3.4.5. Зв'язки з громадськістю (public relations)

Поняття громадських зв'язків

Країни, які порівняно недавно звільнилися від авторитарних або тоталітарних форм правління, приходять до висновку, що відкрите суспільство і правова держава не можуть існувати без свободи слова і друку, вільних засобів масової інформації. Демократія означає вільне обговорення в суспільстві різноманітних питань і відкритий процес прийняття рішень, а тому вільний обмін інформацією, ідеями та думками є надзвичайно важливими чинниками громадянського суспільства. Електронні та друковані засоби масової інформації (ЗМІ) виступають як у ролі форумів для обговорення, так і в ролі джерел інформації, спираючись на які можуть прийматися ті чи інші управлінські рішення. Вони покликані здійснювати як комунікативні функції між державою та громадянами, так і функції громадського контролю за діяльністю органів державної влади, бути своєрідними каналами впливу на владу. Н.Нижник та І.Мащенко зазначають, "як міцний елемент механізму державного управління ЗМІ суттєво впливають на формування та функціонування державної влади, її зміст і форми, на поведінку мільйонів людей".7'

Створення громадянського суспільства - це доволі складне завдання. Ось як характеризують різницю між демократичною і тоталітарною системами в інформуванні громадськості: "За диктатури існує потреба пропагувати, щоб довести правоту уряду. За демократії функція інформування громадськості полягає не лише в поширенні фактів, а й у стимулюванні загалу громадян для обмірковування державних проблем і участі в публічному обговоренні цих проблем, адже демократія краще розквітає на дебатах, ніж на згоді".72 Якщо нові демократичні країни прагнуть зберегти і розширити свободи, то їм необхідно створити, як у державному, так і в приватному секторах, інститути, які б відображали і

71   Нижник Н., Мащенко І. Організація передвиборної агітації в електронних ЗМІ України // Вісник У АДУ. - 1998. -Nt3.-C.S8.

72 Hodgson, J. S. Public Administration Toronto: Me Graw - Hill Tnmnanv  1ЧЙО r, ihi

підтримували вільний обмін інформацією^ Ці нові інституції можуть покласти важкий тягар відповідальності як на політиків, так і на представників мас-медіа. Політики, державні службовці, журналісти повинні пройти через нелегкий процес навчання взаємодії у відкритому демократичному суспільстві. Навіть у старих демократіях ця взаємодія є досить складною. Тим більше, для нових демократичних країн це завдання є ще важчим і актуальнішим.

Виходячи з цих засад, у більшості країн, що обрали шлях демократії, в тому числі й Україні, усвідомили, що для органів державного управління вкрай необхідно розробляти і систематично застосовувати політику покращення своїх зв'язків із громадськістю. Адже у процесі своєї діяльності жодна організація не може обійтися без ефективних громадських зв'язків. На думку авторів всесвітньовідомої книги "Це - громадські зв'язки: реалії громадських зв'язків" Д. Ньюсома, А. Скотта, Дж. В. Терка сьогодні все більше зростає роль громадських зв'язків в органах влади східноєвропейських країн, які розпочали і продовжують процес демократизації.73

Нині особливо гостро постає потреба не лише у вивченні соціального середовища, а й у впливові на свідомість громадян за допомогою інформування через налагоджені канали комунікаційного зв'язку. Набуває гостроти та актуальності проблема встановлення дієвих зв'язків з громадськістю, що передбачають чесні, відкриті, доброзичливі взаємовідносини між органами державної влади та населенням. Саме з цього виникає порівняно нова функція державного управління - зв'язки з громадськістю, адже влада діє ефективно лише у тому випадку, коли її підтримує громадськість. Органи управління зобов'язані звітувати перед населенням і нести перед нею відповідальність. Так на думку Б.Гурне, "для органів адміністративного управління вкрай необхідно розробляти і систематично застосовувати політику поліпшення своїх зв'язків з громадськістю".74

Термін "Паблік рілейшнз" (Public relations) перекладається з англійської як зв'язки з громадськістю, є відносно новим для органів державної влади України. Його стали використовувати лише останні 4-5 років, з початком економічних перетворень. "Зв'язки з громадськістю" або "громадські зв'язки" (надалі ГЗ) відіграють дедалі більшу роль у діяльності органів державного управління, місцевого самоврядування, громадських об'єднань, у сфері підприємництва. ГЗ, що налічують більш як 90-річну історію існування в США та інших демократичних країнах, все впевненіше входять у життєвий простір сучасної України, поступово приходить усвідомлення важливості і необхідності цієї функції у процесі здійснення

73 Скоблик В.П. Громадські зв'язки органів місцевого самоврядування // Актуальні проблеми органів місцевого самоврядування: Матеріали конференції, - Ужгород, 1998. - С. 40. 4 Гупне Б. Державне управління. - С. 77.

державного управління. За цей час з'явилася велика кількість вітчизняних публікацій, спеціальних видань, проводяться наукові конференції, семінари, присвячені цій темі.

Створення підрозділів зв'язків з громадськістю в органах державної влади та економічно розвинутих підприємствах України розпочалося на початку 90-х років, як необхідність суспільних зрушень у напрямку формування економічних і політичних інститутів демократії. Але лише з моменту запровадження інституту президенства (1992 p.), коли в структурі Адміністрації Президента України була створена прес-служба глави держави, в Україні розпочався реальний процес налагодження основ зв'язків з громадськістю в органах державної влади. Саме у той період в Законі України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року була зафіксована норма, відповідно до якої право на інформацію забезпечується створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації. На думку В.Бебика, перший етап формування національного корпусу служб зв'язків з громадськістю завершився у 1995 році.75 Він характеризувався кількісним насиченням штатів пресових та інших служб, що здійснюють функції зв'язків з громадськістю, фахівцями. Станом на 1 лютого 1996 року в державних органах цими питаннями займалися приблизно 300 чоловік, із них, у центральних органах виконавчої влади у штатах служб ГЗ нараховувалося 175 осіб.76

Оскільки предметом нашого дослідження є діяльність управлінських структур, які пов'язані відносинами взаємодії і взаємозалежності з різними соціальними групами, то спробуємо коротко передати зміст терміну "громадські зв'язки".

У теорії та практиці існує величезний різнобій думок щодо розуміння цього поняття. У літературі можна знайти близько півтисячі визначень "паблік рілейшнз", що існують від початку XX століття. Одним із найбільш вдалих, на нашу думку, серед них є визначення С.М.Катліпа, А.Г.Сентера і Г.М.Брума - авторів класичної праці в цій сфері, яку часто називають "біблією" громадських зв'язків - знаменитої книги "Ефективні громадські зв'язки": "Громадські зв'язки - це функція управління, яка встановлює і підтримує взаємокорисні стосунки між організацією та громадськістю, від якої залежить її (організації - В.М.) успіх чи невдача".77 Як бачимо, ключовими поняттями цього визначення є терміни "організація" та "громадськість". На взаємозалежність між цими поняттями вказують автори книги. На їх думку, якщо дії якоїсь організації мають вплив на певну групу, то ця група складає громадськість (публіку)

75 Бебик В. Служби зв'язків з громадськістю // Командор. - 1991. - № І. - С 32.

76Там само. -С. ЗІ.

77 Cutlip S.M   Center A.H., Broom P.M. Effective public relations. - 7 th ed. - Englwood Cliffs, N, J.: Prentice

Hall, 1994.-p 1-8

для певної організації, і, навпаки, якщо якась група може впливати на організацію, то це є громадськість (публіка) для певної організації.

До організацій у нашому випадку ми відносимо органи державного управління. Хто ж репрезентує їх громадськість? Під громадськістю в паблік рілейшнз розуміють ту частину соціального оточення, яка своєю поведінкою може безпосередньо чи опосередковано впливати на успішну діяльність організації. Для органу державного управління істотне значення має його репутація саме у цих категорій громадськості. Наприклад, для такого органу державного управління як обласна державна адміністрація основною публікою є жителі даної області в цілому, а також організації, установи, підприємства, громадські об'єднання, які перебувають у відносинах взаємозалежності з цим органом виконавчої влади. Отже, громадські зв'язки органу виконавчої влади - це достатньо широка система взаємин, ядром якої є стосунки між цим органом і громадянами, відносно яких цей орган здійснює свій управлінський вплив.

Відомий американський фахівець Реке Гарлоу дає таке визначення ГЗ, з яким можна погодитися: "Паблік Рілейшнз -- це одна із функцій управління, що полягає у встановленні та підтримці спілкування, взаєморозуміння, прихильності та співробітництва між організацією та її громадськістю. Вона включає в себе вирішення різних проблем: забезпечення управлінців інформацією про громадську думку та надання допомоги у розробці відповідних заходів; забезпечення їх діяльності в інтересах громадськості; підтримання управлінців у стані готовності до різних змін шляхом своєчасного передбачення тенденцій; використання досліджень та відкритого спілкування як засобів діяльності".78

Основною метою ГЗ органів державного управління є вплив на створення зовнішнього і внутрішнього соціально-політико-психологічного середовища, яке було б сприятливим для успіху та іміджу, а також забезпечення бажаної поведінки цього середовища у ставленні до самого органу влади.7*

Для того, щоб досягти взаєморозуміння, доброзичливих відносин та співпраці між органом державного управління і громадськістю, слід дотримуватися таких вимог:

- забезпечити широке, адекватне інформування як усієї громадськості, так і окремих її соціальних груп;

- організувати ефективний "зворотний зв'язок" з громадськістю;

-   залучити   громадськість   до   участі   у   процесі   обговорення   та прийняття рішень.80

78   Harlow R.F. Building a public relations definition / Public relations review. - 1976, winter. - J* 4. - p, 36.

79  Мельникова К I.. Рязанова С.Є. "Паблік рілейшнз" як функція управління в органах державної влади / Актуальні проблеми державного управління. - Харків, 1998 -С. 42,

8(1 Там само.

В установах, які дбають про свій позитивний імідж, посередниками між їх керівництвом та публікою є професіонали високого гатунку у сфері громадських зв'язків. Адже працювати в умовах цивілізованого політичного ринку сьогодні надзвичайно важко і відповідально. Ці спеціалісти повинні бути здатними: по-перше, пояснити громадськості рішення керівництва організації; по-друге, пояснити громадську думку керівництву організації. З одного боку, вони зобов'язані надавати представникам ЗМІ офіційну інформацію (оскільки є державними службовцями), з іншого - перебувають під постійним пресом журналістів, які намагаються спровокувати їх на відвертість у коментарях. До цього додається внутрішня боротьба між тим, що треба сказати широкому загалу, і тим, що діється насправді. Як бачимо, робота у цій сфері наповнена внутрішнім драматизмом і зовнішніми складнощами, а тому вимагає від фахівця особливих знань та умінь. Серед особистих рис, якими повинні бути наділені спеціалісти - ГЗ, виділяють такі: комунікабельність, інтелігентність, ерудиція, ініціативність, наполегливість, доброзичливість, відкритість, чесність, почуття гумору. Найбільш прийнятною базовою освітою для фахівця з ГЗ вважається журналістська, політологічна, соціологічна, психологічна, педагогічна, філологічна. Хоча професійна підготовка таких спеціалістів, чиї функції є значно ширшими від згаданих спеціальностей, повинна отримати самостійне місце у системі вищої школи України.

Аналізуючи практику, можна відзначити, що через відсутність відповідних служб дуже часто найважливішу частину функції зв'язків з громадськістю виконують керівники організацій. Тому заслуговує на увагу думка відомого американського фахівця з громадських зв'язків Джеймса Е. Груніга, що "громадські зв'язки" - це, насамперед, взаємини між "керівництвом організації" (а не всією організацією) та "громадськістю".81 На основі такого твердження можна зробити висновок, що ГЗ можуть охоплювати сферу не лише зовнішньої (за межами організації), а й внутрішньої (всередині організації) комунікації, крім того, специфіка ГЗ полягає у тому, що представник цієї професії в ідеалі повинен бути водночас представником певної організації та посередником між нею і публікою.

Найпоширеніші моделі громадських зв'язків

Практика зв'язків органів управління з тими, на кого вони здійснюють свій вплив передбачає насамперед інформування громадськості з метою надання їй загального уявлення про свою діяльність, про реалізацію своїх планів та проблеми, які доводиться їм розв'язувати. Для досягнення цієї мети органи державного управління використовують такі основні види комунікативних каналів:

1 Основи ГЗ для органів місцевого самоврядування України - Ужгород, 1997 - С 7.

1)  безпосереднє спілкування - особисті контакти між громадянами (об'єднаннями громадян), з одного боку, і посадовими особами органу влади, з іншого;

2)  спілкування за допомогою засобів зв'язку (телефон, різноманітні форми особистого листування);

3) опосередковане спілкування через засоби масової інформації (преса, телебачення, радіо, комп'ютерні мережі тощо).82

Найсильніше враження, яке громадяни отримують від того чи іншого органу влади, приходить від особистого контакту з посадовими особами та державними службовцями цього органу. Такої думки дотримуються дослідники громадських зв'язків Ч.Крейг, О.Гріффіз. Британський дослідник ГЗ Брайєн Гарві підкреслює, що функціонування громадських зв'язків влади починається з "фундаментальних і часто недооцінюваних малих справ". Тобто ГЗ "починаються з передніх дверей, з телефону і з листування".83

З повсякденної практики добре відомо, що зв'язки з громадськістю органів державного управління базуються саме на враженнях громадян від роботи місцевих служб та від ефективної роботи державних службовців різного рангу. Велике значення при контактах з відвідувачами органу управління має здатність службовців справити приємне враження своєю привітністю. Протягом робочого дня державні службовці спілкуються з відвідувачами, які звертаються до них за допомогою при вирішенні тих чи інших проблем. При цьому можливі такі варіанти: а) службовець бере на себе вирішення певної проблеми; б) інформує громадянина про те, у компетенції якої посадової особи чи органу є можливість вирішення його проблеми; в) дає пояснення, чому проблема не може бути вирішена цією установою.

Громадяни, у свою чергу, повинні цінувати робочий час службовців, адже дуже часто люди, заклопотані своїми повсякденними справами, забувають про ці всім зрозумілі речі. З іншого боку, зневажливе ставлення посадової особи може надовго зіпсувати враження навіть від достатньо ефективної роботи органу управління. Дуже часто посадові особи скаржаться на брак бюджетних коштів, проте ввічливість, яка нічого не коштує, може допомогти їм уникнути зайвих клопотів.

Для полегшення спілкування з громадянами органи державного управління застосовують методи ознайомлення з відомостями практичного характеру, які б давали можливість відвідувачам логічно

І82 Свірін М Паблік рілеишенз у місцевих органах влади концептуальний аспект // Вісник УАДУ - 1998 • № 3~С. 247. 83 Скоблик В.П  Громадські зв'язки органів місцевого самоврядування // Актуальні проблеми органів місцевого самоврядування Матеріали конференції -Ужгород, 1998 - С. 42.

обґрунтовувати свої вимоги до державних служб. Така інформація може поширюватись у друкованому вигляді (видання брошур, розміщення довідкових матеріалів для відвідувачів, розклеювання рекламних афіш тощо), підготовці теле- радіопередач, випуску відеофільмів, організації виставок та візитів. Ці методи будуть по-справжньому ефективними лише у випадку наявності в адміністрації достатніх фінансових ресурсів та кваліфікованих спеціалістів (журналістів, дизайнерів тощо).

Практична діяльність показує, що позитивні результати досягаються при безпосередньому спілкуванні посадових та відповідальних осіб з громадянами в установах чи телефоном. З цією метою практикується встановлення в установах"гарячих телефонів" для прийому найзлободенніших запитів населення, публікуються телефонні номери керівників та служб, де громадяни можуть отримати необхідну інформацію. Деякі органи влади та керівники практикують так звані "гарячі лінії" для безпосереднього спілкування по телефону з широкими верствами населення у наперед визначений час, а також для відповідей на запитання телеглядачів, радіослухачів у прямому ефірі або читачів друкованих ЗМІ під час телефонних розмов у редакції. Така практика спілкування членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади з громадськістю стала вже традиційною після призначення Прем"єр-міністром Віктора Ющенка.

Важливе значення у регулюванні взаємин між громадянами і органами державного управління відіграє прийом громадян відповідними посадовими особами, а також робота зі зверненнями громадян. Це положення закріплене у статті 40 Конституції України: "Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк". Для забезпечення практичної реалізації цього конституційного права 2 жовтня 1996 року вступив у силу Закон України "Про звернення громадян". Виконання зазначеного закону центральними і місцевими органами виконавчої влади здійснюється відповідно до Указу Президента України від 19.03.97. "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення".

Покращенню взаємин між органами державного управління і громадськістю також сприяє спрощення адміністративних формальностей: зведення до мінімуму кількості документів, які повинна подавати в державну установу окрема особа, що домагається якогось адміністративно-управлінського рішення; скорочення числа відвідувань на прийоми і відомостей, які необхідно представити прохачеві; скорочення тривалості обробітку заявних матеріалів; обладнання спеціальних

приміщень   для   прийому   відвідувачів;   добір   і   навчання   державних службовців, які здійснюють ці функції.

Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок, що управлінські документи значно виграють, якщо їх краще пристосувати до потреб громадськості. Це стосується як їх зовнішнього вигляду, так і ділового стилю: звертаючись до широкої аудиторії, посадова особа, орган управління повинні уникати канцелярської термінології та чиновницьких штампів, вживаючи мову, притаманну широким верствам населення.

Інформування населення про роботу органів державного управління здійснюється відповідно з Конституцією України, Законами України "Про інформацію", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" та іншими нормативно-правовими актами. У цих законодавчих актах закріплені форми і порядок інформування, висвітлення роботи органів державного управління аудіовізуальними, друкованими ЗМІ, відповідальність за порушення.

Враховуючи особливе значення інформації у стосунках між органами державного управління та громадянами, розглянемо окремі положення Закону України "Про інформацію". Згідно з цим законом органи влади зобов'язані інформувати про свою діяльність та прийняті рішення. Ст. 10 гарантує "створення механізму здійснення права на інформацію" і встановлює відповідальність "за порушення законодавства про інформацію", ст. 21 вказує основні джерела інформації про діяльність органів влади, ст. 28 встановлює режим доступу до інформації. У контексті проблеми зв'язків із громадськістю важливе значення має стаття 34 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". Вона передбачає право громадян одержувати публічно поширювану інформацію органів влади та їх посадових осіб. Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", прийнятий 23 вересня 1997 p., передбачає акредитацію журналістів і технічних працівників ЗМІ при органах державної влади і органах місцевого самоврядування шляхом їх реєстрації на підставі офіційного подання заяв (ст.З). У свою чергу, органи державного управління повинні заздалегідь інформувати акредитованих журналістів про важливі заходи, плани та допомагати в організації їх діяльності.

Існують різні типи взаємин органів управління з незалежними від них засобів інформації. Ці стосунки здебільшого залежать від спрямованості конкретного органу інформації і можуть займати такі позиції: 1) бути прихильними до органу державного управління, підтримуючи його діяльність; 2) займати переважно критичну позицію стосовно органу державного управління. Оскільки засоби масової інформації орієнтуються на різні політичні сили чи угрупування, спираються на певні бізнесові

структури, то нерідко спостерігається протистояння представників виконавчої влади і преси. У будь-якому демократичному суспільстві існують відверто опозиційні до влади засоби інформації. А тому, незважаючи на позицію засобів масової інформації щодо органу влади, останній не повинен нехтувати співпрацею з ними, зважаючи на переважаючий вплив мас-медіа на фомування громадської думки. Кожен орган державного управління, кожен керівник, які дбають про свій позитивний імідж в очах громадськості, намагаються якнайефективніше використати можливості розповсюдження відомостей про свою діяльність за допомогою ЗМІ. Для розповсюдження інформації про діяльність органів державного управління використовуються різні форми її підготовки та отримання:

-  випуск і поширення інформаційних бюлетенів, прес-релізів, оглядів, фото- відеоматеріалів, інформаційних збірників, експрес-інформації;

-    проведення   прес-конференцій,   брифінгів,   політичних   діалогів, телевізійних дебатів, "круглих столів", прес-клубів, організація інтерв'ю з керівниками органів державної влади для працівників ЗМІ;

- підготовка і проведення теле- і радіопередач;

-   забезпечення публікацій  (виступів) у ЗМІ керівників або інших відповідальних працівників органів державної влади;

-   створення архівів  інформації про діяльність органу державного управління;

-  розміщення WEB-сторінок в Інтернеті про орган влади та його діяльність;

-   інші форми поширення офіційної інформації, що не суперечать чинному законодавству.

Розуміння важливості функції зв'язків із громадськістю у демократичному суспільстві приводить до створення спеціальних підрозділів, на які покладається здійснення відповідної діяльності. Якщо на початку становлення інституту державної служби в Україні зв'язки з громадськістю здебільшого обмежувалися роботою прес-секретаря керівника органу влади, то на сучасному етапі відповідні функції здійснюють структурні підрозділи - інформаційні служби. Відповідно з ст. 1 Закону "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", інформаційні служби органів державного управління - це структурні підрозділи цих органів, що виконують інформаційно-аналітичні функції та забезпечують зв'язки з засобами масової інформації та громадськістю. До них відносяться: інформаційні управління, управління внутрішньої політики, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-центри, управління і центри громадських зв'язків, прес-бюро, прес-секретарі та прес-аташе з відповідним апаратом. Крім того, частина структурних підрозділів органів виконавчої влади спеціально зорієнтована на постійну

роботу з окремими групами громадськості - це служби: кадрової роботи, розгляду звернень громадян, соціального захисту населення, у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, міграції, у справах релігій тощо.

Відповідальним напрямом діяльності служб ГЗ є збереження, обробка та аналіз інформації, підбір статей з певних питань. Спеціалісти зв'язків з громадськістю щоденно проводять змістовний аналіз преси. Відібрані матеріали обробляються та заносяться на спеціальні картки за певними тематичними розділами, таким чином формується банк даних. Збираються також матеріали для спеціальної бібліотеки з питань державного управління, місцевого самоврядування, політології, соціології тощо.

В цілому, банк інформації включає такі види матеріалів:

-  управлінська інформація, нормативно-правові акти, рішення сесій, нарад, колегій;

- доповіді керівників;

- статистичні дані;

- довідкова інформація;

-  підбір матеріалів про орган державного управління та роботу його структурних підрозділів, організацій, установ, підприємств;

- банк поліграфічної продукції.

Систематизована інформація допомагає в роботі не тільки службі ГЗ, а й всього органу державного управління та його структурних підрозділів.

Необхідним напрямком діяльності є вивчення громадської думки, аналіз статистичних даних, узагальнення результатів соціологічних, психологічних, економічних досліджень.

Розповсюдженим явищем у нашій країні є інформування громадськості про діяльність органів влади через власні друковані і електронні засоби інформації. Це можуть бути як газети і журнали, засновниками чи співзасновниками яких є органи влади, так і аудіовізуальні ЗМІ. Цей метод є дуже ефективним через те, що майже всі матеріали, що подаються в цих ЗМІ, мають здебільшого позитивне забарвлення стосовно органів влади. А негативом може бути не зовсім цікавий, через перевантаження офіціозом, зміст цих мас-медіа і, відповідно, невеликі тиражі та обмежена аудиторія глядачів чи радіослухачів порівняно з незалежними засобами масової інформації.

У нашій країні прикладами такого методу інформування можуть бути друковані видання - газета "Урядовий кур'єр", журнал "Вісник державної служби України", інші центральні та регіональні газети.

Отже, як бачимо, функція зв'язків з громадськістю є надзвичайно важливою і відповідальною сферою діяльності органів державного управління. Адже ефективна робота будь-якого адміністративного органу без чесних, відкритих, доброзичливих відносин між ним і населенням стає вкрай проблематичною. Тому сьогодні важливо, щоб керівники владних

інституцій усвідомили всю значимість функціонування спеціальних підрозділів - інформаційних служб. Тільки тоді, коли буде розроблена стратегія і тактика роботи з громадськістю, коли з'являться висококваліфіковані кадри у цій галузі, стане можливим підняття престижу органів влади і поступове повернення довіри до держави в цілому. Розвиток системи зв'язків із громадськістю в органах державної влади дасть змогу створити дієвий механізм вирішення багатьох проблем, що виникають у стосунках між інститутами держави та громадянського суспільства, і насамперед подолати відчуженість між громадськістю та державою.

Запитання та завдання

1 .Дайте визначення функції державного управління.

2.Чому функції управління є однією з фундаментальних категорій науки управління?

З.Дайте характеристику відомих підходів до класифікації функцій управління.

4.Яка спільна ознака загальних (основних) функцій?

5.На які категорії поділяються загальні (основні) функції?

6. Доведіть необхідність втручання держави у вирішення ряду економічних і соціальних проблем.

7.У чому полягає різниця загальних і спеціальних функцій?

8.У чому суть спеціальних (спеціалізованих) функцій?

9.Яка риса притаманна допоміжним функціям? Охарактеризуйте цю функцію.

10.У чому суть стратегічного планування?

11.3 яких етапів та процедур складається процес стратегічного планування?

12.Що включає в себе теорія прийняття управлінських рішень?

13.Назвіть основні ознаки управлінських рішень.

Н.Які функції у системі державного управління виконують управлінські рішення?

15.Назвіть основні етапи прийняття управлінських рішень.

^.Охарактеризуйте індивідуальні та групові методи ухвалення рішень.

17.Що являє собою структура організації?

18.Що являє собою поняття мотивації?

19.Дайте характеристику змістовним теоріям мотивації.

20.Що відноситься до процесуальних теорій мотивації?

21 .Чому контроль відноситься до функцій управління?

22.У чому різниця між зовнішнім і внутрішнім контролем?

23.Дайте характеристику основним видам зовнішнього контролю.

24.Що являє собою внутрішній контроль?

25.Які існують методи контролю?

26.Визначіть роль контролю в демократичній правовій державі.

27.Дайте визначення терміну "управління людськими ресурсами".

28.Що таке кадровий розвиток?

29.Визначіть місце кадрових служб у структурі органів виконавчої

ЗО.У чому суть фінансів?

31.Охарактеризуйте бюджетний процес.

32.Назвіть функції юридичних служб в органах державного управління.

33.Визначіть роль діловодства та документування в діяльності органу державного управління.

34.Охарактеризуйте структуру служб діловодства органів державної Іади.

35.Яке місце займають громадські зв'язки (public relations) у системі міжлюдських взаємин?

36.Назвіть основні концептуальні підходи до місця і ролі громадських зв'язків.

37.3 яких частин складається функція громадських зв'язків?

Теми рефератів

I .Функція    управління    -    засаднича,    фундаментальна    категорія адміністративно-управлінської науки.

2.Роль загальних (основних) функцій у діяльності органів виконавчої влади.

3.Економічна роль держави на сучасному етапі.

4.Державне регулювання економіки України в умовах перехідного періоду.

5.Основні принципи успішного керування установою.

6.Функція прийняття рішень - основа діяльності керівника

7.У правлінське рішення - засіб формування і форма реалізації соціальних інтересів.

8-Ухвалення управлінських рішень як мистецтво.

9.Механізм прийняття управлінських рішень та контроль за їх виконанням органами виконавчої влади.

10.Роль мотивації в діяльності керівника.

I1 .Контроль - необхідна складова демократичної правової держави. 12.Сучасна кадрова політика у сфері виконавчої влади.

13.Процес складання і затвердження Державного бюджету України.

14.Паблік рилейшнз і робота засобів масової інформації в умовах політичного плюралізму.

15.Роль громадських зв'язків у розвитку демократичних процесів в Україні.

16.Зв'язки з громадськістю і робота засобів масової інформації в умовах політичного плюралізму.

17.Роль громадських зв'язків у розвитку демократичних процесів в Україні.

Рекомендована література

(.Алексеев І.В. Стратегії розвитку підприємств і державне регулювання економіки: Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 204 с.

2.Аналіз політики та прийняття рішення: Практичний посібник. -Ужгород, 1997.-81 с.

З.Аппарат государственного управления: Интересы и деятельность / Отв. ред. В.Ф.Сиренко. - К.: Наук, думка, 1993. - 165 с.

4.Артюшин Л.М., Машков О.А., Сивов Н.С. Теория управления. - К., 1995.-628 с.

5.Бебик В. Служби зв'язків з громадськістю // Командор. - 1999. - № 1. -С. 29-32.

б.Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища шк.( 1997. -385с.

7.Гурне Б. Державне управління / Пер. з франц. В. Шовкуна. - К.: Основи, 1993.-165с.

8.Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / Відпов. ред. Н.Р.Нижник. - К.: УАДУ при Президентові України, 1997. -448с.

9.Державне управління: теорія і практика / Заг. ред. проф. Авер'янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.

Ю.Дроньє А. Основні принципи успішного керівництва установою: Методичні рекомендації. - К.: Вид-во УАДУ, 1995. - 80 с.

П.Егоршин А.П. Управление персоналом. - Н.Новгород: НИМБ, 1997.-607с.

12.Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'якова 1.1. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наук, думка, 1997. - 300 с.

13.Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996.-208с.

14.Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.

15.Королько В.Г. Основи паблік рілейшнз: Посібник. - К.: Інститут соціології НАНУ, 1997. - 335 с.

Іб.Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. - М.: Наука, 1987.-295" с.

І7.Лендьел М.О. Сучасні методики управління персоналом: Теоретичні та практичні аспекти'. - Ужгород, 1998. - 50 с.

18.Лоза О.В. Діловодство та документування управлінської діяльності: Навч. посібник. - К.: УАДУ, 1997. - 68 с.

!9.Лоутон А., Роуз Э. Организация и управление в государственных учреждениях. - М., 1993.

20.Малащук С.П. Аналітичні передумови процесу стратегічного планування / Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник № 2. - Харків: УАДУ Харківський філіал, 1998. -С. 136- 142.

21.Малиновський В. Зовнішній контроль у державному управлінні // Вісник УАДУ. - 2000. - № 1. - С. 46-57.

22.Малиновський В. Функція прийняття управлінських рішень // Вісник УАДУ. - 1999. - № 3. - С. 42-50.

23.Мельникова К.І., Рязанова С.Є. "Паблік Рілейшнз" як функція управління в органах державної влади" / Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник № 2. - Харків: УАДУ Харківський філіал, 1998.-С.40-46.

24. Менеджмент у державному секторі: Матеріали до курсу лекцій. Ужгород: УДУ, 1997. - 130 с.

25.Нижник Н., Машков О. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посібник / За заг. ред. Н.Р.Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 1998,- 160с.

26.Нижник Н., Мащенко І. Організація передвиборної агітації в електронних ЗМІ України // Вісник УАДУ. - 1998. - № 3. - С. 58 - 63.

27.Основи громадських зв'язків для органів місцевого самоврядування. - Ужгород, 1997. - 45 с.

28.Основи ринкової економіки / За ред. В.М.Петюха. - К.: Урожай, 1995.-400с.

29.Палінчак М.М. Поняття політичного аналізу та етапи прийняття політичного рішення / Актуальні проблеми органів місцевого самоврядування: Матеріали конференції. - Воловець, 1998. - С. 4-27.

ЗО.Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навч. посібник. - Черкаси: Відлуння, 1999.-376с.

ЗІ.Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением. - М.: Центр, 1998. - 352 с.

32.Прийняття оптимальних рішень в державному секторі: Вступний курс. - Ужгород, 1997. - 28 с.

ЗЗ.Райт Г. Державне управління / Пер. з англ. В.Іванка, О.Коваленка, С.Соколик. - К.: Основи, 1994. -191с.

34.Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Наук. кер. Цветков В.В. - К.: Оріяни, 1998. - 364 с.

35.Розпутенко І.В. Бюджетний процес: Матеріали до лекцій. - К.: Основи, 1997.-60с.

36. Ру Д.,Сульє Д. Управління. - К.: Основи, 1995. - 442 с.

37.Руководитель в аппарате государственного управления. - К.: Наук. думка, 1988.-344 с.

38.Саймон Г. и др. Менеджмент в организациях: Сокр. пер. с англ, с 15-го изд. - М.: Экономика, 1995. - 335 с.

39.Свірін М. Паблік рілейшенз у місцевих органах влади: концептуальний аспект // Вісник УАДУ. - 1998. - № 3 - С. 243-251.

40.Скоблик В.П. Громадські зв'язки органів місцевого самоврядування / Актуальні проблеми органів місцевого самоврядування: Матеріали конференції. - Ужгород, 1998. - С. 40-49.

41.Сочка К.А. Фінанси місцевих органів самоврядування. - Ужгород: Держ. університет, 1998. - 35 с.

42. Тарнавська Н.П., Пушкар P.M. Менеджмент: теорія та практика. Тернопіль: Карт-бланш, 1997. - 456 с.

43.Управління людськими ресурсами в державних організаціях Лекційно-практичний курс / Інстр. М. Пецкар. - Ужгород, 1995. - 106 с.

44.Цветков В.В. Державне управління: Основні фактори ефективності (Політико-правовий аспект). -Харків: Право, 1996. - 164с.

45. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. - К.: Вища шк., 1995. - 351 с.

46.Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави: Порівняльний аналіз. - К.: Програма Л, 1995. - 136 с.

'

Методи державного управління

Дайте  мені   хороший  метод   і  я вирішу всі ваші проблеми.

Г. Гегель