1.4. Функції трудового права України

Соціальне призначення права в суспільстві, його місце і роль у сфері соціального регулювання виявляється у його функціях. За визначенням сучасної теорії права, функціями є основні напрями впливу права на людину і суспільство (суспільні відносини)1.

Праву притаманні певні функції, які за різними критеріями поділяються на декілька видів (груп). Розрізняють, наприклад, соціальні функції права і спеціально-юридичні функції.

Перші забезпечують взаємодію права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту, а другі — владно-правовий вплив на суспільні відносини. І в цьому випадку називають регу­лятивну і охоронну функції права2.

^скільки трудове право є однією з галузей (складових) систе­ми права, то цілком очевидно, що йому притаманні всі ті ж самі оШальноправові функції, що й праву в цілому.

Водночас, якщо є загальні напрями впливу права на суспільні відносини загалом, то, ймовірно, є і якісь особливі напрями та­кого впливу на конкретні суспільні відносини. Саме такі напря­ми впливу, якщо їх ув'язати безпосередньо з колом суспільних відносин, що становлять предмет певної галузі права, будуть специфічними функціями тієї чи іншої галузі права. Суть і спе­цифіка суспільних відносин виявляється зовні через функції правового регулювання, у яких відображена природа правових норм і їх соціальне призначення.

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. — К., 1994. — С. 77. 2   Теорія держави і права. — К., 1995. — С. 97.

26

27

Поява трудового права на історичній арені була викликана передусім соціальними чинниками — вимогами найманих пра­цівників захистити свої трудові права, знизити рівень експлуа­тації їхньої праці. Трудове право традиційно характеризувалося як право охорони праці, яка стала свого роду його головним со­ціальним призначенням. Інтереси людини праці зумовлюють власне і характер впливу на формування норм трудового права. За понад столітню історію трудового права в охороні праці вбача­ли і продовжують вбачати його головну соціальну функцію1. Ця функція є настільки специфічною і притаманною саме трудово­му праву, що її можна поставити в один ряд з такими ознаками галузі права, як метод правового регулювання, принципи права тощо при характеристиці трудового права.

Не дивно, що навіть у радянський період про трудове право пи­сали як про право охорони праці. І саму охорону праці розгляда­ли в широкому розумінні цього слова, тобто як трудове право в цілому. Вважалося, що все трудове законодавство служить цілям охорони праці. Його норми встановлені в інтересах трудящих і направлені на створення сприятливих для здоров'я умов праці2.

Сучасний стан розвитку трудового права, особливо в країнах з розвиненою ринковою економікою, свідчить про подальше роз­ширення соціальної функції трудового права, яка вже не може обмежуватися тільки охороною праці. Чимраз більше західних юристів вважають, що трудовому праву належить місія бути га­рантом реалізації широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод, якими наділено людину — учасника процесу пра­ці. Ці права і свободи разом з політичними, громадянськими та іншими визнані світовим товариством основою цивілізованості будь-якої держави3.

Варто наголосити, що й Україна не стоїть осторонь. Ратифіку­вавши цілий ряд міжнародних конвенцій Міжнародної орга­нізації праці (МОП) у галузі праці, проголосивши пріоритет між­народного права щодо внутрішнього (ст. 81і КЗпП), отже, зро­бивши акцент на права людини, на зростання ролі загальнолюд ських цінностей у трудових відносинах, Українська держава ух-

1              Киселев И. Я. Трудовое право стран Запада на рубеже XXI века. —

С. 123.

2              Трудовое право и научно-технический прогресс. — М., 1974. — С. 310.

3              Киселев И. Я. Трудовое право стран Запада на рубеже XXI века. —

С. 124.

лила, по суті, подальше розширення соціальної функції національ-ого труДового пРава- В умовах переходу до ринкової економіки і' озвитку різних форм підприємництва такі напрями впливу на пільно-трудові ВщН0СИНИ слід визнати перспективними."

Соціальні функції права — не єдині напрями його впливу на суспільні відносини. Розрізняють, як уже відомо, ще й спеціаль­но-юридичні функції. Для трудового права можна виділити свої, специфічні, напрями владно-правового впливу на суспільні від­носини, що складають його предмет.

Такими функціями трудового права є захисна, виробнича і виховна. Перша стосується охорони інтересів працівників у тру­дових відносинах, друга — охорони інтересів роботодавців, тре­тя — забезпечення відповідної правової культури у трудових від-1 носинах. \Можна було б дискутувати з приводу самих назв за­значених функцій, особливо перших двох, але від цього "не зміниться сутність останньої. Крім того, такі назви цих функцій вже досить довго фігурують у теорії трудового права і входять до складу специфічного понятійного апарату галузевої науки.

Захисна функція трудового права тісно пов'язана з його со-~ ціальною функцією, якою є охорона праці. Але, якщо остання має більш загальний характер, визначає напрями впливу трудо­вого права на суспільно-трудові відносини, виділяючи його з-по­між інших галузей права та інших соціальних норм, то спеціаль­но-юридична захисна функція трудового права спрямована на охорону трудових прав та інтересів одного з безпосередніх учас­ників трудових правовідносин. У цьому плані трудове право за­хищає інтереси працівника як сторони, певною мірою слабшої у тРУДових відносинах. Правда, не можна вважати, що цим і ви­черпується захисна функція трудового права. Воно покликане охороняти також інтереси інших учасників трудових та тісно по­в'язаних з ними відносин. Але передусім ця функція забезпечує охорону інтересів найманих працівників, які змушені через об'єктивні обставини продавати свою робочу силу та піддаватися експлуатації з боку роботодавців.

Захисна функція трудового права виявляється ще й у тому, що трудове право створює рівні можливості для реалізації грома­дянами своєї здатності працювати, встановлюючи єдині правила Щодо умов праці на підприємствах різних форм власності. Обме­жуючи ступінь експлуатації і закріплюючи мінімальний рівень

28

29

гарантій оплати праці, відпочинку, соціального забезпечення то­що, трудове право гарантує особі можливості відчути себе повно­правним громадянином своєї держави.

Виробнича функція трудового права значно змінилася в су­часних умовах. Від традиційного її розуміння як функції; що за­безпечувала виробництво, належну продуктивність праці і суво­ре дотримання правил трудової дисципліни, вона переросла у функцію захисту інтересів власників-підприємців, тобто робото­давців.

Трудове право, незважаючи на його соціальну природу, не мо­же не захищати інтереси другої сторони у трудових відносинах. Бо інакше воно або вступить у колізію з іншим законодавством, у першу чергу з законодавством про власність і про підприємни­цтво, або ті самі власники-роботодавці змушені будуть ігнорува­ти трудове законодавство і шукати інших правових шляхів для використання робочої сили поза тими, що передбачені цим зако­нодавством.

Виробнича функція трудового права спрямована також на охорону права власності роботодавців, на захист їхніх інтересів як власників майна. Якщо захисна функція забезпечує, наприк­лад, обмеження утримань із заробітної плати працівників, то ви­робнича, напевне, повинна гарантувати роботодавцю можливос­ті стягнути повністю збитки, завдані в результаті заподіяння шкоди працівником, що перебуває у трудових відносинах.

Змінюються також і шляхи забезпечення належного стану трудової дисципліни в сучасних умовах. Якщо раніше у цій сфе­рі переваги надавалися каральним методам, посиленню відпо­відальності за порушення правил внутрішнього трудового розпо­рядку, то тепер виробнича функція має бути спрямована на роз­ширення і вдосконалення заохочувальних методів для стимулювання, в першу чергу матеріального, тих, хто сумлінно працює і не порушує трудових обов'язків.

Виховна функція трудового права не є суто «трудовою» функцією, і може бути властивою й іншим галузям права. Тому цю функцію можна вважати загальноправовою. Якщо врахува­ти, що за правом звичайно завжди стоїть примус, а використан­ня примусу у виховних цілях не всі автори підтримують, то гово­рити про виховну функцію того ж кримінального права можна з натяжкою. У трудовому праві, де роль санкцій незначна, а захо-

пи дисциплінарної відповідальності (їх застосування) є лише правом, а не обов'язком роботодавця, ми маємо всі підстави ви­ділити поряд з іншими, притаманними йому функціями, ще й виховну.

Ця функція, яка направлена перш за все на забезпечення пра­вової культури учасників суспільно-трудових відносин, значною мірою залежить від культури самих цих відносин. Низька якість трудового права веде до низької правової культури суспільства в "цілому, а тому навряд чи можна сподіватися на високу культуру трудових правовідносин у такому суспільстві. За таких обставин виховна функція може, по суті, перерости у антивиховну. Ось чому про виховну функцію трудового права можна говорити ли­ше за умови, що існує високий рівень правового регулювання трудових відносин, який ґрунтується на принципах додержання прав людини і високій загальній правовій культурі у суспільст­ві. І тільки тоді можна досягти відповідного рівня правової куль­тури учасників суспільно-трудових відносин.