§ 7. Інші функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля

Функція інформування про стан навколишнього природного середовища (екологічне інформування) являє собою діяльність уповноважених на це державних органів управління в межах матеріальних норм екологічного права, спрямовану на забезпечення доступу до наявних відкритих, повних і достовірних відомостей про події, явища, предмети, факти, процеси у сфері використання, відтворення природних ресурсів, природних комплексів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

Відомості Верховної Ради України. 1995. № 8. Ст. 54.

63

І

Загальна частина

Екологічне інформування поділяється на різні види, а саме: тер-; мінове (оперативне), періодичне, комплексне, галузеве, територіальне (регіональне), прогнозне. Класифікаційними критеріями такого поділу є цільове спрямування екологічного інформування, еколого-соціальна важливість інформування, територіальність, екологічний стан тощо.

Суб'єктами інформування про стан навколишнього природного5 середовища є громадяни, держава та її відповідні органи, підприєм- і ства, установи, організації, громадські об'єднання, засоби-м^еової І інформації тощо.                                                                  '

За спрямованістю екологічне інформування може бути:

— про рівень забруднення, у тому числі радіоактивного, ґрунту, атмосферного повітря, поверхневих вод суші і морських вод, підземних вод, продуктів тваринництва і рослинництва;

— про стан екологічно небезпечних промислових підприємств і виробництв;

— про застосування хімічних, біологічних засобів захисту сільськогосподарських культур і заходи щодо запобігання забрудненню довкілля засобами хімізації;

— про рівень техногенних змін геологічного середовища;

— про обсяги побутових відходів, зайняті ними площі земель і розміри підтоплених міських територій;

— про виконання завдань будівництва та введення в дію природоохоронних об'єктів, здійснення природоохоронних заходів;

— про додержання вимог екологічної (радіаційної) безпеки на атомних електростанціях;

— про результати контролю за охороною та використанням земельних, водних і лісових ресурсів, станом атмосферного повітря, додержання екологічних стандартів;

— про іншу статистичну екологічну інформацію. Забезпечення відповідною інформацією Верховної Ради України,

Президента України, Кабінету Міністрів України, інших державних та громадських підприємств, установ і організацій, поширення екологічної інформації в засобах масової інформації покладено на Міністерство екології та природних ресурсів України — у частині відомостей про якість та режим використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, стан екологічної (у тому числі радіаційної) обстановки; Міністерство охорони здоров'я України — у частині відомостей про ступінь впливу екологічної обстановки та застосування забруднених продуктів харчування на здоров'я та стан захворювання населення.

Функція стандартизації і нормування у сфері охорони довкілля являє собою діяльність уповноважених на це державних органів уп-

64

Розділ III Управління природокористуванням та охороною довкілля

равління в межах матеріальних норм екологічного права, спрямовану на забезпечення єдиних вимог, правил, нормативів щодо використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки.

Екологічні стандарти становлять сукупність науково обґрунтованих, юридично значущих нормативно-технічних документів, де містяться екологічні вимоги, правила і норми, затверджені державними органами і обов'язкові для виконання суб'єктами екологічного законодавства. Основною метою екологічних стандартів є визначення:

— понять і термінів, що використовуються в екологічній діяльності;

— режиму використання та відтворення природних ресурсів, охорони довкілля;

— методів контролю за станом навколишнього природного середовища:

— заходів щодо запобігання негативному впливу забруднення природного середовища на здоров'я людей;

— інших питань, пов'язаних з охороною та використанням природних ресурсів.

Екологічні нормативи — це сукупність гранично допустимих показників можливого фізичного, біологічного, радіаційного та іншого антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища, що не викликають істотних змін у його якості та погіршення здоров'я людей, а також показників використання природних ресурсів, які встановлюються уповноваженими органами держави стосовно видів діяльності юридичних і фізичних осіб.

Систему екологічних нормативів складають:

— нормативи екологічної безпеки;

— гранично допустимі викиди і скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів;

—  нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Функція вирішення екологічних спорів являє собою діяльність уповноважених на це державних органів управління в межах матеріальних норм екологічного права, спрямовану на розгляд та усунення розбіжностей, пов'язаних з порушенням прав і законних інтересів власників, користувачів (у тому числі орендаторів) з приводу володіння, користування чи розпорядження об'єктами природи.

Термін «екологічні спори» використовується в науці екологічного права як поняття для визначення різних видів спорів, в основі яких

' Екологічне право України

65

1

Загальна частина

лежать різноманітні об'єкти природи або в цілому навколишнє при* родне середовище.

Виходячи із зазначеного та керуючись чинним екологічним зако*| нодавством, слід виділити такі види екологічних спорів: у галузі охс рони навколишнього природного середовища; земельні спори; з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; уі галузі охорони, захисгу, використання та відтворення рослинного! світу, у тому числі лісів; з питань користування надрами; з питань| охорони і використання атмосферного повітря.