — Ст. 167.

ється в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на що­річну додаткову відпустку за особливий характер праці», затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопа­да 1997 р. № 1290 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679)1. При визначенні конкрет­ної тривалості таких відпусток у календарних днях існує також законодавча недоречність, як і при визначенні тривалості від­пусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці. Тобто як і у попередньому випадку ч. 2 ст. 8 Закону України «Про від­пустки» визначає, що конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колек­тивним чи трудовим договором. Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. зроблено спробу нор­мативно встановити тривалість відпусток за роботу з особливими умовами праці для конкретних виробництв і робіт.

Тривалість цієї відпустки залежить від часу зайнятості пра­цівника в умовах, що дають на неї право. Право на вказану відпустку мають працівники при умові зайнятості в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня.

І нарешті, додаткова відпустка передбачена для працівників, які працюють на умовах ненормованого режиму робочого часу. Вони користуються правом на щорічну додаткову відпустку три­валістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість цієї від­пустки, а також перелік категорій працівників, яким вона нада­ється, встановлюється колективним договором.

Така відпустка надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, а також необхідність періодичного виконання службових обо­в'язків в умовах понад норму робочого часу. Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.