27.3. Вимоги, що пред'являються до кадрів органів внутрішніх справ

Служба в органах внутрішніх справ є різновидом державної служби, якій притаманні всі риси та принципи держаної служби. Разом із тим служба в органах внутрішніх справ має і свої особливості, котрі обумовлені характером завдань та функцій, здійснюваних органами внутрішніх справ. До основних особливостей служби в органах внутрішніх справ слід віднести:

а) в органи внутрішніх справ приймаються на добровільних засадах особи, які здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки. Призовники

609

не підлягають прийому па службу в органи внутрішніх справ, за винятком випадків, передбачених законодавством;

б) кожний працівник органів внутрішніх справ із числа рядового та начальницького складу пршімає в індивідуальному порядку Присягу на вірність народові України;

в) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають службовій атестації. Порядок і строки проведення атестації встановлюються Положенням про проходження служби та міністром внутрішніх справ України;

г) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, зарахованим у кадри МВС України, присвоюються спеціальні звання (міліції, внутрішньої служби);

д) для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється службова дисципліна, котра регламентується Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Указом Президії Верховної Ради України від 29 липня 1991 р.;

е) проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним нормативним актом – Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114);

ж) для виконання службових обов'язків працівники органів внутрішніх справ наділені спеціальними державно-владними повноваженнями. Вони володіють правом застосовувати заходи адміністративного та іншого державного примусу аж до застосування зброї;

з) для працівників органів внутрішніх справ (міліції) законом встановлені додаткові гарантії безпеки при виконанні службових обов'язків. Особи рядового і начальницького складу ОВС підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню.

Всі ці особливості служби в органах внутрішніх справ обумовлюють особливі вимоги до особового складу органів внутрішніх справ. Однак та обставина, що праця співробітника ОВС пов'язана з реалізацією владних повноважень, з необхідністю застосування заходів державного примусу, накладає на кожного працівника ОВС підвищену відповідальність за наслідки прийнятих рішень та дії.

Співробітникам органів внутрішніх справ доводиться постійно долати різні форми протидії з боку правопорушників та інших осіб, органів і установ. Для цього потрібно володіти розвинутою здатністю діяти в складних умовах, вмінням протистояти негативним впливам, впевненістю в соціальній значущості своєї службової діяльності. Специфіка служби потребує від співробітників органів внутрішніх справ почуття високого службового обов'язку, дисциплінованості, працьовитості, працездатності, ініціативи, здорового самолюбства, витримки, тактовності. Високі вимоги пред'являються до культури праці співробітника ОВС, від них вимагається без-

610

доганна поведінка па роботі і поза службою. Особливо важливе значення в діяльності співробітників ОВС має суворе дотримання ними законності. Завжди треба пам'ятати, що діяльність співробітників ОВС пов'язана з долями інших людей, а до людей не можна ставитись байдуже. Саме через це така діяльність потребує не тільки володіння всією палітрою правових знань, але й високою культурою взагалі, і, що особливо важливо, – почуттям високого гуманізму, людинолюбства і відповідальності перед Батьківщиною і людьми. Не таємниця, що важко зберегти протягом усього жиїтя і людяність, й оптимізм, й віру в людей, якщо багато років доводиться спілкуватись не з кращими представниками суспільства, не з самими світлими сторонами людського буття. Потрібно завжди пам'ятати, що ми боремося за те, щоб добро запанувало над злом, законність над беззаконністю.

Названі раніше специфічні особливості діяльності співробітників ОВС визначають набір вимог до їх особистих, моральних, ділових та професійних якостей.

Вміння твердо і неухильно проводити в життя полі гику держави, пропагувати та дотримувати моральні принципи державного законодавства України, правила демократичного співжиття, п службовій діяльності бути вільним від рішень політичних партій та громадських рухів – ось обов'язкові особисті та моральні якості для кожного співробітника ОВС. Ці якості співробітників виявляються у вмінні правильно здійснювати виховання населення, відстоювати державні та народні інтереси. А для цього потрібні відданість Батьківщині, готовність захищати інтереси держави, соціальна зрілість погляді», переконань, широчінь кругозору, громадська активність, непідкупність, суворе дотримання вимог законності, впевненість, свідомість і принциповість.

Не менш важливою вимогою до кадрів органів внутрішніх справ є вміння зберігати державну та службову таємницю, мати розвинуту самосвідомість, почуття справедливості та внутрішнє переконання в необхідності неухильного дотримання законності.

Служба в органах внутрішніх справ передбачає високу вимогливість до себе, готовність поступитися особистим в інтересах служби, усвідомлене розуміння бездоганної служби в органах внутрішніх справ як справи великої державної важливості, вміння об'єктивно та критично оцінювати свою поведінку, результати своєї службової діяльності, чесне реагування на критику, прагнення до співробітництва заради досягнення спільної мети – зміцнення правопорядку та законності.

Кожний співробітник ОВС повинен вміти справляти позитивний вплив на людей, бути носієм загостреного почуття справедливості та морального імунітету до негативного впливу.

Разом з тим відомо, що одних вказаних якостей, як би високо вони не були розвинуті, ще недостатньо для успішного виконання службових обов'язків. Потрібен високий професіоналізм, ділові якості. Співробітники органів внутрішніх справ повинні

611

високопрофесійно робити свою справу – надійно захищати суспільство, права і свободи кожного громадянина незалежно від його національності, релігійних переконань або належності до тих чи інших громадських рухів. Поняття "ділові якості" включає в себе різноманітні властивості людини, його здатність виконувати певний вид трудової діяльності. Ділові якості характеризуються насамперед обсягом загальних та спеціальних знань. Під знанням розуміється засвоєний співробітником комплекс відомостей, необхідний для забезпечення якісного виконання покладених на нього службових обов'язків. До ділових якостей відноситься уміння співробітника ефективно та якісно застосовувати теоретичні та професійні знання, набуті навички в процесі діяльності, вміння вирішувати оперативно-службові завдання, розбиратися в конкретних ситуаціях, ефективно застосовувати професійні прийоми й засоби, вміння використовувати науково-технічні засоби в боротьбі зі злочинністю та її попередженні, табельну зброю.

Іншими словами, співробітник органів внутрішніх справ повинен володіти відмінною правовою та спеціальною підготовкою, а також ефективно застосовувати здобуті знання в своїй повсякденній роботі.

Кожний співробітник ОВС має також добре знати вимоги відомчих наказів, інструкцій, положень та інших нормативних актів, неухильно їх виконувати.

У наші дні здійснюється настільки стрімкий розвиток в усіх сферах життя та економіки, що неможливо обійтись без постійного підвищення професійних знань. Життя поставило на порядок денний суспільства вимоги безперервного навчання. Тому важливим фактором в оцінці ділових якостей співробітника є його ставлення до підвищення своєї кваліфікації. Ділові якості співробітника ОВС відіграють значну роль у наш час, оскільки в пошуках ефективної протидії зростаючій злочинності погляди усіх чесних громадян звертаються до міліції.

Співробітникам органів внутрішніх справ доводиться діяти в різних умовах, зустрічатися з різними людьми: від робітника до міністра, від інженера до академіка, розв'язувати питання в різних установах і організаціях. Все це потребує від них високого рівня загального розвитку, широкого кругогляду, різнобічних знань, вміння ясно, чітко й доступно викладати свої думки усно та письмово. Ці якості у своїй сукупності визначають інтелектуальний розвиток людини.

Особливе значення в діяльності співробітників ОВС належить емоційно-вольовій та фізичній підготовленості. Відомо, що співробітник ОВС повинен володіти високою працездатністю, витривалістю, здатністю діяти чітко і. рішуче в екстремальних умовах, успішно долати труднощі, пов'язані зі службою, мати здатність переключатися з одного виду діяльності на інший, приймаючи будь-яке рішення, бути енергійним, ініціативним, самостійним та рішучим.

612

Разом з тим, за даними МВС України, стан фізичної підготовки співробітників серйозно непокоїть. Чимало співробітників не володіють прийомами самозахисту без зброї, а також не можуть виконати встановлені нормативи з бігу, низьке відвідування обов'язкових занять з фізичної підготовки. Спортивно-масові заходи в багатьох колективах проводяться з обмеженим охопленням особового складу. Все це призводить до того, що в умовах ускладнення оперативної обстановки в екстремальних ситуаціях співробітники органів внутрішніх справ нерідко виявляють розгубленість та безпорадність, поступаються перед правопорушниками в силі та спритності, не вміють застосовувати прийоми самозахисту, влучно стріляти із табельної зброї. Для вдосконалення фізичної підготовки особового складу органів внутрішніх справ розроблено цілий комплекс довгочасних заходів. Одночасно роботу з фізичної підготовки з рядовим і начальницьким складом ОВС визнано вважати одним із найважливіших напрямів у виконанні завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ на сучасному етапі.

Співробітники органів внутрішніх справ повинні відзначатися моральною бездоганністю. Гм мають бути притаманні чесність, правдивість, простота, скромність, порядність, справедливість, людяність, організованість та самодисципліна. При атесту-ванні співробітників ОВС також враховуються стосунки у родині, виконання ними своїх батьківських обов'язків. Високі вимоги пред'являються до стилю роботи, культури службової діяльності співробітника органів внутрішніх справ. Культура співробітників ОВС виявляється у вмінні культурно боротися за законність. Чим вищі громадянська зрілість, професіоналізм, майстерність співробітника, тим ефективніші наслідки його праці, тим вищий його культурний рівень.

З іншого боку, культура виявляється у ввічливості, уважності, коректному ставленні співробітників до громадян, правопорушників, навіть якщо останні не відповідають тим же. Уважне ставлення до громадян, до їх честі та гідності, доброго ім'я мають бути нормою поведінки кожного співробітника органів внутрішніх справ.

Погіршення оперативної обстановки в країні, в першу чергу, за рахунок зростання організованої та професійної злочинності, ставлять перед органами внутрішніх справ важкі та складні завдання по стабілізації, а потім і поступовому зниженню напруженості оперативної обстановки в країні. Реалізація цих завдань немислима без керівників-професіоналів, діючих у співдружності з належним чином підготовленими для роботи в нових умовах спеціалістами.

З цього ясно проступає дійсно невичерпне джерело резервів та головна запорука підвищення віддачі міліції у боротьбі зі злочинністю та н попередження. Іншими словами, на чолі органів внутрішніх справ, їх структурних підрозділів повинні стояти спеціалісти високого класу, знавці своєї справи, більш того, люди

613

найвищої компетентності. Безспірно, у нас були і тепер є керівники завжди націлені на виконання великих та самостійних справ. Це не просто виконавці, а творчо мислячі люди. Разом з тим ще існує практика, коли апарат, котрий тримає в руках кермо кадрової політики, віддає перевагу висуванню на керівні посади своїх функціонерів. Така практика культивувалася роками. Тому й склався, природно, стереотип "гідного" керівника: дисциплінований і ретельний, вперед не висувається і свято шанує приписи керівництва, а тому е надійним. Парадоксально, але факт, що критерієм надійності стала не стільки здатність мати свою думку і чинити опір нерозумним рішенням, прихильність до самостійних дій, скільки, безперечна готовність втілити в життя вказівки, незважаючи на те, що вони можуть суперечити здоровому глузду та громадським інтересам. При цьому такий керівник не тільки не відчуває ніякої незручності від власної безпорадності і незручної ролі простого виконавця, але й виправдовує свою поведінку високим почуттям відповідальності.

Важко не погодитись з О.М. Омаровим, який стверджує, що "не можна далі допускати, щоб менш обдарований керував більш обдарованим, коли дилетант вказує професіоналам, а виго-дуваний амбіціями і не терплячий заперечень командує людьми заповзятливими, постійно занепокоєними пошуком нестандартних високорезультативних рішень"3.

У наш час керівник повинен постійно підтверджувати свою відповідність обійманій посаді, постійно тримати екзамен перед своїми підлеглими, колегами, вищестоящим керівництвом. Керівник, який не усвідомив цього, приречений осягати мистецтво управління, як то кажуть, методом спроб і помилок.

Для того щоб перейти до висвітлення вимог, які пред'являються до керівників органів внутрішніх справ, треба визначитись, саме кого називають керівником взагалі?

Той же О.М. Омаров вважає, що "особистість керівника – це не та особистість, що повна нарочитої суворості та показової солідності, це не та людина, котра вміє красиво говорити з трибуни, а та, котра володіє організаторським талантом і щедро наділена суто людськими душевними якостями. Такий керівник здатний виявляти себе самим добродійним чином на всіх стадіях процесу управління, в усій управлінській діяльності" .

Визначальна роль керівника органу внутрішніх справ полягає в тому, що це – особа, яка наділена повноваженнями по прийому рішень. Володіючи реальною владою, керівник істотним чином впливає на своїх підлеглих, а в цілому – на характер та результати функціонування системи. Особливо важливо зазначити, що керівник ОВС відтворює кадри системи за своєю подобою.

3 Омаров А.М. Руководитель: размьппления о етиле управлення. - М., 1987. - С. 5.

Омаров А.М. Указ. праця. – С. 8.

614

Авторитетний керівник оточує себе кваліфікованими, знаючими свою справу колегами, а слабкий – ще більш слабкими підлеглими. І, як наслідок, перший керівник скеровує роботу своїх підлеглих до успіху, до істотних зрушень у справі боротьби зі злочинністю, слабкий же керівник зі своїми кадрами, як правило, завалює роботу. Вмілий керівник органу чітко формулює завдання колективу співробітників, ясно розуміє свою роль у процесі їхнього виконання, він здатний вишукати, виявити і задіяти внутрішні стимули своїх підлеглих і спрямувати їх до самостійних дій, він спроможний передбачити можливі труднощі, запобігти невдачам та знайти найкращі шляхи їхнього подолання в кожній конкретній ситуації.

Керівнику органу внутрішніх справ доводиться виконувати різноманітні, але взаємодоповнюючі функції. Він у одній особі виконує функції адміністратора, організатора, спеціаліста, громадського діяча і вихователя. У діяльності керівника ОВС ці функції реалізуються в настільки тісному взаємозв'язку, що далеко не завжди можна розрізнити, як одна функція переходить в іншу, а проте вони відносно самостійні.

У літературі визначаються різні підходи до набору якостей, якими повинен володіти хороший керівник, різні набори вимог, яким він має відповідати.

На наш погляд, найбільш придатним слід визнати комплексний підхід до визначення складу і змісту вимог, що в сукупності здатні забезпечити якісне виконання керівником ОВС своїх функціональних обов'язків. Тут доречна аналогія з оцінкою стану здоров'я людини, котра дається за результатами діагностики не якогось одного, а ряду органів.

З урахуванням наведеного вище, різноманітні вимоги до керівника органу внутрішніх справ можуть бути об'єднані в три групи – особові, ділові та моральні, конкретний зміст яких може бути розкритий через такі якості:

компетентність, наявність достатнього та визнаного корисним професійного досвіду роботи в боротьбі зі злочинністю на конкретній ділянці;

здатність виявляти, а в чомусь навіть угадувати, тенденції розвитку системи органів внутрішніх справ, мобілізувати творчість й ініціативу співробітників, об'єктивно оцінювати кадри, особистий внесок кожного співробітника в загальні результати службової діяльності органу;

вміння правильно розподіляти обов'язки між співробітниками, планувати спільну роботу, організовувати взаємодію між органами і підрозділами внутрішніх справ, планувати зв'язки з громадськими організаціями і формуваннями самоуправління народу при організації охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями;

моральні достоїнства – чесність, правдивість, скромність та простота, висока вимогливість до себе і до інших, розвинуте

                                                        615

почуття обов'язку та відповідальності, непримиренне ставлення до недоліків;

єдність слова і діла, оперативність і гнучкість, вміння самостійно та своєчасно приймати обгрунтовані рішення, ініціативно та настійливо добиватись їх виконання за допомогою відповідних впливів на підлеглих;

знання людської психології, способів спрацьованості з людьми, вміння згуртовувати колектив співробітників і створювати цілеспрямований колектив однодумців з високим творчим потенціалом, створювати сприятливий морально-психологічний клімат, попереджати та припиняти конфлікти, виробляти стиль роботи, застосовувати відповідні, методи керівництва залежно від ситуації та рівня розвитку колективу співробітників, враховувати громадську думку;

вміння правильно організовувати роботу, розподіляти час на виканання поточних та перспективних завдань, створювати умови для спокійної, нормальної роботи колективу;

виявляти турботу про щоденні потреби колективу і окремих співробітників, всіляке підтримання їхнього здоров'я.

Можлива розшифровка вимог до керівника органу внутрішніх справ також згідно з характером виконуваних ним основних функцій (мається на увазі їхній вияв у статусі адміністратора, організатора, спеціаліста, громадського діяча та вихователя). Отже, незалежно від критеріїв класифікації' цих вимог вміння виконувати функції керівника на основі раніш набутих знань та навичок можна розділити на три групи:

а) організаторські вміння, необхідні для реалізації управлінських функцій керівника;

б) командні вміння, необхідні для ефективного керівництва особовим складом при виконанні функцій охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю;

в) педагогічні вміння, необхідні для реалізації виховних функцій.

При виконанні управлінських функцій кожний керівник реалізовує кадрову функцію.

За допомогою кадрового апарату він здійснює комплекс таких операцій, а саме:

аналізує стан роботи з кадрами, виявляє проблеми і визначає мету;

висуває управлінські гіпотези у сфері роботи з кадрами;

оперує інформацією;

організовує аналітичну роботу про стан та динаміку кадрів;

прогнозує потребу в кадрах, організовує планування роботи з кадрами;

приймає рішення з кадрових питань;

організовує контрольно-облікову діяльність;

оцінює результати роботи з кадрами;

знов висуває управлінські гіпотези і т. ін.

616

Кадрова функція належить до числа забезпечуючих (допоміжних, ресурсних). Вона, як і будь-яка інша функція системи управління, потребує інформаційного, організаційного, правового, матеріально-технічного і, звичайно, кадрового забезпечення.

Керівник будь-якого рівня зобов'язаний здійснювати кадрову функцію у суворій відповідності до закону та підзаконних нормативних актів. Це потребує від нього фундаментальних знань теорії управління, організації роботи з кадрами, психології, педагогіки, вільного володіння існуючими методами управління і т. п.