У

убитки доправити — відшкодувати (стягнути) збитки.

убо убо (спол.) — (1) а тому, і для того, тобто, виходячи з цього;

(2)           церковнослов'янська — також.

уборок уборок (ім., чол., одн.) — міра об'єму. уговорщик уговорщик (ім., чол., одн.) — підрядчик.

удовлети удовлити (дієсл.) — (1) задовольнити; (2) дати необхідне;

(3)           дати сили.

указ указ (ім., чол., одн.) — (1) вказівка; (2) доказ; (3) приклад;

(4)           свідчення; (5) правило; (6) вирішення справи.

указная цена указна ціна — ціна, встановлена царським указом. у князя на сенях у князя на сінях — в палатах у князя. улечить улечити (дієсл.) — викрасти дівчину до шлюбу.

уличанин уличанин (ім., чол., одн.) — житель вулиці за поділом ву­лиць у місті.

умучити умучити (дієсл.) — (1) замучити; (2) підкорити; (3) покарати.

умыкание умикання (ім., ср., одн.) — (1) обрядове викрадення дівчи­ни до шлюбу; (2) ґвалтування.

умычник умичник (ім., чол., одн.) — (1) викрадач; (2) співучасник ви­крадення дівчини.

уреченное призначене (дієприкм.).

урок урок (ім., чол., одн.) — (1) умова; (2) призначення; (3) вказівка; (4) постанова; (5) певна кількість; (6) платня; (7) податок; (8) штраф; (9) утримання; (10) посада; (11) термін; (12) розмір ком­пенсації за шкоду у випадку загибелі худоби.

57

уроци (уроки) уроки (ім., мн.) — певна кількість чого-небудь. урочный урочний (прикм.) — (1) визначений; (2) призначений. урочные лета урочні літа — строк тюремного ув'язнення.

урядник урядник (ім., чол., одн.) — особа, яка виконувала певні служ­бові обов'язки в адміністративних і службових органах.

уряжение уряження (ім., ж., одн.) — (1) заповітне розпорядження в давньоруському законодавстві; (2) постанова.

усрячеть узречить (дієсл.) — (1) подивитися; (2) поглянути; (3) поба­чити; (4) зустріти.

уставная печатная грамота уставная друкована грамота — митна грамота 1654 року.

утвераеве ми затверджуємо.

утепут утепуть (дієсл.) — уб'ють.

утиеть ударити (дієсл.) — зірвати.

утиральник втиральник (ім., чол., одн.) — (1) рушник; (2) серветка.

утнеть утняти (дієсл.) — (1) вдарити; (2) поранити; (3) відрубати; (4) відсікти; (5) вбити; (6) вкусити.

учинится силен учиниться силен — (1) вчинити опір; (2) протистояти.