19.1. Сутність і роль планування в органах внутрішніх справ. Принципи планування та вимоги до планів роботи

У зв'язку з розглядуваним питанням пригадаємо такі поняття, як плановість, планування та план.

''Див.: Fayol A. – General and Industrial Management. – London:Sir Isaak Pitman and Sons, 1969. - Р. 43.

к Див. вказану працю: Кунц Г., О'Доннел С. – С. 149.

449

Плановість – це один із принципів управління, який передбачає застосування планів у процесі управління.

Планування – це (якщо коротко) процес розробки плану. План – це (знов-таки, якщо коротко) результат планування. Сутність планування в будь-якій соціальній системі можна охарактеризувати за допомогою чотирьох головних його аспектів: внесок планування в досягнення поставлених цілей і завдань, провідна роль планування, всюдисущність планування, ефективність планів.

Внесок планування в досягнення поставлених цілей і завдань. Мета всілякого плану і всіх похідних планів полягає в тому, шрб полегшити досягнення цілей та завдань системи. Це положення випливає із характеру системи, яка заснована і діє для досягнення групи цілей за допомогою свідомого співробітництва. Безумовно, одна тільки наявність планів не може забезпечити успіху системи. Потрібні дії, система повинна функціонувати. Однак плани можуть сфокусувати дії на певних цілях. Такі плани зможуть передбачати дії, які сприятимуть досягненню кінцевих цілей, які будуть уводити вбік, які, напевно, паралізуватимуть одна одну, а які, можливо, виявляться просто не істотними. Управлінське планування намагається створити злагоджену структуру дій, що сфокусовані на бажаних цілях. Через відсутність планів дії просто перетворяться на безладну діяльність, яка здатна створити тільки хаос.

Провідна роль планування. Оскільки дії керівників стосовно організації, регулювання і контролю розраховані на те, щоб сприяти досягненню цілей системи, то планування безпосередньо та логічно передує виконанню згаданих організаційно-регулюючих функцій управління. Незважаючи на те, що на практиці функції переплітаються між собою в системі дій, планування є унікальним у тому відношенні, що саме воно встановлює цілі, необхідні для всіх групових зусиль. Крім того, плани для досягнення цих цілей доводиться складати ще до того, як керівнику стає відомо про потрібні організаційні взаємозв'язки, особисті якості, що знадобляться, який шлях треба вказати підлеглим і як їх вести по цьому шляху, який вид контролю слід застосовувати. Зрозуміло, що решта управлінських функцій також мають плануватися для того, щоб вони могли ефективно здійснюватися.

Планування та контроль не подільні. Незаплановані (неза-програмовані) дії не можна контролювати, оскільки завданням контролю є спостереження за правильністю дій, коректуючи відхилення від плану. Будь-яка спроба здійснювати контроль при відсутності планів є безглуздою, оскільки не можна повідомити людей, чи йдуть вони туди, куди збиралися (в цьому завдання контролю), якщо тільки вони до цього не довідалися, куди вони бажають йти (в цьому – завдання планування). Таким чином, плани як би встановлюють нормативи для контролю.

Всюдисущність планування. Планування – це функція усіх керівників, але характер і масштаб планування змінюва-

450

тимуться залежно від повноважень, котрі вони мають, а також від характеру загального курсу дій і планів, що накреслює їхній старший начальник. Практично не можна обмежити сферу їх вибору так, щоб вони не мали найменшої свободи дій. А якщо вони позбавлені будь-яких обов'язків щодо планування, то природно постає запитання: чи є вони взагалі керівниками?

Ефективність плану вимірюється розміром того внеску, котрий він робить у здійснення цілей і завдань за винятком витрат та інших небажаних наслідків, що неминуче виникають при його складанні і виконанні. План може сприяти досягненню цілей, але при високих або невиправдано високих витратах. Така концепція ефективності враховує звичайне співвідношення між витратами та результатом, але йде далі звичайного розуміння витрат та результату, коли ті виражаються у гривнях, людино-годинах або одиницях продукції, – тут враховуються й такі цінності, як індивідуальна та групова задоволеність.

Треба підкреслити, що оцінка ефективності плану, як й оцінка ефективності управління взагалі, в невиробничій сфері становить дуже складну проблему. В усякому разі, у сфері діяльності органів внутрішніх справ ця проблема до кінця ще не розв'язана. В той же час цим положенням не можна нехтувати, характеризуючи сутність планування.

Зміст планування полягає:

1) у визначенні основних завдань системи (органу) або структурного підрозділу на планований період;

2) у визначенні, з урахуванням доцільного використання сил та засобів, комплексу заходів, здійснення яких забезпечить виконання завдань, що стоять перед системою;

3) у встановленні строків виконання запланованих заходів та виконавців.

Роль планування (коротко) полягає в тому, що воно

забезпечує: цілеспрямованість діяльності системи (органу), структурного підрозділу, виконавця; ритмічність діяльності; підвищення ефективності діяльності виконавців;

сприяє: ефективному використанню сил та засобів; взаємодії органів, служб, підрозділів та виконавців; створенню сприятливого психологічного клімату.

Важливість планування виявляється її тому, що ця функція має чотири важливі цілі:

усунути негативний ефект невизначеності та змін;

зосередити увагу на головних завданнях;

домогтись економічного функціонування;

полегшити контроль.

Таким чином, можна дати таке визначення поняття плану:

план – це різновид управлінського рішення, змістом якого є система взаємопов'язаних, з'єднаних загальною метою конк-

451

ретно визначених завдань та заходів, котрі потрібно здійснити у вказаній послідовності і встановлені строки конкретно визначеним виконавцям.

Принципи планування та вимоги, що ставляться до планів, які розробляються в органах внутрішніх справ.

У главі 11 ми розглянули вимоги до управлінських рішень. Оскільки план – це різновид управлінського рішення, то всі вказані вимоги стосуються й планів. Нагадаємо, що мова йде про такі вимоги, як: ішукова обгрунтованість; законність; актуальність; реальність;

конкретність; несуперечливість; своєчасність; інформативність.

Щодо планів і планування ці вимоги набувають значення принципів, і їх реалізація має деяку специфіку.

Принцип наукової обгрунтованості означає, що при розробці плану слід виходити із глибокого та всебічного аналізу, врахування оперативної обстановки і реальних можливостей, найближчих та перспективних задач органу внутрішніх справ.

Науковість планів ОВС досягається:

шляхом збирання достовірної і повної інформації про оперативну обстановку;

об'єктивним, всебічним вивченням і аналізом інформації;

науковим передбаченням (прогнозуванням) на основі аналізу інформації про стан системи управління в минулому і тепер, а також майбутнього її стану, що дозволяє передбачити своєчасне реагування на очікувані зміни в оперативній обстановці;

використанням досягнень науки і техніки як в самому плануванні, так і в здійсненні намічених заходів.

Принцип законності не має якихось особливих виявів щодо планів органів внутрішніх справ. Це один із основоположних принципів діяльності ОВС і його застосування в плануванні роботи означає, що всі заходи плану повинні перебувати у відповідному правовому полі.

Принцип актуальності означає важливість, істотність заходів, які передбачає план. Заходи плану роботи мають бути спрямовані насамперед на вирішення важливих, потребуючих невідкладного розв'язання питань підвищення ефективності боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку.

Принцип реальності планів означає, що заходи плану повинні враховувати реальні можливості їх виконання особовим складом. Це забезпечується шляхом визначення оптимального обсягу роботи даного органу, всебічного врахування резервів часу, сил і засобів, можливих змін оперативної обстановки. Складання плану без резерву, як свідчить практика, призводить до того, що навіть незначне ускладнення оперативної обстановки може паралізувати всю роботу і перешкодити успішному виконанню загальних задач, які стоять перед органом внутрішніх справ.

Принцип конкретності потребує того, щоб у плані чітко і ясно були сформульовані завдання, що стоять перед органом, за-

452

ходи, які виконуватимуться особовим складом, строки виконання кожного такого заходу і його виконавець або особа, яка відповідає за виконання.

У планах не повинні міститися загальні, невизначені вирази, нікого не зобов'язуючі заклики до поліпшення роботи, до недопущення порушень законності та ін.

Подібні формулювання позбавляють планування його організуючої основи, роблять план розпливчастим і неконкретним, породжують безвідповідальність виконавців, ускладнюють контроль за діяльністю структурного підрозділу.

Принцип несуперечливості передбачає відсутність у плані заходів, які б суперечили планам вищестоящих систем управління та іншим планам самого органу, а також іншим заходам одного і того ж плану. На жаль, ще можна зустріти плани, в котрих пропонуються різні підходи і заходи до вирішення однієї і тієї ж проблеми.

Принцип своєчасності спрямований на успішне виконання плану. Досягнення цілей і завдань, визначених планом, обов'язково передбачає відповідну підготовку, виділення необхідних сил та засобів, їх правильну розстановку та використання, що досягається лише своєчасністю складання плану і доведення його до виконавців. План, прийнятий із запізненням, втрачає свою актуальність. Щодо поточних планів загальним правилом має бути їх складання та затвердження до початку планованого періоду.

Стосовно спеціальних планів разового використання цей принцип означає, що план повинен прийматися з самого початку виникнення проблеми або відразу ж після видання нормативного акта, реалізація котрого потребує прийняття спеціального комплексу відповідних заходів.

Принцип інформативності по відношенню до планів ОВС означає, що повинен бути вибраний такий стиль викладення, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти якнайбільший обсяг інформації, котра сприятиме успішному виконанню плану співробітниками.

Крім наведених принципів планування, існують також спеціальні вимоги до планування: наступність планів; використання типових планів; поєднання поточного та перспективного планування; комплексний характер планування; напруженість планів; стабільність планів; гнучкість планів.

Перша вимога – забезпечення наступності планів за цілями, завданнями, засобами та строками їх реалізації. Загальний план роботи органу на рік, наприклад, має містити цільові установки та заходи, що забезпечують реалізацію головних, вузлових завдань органу силами всіх підрозділів і служб. На основі цього установчого рішення в планах роботи підрозділів і служб на квартал загальні завдання органу мають трансформуватися щодо специфіки кожної служби органу, забезпечуючи тим самим конкретизацію форм та методів їх реалізації. Іншими словами, плани роботи підрозділів і служб по повинні бути випискою із плану

453

роботи органу, а повинні являти собою подальше поглиблення, деталізацію і розвиток цього плану шляхом визначення конкретних завдань для кожної служби з відповідним уточненням необхідних сил, засобів та способів реалізації намічених заходів.

Діяльність органів внутрішніх справ мусить все більше базуватися на спеціальних типових планах. Можливість розробки стандартних (типових) рішень підвищує надійність системи ОВС, котра безперервно стикається з необхідністю приймати рішення в умовах обстановки, яка швидко змінюється. Плани розстановки сил та засобів при забезпеченні різних масових заходів, при надзвичайних обставинах, розшуку та затриманню озброєних злочинців, викраденого автомототранспорту тощо передбачені чинними відомчими нормативними актами. Цінність таких спеціальних планів обумовлена тим, що вони дозволяють не тільки заздалегідь, у спокійній обстановці зробити розрахунок і розстановку сил та засобів, але й підготувати особовий склад до виконання цих планів шляхом проведення навчальних занять і тренувань.

Планування повинно охоплювати і поточні, і перспективні питання діяльності ОВС. Складання довгострокових перспективних планів роботи чинними нормативними актами не передбачається. Однак це не означає, що перспективне планування і кримінологічне прогнозування не повинні впливати на складання поточних, а також спеціальних та індивідуальних планів роботи. Річ у тім, що ОВС мають враховувати майбутні зміни економічного та соціального характеру, оскільки саме вони зумовлюють виникнення причин, що справляють позитивний або негативний вплив на стан злочинності. Органи внутрішніх справ різних рівнів повинні враховувати у своїх планах вимоги державних довгострокових програм боротьби зі злочинністю, а міськрайліноргани і УМВС, УМВСТ – програм боротьби з окремими видами злочинів, розроблених УМВС, УМВСТ і МВС України.

Специфіка системи ОВС потребує постійного поєднання галузевих і територіальних завдань боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку, що обумовлює необхідність комплексного планування цієї роботи в рамках регіону (області, міста, району).

Планування має на меті забезпечувати найбільш ефективне використання сил та засобів органів внутрішніх справ. Ефективність же передбачає достатню напруженість планів, насиченість їх заходами. Напруженість планів забезпечується визначенням оптимального обсягу роботи органу (підрозділу), всебічним врахуванням наявних сил, засобів та часу. В забезпеченості напруженості планів значна роль належить процедурі розгляду та затвердження їх вищестоящим керівником. Це скорочує можливість прийняття явно "занижених" планів.

Часті необгрунтовані зміни планів, включення в них нових заходів, розробка безлічі додаткових планів ускладнюють цілеспрямовану роботу по виконанню основного плану, розпорошують сили виконавців, не дають змоги зосередити їхні зусилля на ви-

454

рішенні найбільш важливих, актуальних завдань, вносять елементи дезорганізації в діяльність ОВС. Тому плани роботи мають бути стабільними, тобто постійними.

Наявність попередньої вимоги зовсім не виключає гнучкості планів. У ряді випадків оперативна обстановка, що складається, потребує підчас істотно змінювати план. Саме гнучкість планів зменшує небезпеку втрат, які викликані несподіваними обставинами. Під гнучкістю планів розуміється їхня здатність змінювати свою спрямованість. У той же час треба пам'ятати, що гнучкість можлива тільки в певних межах. По-перше, не завжди можна відкладати рішення доти, доки не настане кінцева впевненість в його правильності. По-друге, гнучкість, що закладена в плани, іноді буває настільки дорогою, що її переваги не можуть компенсувати витрат. І по-третє, слід враховувати ще один важливий фактор, коли мова йде про надання гнучкості планам. Нерідко обставини складаються так, що або плану взагалі не можна надати гнучкості, або при цьому доводиться долати такі труднощі, що дана ідея втрачає сенс.

Аналіз управлінської практики органів внутрішніх справ дає змогу теорії управління сформулювати наступні умови (способи) забезпечення перерахованих вимог:

ретельний аналіз оперативної обстановки;

використання прогнозів;

правильна постановка завдань;

урахування реальних можливостей (сил, засобів, часу);

виділення необхідного резерву (сил, засобів, часу);

нормативне закріплення процедури планування.