§ 3. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права

До підзаконних-нормативно-правових актів як джерел екологічного права України належать укаотПрезйдента-України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств і відомств, рішення місцевих державних адміністрацій та рішення органів місцевого самоврядування. До числа підзаконних правових

36

Розділ II. Джерела екологічного права

актів як джерел екологічного права належать також закони Автономної Республіки Крим.

Серед нормативно-правових актів органів виконавчої влади, які є джерелами екологічного права, особливе місце займають обов'язкові для виконання нормативні укази Президента України. Президент України має право видавати такі укази в межах своєї компетенції, визначеної Конституцією України. Він здійснює екологічну політику держави через систему органів державної виконавчої влади.Наприклад, Указ від 6 січня 1996 року «Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів».

Широке коло питань у сфері використання й охорони природних ресурсів регламентують постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, який є центральним органом державної виконавчої влади. Кабінет Міністрів України приймає нормативно-правові акти в розвиток і на виконання Конституції і законів України та указів Президента України. Таким чином, цими актами регулюються суспільні екологічні відносини, що недостатньо врегульовані законами України та указами Президента України. Як правило, Кабінет Міністрів України сам визначає необхідність прийняття конкретизуючої чи деталізуючої постанови для усунення прогалин у чинному законодавстві. Прикладом може бути постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року «Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну безпеку»1. Однак досить часто Кабінет Міністрів України приймає постанови на виконання прямої вказівки, що міститься в законі, постанові Верховної Ради чи указі Президента України. Так, наприклад, згідно зі ст. 21 Водного кодексу України державний моніторинг вод здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання цього припису Водного кодексу Кабінет Міністрів прийняв 20 липня 1996 року постанову, якою затвердив Порядок здійснення державного моніторингу вод2.

Однак слід пам'ятати, що постанови і розпорядження Уряду України повинні відповідати кодексам і іншим законам, а також указам Президента України, інакше вони не є чинними і не можуть вважатися джерелом екологічного права.

Джерелами екологічного права є також нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, господарського управління і контролю (постанови, накази, інструкції й т. п.). Головне призначення цих актів — сприяти однаковому й пра-

' ЗП України. 1995. № 10. Ст. 232. 2 Там само. 1996. № 15. Ст. 403.

37

Загальна частина

Розділ 11. Джерела екологічного права

вильному тлумаченню й застосуванню чинних нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою та Президентом, Кабінетом Міністрів України. Сформульоване завдання виконується шляхом деталізації загальних положень, що містяться в даних нормах. Нормативні акти приймаються міністерствами та іншими органами державної виконавчої влади в межах їх компетенції з власної ініціативи чи за дорученням уповноважених органів. Як правило, названі відомчі розпорядження обов'язкові лише для підприємств, установ, організацій, що входять до системи конкретного відомства, а також для їх посадових осіб. Однак, якщо в силу спеціального нормативного розпорядження міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади надано право видавати акти обов'язково'! сили, то вони можуть мати міжвідомчий характер. Наприклад, постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року «Про прискорення земельної реформи й приватизацію землі»' встановлено, що нормативні документи та вказівки Державного комітету України по земельних ресурсах з питань реформування земельних відносин, що не суперечать законодавству України, є обов"язковими для виконання місцевими органами влади й управління, власниками землі й землекористувачами незалежно від форм власності та відомчої належності. Особливе місце серед міністерств і відомств, що мають право приймати нормативні акти міжвідомчого значення, належить Міністерству екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів України). Відповідно до Положення про це Міністерство, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 1995 року2, на дане міністерство покладено обов'язок реалізації державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об"єктах усіх форм власності. Накази Мінекоресурсів з зазначених питань, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами державної виконавчої влади, місцевими органами влади і самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами. Такі накази Мінекоресурсів України, якщо вони мають нормативний характер, є джерелом екологічного права. Прикладом правотворчої діяльності Міністерства може бути Інструкція щодо порядку погодження матеріалів з Мінекоресурсів

Відомості Верховної Ради України. 1992. № 25. Ст. 355. 2 Див.: Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Кн. 1. С. 138-145.

України та його органами на місцях для отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, затверджена наказом цього Міністерства від ЗО вересня 1996 року1.

Слід зазначити, що нормативні акти міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів державного управління й контролю, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, або ті, що мають міжвідомчий характер, підлягають обов'язковій державній реєстрації. Така реєстрація здійснюється згідно з Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств й інших органів державної виконавчої влади>>, а також відповідним Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 28 грудня 1992 року2. Державній реєстрації підлягають відомчі нормативні акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), які містять одну чи більше норм, що: а) стосуються соціально-економічних, політичних, особистих і інших прав, свобод і законних інтересів громадян, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України, встановлюють новий чи замінюють, доповнюють чи скасовують раніше встановлений організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів державного управління й контролю, а також підприємств, установ та організацій, що не входять до сфери управління органа, який видав нормативний акт.

Залежно від того, яким органом прийнятий нормативно-правовий акт — центральним чи місцевим, — його державну реєстрацію здійснюють аб<хЩшШ?Ество юстиції України, або його місцевий орган^^апгліклад, Інстрхкшю.ШДйлорядйкхкЖд^ рацїї й зберІгаТт^Це?жавних актів на право власності на землю й право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), яка затверджена наказом Державного комітету України по

року, зареєстровано в Мініс-

терстві юстиції України 23 квітня 1993 року № 31.

Зміни і доповнення, внесені до зареєстрованих нормативних актів, підлягають державній реєстрації в такому ж порядку, у якому ці акти були зареєстровані.

На відміну від нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади нормативні рішення й розпорядження органів місцевого самоврядування, а також місцевих органів виконавчої влади мають переважно характер деталізації, їх головне

Див.: Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Кн. 1. С. 90-98. 2 ЗП України. 1993. № 1-2. Ст. 28.

38

39

Загальна частина

завдання полягає в конкретизації тих положень, які містяться в актах загального регулювання. Названі рішення й розпорядження є обов'язковими для виконання як самими органами, що їх прийняли, так і місцевими державними організаціями, усіма розташованими на підвідомчих таким органам територіях підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Слід зазначити, що значну роль у забезпеченні єдиної правозастосов-ної практики і зміцненні законності в галузі екологічних відносин відіграють керівні роз'яснення Пленумів Верховного Суду і Вищого арбітражного суду України. Проте названі судові органи не створюють нових правових норм, а лише тлумачать їхс^ь. Тому такі роз'яснення не можна вважати джерел§ШГ права В загальноприйнятому розумінні.

Відповідно до Закону України «Про арбітражний суд» Пленум Вищого арбітражного суду розглядає матеріали узагальнення арбітражної практики і судової статистики та дає керівні роз'яснення, обов'язкові для органів, що розглядають господарські спори, а також для підприємств, установ, організацій та Посадових осіб1. Президією Вищого арбітражн~6го~судуУкршшПірйШятс^-н«Іржшаяу-роа'яснен-ня від 23 червня 1-995 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про охорону навколишнього середовища"»^""~' —

Аналогічний правовий статус мають і керівні роз'яснення Пленумів Верховного Суду України з питань застосування чинного екологічного законодавства при розгляді відповідних справ. Дані роз'яснення обов'язкові для судів, інших органів і посадових осіб, які застосовують екологічне законодавство.

Обов'язковість роз'яснень цих судових органів обумовлена тим, що в результаті роз'яснення встановлюється точний смисл правових норм законів і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють відповідні екологічні відносини. Таким чином, постанови'Пленумів Верховного Суду і Вищого арбітражного суду України, хоча і не є джерелами екологічного права, але мають надзвичайно важливе значення для належного і вірного розгляду справ, пов'язаних з застосуванням норм екологічного законодавства.