§ 5, Організаційні функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля

Функція просторово-територіального устрою об 'єктів природи являє собою діяльність уповноважених на це державних органів управління в межах матеріальних норм екологічного права, спрямованих на проведення робіт по організації використання, відтворення, охорони та захисту природних ресурсів, створення сприятливих екологічних умов для життя і здоров'я населення, розвитку природного середовища.

Термін «просторово-територіальний устрій об'єктів природи» використовується в науці екологічного права як узагальнююче поняття, до змісту якого необхідно віднести: землеустрій, лісовпорядкування, індивідуалізацію мисливських угідь, надр та водних об'єктів (їх акваторій).

Землеустрій включає систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, рішень органів місцевого самоврядування щодо організації використання та охорони-земель, створений сприятливого екологічного середовища і подіпшєнщціри-родних ландшафтів. Згідно зі ст. Г00 Земельного кОДСтсуУкраїни землеустрій передбачає здійснення широкого спектру заходів, а саме: розробку прогнозів державної і регіональної програм використання та охорони земель; встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень; обгрунтування розміщення і встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами.

' Офіційний вісник України. 1999. № 37. Ст. 1879.

1 Докладніше див. Екологічні права громадян: як їх захистити за допомогою закону. К.,1997.

Землеустрій здійснюється державними землевпорядними організаціями Державного комітету України по земельних ресурсах за рахунок коштів державного, республіканського (Автономної Республіки Крим) і місцевих бюджетів. Розробка землевпорядних проектів, пов'язаних з охороною земель від селів, зсувів, підтоплення і засолення, може проводитися з ініціативи власників землі і землекористувачів за їх рахунок державними та іншими землевпорядними організаціями.

Лісовпорядкування включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства (ст. 93 Лісового кодексу України).

Лісовпорядкування на всій території України проводиться державними лісовпорядними службами Державного комітету лісового господарства України за кошти державного бюджету і за єдиною системою.

Індивідуалізація мисливських угідь (мисливствовпорядкування) включає систему державних заходів, спрямованих на організацію та забезпечення процесу ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання мисливських угідь та дикої фауни, яка відноситься до об'єктів полювання. Мисливствовпорядкування поділяється на міжгосподарське та внутрішньогосподарське.

Мисливствовпорядкування проводиться лісовпорядкувальними експедиціями Державного комітету лісового господарства України. Особливістю індивідуалізації надр (просторово-територіальне впорядкування надр) є те, що воно здійснюється не в планіметричному відношенні, як це~буває при землеустрої та лісовпорядкуванні, а шляхом просторово-геометричних (об'ємних) вимірів. Форми і розміри ділянки надр, що надається в користування, обмежуються натурними маркшейдерськими вимірами.

Просторово-територіальне впорядкування надр проводиться маркшейдерськими службами Департаменту з. питань геології і використання над^^___І,                                           - . _

ШдивІдушизація водішх.об.',€ктів здійснюється за допомогою їх паспортизації. Паспортизація — це сукупність державних заходів, спрямованих на упорядкування використання водних об'єктів, охорону їх від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів.

Індивідуалізація водних об'єктів проводиться органами Державного комітету України по водному господарству.

57

56

частина

Функція обліку природі па ресурсів являє собою діяльність упов-новрженихна це державних органів управління в межах матеріальних норм екоЛОІ ічишо права, опрпмппшіу щ ІистсШтизацІю зводу відомостей прп правпкни_природний тя гпсп?шяр_?ькии'д'ан прирол-них ресурсів, <у пкграцих складових частин, а також постійних і та-кйх.Лі»дмінюються в часі, властивостей.

Облік природних ресурсів прбводйткся у формі ведення приро-доресурсових кадастрів. Термін «природоресурсові кадастри» є узагальненим і використовується в юридичній літературі для характеристики різноманітних видів державних кадастрів, а самеґземельного, водного, лісового, кадастру ррд^ШШДІхтроявіакоршших"_КШІаМІин, ка-дастру^т^ар«тга^го~св'іту,'кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, обліку у галузі охорони атмосферного повітря.

Згідно з Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 12 січня 1993 року', державний земельний кадастр ведеться сис-

мельни\ ресурсів та органам місцевого

від І:

темою державних органів"1

самоврядування.

Державний водний кадастр являє собою систематизований звід відомостей про поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів.

Згідно з Порядком ведення державного водного кадастру.-затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 року2, для координації діяльності в зазначеній сфері створюється міжвідомча комісія з питань ведення державного водного кадастру.

Державний лісовий кадастр містить систему відомостей і документів про ІфацІШИІЇ режИМ лісового фонду, розподіл його між користувачами1, ЯКІСНИЙ І кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді.

Згідно з Ппрячітм ПРПРІІЦЦ державного обліку лісів і державно-го піг.пкпгр ^чгтчгтру ^дтррр'ркеним постановою Кабінету МІшстрІв України від 27 вересня 1995 роуу3 рркумрнтаціп піяпппгттпдіїгтру по країні поновлюється орин раз ьіагґять років^                        '

^^ж^вІ-ІиІТйдастр родовиідідроявів ко^йїсних крпалин^містить відомості про кожне родовиЩєгвІоІІочснс ди Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних

'ЗП України 1993. № З СІ 55 2 Там само 1996 № 10 Ст 792 1 Там само. № 2 Ст. 45

58

Гоздп ПІ Упратіння природокористуванням та охороною довкілля

КОПЗЛИДЦ наданих. у,

КОПЗЛИДЦ н.    ,                                ^^ гідрогео-

логїчних та інших умов розробки родовища та його геолого-еконо-мічну пггпіку ;І т;ііт^ ІІічпгІІни мір І її піший пряпп Ігприцщї копалин. Державний кадастт^ер]ит^|й_та_об' єктівгфиродно-загіовідного фонду містйть~в1домості про правовий статусТ належністьГрЄЖІгм, географічне положення, кількісні і якісні характеристики цих територій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну та іншу цінність.

•-Деижаиний ибяццігалузі охорони атмосферного повітря містить систематизовану сукупність відомостей про об'єкти, якІТІжідливо впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря, обсяги атмосферного повітря, що використовується як сировина основ-

і обсшціжідливих речовин, що ид^Троз)иіри шкідливого вплив на%и<тосферне повітря. слід розуміти як діяльність спе-анів управління в рамках мате-

ного виробничого призначення, викидаються у атмосферне повіт ву фізичних та біологічних чин ФУНКЦІЮ екапогічціїі'п ПП^ІУ цІальТҐбуповноважених державних

ріальних норм екологічного права, спрямовану на створення екологіч-

но о&42>ішаващіх^мпе?ативів раціонального та комплексного викори-

стання природних ресурси?, Тх^вщтворення, а~також" охорони довкілля."

Термін «екологічне планува"ння» в юридичній літературі викори-

стовується в широкому аспекті. Ним охоплюються усі види діяльності

по розробці, складанню та реалізаціГешлотіч+тх імператТШв у сфері

екології. Фо^имІІ^І^огічних'»мгюрат^^'Можуть-6ути'власне пла-

ни природоохоронних заходів а^сге*Ш01г1ЧЇЇГп"р6грамйТПЙбїМ !ім№іом

е кологтчгн!" Програму V Порівнянні з -планами охоплюють більш ши-

рокий спектр організаційно-управлінських, господарсько-виробни-

чих, техніко-економічних, юридичних та інших видів діяльності,

спрямованої на створення необхідних умов раціонального викорис-

тання природних ресурсів і охорони довкілля.

Як плани, дак і програми поділяються на різні^шди, що обумовлено певними критеріями — територіальністю; поресурсовою спрямованістю; органами, котрі їх розробляють; строками дії тощо. Розрізня-юті»ся державні, регіональні та мІсцЖГтериторШШте^^Щ|5*тври-торіальні та галузеві, дб^^ст^хййЖдОТОННІ плани І програми.

Кожному з названих видів екологічного планування притаманні характерні особливості, обумовлені формами і методами діяльності відповідних державних органів, ступенем і характером їх участі у розробці, територіальністю розроблюваних планів і програм, поресурсовою спрямованістю та ін.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Пдп птгпрпну пппшпиіііиїхпгппрп родного середовища» з метою проведення ефективно1 І ціпгг прямо

59

Загальна частина

ваної діяльності держави з організації та координації заходів по охо- 1 роні довкілля, забезпеченню екологічної безпеки, раціональному ви-

користанню ПрИрОДНИХ рргург і в^рчро^ п аІщ^гщРр3^**" „у і-яг пяр-

жавні, регіональні, місцеві та інші

пригнозуцІІнняГвикористання природних ресурсів та охорони довкілля слід розуміти як діяльність спеціально уповноважених державних органів управління в межах м^т^ріаішш«_норм_?каіюгі-чноЕО-права, спрямоваихн§-|>озрббку~протнезцих показників зміни стану навколишнього природного?ереповиІІІа] аш<о^истаднїГїготен-ціалу природнихресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Екологічне прогнозування слідкласифікуват»«адва види: коррт-кп^тппкпйе (лп 5 років) І та довд>гтр^кпве (ло-2^ років). Як зазначено в ч.4ст722 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», спеціально уповноважені державні органи разом з відповідними науковими установами забезпечують організацію короткострокового та довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, які повинні враховуватися при розробці та виконанні програм і заходів по економічному та соціальному розвитку держави, у тому числі по охороні навколишнього природного середовища, використанню та відновленню природних ресурсів та забезпеченню екологічної безпеки.

Функцію розподілу та перерозподілу природних ресурсів слід розуміти як діяльність спеціально уповноважених державних органів управління в межах матеріальних норм екологічного права, у результаті якої виникають, змінюються чи припиняються у власників чи природокористувачів суб'єктивні права власності або користування природними ресурсами.

Зазначена функція здійснюється у формі надання природних ресурсів у власність чи користування або вилучення (викупу) природних ресурсів із власності чи користування. Вона має свою класифікацію (поділ), що обумовлено різноманітністю прираяних, ресурс і в та існуючою нині диференціацією екологічного законодавства. У зв'язку з цим слід розрізняти: передачу земель у власність і надання їх у користування та припинення права власності або користування землею; надання водних об'єктів у спеціальне користування та припинення права спеціального водокористування; надання лісових ресурсів у спеціальне користування та припинення права спеціального лісокористування; надання надр у користування та припинення права користування надрами; надання об'єктів тваринного світу у спеціальне використання та припинення права спеціального викори-станндоб^жі ів тваринного світу; створення чи проголошення територій і об'єктів природно-заповідного фонду та скасування статуру

60

Розділ 111 Управління природокористуванням та охороною довкілля

територій і об'єктів природно-заповідного фонду. Кожний із названих видів має свою специфіку.