§ 2. Предмет екологічного права

Предметом екологічного права

між державою, органами місцевого сомові

иш^які укладаються вант. фізтшімиТіори-

дичними особами ї пршодуГприналежнасшіг використання, яідтворен-нящпуюдщвіоб^єкпїїв та Ихдрони^авкшшимього_щиродпого середовища з метою задоволення екологічних та інших інтер&сш. - —~-

Термін «еколопяІГбув ввеДЄШШ1ГТ866^юц1^снаукову терміноло-гію німецькимбіолргом^Др^^р"''". який ничначав екологію як вчен-ня праумови Існування жзди* "ргянічмік у взаємодії з середовищем. у якому вони існують (у ме^жах біології)1. Хоча автор занадто вузько підходив до розуміння екології, його заслуга полягає в тому, що він вперше виділив екологію у самостійне поняття, а це стимулювало поглиблене наукове його дослідження та подальше практичне застосування у правотворчій і правозастосовній діяльності.

Крім екології (у межах біології) сформувалися або ще формуються інші різновиди екології: геоекологія (в географії); антропоеколо-гія (у медицині); інженерна геоекологія (в геології); економ іко-еко-логія (в природокористуванні); соціальна екологія (в соціології) та інші2. Таким чином, екологія — поняття більш широке, ніж біологічне явище. Вузьке розуміння екології без її соціального аспекту збіднює це поняття і не узгоджується з об'єктивно існуючою взаємо-

Див.: Петров В В Зкологическое право России. М , 1996. 2 Див.: БачгІнскш'І Г А. Социозкология: теоретические й прикладньїе аспекти К., 1991.С. 26-29.

Загальна частина

дією суспільства і природи. У житті постійно і безперервно здійснюється взаємодія індивидів, колективів людей, у цілому суспільства з природним середовищем або з його окремими частинами. Тому широке розуміння екології сприяє усвідомленню і здійсненню необхідних екологічних заходів, створенню належної правової основи екологічних відносин, яка забезпечує підтримку сприятливого екологічного стану в державі та її окремих регіонах. Широке розуміння екології не виключає існування її різновидів у рамках єдиного поняття. Однак в усіх названих різновидах екології бере участь людина як соціальна істота.

Екологічні відносини за своїм змістом є різноманітними, але взає-

МОПОі

об'єктів між собою, внаслідок чого існує єдина аналогічна систем^ Поряд з^пїм^диіеть-сшлотічних відносин не виключає існування їх різновидів, обумовлених екологічними факторами. Зокрема, природні об'єкти (земля, води, ліси, надра, фауна, атмосферне повітря та ін.) за своїми природничими характеристиками відрізняються один від одного. Через *це~винйкають_рйзнрвиди екологічних відносин: земельні,

інші відно-

мн, охоронн

сини, що обумовлює необхідність визначення їх правових форм. Диференціація екологічних відносин за основними природними об'єктами не відміняє єдності екологічних відносин, їх предметної цілісності.

Диференціація екологічних відносин можлива також і за основ-ними сферами діяльності люде^у галузі навколишньогоприродно-го середовища. 1) вІдгіосиниГцщвиникають з приводу приналежності природних об'єктів певним суб'єктам на праві власності або на праві користування; 2) відносини, що виникають у сфері експлуатації екологічних об'єктів конкретними суб'єктами з метою задоволення своїх інтересів; 3) відносини, що виникають в галузі відтворення, відновлення природних об'єктів, поліпшення їх якості; 4) відносини, що виникають у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Можливе існування похідних від них відносин, зокрема, еколо-т-прЛїїесуаль

спорів та інших. Похідність цих віднбсинТІолмІ ае-в-тому, що вони обйдуговують"основні екологічні відносини в процесі їх виникнен-

ня, рбзвитку, припинення. Тому вони мають підпорядкований характер щодо основних екологічних відносин.

В умовах переходу до ринкових відносин в економіці зазнають значних змін і екологічні відносини з їх різновидами. Це стосується, пп-пррпір ^Ьшпсин_власності на екол^гічніоб'екти. Законодавство України розвивається у напрямку правовогоіакртявння різноманіття форм власності на деякі природні об'єкти, що сприяє більш ефектив-

Розділ 1 Предмет, метод, принципи та система екологічного права

йому їх використанню, розвитку ініціативи власників у забезпеченні належної охорони природного середовища, в додержанні нормативів і правових приписів з питань екології. Значна частина природних ресурсів перебуває виключно у власності

ра, атмосфернгювітря). Обумовлено це тим, що екологічні об'єкти

ЄКОЛОГІЧНу СИСТ?Му, ТОМу ЇХ Перебування у ВЛЗС-

ності держави сприяє екологічній рівновазі на території України. Передача основних природних об'єктів у власність іншим суб'єктам може призвести до порушення такої рівноваги. Однак це не виключає можливості поступового переходу частини природних об'єктів у власність різним суб'єктам.

Відносини у галузі пнілпрпгтпіпиі приргшпісприутувачами

гічних об'єктів м?*2[^_ШІвн; ППР*УІИРОСТІГ пріоритетність екологічних відносин перед іншими відносинами; платність за користування природними об'єктами та забруднення природного середовища; обов'язкове додержання суб'єктами відносин екологічних нормативів і лімітів у процесі експлуатації природних об'єктів; значно розширений судовий захист прав природокористувачів тощо.

Особливого значення в умовах розвитку ринку набувають відносини в галузі відтворення та_відновл?ішя нриродінпґоб'єктів, по-ліпиіення їх якісного стану. Чимало природних об'єктів мають підвищений попит у виробників^матеріальних благ (наприклад, деякі корисні копалини, лісові ресурси). З точки зору ринкових відносин можна було б дати простір реалізації, скажімо, лісової деревини, однак тут відносини обмежуються об'єктивними екологічними факторами: зокрема, лісова рослинність сприяє винш<ненню_кисню. який є необ%Шн_им_для життєдіяльності людей-та-оеневою міцноСт-і-озено-шш шару. -Слід урахувати також, що чимала частина природних об'єктів вибуває з екологічної системи внасліпокгпб'ппцівних т^ субЧктивних причин: псування і знищення екологічних об'єктів; недодержання лімітів їх використання; вибуття цйІГ о!5*єтсгш-у-вроцесі господарської діяльності; з причин природного характеру тощо. Відтворення і відновлення природних об'єктів — об'єктивний процес у природному середовищі, його не можна призупиняти, навпаки, йому треба всіляко сприяти. Тому виникаючі екологічні відносини в даній сфері мають об'єктивну передумову.

Значну групу складають екологічні охоронні відносини, які тісно

ппа'Д^^І^ ч иггріппііп?ии  ІІщ амниісякугь у гя пуаі-тжтгЯГІррннд і ВІДНОВ,-

лення екологічних об'єктів, але мають і деяку самостійність у межах єдиних екологічних відносин. Вони складаються в процесі здійснення охоронних екологічних заходів відповідними суб'єктами. Охоронні відносини за своїм змістом є складеними, бо підрозділяються

Загальна частина

Ні* РІДЩКМЦМ екологічного, економічного., організаційного, техноло-

пчного, правового поря                 ~

^^"

відносини як частина суспільних відносин мають схожість з майновими відносинами, які регулюються цивільним правом, і водночас їм притаманні риси відмінності, їх схожість виявляється: у питаннях змісту власності; у суб'єктивному складі тих чи інших відносин; при здійсненні угод, об'єктами яких є майно і природні ресурси; у розширенні договірної форми в природокористуванні та ін. Однак елементи схожості не дають підстав для їх ототожнювання й тим більше підміни екологічних відносин майновими. Ці відносини існують самостійно. Між екологічними та майновими відносинами існують значні відмінності, які дозволяють вважати їх різнорідними відносинами зі своїми формами і методами правового регулювання. Найголовнішою відмінною ознакою виступає екологічний фактор, який виявляється в різних аспектах.

1 . Ріяупґиди"' відносини ігнуЦУГЬЛИШе ПрИ ИЗЯВНОСТІ ПрИрОДНИХ

оЄЦ?кт|в бет ніприву їх відхдиносолширодного середовища. Так, наприклад, добуті корисні копалини, виловлена риба, зрубана деревина, штучно ізольовані водні ресурси перестають бути об'єктами екологічних відносин, оскільки вони відокремились від природного середовища, стали майновими об'єктами й г^ереишли у сферу майнових відносин, які регулюються цйвїльщщлравом.

2. На екологічні відносини, зміст яких склапактцр. приропні об'єкти, які |уумтияиугі.г;я_за законами природи, впливають ці закони, тому вплив людей іправа на такі відносини є обмеженим. Крім того, природне середовище є відносним^ сталим, що забезпечує стабільність екологічних відносин. Майнові відносини базуються на соціально-економічних законах і це обумовлює їх динамічність.

3. СубІЕкш-екологічних відносин зобов'-язаш^шзіршуватися еКО-

ЛОГІЧНИХ ВИМОГ І нормативів^ д також пімітів при використанні при-

родних ресурсів, займатися відтворенням природних об'єктів, що обумовлено існуванням єдиної екологічної системи. У майнових відносинах в умовах ринку суб'єкти більш вільні у своїй діяльності.

4.  В екологічних відносинах правовий режим містить значну

, імперативних припіісів,-викояання яких є обов'язковим для

кшькістьшператцівннх припіісів,-викояання-яки ^субієкгів лих відносин. Це стосується, перш за все, таких сфер, як відтворення природних об'єктів, надзвичайних екологічних ситуацій чи аварій, які призвели до забруднення природного середовища, тощо. Причому ці заходи здійснюються незалежно від того, вигідні або невигідні вони з точки зору економічної. Тут діє пріоритет екологічних вимог. У майнових відносин в умовах ринку використання імперативних приписів — рідке явище.                                       «

Розділ І Предмет, метод, принципи та система екологічного права

відносинаміи.в^сташііх^б^бри-тдлятздот 'владним приписам. В екологічЯйхвТдносинах при правовому їх регулюванні владність проявляється не в усіх випадках, а лише тоді, коли це необхідно для забезпечення екологічної безпеки, екологічної рівноваги. Адміністративний елемент у регулюванні екологічних відносин обумовлений розумінням суспільством законів природи, яких не можна не визнавати, оскільки можуть виникнути негативні наслідки.