§ 3. Суб'єкти права природокористування

Суб 'сртами права природокористуванням юридичні або фізичні особи, які у визначеному законом порядку набуті право~користуван-ля конкретними природними об'єктами для відповідних цілей і мають у зв 'язку з цим певні права та обоє Іязки. Залежно від природної о об'єкта, наданого в користування, вони іменуються водокористувачами, землекористувачами, лісокористувачами тощо. Такими суб"єктами можуть бути державні, кооперативні підприємства, організації і устаном+гПТОмадськІ об єднання, релігійні організації, акціонерні товариства, спшьТїГтІідприємсТваТ'міжнародні об'єднання і організації*участю українських* іноземних і фізичних осіб, підприємства, що повністю належать іноземним^нвестог^Ші3 також громадяни України. У випадках, передбачених законодавством, природні ре-сурсм Можуть надаватися в користування і іншим суб'єктам. Так, відповідно до ст. 8 Земельного кодексу у тимчасове користування на умовах оренди земля може надаватися»іноземним_^е?жавам_і фізич-ни\*осооам ізезгромадянствз Конститу7ия^к^а7нигаранту"є вказаним суб'єктам передбачені законом права і свободи.

Класифікація суб'єктів права природокористування може бути здійснена за найрізноманітними ознаками, наприклад.^родом діяль-ності або цільовим призначенням напаних у користування об'єктів природи (сільськогосподарські, несільськогосподарські), що ведуть лісове, водне, мисливське, рибне господарство тощо; на юридичні та

фничні особи і т. ін.

Серед громадян розрізняються як^жр^МІіщщвіди, так і-??У_прві суб'єкти-права природокористування. Питання про громадян —-суб'єктів права природокористування ще не одержало чіткого вирішення у законодавстві. Так, у Земельному кодексі говоритися про громадян як суб'єктів права землекористування у множині і лише Інколи громадяни згадуються в однині. Разом з тим говориться і про селянське (фермерське) господарство, як про суб'єкта, що має право на компенсацію затрат під урожай (ст. 54 Земельного кодексу"). Але ніде в законах не сказано про сім'ю громадянина, члени якої реалізують свою земельну правоздатність не одноосібно, а у складі сім'ї, наприклад селянського (фермерського) господарства. Громадянин, Що входить до складу сім'ї, позбавлений ряду прав на землю та інші природні об'єкти, які знаходяться на ній. Так, він не має права вимагати виділення йому в індивідуальне (осібне) користування частини земельної ділянки або іншого природного об'єкта, який знаходиться на ній, без виходу зі складу сім'ї, господарства. Однак він не позбавляється земельної (екологічної) правоздатності, а реалізує її специфічним методом, що повинно бути чітко передбачено законом.

125

124

Загальна частина

Розділ VI Право природокористування (загальні положення)

Виникнення суб 'єктивного права користування об 'єктами \ роди Мов 'язано з наявністю відцовідпеї-правшдаїпності, тобп редбаченої екологічним законодавством здатності суб 'єкта вг, пати носієм прав і обоє 'язків по використанню земель, вод, лісів,, іт. ін. Не може виникнути суб'єктивне право землекористування,, докористування тощо у суб'єктів, які не володіють земельною, ною, лісовою, фауністичною або іншою екологічною правоздатні Земельна, водна, лісова та інша екологічна правоздатність є скла вими елементами загальної правоздатності організації, підприєме установи або громадянина, до якої входить також і цивільна, тру| ва або інша правоздатність.

^^р^в^зда^^ність^1рІашзацій».ШДприємств і установ завжди є < цїальною, тобто такою, що відповідає цілям і завданням діяльне кожної організації, передбаченим її статутом (положенням). Та екологічна правоздатність цих суб'єктів завжди конкретизована І совно відповідних природних об'єктів, наданих у користування.

Екологічну правоздатність організацій не можна плутати з ПОВР важеннями державних органів по розпорядженню і управлінню пр родними об'єктами, які виникають не з правоздатності, а з комг тенції цих органів, визначеної державою як сувереном-носієм поЛ тичної влади і власником деяких природних ресурсів. Однак це виключає того, що іноді в одній особі зосереджено і орган, якиї управляє (розпоряджається) природним об'єктом, і користується ц* об'єктом, тобто є користувачем.

Поняття екологічної дієздатності, тобто здатності своїми дія» набувати і здійснювати права і обов'язки з природокористуваш самостійного значення не мають. Указані суб'єкти, які володіють е» логічною правоздатністю, завжди дієздатні. Тому відносно них у літ ратурі вживається термін «праводієздатність»._?кодосшиалр дієздатність властива лише самостійно оформленим як єдине ції органімцшЛд^аІІе не їх.струІег^ним'ПІдрозділам. Виробничі дільниіі цехи, бригади, ферми тощо такою самостійністю не володіють, а зн| чить, екологічною правоздатністю не наділені. Тому вони не є суб'< тами права природокористування.

Різного роду організації (державні, колективні, громадські, а* онерні, спільні та ін.), які володіють праводієздатністю, ста* суб'єктами права природокористування з моменту надання їм при? нош-об!?ІсйСд-«&ристування.або у власнїсіьГаїсоли цього не вил гається, тл^Гмоменту фактичного користування (наприклад, дорог ми загального користування).

Екологічна правоздатність громадянина виникає з моменту нар женця і припиняється з його смертю, при цьому вона, як і цивільї

126

визнається за всіма громадянами. На екологічну правоздатність громадян не впливає ні соціальний стан або походження, ні стать, ні

раса, ні сімейний стан.

Екологічну правоздатність, як умову мати відповідні права, не слід плутати з правом на одержання природного об'єкта в користування, тобто з суб'єктивним правом, передумовою якого є правоздатність.

Суб'єктивне Право у різних соціальних категорій громадян різне за обсягом і змістом. Наприклад, законодавством визначені різні розміри присадибних земельних ділянок, наданих громадянам у міській і сільській місцевості (ст. 67 Земельного кодексу). При цьому навіть жителям сільської місцевості розмір присадибної земельної ділянки, що надається, залежить від деяких умов. Але це не означає, що за-      , коном визначенанерівна(різна, неоднакова)земельна правоздатність > / окремих категорій громадян.^1 дІГн6му~випаДку"має місце "не відсутність деяких елементів якоїсь частини правоздатності, а відсутність законних умов, за яких правоздатність може бути реалізована, тобто умов виникнення суб'єктивного права.

Для громадян самостійне значення має поняття екологічної дієздатності, що передбачає свідому (розумну) поведінку Особи з юридичними наслідками. Вона вимагає деякого життєвого досвіду, правильної оцінки юридичного значення своїх дій. Тому екологічна дієздатність, як і цивільна, може визнаватися за різними громадянами і не в однаковому обсязі. Але екологічне законодавство, за невеликим винятком, не містить норм, які безпосередньо визначають екологічну дієздатність громадян в усіх її проявах. Тільки безпосередньо можна зробити висновок, що в певному обсязі, наприклад, земельна дієздатність (як один з видів екологічної дієздатності) властива тільки повнолітнім, а також особам, що одружилися до повноліття, 16-річним громадянам, які працюють у сільському господарстві, якщо ці особи становлять самостійну сім'ю.

Винятком із цього є вказівка у законодавстві про селянське (фер-мерсьдсе^господарство, що право на його створення"! на одержання ділянки з-цією-метею має кожний-дієздатний громадянин, який до-сяг Л 8-рІічного віку і має досвід роботи у сільському господарстві і сільськогосподарську кваліфікацію або пройшов ошиіальїіу ПІППУ торку. СвоСовдв^інших катещцім рояаДянземельне законодавство не має досить чітких вказівок щодо їх земельної дієздатності.

Для інших галузей екологічного законодавства характерне поєднання в одній особі користувача і органу, який управляє природним об'єктом. Так, підприємства державних органів лісового господарства, які є органами управління лісами державного значення, разом

127

Загальна частина

з тим вправі здійснювати і лісові користування у визначеному : ном порядку (статті 9, 18 Лісового кодексу).

Докладніше питання про суб'єкти права користування надр тваринним і рослинним світом, мисливськими угіддями тощо глядається в Особливій частині підручника.