1.5 Механізми легалізації та використання грошових коштів, одержаних злочинним шляхом

Розробити механізм виявлення та активної протидії "відмиванню" юридичними і фізичними особами коштів і майна, одержаних протиправним шляхом.

Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки

Маскування розкрадань та інших корисливих злочинів, пов'язане з наданням видимості законності джерела надходження грошей, одержало умовну назву "відмивання". По своїй суті "відмивання" грошей – це банківські маніпуляції з протизаконно одержаними коштами, в результаті яких вони набувають вигляду легальних доходів. Суспільна небезпечність даного виду злочинів, як відзначають західні кримінологи Х. Кернер і Е. Дах, полягає в тому, що “відмивання” грошей – це заключний етап перетворення злочинності в високоприбуткове і ефективне виробництво, в ході якого відбувається протиправна і шкідлива для суспільства концентрація економічної, а слідом за неї і політичної влади в руках неконтрольованої групи осіб.

Вислів "відмивання брудних грошей" ввійшов у використання з 1989 р., коли засоби масової інформації ряду західних країн широко висвітлили скандал з величезними сумами грошей, які були одержані від торгівлі наркотиками. Мова йшла про мільярди доларів США на рік, які різними способами вводилися злочинцями до обігу в світову фінансову систему, щоб приховати їх злочинне походження. Але треба відзначити, що "відмивання" грошей злочинцями почалося значно раніше - в 20-30-х рр. в США за часів "сухого закону". Біля витоків такої діяльності стояв відомий гангстер Аль Капоне. Його було викрито і засуджено за ухилення від сплати податків. Після цього ключові фігури організованої злочинності дійшли висновку про необхідність знайти надійні способи приховування нелегальних прибутків, зокрема шляхом їх розміщення на банківських рахунках за кордоном з наступним їх використанням в легальному бізнесі.

Масштаби діяльності з легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, можуть бути різними. З цієї точки зору можна виділити два її різновиди:1) легалізацію незаконних коштів в рамках національної фінансової системи окремої країни шляхом їх розміщення в банку і здійснення кількох "перекидок" на інші рахунки і в інші банки під прикриттям різноманітних псевдоугод; 2) легалізацію незаконних коштів з використанням банківських та фінансових систем кількох країн. В останньому випадку спочатку, як правило, гроші вводяться до національної фінансової системи, а потім переказуються за кордон, де починають циркулювати у банківських та фінансових системах інших країн. Наступна операція – це повернення коштів на "батьківщину" у вигляді переказу або перерахування грошових сум під прикриттям певної псевдоугоди.

Яким би не було походження "брудних" грошей та якими б шляхами вони не просувалися, у цьому процесі можна виділити п’ять етапів. Перший етап - одержання коштів в результаті протиправної діяльності. Другий етап - розміщення злочинної готівки у фінансовій системі певної країни шляхом її депонування на банківські рахунки (можливий і безготівковий оборот). Третій етап - розшарування розміщених коштів з метою їх маскування (наприклад, шляхом проведення з цими грошима множини одиничних банківських операцій з невеликими сумами під прикриттям різноманітних псевдоугод. Четвертий етап – зворотна конвертація коштів шляхом продажу придбаного майна і концентрація "відмитих" грошей. П’ятий етап – витрати на життєві повсякденні потреби та підшукання більш-менш законних шляхів їх прибуткового використання (див. рис. 1.3)

 злочинним шляхом

Легалізація злочинних доходів є для злочинних організацій засобом перекачування «брудних» грошей в легальний бізнес, причому з кожним роком механізм здійснення грошових операцій вдосконалюється. Зокрема, організовані злочинні групи: а) використовують слабкість національних систем регулювання фінансової системи; б) проводять швидкі і гнучкі операції по переказу і переміщенню активів через національні межі; в) уміло користуються відмінностями в режимах регулювання підприємницької діяльності як в рамках національних систем, так і між системами, і передусім, можливістю використання численних ділових підприємств в різноманітних країнах для приховування джерела надходження коштів, їхніх володарів і механізму контролю над ними; г) користуються послугами тих категорій фахових працівників, діяльність яких не регулюється, або тих, що хоча і діють в умовах регулювання, але порушують правові чи морально – естетичні норми. Ці тенденції свідчать про глобальний характер явища, що розглядається, і про необхідність розробки ефективних заходів по його зменшенню і запобіганню.

Україна в нинішній час є особливо привабливою державою для злочинців подібного роду, бо її економіка з фінансовими центрами, що розвиваються, дуже вразлива. Організовані злочинні групи користуються будь-якими недоліками в регулюванні діяльності комерційних підприємств і банків. Але з-за відсутності на даний момент відповідних нормативних актів, що перешкоджають легалізації незаконних доходів, можуть діяти практично відкрито, не побоюючись бути притягнутими до відповідальності. Вони можуть використовувати величезні кошти, наявні в їхньому розпорядженні, для корумпуванню посадових осіб. Об'єктами їх злочинної діяльності є фінансові установи, адміністрація яких може бути підкуплена для використання в справі легалізації злочинних доходів. З цією метою вони можуть навіть повністю взяти під свій контроль діяльність фінансових установ. За даними окремих спеціалістів, в Україні як мінімум 200 млн доларів США щомісячно проходять повз канали легальної економіки.

Аналіз кримінальних справ та іншої інформації показує, що організовані злочинні групи все частіше проникають у сферу кредитно-фінансових відносин через створення різноманітних комерційних структур, акціонерних товариств, банків, страхових компаній, різноманітних фондів з метою легалізації грошей, одержаних злочинним шляхом, і поширення впливу на ключові позиції в економіці.

Наведені дані дають підстави припускати, що банківська система стала центральною ланкою в ланцюзі щодо «відмивання» злочинних доходів. Тут сформувалися стійкі канали, використання яких створює можливість для юридичних і фізичних осіб з порушенням чинного законодавства вилучати гроші з безготівкового обігу і обертати їх в готівку з наступним вивозом капіталу за кордон чи переміщенням його в «тіньове» обертання. Для цього створюються фіктивні фірми «одноднівки», які, як правило, зареєстровані на підставних фізичних осіб і за фальсифікованими документами.

Прийомів легалізації злочинних прибутків стільки, скільки їх здатний винайти людський розум. Але всі вони мають загальні характерні риси, тому що їх мета одна - залучити до обігу гроші, які були отримані незаконними способами, не привернувши уваги правоохоронних та інших органів влади. Найбільш часто в світовій злочинній практиці зустрічаються наступні прийоми, що використовуються на різних етапах "відмивання" грошей: 1) контрабанда валюти; 2) розміщення "брудних" грошей дрібними вкладами на депозитні рахунки в банках; 3) структурування розміщених коштів; 4) використання офшорних та фіктивно утворених компаній; 5) використання підприємницьких структур (закладів), які постійно мають операції з готівкою; 6) використання закладів по обміну валюти; 7) купівля та продаж товарів; і 8) використання підпільних банківських систем; 9) використання брокерських бюро та бірж.

Контрабанда валюти. Саме з фізичного транспортування готівки з однієї країни в іншу починається процес "відмивання" грошей. Кур'єри перевозять гроші, в основному американські долари (у валізах, загальному вантажі, контейнерах, приватними літаками чи кораблями), в країни, де на цю валюту існує великий попит на "чорному ринку". Перевага віддається тим з них, де не провадиться валютний контроль, але існує законодавство, що охороняє банківську таємницю. В такій країні готівка кладеться на депозитний рахунок в банку або в іншому фінансовому закладі, звідки згодом кошти можуть бути переведені в будь-якому напрямку за бажанням клієнта. Вже після проведення цієї операції гроші "відмиваються" і їх злочинне походження практично неможливо встановити, тобто вони набувають легального статусу і можуть обертатися у всесвітній фінансовій системі.

Розміщення "брудних" грошей дрібними вкладами на депозитні рахунки. Цей прийом полягає в тому, що для "відмивання" великої суми готівкових коштів злочинне угрупування наймає велику кількість людей ("мурашів"), які повинні здійснювати проведення незначних грошових переказів на депозитні рахунки в різних банках та їх філіалах. Мета цих дій - уникнення уваги контролюючих органів. Справа в тому, що законодавством західних країн встановлюються граничні суми операцій з готівкою, які не потребують складання спеціальних звітів і подання їх в податкові органи. Так, США її розміри визначені в сумі 10.000 $, в Європі 12 країн Європейського співтовариства визначали її межу в сумі 12.000 EUR. Тому "мураші" вносять на депозитні рахунки готівку або купують оборотні кредитно-грошові документи на суму трохи нижчу від визначеної.

Структурування розміщених коштів. Це один із способів, що використовується при "відмиванні" для маскування великих сум грошей, одержаних в результаті широкомасштабних фінансових махінацій. Суть його полягає у штучному роздробленні певної фінансової угоди на множину маленьких одиничних операцій з невеликими сумами. В Україні цей прийом, як свідчить слідча практика, використовується підприємцями-злодіями для маскування великих сум безготівкових грошових коштів, одержаних шахрайським шляхом. Зокрема, така сума зразу після їх надходження на рахунок підприємця-шахрая перераховується ним відносно невеликими частками на рахунки інших підприємців-співучасників під виглядом надання кредиту, оплати за куплені товари або надані послуги тощо.

Використання офшорних та фіктивно утворених компаній. Офшорна (від англ. off-shore - прибережний) компанія - це комерційна структура, яка зареєстрована в країні з дуже м'яким податковим та фінансовим законодавством, а підприємницькою діяльністю займається в іншій. Офшорні країни (або, як їх називають, країни "податкового і фінансового раю") характеризуються, зокрема, відсутністю податків або невеликими податками на деякі чи всі види прибутку, широкою сферою дії банківської та комерційної таємниці, слабким валютним контролем або повною його відсутністю, легким реєструванням компаній та відсутністю перешкод щодо їх купівлі-продажу. Наявність країн з такими рисами (країни Карибського басейну, Ліхтенштейн та деякі інші) робить їх ідеальним місцем для діяльності злочинних угрупувань по "відмиванню" грошей.

Фіктивно утворені компанії – це структури, котрі, крім установчих документів та рахунку в банках, ніяких активів не мають. Створюються вони тільки для проведення незаконних операцій, після закінчення яких, як правило, ліквідуються. В іноземних джерелах вони ще називаються "кораловими" компаніями (shell company), оскільки створюються за подобою коралів – складних за своєю формою і порожніх всередині. Фактично, на відміну від записаного в документах, весь персонал такої компанії складається, як правило, з однієї особи. Діяльність цих компаній можна порівняти з трубопроводом, крізь який здійснюється перекачка грошей до інших комерційних структур для укриття справжніх джерел та природи утворення фондів. Як свідчить світова слідча практика, злочинні угрупування (в тому числі і в країнах СНД) створюють мережі офшорних та "коралових" компаній і використовують їх для "відмивання" величезних грошових коштів.

Використання фіктивних підприємств для “перекачування” злочинно здобутих коштів за кордон є в дійсний час найбільш характерним для України. Так, у березні 1999 р. органами податкової міліції в м. Києві була затримана злочинна група, яка перевозила готівкові кошти (600 тис. грн. і 60 тис. доларів США), зняті з порушенням встановленого порядку з банківських рахунків одного підприємства. Як було встановлено в ході слідства за порушеною кримінальною справою, мета цієї операції полягала у розміщенні знятих сум у комерційному банку на рахунках фіктивних фірм з метою їх подальшого перерахування за кордон через так звані рахунки “Лоро”. Крім того, незаконним переводом грошей з безготівкових в готівкові і навпаки підприємства уникали контролю з боку держави і сплати податків. Такі послуги різноманітним комерційним і державним підприємствам та організаціям надавала організована злочинна група, яка утворила для цього мережу з фіктивних підприємств і комерційних банків. “Тіньовий” обіг злочинної групи складав за попередніми оцінками близько 40 млн грн. на місяць. Для незаконного перерахування коштів за кордон через рахунки типу “Лоро” використовувалися банки країн Балтії (“Німецько-Латвійський банк”, “Парекс-банк”, “Сауліс-банк”), оскільки ці країни не покладають на банки будь-якого фінансового контролю.

Використання підприємницьких структур (закладів), які постійно мають операції з готівкою. Часто з метою маскування грошей, одержаних протиправним способом, суб'єкт відкриває підприємницькі структури, які постійно мають операції з готівкою (наприклад, утримують ресторани, бари, готелі, автомати по продажу їжі, напоїв тощо). До цієї ж категорії можна віднести і легалізовані гральні заклади – казино, кінні та собачі біга, а також різноманітні атракціони та інші розважальні підприємства. Загальним для них є те, що вони щоденно одержують великі суми готівки. Це дає змогу зливати "брудні" гроші, які одержані, наприклад, в результаті збуту партії наркотиків, з прибутком від легального бізнесу. Виявити це в результаті аудиторської перевірки практично неможливо, адже ніякої документації в більшості випадків не залишається, а там де вона є, її легко фальсифікувати.

Використання закладів по обміну валюти. Це один з достатньо поширених прийомів "відмивання" злочинних грошей. Численні центри, офіси та окремі пункти займаються багатомасштабними операціями з готівкою. В країнах, де недостатньо відрегульований валютний контроль та податкове законодавство заклади по обміну валют за бажанням "відмивщика" обмінюють гроші, які були вилучені в результаті злочинної діяльності, на грошові знаки інших країн. Це може бути зроблено або для переведення грошей за допомогою електронної пошти до відповідної держави, або для зворотного обміну (вже у "відмитому" вигляді) у грошові знаки своєї країни. В таких випадках ці заклади, з метою приховування трансакції, ніяких записів в реєстраційній документації про такі операції не здійснюють або здійснюють частково. Як правило, такі операції проводяться з невеликими сумами аби не привертати уваги податкових та правоохоронних органів. "Відмивщики" грошей самі можуть відкрити мережу закладів по обміну валют і використовувати їх як "коралові" компанії. Про їх діяльність контролюючі органи можуть одержати уяву тільки по документах. Фактично ж записи про купівлю-продаж валюти в документах фальсифікуються, а "брудні" гроші стають "відмитими" і фігурують як комісійні (різниця між купівлею та продажем валюти).

Купівля та продаж товарів. Такий прийом використовується для легалізації злочинних коштів, як правило, в країнах з тільки що введеною новою або нестабільною грошовою одиницею (наприклад, в країнах СНД). Його суть полягає в тому, що підприємець такої країни, попередньо вступивши в змову з іноземною компанією, складає угоду про закупівлю у неї партії товару по завищеній ціні. Отримавши дозвіл національного банку на закупівлю товарів, коштовність яких суттєво завищена, суб'єкт не тільки одержує прибуток від імпортованого ним товару, а й має можливість конвертувати місцеву валюту у національному банку з наступним її перерахуванням до західних банківських центрів. Частина загальної суми грошей, яка одержана за рахунок завищення цін є "відмитими" коштами, яка розподіляється між співучасниками цієї операції.

Використовується "відмивщиками" і протилежний за своєю суттю прийом – закупівля дорогих товарів з наступним їх перепродажем через мережу невеликих магазинів за цінами нижчими від закупочних. Тут може виникнути питання, який сенс в торгово-закупівельній операції, яка завідомо здійснюється в збиток ? Відповідь проста – її мета полягає не в одержанні прибутку від торгівлі, а в "відмиванні" злочинних коштів. Ціною невеликої частки грошей, яка втрачається, злочинці мають змогу легалізувати значні суми. Цей прийом є характерним для країн зі стабільною валютою.

Використання підпільних банківських систем. Підпільні фінансові операції набули найбільшого розповсюдження в країнах, де діють суворі правила контролю за обміном валюти, причому, чим жорсткіші заходи контролю, тим більшого розвитку набувають підпільні банківські операції (наприклад, у Великій Британії, США). Підпільні (або "паралельні") банківські системи дозволяють переміщувати по всьому світу величезні суми грошей без традиційних банківських процедур. Вони історично створені для обходження валютного контролю з метою отримання прибутків, зберігання коштів за кордоном, оплати товарів за межами країни тощо. Банкіри цієї системи часто є членами старовинних відомих сімей або кланів міняйл і водночас – представниками шанованих професій, які пов'язані з великою кількістю ділових контактів та значними сумами грошей. Банкір підпільної банківської системи часто відіграє ключову роль у житті свого клану, оскільки може організувати для "солідного" клієнта відправку будь-якої суми грошей до певної країни.

Функціонування підпільної банківської системи можна проілюструвати наступним прикладом. Припустимо, клієнт мешкає в країні "А" з нестабільною економікою і бажає переправити до країни "Б" суму грошей еквівалентну 10.000$. Для цього він передає підпільному банкіру обумовлену суму грошей в місцевих грошових знаках, яка вміщує й комісійні для банкіра. При цьому курс валютного обміну не відповідає офіційному. В обмін на гроші клієнт одержує документ (може бути спеціальна марка або чіп), який водночас є розпискою банкіра про одержання грошей і траттою (переказаний вексель), причому він ні чим не нагадує банківську розписку, а виступає тільки як символ або знак, що підтверджує угоду і відомий тільки клієнту, його банкіру та банкіру в країні "Б". Потім банкір зв'язується із своїм колегою в країні "Б" і повідомляє йому три основних параметри цієї угоди: 1) суму, яку треба виплатити клієнту; 2) грошові знаки, в яких клієнт бажає отримати кошти; 3) ідентифікаційний знак. Після цього клієнту або його посереднику достатньо пред'явити ідентифікаційний знак в країні "Б" і отримати гроші. Природно, що здійснення такої угоди потребує великої довіри на всіх її рівнях. Банкіри повинні бути впевнені у виплаті грошей, погашенні позики та відповідному розподіленні комісійних. Це досягається клановим характером цієї діяльності.

Використання брокерських бюро та бірж. "Відмивщики" злочинних грошей в своїй діяльності в окремих країнах широко використовують біржових брокерів. В тісному кооперуванні з брокером підприємець здобуває можливість придбання акцій, облігацій, векселів тощо. Таким чином, кошти вкладаються в біржові цінні папери. Як правило, вони реєструються на будь-яку особу або на "коралову" компанію, але можуть бути оформлені і на пред'явника. В кожній окремій країні держава регулює ринок цінних паперів та брокерських операцій. В деяких країнах простіше ніж в інших маніпулювати "брудними" грошима через брокерів. Однак, навіть в країнах з суворим контролем, несумлінний брокер може сприяти "відмиванню" коштів, маніпулюючи разом з несумлінним підприємцем цінними паперами.

В країнах з розвинутою ринковою економікою (США, Велика Британія, Італія, Франція та ін.) діяння по "відмиванню" грошей визнаються суспільно небезпечними і утворюють самостійний склад злочину. Суспільна небезпечність цих дій проявляється в двох аспектах. По-перше, таким чином приховуються широкомасштабні корисливі злочини. По-друге, злочинні гроші, проникаючі до легальної фінансової системи країни, діють на неї як ракова пухлина на організм людини. Використовуючи "відмитий" капітал, організовані злочинні угрупування одержують змогу контролювати діяльність багатьох підприємницьких структур, банків та інших фінансово-кредитних установ. При цьому, треба зазначити, що чесний бізнес, безумовно, програє конкуренцію з бізнесом злочинним, оскільки у останнього значно більше фінансових можливостей.

Легалізовані гроші дають організованій злочинності неабиякі переваги у легальній конкуренції: дозволяють пропонувати надзвичайно високі ціни на торгах і аукціонах; спираючись на неоподатковані накопичення, мати необмежений доступ до кредитів та можливість одержувати ще більший неоподаткований капітал через свої закордонні банки. Інвестування "відмитих" грошей в легальні підприємства дозволяє легально повертати капітал і забезпечує невичерпне джерело "чистих" грошей на покриття повсякденних витрат. Крім цього, під прикриттям легальної економічної діяльності полегшується вчинення нових економічних злочинів з наступною легалізацією одержаних у такий спосіб коштів. Навіть якщо члени злочинного угрупування заарештовуються, засуджуються і відбувають покарання, їх підприємства залишаються, продовжують функціонувати і фактично виступають економічною базою відновлення злочинних угрупувань. Таким чином, йдеться про своєрідну ланцюгову реакцію економічної злочинності, яка веде до криміналізації всієї економіки та політичних установ.

Враховуючи ці реалії, в названих країнах в 80-90-х рр. були прийняті комплексні закони, спрямовані на боротьбу з "відмиванням" грошових коштів шляхом визнання таких дій самостійним злочином і утворення механізму виявлення таких фактів. Зокрема, в більшості з названих країн кримінальна відповідальність передбачається не тільки для організатора "відмивання" грошей, але і пособників (працівників банків та інших кредитно-фінансових установ). Це законодавство постійно розвивається і вдосконалюється. Умовно його можна розділити на два рівня. Перший рівень складають закони, що визначають певні дії злочинними та регламентують діяльність правоохоронних органів по їх виявленню та розслідуванню. Другий рівень складають закони, що регулюють взаємовідносини між фінансовими установами та державою, зокрема, правоохоронними органами. В останньому випадку йдеться про обмеження сфери дії банківської таємниці та обов'язки фінансових установ встановлювати особи своїх клієнтів, зберігати записи різноманітних угод, мати окремого співробітника, який повинен займатися тільки підозрілими угодами та інформувати про них поліцію.

Діяльність по виявленню та розслідуванню "відмивання" грошей у зарубіжних країнах носить фінансовий характер. Саме фінансові розслідування визначаються як основний засіб протистояння торгівлі наркотиками та “білокомірцевій” злочинності. Але провадження таких розслідувань є дуже складним, тому цим займаються такі спеціальні підрозділи, як фінансова служба "G-7" в США та Підрозділ з фінансових розслідувань (Financial Investigation Unit) у Великій Британії.

"Відмивання" грошей, як відомо, має міжнародний характер. Тому для успішної боротьби з цим явищем необхідні зусилля всіх країн світового співтовариства. Цьому сприяють прийняття Конвенції ООН 1988 р., спрямованої проти незаконного перевезення наркотиків і психотропних речовин; Конвенція Ради Європи 1990 р. про розшук, накладення арешту та конфіскацію злочинних доходів (Страсбургська Конвенція). Однак у боротьбі з "відмиванням" грошей є багато проблем. Зокрема, великі труднощі виникають у правоохоронних органів західних країн при подоланні банківської таємниці, доказуванні місця вчинення злочину, а також при використанні як доказів інформації, вилученої з мереж "Інтернет", електронних даних, копій або інформації, отриманої за допомогою космічних супутників. В чинному Кримінальному кодексі України (ст. 229-12) передбачається відповідальність тільки за використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Очевидно, що ця норма має обмежену сферу застосування. В одному з останніх варіантів проекту Кримінального кодексу України (робочої групи Кабінету Міністрів) передбачена стаття "Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого незаконним шляхом".

Боротьба з “відмиванням” коштів, одержаних злочинним шляхом, є досить актуальною проблемою на тлі боротьби з економічною злочинністю. Не дивлячись на те, що економіка Україна потребує якнайбільше інвестицій, треба мати на увазі, що гроші не однакові і їх вплив на економіку в позитивному чи негативному аспектах залежить від того, в чиїх руках вони знаходяться. Організована злочинність – це основне джерело надходження "брудних" грошей. В цьому плані звертає на себе увагу, що, наприклад, Ізраїль, який має ліберальне фінансове законодавство (з метою залучення в країну емігрантів з великими грошима) приймає енергійні заходи по боротьбі з "відмиванням" грошей на своїй території. Тому, чим далі відтягуються заходи щодо ведення активної боротьби з легалізацією злочинних прибутків в Україні, тим більше зміцнюється організована злочинність.

Усунення або, принаймні, нейтралізація умов, що сприяють вчиненню розкрадань та інших злочинів у сфері підприємництва, вимагає вдосконалення не тільки кримінального законодавства але і законодавства, яке регулює діяльність підприємницьких структур, фінансово-кредитних установ. Йдеться не тільки про визнання певних діянь злочинними, але й про утворення дійового механізму їх виявлення і розслідування, спираючись на досвід країн з розвинутою ринковою економікою.