П

пагуба пагуба (ім., ж., одн.) — збиток.

падеться падеться (дієсл.) — вступати в статевий зв'язок.

паки пакі (присл.) — (1) назад, знову; (2) раніше, в минулому;

(3)           потім; (4) ще, до того ж; (5) і напроти, і навпаки; (6) в свою

чергу; (як частка) — (7) також, крім того, ще; (8) і, ж; (9) проте,

все ж таки; (10) з іншого боку; (11) тоді, у такому випадку;

(12) більше того, навіть.

паки ли пакі лі (прийм.) — (1) або ... або ж; (2) якщо ж ... то. палуба палуба (ім., ж., одн.) — перекриття корпусу судна. память наказная пам'ять наказна — пам'ятка з розпорядженням, що необхідно робити в тому чи іншому випадку.

паникадило панікадило (ім., ср., одн.) — церковна чи палацова люс­тра, що має багато воскових свічок чи лампад, які живляться де­рев'яним маслом.

Паны-Рада Пани-Рада — магнати, члени державної ради Речі По­сполитої.

38

парламент парламент (ім., чол., одн.) — вище державне законодавче зібрання.

партия партія (ім., ж., одн.) — (1) політична організація певного кла­су, яка виражає та захищає його інтереси, керує його боротьбою;

(2)           група осіб, об'єднаних деякими спільними інтересами, а також

зібраних з певною метою; (3) окрема частина в багатоголосному

музичному творі, що виконується за допомогою одного музично­

го інструменту, одним співаком; (4) одна окрема гра (напр., в

шахи); (5) певна кількість товару.

пас пас (ім., чол., одн.) — (1) паспорт, документ на право проїзду та на перевезення товарів; (2) посвідчення, свідоцтво; (3) одиниця довжини, що дорівнює подвійному кроку.

патент патент (ім., чол., одн.) — свідоцтво про одержання чину.

пашенка пашенка (ім., ж., одн.) — (1) назва дрібної риби, яку вилов­люють у річці; (2) винагорода.

паче паче (присл.) — (1) більше, сильніше; більше ніж; (2) переваж­но, краще; (3) особливо, в особливості; (4) вище, найвище; (5) крім; всупереч, проти.

пеня пеня (ім., ж., одн.) — (1) догана, докір; (2) звинувачення; (3) сва­ра; (4) покарання; (5) відшкодування збитку; (6) штраф.

пенязь пенязь (ім., чол., одн.) — (1) римський динарій, західноєвро­пейська монета; (2) дрібна монета, гроші; (3) польська дрібна мо­нета.

перевет перевіт (ім., чол., одн.) — (1) таємна звістка; (2) зрада; (3) пе­рехід на сторону ворога.

перевестник перевісник (ім., чол., одн.) — той, хто полює на птахів і звірів за допомогою перевесу.

переговаривать переговорювати (дієсл.) — (1) говорити між собою про що-небудь; (2) вести переговори; (3) говорити ще раз, повто­рюючи чи змінюючи сказане раніше; (4) переказувати почуте; (5) переглядати.

переем переем (ім., чол., одн.) — (1) перехоплення, затримання кого-небудь у подорожі; (2) винагорода за повідомлення про місце пе­ребування, затримання, повернення кого-небудь власникові;

(3)           звуження, перетяжка; (4) чогось дуже багато, занадто.

переможе переможе (дієсл.)

39

пересуд пересуд (ім., чол., одн.) — мито, що збирається за перегляд справи.

пересужать пересужать (дієсл.) — (1) судити повторно; (2) перегля­дати рішення за судовим позовом; (3) недоброзичливо обговорю­вати чиюсь поведінку.

перетес перетес (ім., чол., одн.) — знак, що позначає межі земельних ділянок, зроблений сокирою на дереві.

перетнеть перетяти (дієсл.) — (1) перерубати; (2) перехопити.

печаловати печалювати (дієсл.) — (1) сумувати, співчувати; (2) нада­вати опіку, піклуватися; (3) просити за кого-небудь; (4) мучити, пригноблювати.

печатная пошлина печатна пошлина (ім., ж., одн.) — мито за при­кріплення печатки.

пивцы півці (ім., мн.) — (1) учасники учти; (2) гості; (3) співучасни­ки.

пировой староста піровий староста (ім., чол., одн.) — керівник свя­та, відповідальний за організацію бенкету, учти.

пискупиям піскупіям (ім., ж., одн.) — (1) єпископія; (2) резиденція єпископа.

писцовые книги пісцовиє книги — книги, що містять перепис об'єктів податкового обкладення.

платно или иное платно ілі іноє — (1) за платню або безкоштовно;

(2)           за полотно; (3) плаття, одяг.

платной платной (прикм.) — (1) полотняний; (2) те, що належить до плаття, одягу; (ім.) — (3) застава, що дається для забезпечення виплати грошей, взятих у борг.

плащадная плащадная (ім., ж., одн.) — мито потижневе у містах.

плещевание, плескати — плещеваніє, плескати (дієсл.) — (1) гомін, лемент; (2) голосне виявлення почуттів; (3) ляскати в долоні; (4) плескати руками в такт музиці.

побор побор (ім., чол., одн.) — (1) податок; (2) збір податків;

(3)           набір, запис на військову службу.

поборати побораті (дієсл.) — (1) захистити, підтримати кого-небудь; (2) стятися; (3) ставати до боротьби; (4) перемогти.

повинити повініті (дієсл.) — (1) обвинуватити, визнати винним; (2) визнати недійсним (документ); (3) заперечити, спростувати.

40

повод повод (ім., чол., одн.) — (1) дія за дієсловом поводити; (2) спрямовувати, казати заздалегідь неправду; (3) обставина, яка здатна бути підставою для чого-небудь.

повьржеть повржеть (дієсл.) — народить, але, можливо, викине, звільниться від плоду.

поголовьщина поголовщина (ім., ж., одн.) — (1) вбивство, загибель; (2) податок за вбиту людину; (3) мито, що береться з кожної лю­дини в разі проїзду з товаром; (4) грошовий штраф у розмірі 4 карбованці за убивство, який ішов намісникові; (5) загальний військовий збір.

по данню по данію — згідно постанови.

подвизаху, подвизать подвізаху, подвізать — понукати, вимушува­ти робити щось, заохочувати.

подвод подвод (ім., чол., одн.) — (1) приведення кого-небудь з ме­тою заподіяти комусь шкоду, втрату; (2) тварина, яку привели як подарунок; (3) сполука, на яку накладається золото.

подвойский подвойський (ім., чол., одн.) — (1) посадова особа у князя (в Новгороді), яка повідомляла народу рішення влади, князівський вісник; (2) посадова особа в суді, яка виконувала обов'язки судо­вого пристава; (3) охоронник.

подметчик подмьотчик (ім., чол., одн.) — (1) той, хто таємно підки­дає щось з метою очорнити, звинуватити кого-небудь; (2) робіт­ник монетного двору, який працює біля печі.

подоймати подойматі (дєсл.) — (1) спонукати до активних дій; (2) виряджати у похід; (3) відшкодовувати збитки.

подотнеть подотнєть (дієсл.) — підрубати, перерубати. подотнеть вервь подотнеть верв — перерубати мотузку.

подписка подписка (ім., ж., одн.) — (1) дія за дієсловом "підписати", ("надписати"); (2) те, що дописане внизу, дописка; (3) підпис, на­пис; (4) підробка підписів, документів.

подружии подружії (присл.) — подругою, дружиною. подрядные підрядні (ім., мн.) — мито, яке сплачував купець, місце­вий житель при оптовій купівлі товарів.

подъездной під'їзний (ім., чол., одн.) — (1) те, що слугує для під'їзду до чого-небудь; (2) збирач податків для князя.

подымная пошлина подимне мито — мито з кожної хати (диму).

41

подьячий піддячий (ім., чол., одн.) — особа, яка займалася складан­ням приватних актів, чолобитних, переписуванням паперів.

пожилое пожиле (ім., ср., одн.) — визначене законодавчим шляхом мито, яке сплачували селяни за користування будинком і прибудо­вами, якщо вони переходили від одного землевласника до іншого.

пожня пожня (ім., ср., одн.) — сінокісне угіддя на колишній пашні, покіс.

пожреся пожреся (дієсл.) — приносити себе в жертву.

позорище позорище (ім., ср., одн.) — (1) місце проведення театраль­них або святкових видовищ; (2) театр, арена; (3) святкова виста­ва; (4) видовище; (5) сором, ганьба; (6) "ганебне" місце.

поклеп покльоп (ім., чол., одн.) — (1) звинувачення без наведення доказів; (2) хибне звинувачення, наклеп.

поклепная вира покльопна віра — віра, що береться на підставі сло­весного звинувачення у вбивстві.

поклепный иск покльопний іск — позов, що не має жодних підстав. покложное покложне (ім., ср., одн.) — поклін, хабар. покон покон (ім., чол., одн.) — (1) початок; (2) звичай; (3) закон, зас­нований на звичаї.

поконец покінець (присл.) — до самого кінця.

пократчи пократчі (присл.) — потайки, крадучись, не попередивши.

покуду отнимет покуду відніме — строк для викупу, підстава для строку давності.

полавочник, скатерти полавочник, скатерті — покривало на лавку, ослін.

полевая грамота польова грамота — грамота, що являє собою судо­ве рішення про двобій.

полетная політна (ім., ж., одн.) — (1) встановлений на рік податок або данина; (2) те саме, що й польотна грамота (письмовий дозвіл влади на право виплати грошей, взятих у борг, без нарахування відсотків протягом кількох років).

полистный оклад полистовий оклад — нормований розмір, встанов­лений за несення служби у маєтку.

полиция поліція (ім., ж., одн.) — адміністративний орган держбезпеки. 42

полоняничные деньги полоняничі гроші — різновид прямого подат­ку з населення для викупу полонених.

полугаи полугаї (ім., чол., одн.) — випадок, обставина.

полуполтина полуполтіна (ім., ж., одн.) — (1) монета вартістю 0,4 карбованця; (2) помірне мито; (3) мито за користування дер­жавною одиницею міри при продажу чи купівлі сипучих товарів.

полянник полянник (ім., чол., одн.) — полонений. померная пошлина помірна пошлина — мито з сипучих товарів. поминки поминки (ім., мн.) — (1) поминання померлого; (2) обрядо­ве частування на честь померлого; (3) подарунок на знак уваги;

(4)           різновид податку, хабара.

поможет поможе (дієсл.) — переможе.

поневы поньови (присл.) — (1) з тих пір, як; (ім.) — (2) шмат рядна, рушник; (3) покривало; (4) плащаниця; (5) завіса; (6) спідній до­мотканий одяг типу спідниці; (7) спідній одяг.

понеже понєже (присл.) — тому що, так як, оскільки. пономарь пономар (ім., чол., одн.) — церковний служка, який запа­лював свічки, прислуговував на алтарі та дзвонив на дзвіниці.

поноровка поноровка (ім., ж., одн.) — (1) поблажливе, зневажливе ставлення; (2) незаконне сприяння; (3) незаконне порушення ве­дення справи на користь якої-небудь особи; (4) обман, хитрість;

(5)           уповільнена дія; (6) платня за відстрочку.

по обыскам по обшукам — за наслідками розслідування.

по правовому слову по правовому слову — без обману, справедливо.

по пузу по пузу — міра сипучих тіл і пуз дорівнює 1,5 пуда.

...по рассуждению учинити подумавши учинити — за роздумом вчи­нити.

порозжие пустоши порозжіє пустоші — (1) вільні землі, які нікому не належать; (2) незаселені землі.

по розыску по розиску — вирішувати у судовому порядку за на­слідками розслідування.

портищи портіщі (ім., мн.) — (1) шмат тканини; (2) одяг, плаття; (3) окремий предмет одягу; (4) певного розміру тканина або хут­ро для пошиття верхнього одягу; (4) комплект чого-небудь для оздоблення одягу; (5) гніт з льону.

43

порты порти (ім., мн.) — (1) одяг, плаття; (2) чоловічі штани.

порядное порядне (ім., ср., одн.) — (1) платня, обумовлена догово­ром; (2) мито при укладанні торговельної угоди, яке сплачував купець — місцевий мешканець при оптовій закупівлі товару.

посажане посажанє (ім., мн.) — ті, хто мешкають в торговельно-ре­місничій частині міста й належать до міської общини.

по свой живот по свій живіт — до кінця життя.

послуживати послуживаті (дієсл.) — визнати недійсним, скасувати.

послух послух (ім., чол., одн.) — (1) безпосередній спостерігач чо­гось, очевидець; (2) той, хто щось підтверджує; (3) свідок на суді, при укладанні угоди; (4) слуга, помічник; (5) підпорядкування, залежність.

постав постав (ім., чол., одн.) — (1) основа (тканини); (2) тканина; (3) прилад для ткання; (4) опора, підмурок; (5) жердина; (6) устрій, що складається з двох жорен; (7) полиця або шафа для посуду; (8) прилад, вид; (9) тулуб, корпус людини; (10) застава; порядок, правило; (13) установлення, звичай; (14) можливість, стан; (15) тер­піння, витримка; (16) літера.

постельничий постільничий (ім., чол., одн.) — (1) спальник (чин при дворі); (2) у Київській Русі особа, яка відповідала за спальню кня­зя, його власну казну, майстерню, виготовляла йому одяг і білиз­ну, а також зберігала власну печатку князя; (3) один з учасників весільного обряду з боку нареченої, який супроводжував постіль до хати нареченого.

постигнути постигнути (дієсл.) — (1) наздогнати, (2) схопити, захо­пити, затримати; (3) дістатися, потрапити; (4) домогтися чогось, отримати дещо; (5) знайти, виявити; (6) досягти якогось рівня; (7) опинитися в тому чи іншому стані; (8) зрозуміти; (9) бути в змозі, мати можливість; (10) трапитися; (11) виповнитися, здійснитися; (12) застати; (13) дожити до чого-небудь; (14) випередити; (15) по-мститися; (16) змусити.

постражить постражить (дієсл.) — (1) попрацювати, виконати якусь роботу; (2) зазнати, терпіти (образу, страждання), постраждати; (3) загинути, бути вбитим; (4) відбути покарання; (5) зазнати збитків; (6) співчувати комусь; (7) взяти до уваги.

пострижены пострижени (дієсл.) — (1) стригти, підстригати (волосся); (2) підстригати або голити певним чином волосся при здійсненні

44

церковних обрядів на знак прийняття сану; (3) постригати, посвя­чувати у ченці.

по суду сыщется про то допряша на суді відшукається про те допря-ша — на суді підтвердиться.

потворы потвори (ім., мн.) — (1) вигадка; (2) чародійство, чаклун­ство; (3) отруєння; (4) отрута, трутизна.

потир потір (ім., чол., одн.) — посуд у вигляді чашки на довгій ніжці, яку використовували під час літургії для внесення святих дарів.

потки потки (ім., мн.) — (1) щипці; (2) дрібна співоча пташка, піжучка.

потребити потребити (дієсл.) — (1) винищити; (2) знищити, згубити; (3) припинити, усунути; (4) вигнати; (5) очистити; (6) прийняти їжу; (7) використати, витратити на якусь потребу.

похрестье похрестя (ім., ср., одн.) — хресний хід.

пошлетца пошлеться (дієсл.) — зажадати загального обшуку.

по языку по язику — за заявою, зробленою особою, яка підозрюєть­ся в розбої щодо співучасників.

правда дати как за ним не будет правда дать як за ним не буде — змусити присягнути в тому, що не користувався загальним май­ном заради своїх корисливих цілей.

праведник праведчик (ім., чол., одн.) — судовий службовець, при­став, який збирає гроші зі звинувачених за рішенням суду.

праветчиков корм праветчіков корм — гроші, які йшли приставу.

правила святых апостолов правила святих апостолів — правила, складання яких приписують святим апостолам (учням і послідов­никам Христа).

правити деньги правити гроші — стягувати штраф за вироком суду.

правити по расчету правити за розрахунком — стягувати гроші.

правое правое (прикм.) — (1) правильний, вірний; (2) справжній, істинний; (3) згодний з православним віровченням; (4) щирий, (5) чистий; (6) справедливий; (7) святий.

правой десяток правой десяток — мито з виправданої судом сторони.

правосудие правосуддя — специфічна форма здійснення владних по­вноважень органами судової влади. Вона завершується прийнят-

45

тям судових рішень, які стають обов'язковими для виконання всіма особами, яких вони стосуються. предирехом предірьохом — сказане раніше, повідомлене раніше.

предотеча предотєча (ім., чол., одн.) — той, хто своєю появою пере­дує будь-кому.

препрети, препирать препирать (дієсл.) — спростовувати, заперечу­вати, переконувати, принаджувати, принижувати.

преслушник преслушник (ім., чол., одн.) — неслух. престав престав (дієсл.) — перестав, припинив.

престол престол (ім., чол., одн.) — (1) стіл на олтарі, де відбувається таїнство причащання; (2) трон, влада, стіл, церковний престол; (3) святе місце як представництво вищого на небі й на землі.

прибытка прібитка (ім., чол., одн.) — (1) збільшення; (2) прибуток;

(3)           зиск, придбання; (4) ріст (грошей); (5) багатство; (6) вигода.

приговор приговор (ім., чол., одн.) — (1) змова; (2) судова постанова, рішення; (3) остаточний висновок, який не припускає інших думок.

приимет пріімьот (дієсл.) — (1) брати; (2) отримати; (3) вживати;

(4)           знайти; (5) визнавати; (6) брати в борг, окрім того, що вже взя­

то; (7) приймати при народженні; (8) взяти додатково, зверху взя­

того.

приказчик прикажчик (ім., чол., одн.) — (1) керівник; (2) виконавець доручень; (3) той, хто віддає накази; (4) душеприкажчик; (5) спад­коємець за заповітом.

прикладник прикладник (ім., чол., одн.) — особа, яка перебуває під патронатом церкви, похоження якої до часу невідоме.

прикупи прикупи (ім., ж., одн.) — (1) покупка, куплене майно; (2) тор­говельний прибуток; (3) прибуток.

прилепы прильопи (ім., чол., одн.) — те, що приліплене, прироблене.

примерные земли примєрниє землі — знов зорані або заселені ділянки землі, які входять у межі вотчини.

приметати приметати (дієсл.) — (1) спонукати; (2) вимітати; (3) очи­щати від сміття.

приметки примєткі (ім., мн.) — (1) різновид податку; (2) надбавка, яка не має законних підстав.

прирозящейся прирозящєйся (прикм.) — такий, який прагнув до чо­гось.

46

прирок с доводом прірок з доводом — обмова, підтверджена слідством.

прирыщет прірищет (дієсл.) — (1) звернеться; (2) наблизиться; (3) звер­нутися за допомогою. присно прісно (присл.) — істинно, завжди, постійно, вічно.

присный прісний (прикм.) — (1) постійний; (2) власний; (3) вічний; (4) рідний.

приставные грамоты приставні грамоти — виклик на суд. присуд присуд (ім., чол., одн.) — судове мито.

притч церковный прітч церковний — особи, які служать при певній церкві.

причитанье прічітання (ім., ср., одн.) — (1) постанова; (2) претензія.

пробиется пробіється (дієсл.) — втратити дещо у бійці; (2) пройти зав­дяки силі крізь дещо.

продажа продажа (ім., чол., одн.) — (1) податок; (дієсл.) — (2) віддати за гроші або за обмін; (3) грошова пеня за злочин.

продажи продажі (ім., мн.) —утиск, збитки.

продати противу поличного продаті протіву поличного — продати ча­стину майна злодія, яка відповідає вартості вкраденого.

проести проєсті (ім., ср., одн.) — збитки, викликані зволіканням при вирішенні справи в суді.

прок прок (ім., ср., одн.) — залишок майна.

прок в дел прок в дел — гроші, які залишилися, повинні бути розді­лені.

промиловался проміловался (дієсл.) — помилився, прогадав.

промыта промита (ім., ж., одн.) — (1) пеня за несплату мита; (2) ухи­лення від сплати мита.

просидится просідітся (дієсл.) — помилкове, неправильне рішення.

проскомидия проскомидія (ім., ж., одн.) — перша частина християнсь­кої літургії, під час якої священнослужителі готують святі дари (проскуру і вино) для причастя.

проскурница проскурниця (ім., ж., одн.) — жінка, яка випікає прос-фори.

протаможенье протаможенє (ім., ср., одн.) — штраф за несплату мита. противня противня (ім., ж., одн.) — копія.

47

протопоп протопіп (ім., чол., одн.) — (1) православний священик най­вищого чину; (2) виборний попівський староста.

проторы протори (ім., мн.) — витрати, збитки. проче проче (присл.) — надалі.

прошариться прошаритись (дієсл.) — винести помилково неправосуд­не рішення.

прщение взять прощення взяти — помиритися.

пуд пуд (ім., чол., одн.) — міра маси, ваги яка дорівнює 40 фунтам (близько 16,4 кг).

пустинь пустеля (ім., ж., одн.) — (1) місце перебування людини, яка з релігійних міркувань відмовлялась від спілкування з людьми і вза­галі від людей і їхніх турбот; (2) монастир.

путные ключники путні ключники — люди, які відали царськими за­пасами напоїв під час походів.

пущенник пущенник (ім., чол., одн.) — відпущений холоп.

пытка питка (ім., ж., одн.) — застосування до звинувачених і свідків у кримінальному процесі тортур, катувань з метою отримання свідчень.

пытнати питнаті (дієсл.) — катувати, піддавати тортурам. пятнать п'ятнати (дієсл.) — таврувати, ставити тавро.

пятно п'ятно (ім., чол., одн.) — (1) так називали в старовину мито за клеймування коня, якого продавали; (2) мито за таврування холопа.

пять концов п'ять кінців — судово-адміністративні одиниці, на які поділявся Новгород.