§ 3. Органи державного управління природокористуванням та охороною довкілля спеціальної компетенції

, організаційно-розпорядчими та контрольними фунлоиями "щодо навколишнього природного серед оокща -або його частини, визнаються органашГсле-І//а7ьно;'компетенцїї?Вдни виключно чи переважно у своїй діяльності займаються Організацією, використанням, відтворенням та охороною природних об'єктів і довкілля в цілому. Певних організаційних змін ці органи мають зазнати в процесі поетапного впровадження в Україні адміністративної реформи, що проводиться відповідно до Указу Президента від 13 березня 1999 року «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України»1 .

Провідним органом у галузі державного управління природокористуванням та охороною довкілля є Міністерство екологи та природних ресурсів України (Мінекор^СШГ!:^^

про "Й'Ш'О ^ЇІрЖОТЖ'сТ.ГГ^МІнекоресурсів здійснює комплексне управління та координацію державної діяльності у галузі охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки. Завданнями міністерства є моніторинг навколишнього природного середовища, затвердження абоТюгодасення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, видача дозволів на здійснення деяких видів спеціального природокористування, прове-денндлМцШДОгч'нІІТ' експертизи, державний екологічний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних

Розділ НІ Управління природокористуванням та охороною довкілля

вод, континентального шельфу і виключної (морської") економічної зони України, територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Діяльність-Міністерства має комплекснийхар^ктер і тому у його структурі виділено таісГ ої1І^внИ^ід^р^^ДІїїйТ~^°"'^™*'"*******- >

', яка забезпечує державне

І-,

управління територіям иг "таІВв^еТстами природно-заповідного фонду, організує ведення Червоної книги України;

— .Державна ^келогічна інспекція^інекор^ур^сш, яка здійснює контроль у галузі охорони їїавколйшнього природного середовища та використання природних ресурсів на території України, на її кордоні, у територіальних водах, на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні України. До її складу входять Головна державна екологічна інспекція, інспекції республіканського комітету охорони навколишнього середовища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим та обласних управлінь екологічної безпеки, а також державні інспекції охорони Чорного і Азовського морів;

мо-

НІТО

' Офіційний вісник України 1999 № 50 Ст 2435

48

"Па" місцях у системі Мінекоресурсів функціонують Державний комітет по охороні навколишнього середовища і природних ресурсів Автономної Республіки Крим, державні управління екологічної безпеки в областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення Мінекоресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, обов'язкові для всіх органів, установ чи організацій. Для здійснення своїх завдань органи міністерства наділені достатньо широкими правами. Так, вони мають правоіобстежувати підприємства, обмежувати чи тимчасово припиняти ЇХ діяльність; застосовувати/економічні санкції за порушення вимрг законодавства щодо екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;- розглядати справи про адміністративні правопорушення;тодавати позови про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому середовищу внаслідок порушення екологічного законодавства.

Наведені правоможності Мінекоресурсів та його органів свідчать про досить широку компетенцію цього державного органу в галузі екологічного управління. Але, незважаючи на це, його управлінська діяльність не в змозі охопити всі об'єкти природного середовища. Тому в країні існує система державних органів так званого по^ес^-совогоуп^авлінняпйродокоіри^уванням, якГугювноваже'нї державою здійснювати упрааіїиІКь1сІ'дТТщбдо*6х6рбни і регулювання використання конкретних природних об'єктів. Діяльність більшості з них спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство екології та природних ресурсів.

49

Загальна часпіина

РоздІІ III Управиння природокористуванням та о\ороною довкілля

Безпосереднє проведення державної земельної політики і забезпечення раціонального використання і охорони земель покладено на єдину систему державних органів земельних ресурсів, яка включає Державний ко\щ^;і,ДЬІраїнЯ ТО^Й<!??т'ІІи\ ресурсйУг^ його органиінаТіїїиТВГ^—'обласні, міські управління, районні відділи земельних ресурсів, інженерів — землевпорядників сіл і селищ. До компетенції посадових осіб цих органів віднесено координацію проведення земельної реформи, створення умов для рівноправного розвитку всіх форм власності на землю, участь у відведенні земельних ділянок, видача документів, що посвідчують право на землю, ведення земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням і охороною земель тощо.

Управління в галузі використання і охорони поверхневих вод Іпійг-ци^ ^"р-цдтппГІ •""•ІІітат щьдддпггіу господарству України. До його системи згідно з басейновим прйТІЇцТїп^гіГутТр^влТння водними ресурсами належать басейнові водогосподарські об'єднання, обласні управління комплексного використання водних ресурсів, басейнові (територіальні) інспекції з використання і охорони вод, їх дільниці та гідрохімічні лабораторії. Держкомводгосп організовує комплексне використання водних ресурсів, експлуатацію водогосподарських об'єктів, охорону вод від забруднення та засмічення, здійснення моніторингу водних об'єктів та ведення відповідного кадастру, погоджує дозволи на спеціальне водокористування, здійснює контроль за дотриманням режимів роботи водосховищ тощо.

Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства (Держфлотінспекція УІІ'рІІ'ІІІИІІЛІІЩі^Ш?!

пекою плавання суден у водоймах і охороною навколишнього природного середовища при їх експлуатації.

Державне управління використанням і охороною надр здійснюють декілька органів спеціальної компетенції, між якими законодавством проведено розмежування функцій у цій галузі:

—  ДифткпвиІІп департамент з Р'уаиь грпитгії тп пщчтпптіі ня надр Мінекоресурсів України та його органи проводятьдержав-і!№#&іІвіІІ1НЯІІІЧ&ІК!^^                                 надр, подають для затвердження Кабінету Міністрів ліміти (квоти) видобування корисних копалин загальнодержавного значення, надають спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами. Для обліку і оцінки природних багатств надр при Департаменті урядом створено Державну комісію із запасів корисних копалин та Державний фонд їх родовищ.

— Державний департамент по нагляду за охороною праці Мініс-ІИІШІИЧЧМЩ й ІІЩШЛІ!Ш|ІІ|ШІиІІІІШ Лфаши здійснює ТТрни-чий нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх ви-

50

користанням і охороною. Відповідні управління та інспекції Департаменту надають гірничі відводи на користування надрами, контролюють введення в експлуатацію родовищ корисних копалин, перевіряють видобування і переробку мінеральної сировини, норми і правила охорони надр тощо.

Функції управління користуванням та охорони лісів здійснІшІДер»

-г.др»ЛЙ ь-пмі-ур-у ЛІСОВОГО) 1Ж»"ІУУ1|""ГМІ У^раїпм ТЗ ІНШІ ОрГЗНИ, у

веденні яких перебувають ліси. До системи Держкомлісгоспу належать обласні виробничі лісогосподарські об'єднання (у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях — управління лісового господарства), держлісгоспи, лісництва, лісонасіннєві станції. Держком-лісгосп і його органи здійснюють управління і контроль у галузі організації і ведення лісового господарства щодо питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів, ведуть державний лісовий кадастр і моніторинг лісів, визначають розрахункову лісосіку, організовують діяльність системи державної лісової охорони тощо.

Охорона, захист та відтворення зелених насаджень, що не віднесені до лісових ресурсів, у межах населених пунктів здійснюються органами місцевого самоврядування, їх виконавчими підрозділами та органами Мінекоресурсів.

Єдиної державної системи органів у галузі охорони та регулювання використання тваринного світу не існує, тому:

— спеціально уповноваженим органом у галузі ведення мисливського господарства є Держкомлісгосп України та його органи на місцях. Для цієї мети у складі комітету функціонує Головне управління мисливського господарства, що кер\є мисливством на території країни. На місцях такі функції виконують відділи охорони, захисту лісу та мисливського господарства обласних лісогосподарських об'єднань, державні лісові, лісомисливські та мисливські господарства;

— спеціально уповноваженим державним органом у галузі ведення рибного господарства (включаючи до6уваннд1ішшц|волних жи-

вих ресурсів), є Дцу^ІІІІІІІґІ диІІфТТТГП'и і'.....мІІІІІІІІІІІ ті ІІІІ'м}'і'П'ІІ І

Міністерства 11 |ІІІмІтїІІІшри^^^             Йти функції полягають

в організадіГМо^о^ІїїГрацІонального використання та відтворення водних біоресурсів, забезпеченні ведення рибного господарства і регулюванні промислового і любительського рибальства, видачі відповідних дозволів тощо. Контрольні функції здійснює Головне управління ОХОРОНИ, відтворення водних живих ресурсів, регулювання

рибальства, відповідні рибоохорони^

Державний депдоз

Інспекці

.. ства аграрної^олгтУкраїни здійснює профлакт

ліку-51

Загальна частина

вальні заходи щодо хвороб свійських тварин та дикої фауни з метою одержання екологічно чистих продуктів харчування, провадить ветеринарний, радіологічний і токсикологічний контроль продукції тваринного і рослинного походження.

Відповідно до Закону України від 16 червня 1992 року «Про природно-заповідний фонд» державне управління організацією, охороною та використанням природно-заповідного фонду повинно здійснювати Мінекоресурсів. До прийняття названого нормативного акта керівництво заповідними об'єктами виконувалося кількома міністерствами і відомствами, що не сприяло забезпеченню єдиного правового режиму та досягненню мети заповідної охорони природи. Тому зосередження управління природно-заповідними територіями в одному спеціалізованому державному органі неодноразово пропонувалось екологами та правознавцями, що знайшло своє закріплення у вказаному законі. Проте вже в 1993 році постановою Верховної Ради встановлювалося, що через відсутність додаткових засобів та матеріально-технічних ресурсів на перехідний період зберігається, в основному, існуюча система державного управління найбільш важливими об'єктами — природними та біосферними заповідниками, національними природними парками. Таким чином, названі території в даний час перебувають у веденні Мінекоресурсів, НАН України, Української академії аграрних наук, Держкомлісгоспу та Міністерства освіти і науки. Слід зазначити, що наведеною постановою визначена необхідність підпорядкування всіх заповідників і національних парків, що створюються, Головному управлінню заповідної справи Мінекології України1.

іМ>'И'И|НШІІ ІІІШІІІфІ |НІІИІІ ПОНІЦИІ

охорони здоров'я України, їх доситьІшІрокагампетенцїяТЦОД^ ВСТЯНОВястІнл Ілан-дарі'И^Талузі охорони атмосферного повітря та затвердження і введення в дію нормативів його екологічної безпеки, контролю за їх дотриманням визначена Законом від 16 жовтня 1992 року «Про охорону атмосферного повітря»2. Крім цього, окремі функції екологічного управління в цій сфері здійснюють:

— /^В'?ЙШЩШ.РЄ"СТР Державного департаментулдіадіваої адмщістрац&МнпстерТІ їм І ратину ?к^ГаТни7 який здійснює реєстрацію, сертифікацію та допуск до експлуатації цивільних повітряних суден, видає посвідчення про їх шумову придатність, розробляє заходи щодо зменшення шкідливого впливу авіаційної діяльності на довкілля;

Відомості Верховної Ради України. 1994. № 12. Ст. 62. 2 Там само. 1992. № 50. Ст. 678

52

Розділ НІ. Управління природокористуванням та охороною довкілля

— Державна автомобільна інспекція (ДАІ) Міністерства ВНУТРІШНІХ справ^КшміІццшІашзі^ЕЛ-ЗдШснює КОНТРОЛЬ за дотриманням правил, норм, стандартів безпекидо{Ю5кТ»^огх!Гр?^^ ни навколишнього природного середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів та сільськогосподарської техніки.

Окрему групу державних органів становлять ті, що здійснюють певні спеціальні функції екологічного управління в галузі охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки, їх діяльність стосується не конкретного, а фактично невизначеного кола (тобто всіх або більшості) природних об'єктів або природного середовища в цілому. У першу чергу це стосується екологічних повноважень Міністерства охорони здоров'я України. Цей державний орган, крім вищеназваних напрямків діяльності, займається також санітарно-гігієнічною охороною довкілля — створенням оптимальних умов життєдіяльності населення, вивченням та недопущенням шкідливого впливу чинників навколишнього природного середовища на здоров'я людини. У країні діє розгалужена система Санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює відповідний державний нагляд і має для цього впливові повноваження, передбачені Законом України від 24 лютого 1994 року «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та іншими нормативними актами                               "   * Міністерство України з питань надзви ._ІшиІ

рофи (ШнСУІЇЇшюєвсі заходи натеритор'и вТДч^ження та'ЗонИ'бе4-5*"" зумовного (обов'язкового) відселення, дає оцінку радіаційної обстановки на забрудненій від Чорнобильської катастрофи території та веде радіоекологічний моніторинг; координує діяльність державних та інших органів з проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, у тому числі викиду шкідливих, хімічних, радіоактивних речовин у довкілля; здійснює державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки.

Дгргипішіій І.......11 п"("1 ІІ№Ірг1Гг1ПІП^

України забезпечує створення і функціонування державної системи стандартів, одним з основних принципів якої є обов'язкове врахування ек6ТЩОВДЩ=&»м«**уїо6то певних параметрів якісного стану навколишнього .природного середовища. Технічні правила і норми, які мають правову форму стандартТвГпТдляІгають безумовному дотриманню. Іїгріїштппй дглаїртамент•геодез^'. .кар™17!""!"'' та кадастру Мінекоресурсів України здійснює проведення астрономо-геодезич-них, гравіметричних, картовидавцичих робіт, аерокосмічних зйомок Для дистанційного зондування Землі з метою вивчення природних ресурсів і стану довкілля.                       ~' ~~"                            """

53

Загальна частина

Розділ ПІ Управління природокорисітвачням та охороною довкілчя

Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України та його органи на місцях здійснюють розробку та реалізацію документації з розбудови населених пунктів та проводять архітектурно-будівельний контроль, забезпечують захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних та соціально-побутових факторів, небезпечних природних явищ, організують упорядкування населених пунктів, безпечне функціонування комунальних мереж водо-, газо-, теплопостачання з додержанням екологічних вимог та ін.

Державний департамент випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив Мінекоресурсів України здійснює державні випробування та" реєстрацію, визначає перелік дозволених для використання хімічних, біологічних засобів, засобів захисту та регуляторів росту рослин, добрив з урахуванням вимог до їх безпечності для здоров'я людини та навколишнього природного середовища.

Державна служба з карантину рослин Мінагрополітики України таТІМІІЇСтгекцп''5Яїйен»оють державний фітосанітарний контроль за додержанням карантинного режиму на стадіях вирощування, переробки і реалізації рослин і продукції рослинного походження.

1, нарешті, ще одним різновидом державного управління природокористуванням та охороною довкілля є галузеве (відомче) управління. Суть його полягає в певній організаційній діяльності окремого міністерства чи відомства щодо забезпечення належних умов використання та охорони природних об'єктів, які експлуатуються підприємствами, що йому підпорядковані. Це характерно, наприклад, для діяльності Міністерства аграрної політики, Міністерства палива та енергетики, Міністерства транспорту. І