§ 4. Правова класифікація видів природокористування

Правова класифікація видів природокористування ґрунтується суттєво важливих ознаках, які виявляють головний їх зміст. Для ного природокористування основною такою ознакою є вид гїрй] ного об'єкта, який знаходиться у користуванні власника або ореї ря. Вид природного об'єкта як складової частини державного ду природних ресурсів визначає найбільш важливі особливоеі відповідного природокористування. При цьому різновид природ* об'єктів має подвійне значення: по-перше, розмежовує природою^ стування за їх природними властивостями, ступенем правового д лювання (на загальнодоступне і регламентоване) і, по-друге, визі чає специфічний порядок виникнення, зміни і припинення кожне виду природокористування, прав та обов'язків його суб'єктів. То, виникає необхідність диференціації природокористування в пері чергу на такі види: землекористування, водокористування, лісокор стування, користування рослинним (крім лісів) і тваринним світе атмосферним повітрям тощо. У свою чергу ці види природокорис вання диференціюються за об'єктом права користування: користуе ня землями сільськогосподарського призначення, користування лями населених пунктів, користування водами (поверхневими і пЦ земними) і т. ін.

Особливості конкретного виду природокористування залежа також від суб'єкта, який наділений певними правомочностямі обов'язками. Таким чином, класифікація видів природокористува ня здійснюється одночасно за їх об'єктами і суб'єктами. ЄдщсжІ» І двох факторів відображає основні правові характеристики кожне виду природокористування. Конкретизація основної мети приро/ користування стосовно різних його суб'єктів приводить до подалі шої класифікації видів природокористування на.підвиЯи. но до об'єкта і суб'єкта природокористування можна розмежувати І право організацій, підприємств, установ і право користування пр родними об'єктами громадян.

Диференціація права природокористування указаних суб'єктів •_ складовими частинами (фондами) природних ресурсів, тобто за об'є*

128

Розділ VI Право природокористування (загальні положення)

ми, дає можливість розмежувати, наприклад, користування землями сільськогосподарського призначення між колективними сільськогосподарськими підприємствами, сільськогосподарськими акціонерними товариствами, державними, а також спільними підприємствами, міжнародними об'єднаннями і організаціями з участю українських, іноземних юридичних осіб, підприємствами, які повністю належать іноземним інвесторам, з одного боку, а з другого — користування цими землями громадян для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, городництва тощо (ст. 7 Земельного кодексу).

Цю диференціацію природокористування за суб'єктами можна продовжити залежно від інших критеріїв: первинності і вторинності, загального, спільного і відокремленого користування природними об'єктами. Загальне природокористування характеризується тим, що може здійснюватися без спеціального дозволу у кожному окремому випадку з боку компетентних державних органів і підприємств, установ, організацій, за якими природні об'єкти закріплені в користування. Це право виникає із законів або інших нормативних актів, що регулюють природокористування. При цьому законодавством України гарантується право загального використання природних об'єктів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних і тощо) безкоштовно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством.

Спеціальне природокористування здійснюється з дозволу ком-петентних державних органів або колективних чи приватних власників природних об'єктів, коли вони надаються у відокремлене користування1.

Суб'єктом первинного або вторинного природокористування є особа, правомочність якої по використанню природного об'єкта похідна від права власності.

Вторинний природокористувач має ряд прав і несе відповідні обов'язки по відношенню до первинного. Вторинне природокористування виникає шляхом укладання договору первинного з вторинним при-Родокористувачем, а також згідно з рішенням відповідних державних органів, але за згодою первинного природокористувача.

Природокористування може бути тимчасовим, відособленим, спільним і загальним. Але закон неоднозначне визначає поняття РІЗНИХ видів природокористування.

Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року "Про порядок видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів і визначення лімітів Використання ресурсів республіканського значення'"// ЗП України. 1992. № 9. Ст. 217.

л° >°пчне право України

129

Загальна частина

Загальним природокористування є таке, коли користування родним об'єктом є доступним з певною метою усім особам, коло з не обмежене, і вони не пов'язані взаємними правами і обов'яз* Для виникнення права користування тут не вимагається спеціа го дозволу. Але саме це право досить визначене, бо відомі межі і, велені засоби можливого здійснення такого права. Об'єкти цього І родокористування не закріплюються за конкретними природокорь вачами за винятком випадків тимчасового користування, а перебув в управлінні відповідних органів, підприємств і організацій, нарівні з іншими суб'єктами користуються ними.

Спільне природокористування характерне тим, що коло спіль користувачів чітко визначене законом, а самі вони по відноше* один до одного мають певні права і обов'язки (статті 42, 60 Зе\ ного кодексу). При цьому суб'єкти спільного природокористува досить автономні в тому значенні, що права і обов'язки одного джерелом прав і обов'язків другого. Користування природним < том здійснюється цими суб'єктами без визначення (надання) кожщ відповідної частини цього об'єкта. Цим і відрізняється спільне І родокористування від вторинного.

Важливою умовою користування об'єктами природи є стр користування ними, що поділяються на постійні і тимчасові (І на певний строк). Постійним визнається природокористування заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування може І короткостроковим (до трьох років) і довгостроковим — від трьоя двадцяти п'яти років, а при орендному землекористуванні — де років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути пре жені на період, що не перевищує одного строку відповідно кор строкового або довгострокового тимчасового природокористува* Конкретні строки тимчасового користування землями, водами, рами, лісами, тваринним світом тощо визначаються відповідні кодексами і законами про природні ресурси.

Наведена класифікація видів права природокористування вичерпною, можна говорити про поступове формування і такого ви як право користування атмосферним повітрям, право духовного І родокористування (для задоволення естетичних потреб у спілкуй людини з природою).

Відомі також громадські і індивідуальні види природокористув ня, промислове і сільськогосподарське природокористування. В; вах ринкових відносин з'являється і комерційний вид природо» стування'. Однак в основу цього покладена не диференціація ві,

Роздп VI Право природокористування (загальні положення)

•аних видів (підвидів) природокористування за умовами, які визна-ають його головний правовий зміст, а групування видів природоко-стування за загальними ознаками позитивного або негативного характеру, виділеними з науковою або практичною метою.

^/

37-