§ 2. Принципи міжнародного екологічного права

Принципи визначають, як відомо, основні риси і характер галузі права, дають бачення тих засад, на яких будується дана сфера міжнародно-правового регулювання. Оскільки міжнародне екологічне право є галуззю міжнародного права, то основні загальновизнані принципи міжнародного права поширюються на цю сферу міжнародного регулювання. До таких принципів належать: принцип поваги до державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи інших" держав, принцип дпіїрпгїгТІІІ її її й ішгпішілщ МІж,наРвдн^^^

ня спорів та деякі інші. Вони зафГксовані у Статуті ООН^ЛекявраТдії про принципи міжнародного права, 4Це-єтееукггШГ дружніх відносин і співробітництва між державами, схваленої 25 сесією Генеральної Асамблеї ООН, та в інших міжнародних документах.

Загальні принципи міжнародного права закріплені також у вигляді звичаїв: принципи добросусідства, міжнародного співробітництва, НеІншодІйТІнІГш^                                                    Держав. Ці

принципи поширюються і на сферу міжнародного екологічного права, проявляючись у формі такого використання природних ресурсів однією державою, яка не заподіює шкоди іншій державі, міжнародного співробітництва у сфері охорони довкілля.

До спеціальних принципів міжнародного екологічного права на-

""•*"•""•'"' "~" — '--•*•-..•,

К' -'-

иІ                       — «««ш— .

— право людей на життя в сприятливому навколишньому середовищі та відповідальність за охорону і покращення навколишнього середовища на благо теперішньому і майбутньому поколінням;

— суверенне право держав розробляти свої природні ресурси і їх відповідальність у рамках національної юрисдикції не заподіювати шкоди навколишньому середовищу інших держав;

— міжнародної відповідальності за заподіяння такої шкоди;

— міжнародного співробітництва держав у сфері охорони довкілля на основі рівноправ'я;

439

Особлива частина

— попередження забруднення морів та заподіяння шкоди І лишньому середовищу.                                                                  І,я

Ці принципи зафіксовані у Декларації Стокгольмської коне] ООН з проблем навколишнього середовища ( 1 972 р.).

У Заключному акті наради по співробітництву в Європі о%,к навколишнього середовища на благо теперішнього і майбутніх колінь розглядається як одне із завдань держави по забезпеченню^ робуту народу і економічного розвитку. Цей обов'язок держав ; лений також у резолюції «Про історичну відповідальність дерячаї збереження природа Землі для теперішнього і майбутнього покояіі прийнятій 3 5-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН. Подальший виток принципи міжнародного права навколишнього середовища ( жали в Декларації з навколишнього середовища і розвитку, прий* на конференції ООН у Ріо-де-Жанейррв1992 році.

ПрЯВвплТЩЙЇЇЙ"ГО"ж'ІШТ                                                                      СЄ|:

вищі трансформувалося у право на здоров'я і плідне життя в га|

Принцип попередження, що одержує свій розвиток у тео$ міжнародного права навколишнього середовища, у Декларації закріплений ширше — як обов'язок держав вживати заходів попе, ження серйозної та незворотної шкоди навколишньому середовии та погіршенні його стану.

Держави повинні застосовувати національний інструмент оціні впливу на навколишнє середовище тих видів діяльності, що плаї-ються і можуть мати суттєвий негативний вплив на довкілля.

Новим принципом, що був сформульований у Декларації Ріо, принцип сталого розвитку, який означає, що сучасний економічні розвиток не повинен здійснюватись на шкоду інтересам навколиі нього середовища. Для досягнення інтересів сталого розвитку оа рона довкілля повинна складати невід'ємну частину процесу розв» ку і не може розглядатися окремо від нього.

На конференції з навколишнього середовища і розвитку визнаї Що розвинені держави несуть відповідальність за забезпечення стало розвитку з врахуванням негативного впливу їхніх суспільств на навк лишнє середовище в глобальному масштабі і технологій та фінанс вих ресурсів, якими вони володіють. Розвинені держави повинні пе давати новітні технології, ділитися знаннями і ресурсами з країна ЩО розвиваються, для досягнення цілей сталого розвитку.

Одним з основних досягнень Конференції ООН з навколишні го середовища і розвитку було закріплення принципів доступу мадськості до екологічної інформації і вирішення екологічних 440

Розділ XX Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля

блем за участю зацікавлених громадян. Ці принципи одержали подальший розвиток на III Пан-Європейській конференції міністрів охорони навколишнього середовища в Софії в 1 995 році і закріплені у Конвенції ООН про доступ громадськості до інформації, участі у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань навколишнього середовища/підписаній на IV Пан-Європейській конференції міністрів охорони навколишнього середовища в 1998 році.

Р. економічним механізмом сти'''

мулювання правомірної поведінки підпри'е'м^ТО'тТГТІДНИРІ'вшІ». дарських суб'єктів, попередження забруднення довкілля, а також асигнування коштів на контроль за забрудненням. На міжнародному рівні країни погодилися, що витрати на контроль за забрудненням повинні покриватися тими, хто забруднює. А останні включають їх у вартість товарів і послуг, що відбивається на інтересах споживачів. Цей принцип вимагає від забруднювачів нести витрати на проведення заходів з підтримання належного стану довкілля, з урахуванням інтересів держав і без заподіяння шкоди міжнародній торгівлі і інвестуванню.

Цей принцип є також формою податку, платежів або покарання за забруднення. В останні роки формуються принципи забезпечення екологічної безпеки, принципи міжнародної відповідальності держав за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу за межами національної юрисдикції, та інші.