1.3. Поняття і ознаки землекористування в різних сферах життєдіяльності людини
У повсякденному житті терміни "землеволодіння" і "землекористування" є як такими є достатньо зрозумілими В дійсності зовнішня видимість далеко не завжди співпадає з юридичною суттю землеволодіння і землекористування, яка визначається в
15
Розділ 1. Поняття і місце економіки землекористування та
землевпорядкування в ринковій системі
більшості випадків особливостями економічного розвитку країни й історичними традиціями, що складалися, та іншими умовами. Поняття землекористування, як і будь-яке інше поняття, складається з трьох необхідних елементів:
♦ назва - знак (термін), закріплений за об'єктом, в даному
випадку - це "землекористування";
о зміст-сукупність відмінних ознак, ядром яких є суттєва властивість - нерухомість, нездатність переміщуватися в просторі та ін.
♦ об'єм - множинність предметів, які відображені в даній ка
тегорії, - земельна ділянка, ґрунтовий покрив, водні об'єкти,
ліси, будівельні споруди і т. ін.
Поняття землекористування не зводиться тільки до дефініції, а саме до короткого вислову одних суттєвих ознак, а є синтезом сумою знань про предмет. В Україні відповідно до статті 79 Земельного кодексу України [1], землекористування, як і землево-лодін-ня, визначаються в основному через об'єм понять:
земельна ділянка як частина земної поверхні з встановле-о ними межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами;
право власності володіння та користування на таку земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунто-
* вий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насад
ження, які на ній знаходяться;
право власності, володіння та користування на таку земельну ділянку, на відміну від інших країн світу, розповсюджується на простір, що знаходиться над і під поверхнею ділянки
♦ на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, ви
робничих та інших будівель і споруд.
Таке визначення суті землекористування тільки з матеріально-речової сторони має важливе значення у багатьох галузях знань,
16
Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки
землекористування і землевпорядкування
але явно недостатнє і далеко не вичерпує всієї сукупності ознак, властивих його змісту. В теорії і практиці слід розрізняти поняття землекористування (землеволодіння) як матеріального (фізичного) об'єкта і як комплексу економіко-правових і соціальних відносин, які забезпечують спеціальний порядок використання, володіння і, в окремих випадках, розпорядження ним та особливу стійкість прав (рис. 1.1.)
Землекористування
Фізичні об'єкти
Об'єкт економічних відносин
Об'єкт правових відносин
Рис. 1.1. Структурна схема поняття землекористування
Будь-який об'єкт землекористування в реальній дійсності існує в поєднанні фізичних, економічних, соціальних і правових властивостей, кожна з яких може, у відповідних випадках, виступати в якості основної (визначальної) в залежності від життєвих ситуацій, цілей і стадій аналізу.
Географічна концепція відображає фізичні (технічні) характеристики землекористування: розмір, місцерозміщення, клімат, родючість ґрунтів, поліпшення довкілля та інші параметри, які детально розглядаються при вивчені дисципліни "Державний земельний кадастр". Усі об'єкти землекористування піддаються дії фізичних, хімічних, біологічних, технологічних і інших процесів. У результаті постійно змінюються споживчі якості землі і функціональна придатність земельної ділянки, стан яких враховується в процесі землевпорядкування, володіння і користування.
Розділ 1. Поняття і місце економіки землекористування та
землевпорядкування в ринковій системі
Економічна концепція розглядає землекористування як ефективний об'єкт інвестування і надійний інструмент генерування доходу. Основні економічні елементи землекористування - земельна рента і ціна - первинно виникають із корисності землі, здатності задовольняти різні потреби та інтереси людей. За рахунок оподаткування володільців земельної ділянки формуються державний і місцеві бюджети та реалізуються соціальні програми. На юридичному рівні землекористування (землеволодіння) -це сукупність публічних і приватних прав, які встановлюються державою відповідно до законодавства, зокрема, до Земельного кодексу та інших законів в процесі землеустрою.
Соціальна роль землекористування полягає в задоволенні фізичних, психологічних, інтелектуальних та інших потреб людей. Все, що людині потрібно для виживання і достойного життя, вона одержує, в решті решт, від землі Володіння земельною ділянкою в суспільній свідомості престижно і необхідно для формування цивілізованого середнього соціального прошарку.
У світовій практиці під землекористуванням як видом нерухомості розуміється земельна ділянка і все, що знаходиться під нею з проекцією до центру землі і все, що знаходиться над нею, продовжене в нескінченність, включаючи постійні об'єкти, приєднані до неї природою (дерева, вода і ін.) або людиною, а також права на ці об'єкти [48] (рис. 1.2.).
У загальному випадку власник землі (орендар) має право розпоряджатися таким об'ємом повітряного простору над землею, яку він може розумно використовувати з врахуванням законодавчих і договірних обмежень. Аналогічні обмеження встановлюються і на використання підземних мінеральних ресурсів в процесі землевпорядкування.
18
Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки
землекористування і землевпорядкування
Комплекс прав Повітряний І простір
Земельні | поліпшення,
будівлі, І водні об'єкти
N
ліси багаторічні насадження/ ^Г
ділянки
Земельні
Надра, корисні копалини /
/
/|Х\
І
\
Надра, корисні копалини
Рис.1.2. Структурна схема поняття землекористування, як виду нерухомості
«все книги «к разделу «содержание Глав: 44 Главы: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. >