§ 4. Міжнародно-правові акти як джерела екологічного права

Крім нормативно-правових актів національного законодавства України, важливим джерелом екологічного права виступають міжна-

' ЗП України 1993 № 1-2 Ст 28

2 Вісник Фонду державного майна України 1995 № 11. Вересень.

40

Розділ II Джерела екологічного права

родно-правові акти. Серед цих актів самостійне місце займають у першу чергу міжнародні договори з участю нашої країни. Згідно зі ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України»1 укладені і ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України. Вони застосовуються в порядку, передбаченому для норм вітчизняного законодавства країни. Більше того, якщо міжнародним договором України, ратифікованим у формі закону, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Слід також мати на увазі, що за період після проголошення незалежності Україною були підписані і ратифіковані Верховною Радою України важливі міжнародно-правові акти, які регулюють екологічні відносини у планетарному масштабі. До таких актів належать, наприклад, Конвенція про охоро>ну^біологічного різноманіття, прийнята 5 червня ЮОНфокуу Рю-де-ЗКанейро{Бразилія)та ратифікована Верховною Радою України 29 листопада 1994 року2, Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавним птахів, яка була, підписана 2 лютого 1971 року у Рамсарі (Іран) і стала частиною екологічного законодавства України 29 жовтня 1996 року1, Раш«е$аконвенція ОргашзаІщїОб^^єдна;_ них Націй про зміну клімату, ЛрийнятаЗТрггшяпгТ99Троку і ратифіко-вана Вершиною Ра7рюТПсраїнїГ29 жовтня 1996 року4.

Міжнародно-правовими угодами регулюються екологічні питання, що мають планетарний характери і не можуть ефективно регулюватися лише законодавством однієї чи кількох країн. Проте слід зазначити, що існують і екологічні проблеми, що мають регіональний характер. Для їх вирішення укладаються міжнародно-правові угоди між державами відповідного регіону. Так, 21 квітня 1992 року на Конференції причорноморських країн, що відбулася в Бухаресті (Румунія), була підписана Конвенція про захист Чорного моря від забруднення5, яка ратифікована Верховною Радою України 4 лютого 1994 року і теж є джерелом екологічного права України. Тенденції виникнення та вирішення екологічних проблем у сучасних умовах свідчать, про те, що питома вага міжнародно-правових актів як джерел національного екологічного законодавства країн світу, у тому числі й України, поступово зростає.

' Відомості Верховної Ради України. 1994. № 10. Ст. 45.

2 Там само. 1994. № 49 Ст. 433.

3 Там само. 1996 № 50. Ст. 279

4 Там само. № 50. Ст. 277.

' Там само 1994 № 23 Ст. 172.

41