18.4. Правове, організаційне та інформаційне забезпечення прогнозування в апаратах МВС України, УМВС, УМВСТ

Прогнозування в органах внутрішніх справ є різновидністю так званого суспільствознавчого (або соціально-економічного) прогнозування, котре об'єднує цілий ряд окремих напрямів, пов'язаних з конкретною сферою використання прогнозів. Найбільш відомий вид прогнозу в сфері діяльності органів внутрішніх справ, як ми вже з'ясували, – це кримінологічний прогноз, під яким, як правило, розуміється наукове передбачення змін у структурі і динаміці правопорушництва (в цілому як явища, окремих його видів, груп і т. ін.) в майбутньому. Цей напрям виник порівняно недавно, лише у кінці 50-х років з'явилися перші публікації з цієї проблеми. У витоків формування нового напряму стояли такі відомі вчені, як Г.А. Аванесов, Ю.Д. Блув-щтейн, С.Е. Віцин, Н.Ф. Кузнєцова та ін.

Особливо активно проблемами кримінологічного прогнозування стали займатися з початку 70-х років. В цей час поряд з теоретичними дослідженнями були зроблені перші спроби розробки прогнозів злочинності. Спеціально для розв'язання цих проблем ще в Штабі МВС СРСР був створений відділ прогнозування та перспективного планування. Саме тут був підготовлений перший в колишньому СРСР кримінологічний прогноз на п'ятирічний період, а, в свою чергу, на його основі був розроблений перспективний план удосконалення діяльності органів внутрішніх справ на 1971–1975рр. Аналогічні підрозділи (відділення, групи) створювалися в штабах МВС республік, УВС крайоблвикон-комів, на них покладалась розробка кримінологічних прогнозів і перспективних планів щодо місцевих умов.

На кінець 70-х років у системі МВС була створена достатньо надійна методична база кримінологічного прогнозування, причому частина задач була реалізована за допомогою ЕОМ. Так, в ГНДЦУІ (Головному науково-дослідному центрі управління та інформації) МВС СРСР тоді на основі екстраполяційних методів розроблялися прогнози різних видів злочинів і категорій осіб, які їх учинили, як для окремих регіонів, так і в цілому по країні. Потім період бурхливого кримінологічного прогнозування змінився на початку 80-х років спадом, система прогнозування, яка на той час почала складатися, по суті, була зруйнована. Через відсутність соціального замовлення проблеми прогнозування почали цікавити переважно вчених. Лише інколи деякі керівники органів внутрішніх справ за своєю ініціативою продовжували використовувати прогнози при плануванні боротьби зі злочинністю.

Наприкінці 80-х років в органах внутрішніх справ, як і в інших системах державного управління, відмічається різке підвищення інтересу до наукових методів управління і, зокрема, наукового прогнозування. Для розв'язання методологічних і методичних проблем прогнозування у складі Академії МВС СРСР в той час

443

створюється Науковий центр управління і соціології, одна із лабораторій якого займалась дослідженням вказаних проблем.

Підхід до проблеми кримінологічного прогнозування в цеп період у порівнянні з першим етапом його розвитку зазнав принципових змін. Якщо раніше прогнози розроблялися шляхом екстраполяції на майбутнє ретроспективних динамічних рядів злочинності (тобто злочинність прогнозувалась на основі аналізу даних тільки про саму злочинність), то тепер для підготовки вірогідних прогнозів такий підхід виявився малоефективним. Проблеми, з якими зіткнулися органи внутрішніх справ наприкінці 80-х і на початку 90-х років, були безпосередньо поєднані з процесами, що мали місце в суспільстві в цілому. Оскільки тоді почались радикальні соціально-економічні і політичні перетворення, вказані процеси прямо позначились і на стані злочинності в країні. Саме з цієї причини в органах внутрішніх справ значну увагу почали приділяти таким видам прогнозів, як соціально-економічний, демографічний, кримінально-правовий та ін.

Звичайно, кримінологічний прогноз продовжував залишатися основним видом прогнозу в органах внутрішніх справ. Інші види прогнозу лише втягують у сферу кримінологічного прогнозу фактори, котрі хоч і справляють вирішальний вплив на стан пра-вопорушництва в країні, однак лежать за межами системи органів внутрішніх справ. Розгляд проблем злочинності через призму політичних і соціально-економічних процесів дозволяє більш обгрунтовано підходити до розробки кримінологічного прогнозу, а отже, більш цілеспрямовано здійснювати розробку стратегії і тактики боротьби зі злочинністю як на загальнодержавному рівні, так і в системі органів внутрішніх справ.

Однак через цілий ряд причин, як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, цей інструментарій в системі МВС України, після проголошення незалежності нашої країни повною мірою не використовується. На початку 90-х років була зроблена спроба створити необхідну організаційну базу для проведення такої роботи: на рівні МВС України, практично в усіх основних службах були створені структурні підрозділи, вже в самій назві яких містилося завдання розробки відповідних прогнозів5. Однак відсутність достатньої правової регламентації цієї функції, необхідної методологічної та методичної бази для її реалізації, а також відсутність її в числі пріоритетів відповідного керівництва призвели до того, що при черговому коректуванні організаційної структури МВС України (1997р.) термін 'прогнозування" зник

5 Так, у структурі Штабу виник відділ аналізу та прогнозування; у структурі ГУБОЗ – відділ узагальнення оперативної інформації, організаційно-зонального контролю і управління, аналізу і прогнозування криміногенних прогнозів; у структурі ГУКР – відділ аналізу, прогнозування, інформації та планування; у структурі ГУДСБЕЗ – відділ аналізу, прогнозування та інформації" та ін.

444

із назв майже всіх структурних підрозділів, залишившись тільки в ГУБОЗі та Управлінні оперативної інформації при МВС України. Практично прогнозуванням у МВС України в наш час реально займається лише відділ аналізу та прогнозу Управління оперативної інформації при МВС України, де є відповідні фахівці. Деякі зусилля в цьому напрямі робить Штаб та ГУДСБЕЗ.

Основним гальмом на шляху впровадження прогнозних дослідженії в практичну діяльність системи є відсутність відповідної нормативної бази. Сьогодні ця функція достатньою мірою не регламентована ні Законом "Про міліцію", ні Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, ні положеннями про галузеві служби. В багатьох положеннях про структурні підрозділи ця функція навіть не згадується. Покладаємо надію, що при оновленні названих положень (а вони явно цього потребують) згідно і;» Концепцією розвитку системи Міністерства внутрішніх справ функція прогнозування зможе посісти належне їй місце, що завдання п галузі інформаційно-аналітичної роботи, пов'язані з прогнозуванням, здобудуть також належне втілення у відповідних настановленнях, посадових інструкціях, функціональних обов'язках.

Треба визнати, що в цілому організаційне забезпечення прогнозування в органах внутрішніх справ потребує подальшого вдосконалення. У штабах органів внутрішніх справ слід спеціалізувати окремих співробітників у функції прогнозування, тільки тоді вони будуть спроможні використовувати відповідні прийоми та методи прогнозування, розробляти прогнози, необхідні для ефективного управління.

Разом з тим, на нашу думку, проблема цим не вичерпується. Існуючий розрив між потребою органів внутрішніх справ всіх рівнів у прогнозній інформації та реальним станом справ у цій сфері (в першу чергу відсутність належного правового та організаційного забезпечення функції прогнозування) не в останню чергу пов'язаний зі складністю самого процесу прогнозування. Тут ще раз слід нагадати, що складність та різноманітність методів та методик, що використовуються з цією метою, особливо в умовах різкого ускладнення соціально-економічної та політичної обстановки в країні, передбачають участь у розробці прогнозів висококваліфікованих фахівців самого різного профілю. Тільки цим фахівцям під силу підготувати достатньо надійні прогнози, котрі змогли б реально підвищити ефективність управління в органах внутрішніх справ.

Мабуть, не всі прогнози здатні готувати співробітники штабних апаратів органів внутрішніх справ. Найбільш складні, наприклад, на довгочасну перспективу, потребують проведення, по суті, глибоких та всебічних наукових досліджень, які під силу лише спеціалізованим науковим колективам. Тому розв'язання проблеми організаційного забезпечення функції прогнозування в органах внутрішніх справ не зводиться лише до покладання на

445

штабні апарати МВС України, УМВС, УМВСТ цієї функції і виділення окремих співробітників, яким доручалася б реалізація цих функцій. В системі органів внутрішніх справ, очевидно, потрібно організувати науково-методичний центр, який би здійснював не тільки чисто методичне забезпечення прогнозування в МВС України, УМВС, УМВСТ, але й брав би участь у розробці найбільш складних прогнозів у інтересах та за заявками практичних органів внутрішніх справ. Цей науково-методичний центр можна було б створити на оазі Управління оперативної інформації при МВС України, де є певний досвід і фахівці в цій сфері, або в складі науково-дослідного інституту Національної академії внутрішніх справ України. Менш складні прогнози використовують при підготовці управлінських рішень оперативного та тактичного характеру. Вони не потребують застосування трудомістких методик і під силу кваліфікованим співробітникам штабних апаратів МВС України, УМВС, УМВСТ.

Інформаційне забезпечення прогнозування так само має свої особливості. Основна відмінність сучасних вимог від нещодавнього минулого така: раніш кримінологічні прогнози розроблялись на підставі даних тільки про саму злочинність, її структуру і динаміку. У використанні інформації про фактори зовнішнього середовища, їх вплив на кримінальні процеси не було особливої необхідності – прогнози і без цього були цілком достовірні. Крім того, при такому підході не була складною і сама методика прогнозування, оскільки в цьому випадку використовувалися, як правило, методи статистичної екстраполяції. В сучасних умовах при розробці кримінологічного прогнозу потрібна різноманітна інформація, що характеризує політичні, соціально-економічні, демографічні та інші пррцеси, які прямо чи опосередковано відображаються на структурі й динаміці злочинності. Сьогодні без урахування впливу різноманітних факторів зовнішнього середовища неможливо розробити достатньо точний та достовірний прогноз.

Зміст і обсяг даних, необхідних для розроблення такого прогнозу, можуть бути самими різноманітними: в кожному конкретному випадку вони визначаються умовами прогнозування (мета та об'єкт прогнозування, період упередження, методи, що використовуються, і т. ін.). Тому практично не можливо заздалегідь вказати, яка саме інформація може знадобитися при прогнозуванні того чи іншого виду злочинів. В даному разі важливо мати на увазі, що для прогнозування необхідно використовувати ті дані про фактори зовнішнього середовища, котрі найбільшою мірою пояснюють особливості структури і динаміки, інших властивостей злочинності за минулий час. Оскільки мова може йти про прогнози практично будь-яких елементів оперативної обстановки, обсяг необхідної для цього інформації повинен дорівнювати тій кількості відомостей, котрі найповніше характеризуватимуть цей компонент. Питання полягає в тому, щоб, по-перше, правильно

446

уявляти собі зміст потрібної для прогнозування інформації, і, по-друге, знати н джерела і місцезнаходження.

Різноманітність інформації (за обсягом, змістом, джерелом здобування), яка потрібна для підготовки прогнозів у інтересах органів внутрішніх справ, її несистематизований характер надзвичайно ускладнюють розробку прогнозів у конкретних умовах діяльності органів внутрішніх справ. Іншими словами, інформаційне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, яке пер-вісно зорієнтоване па виконання предметних та управлінських функцій без включення в них елементів прогнозування, нині не дозволяє успішно вирішувати завдання прогнозування. Природно, це є наслідком тривалого нехтування прогнозуванням у системі МВС і пов'язано з відсутністю на сьогоднішній день переліку конкретних прогностичних задач, які мусять розв'язувати штабні апарати органів внутрішніх справ.

Таким чином, незважаючи на певні позитивні тенденції, правове, організаційне та інформаційне забезпечення прогнозування в системі органів внутрішніх справ все ще залишається на низькому рівні, що, в свою чергу, різко знижує обгрунтованість управлінських рішень, які приймаються в системі.