С

сажень сажень (ім., чол., одн.) — міра довжини, яка дорівнює 2, 124 м.

салвоваградия салвоваградія (ім., ж., одн.) — надання государем, фельдмаршалом, генералом охорони чи охоронної грамоти пев­ним організаціям чи особам.

сан сан (ім., чол., одн.) — (1) високий чин або звання; (2) знатна поса­да; (3) жалування; (4) почесть; (5) осанка, зріст; (6) вбрання.

сачити сачити (дієсл.) — (1) порушувати справу; (2) слідкувати, шука­ти по сліду (сачейна собака).

свада свада (ім., ж., одн.) — (1) суперечка, сварка; (2) битва, бійка.

сверстный сверстний (прикм.) — списаний у запас.

свод звід (ім., чол., одн.) — процес розшуку недоброчесного власника.

святитель святитель (ім., чол., одн.) — священнокерівник, архієрей, єпископ, інколи священик.

Святой Дорофей Святий Дорофей — монах, пізніше наставник влас­ного монастиря поблизу Гази. Автор аскетичних повчань (пом. у 620 p.).

...святым касаются святим торкаються — йдеться про предмети бого­служіння.

святыми вселенскими седмью соборы святі вселенські (помісні) сім со­борів — собор всіх єпископів християнської церкви (в історії їх відомо сім).

святых отец 300 и 18 иже в Никии святих отець 300 і 18 іже в Нікеї — перший вселенський християнський собор в Нікеї; затвердив осно­ви християнського вчення у боротьбі з прибічниками шарлатан­ства.

священночерий священночерій (ім., чол., одн.) — ієромонах; монах, який має сан священика.

сикуре сікуре (ім., ж., одн.) — допомога.

синдон сіндон (ім., ж., одн.) — чиста й тонка тканина, полотно.

синклит сінкліт (ім., чол., одн.) — збори вищих сановників.

сиречь сіречь (прийм.) — тобто, а саме.

сироты сироти (ім., мн.) — феодально залежні селяни.

сице сіце (прийм.) — відтак, таким чином.

51

слобода слобода (ім., ж., одн.) — (1) село вільних від повинностей лю­дей; (2) село, поселення за стіною; (З) на початку XIX ст. велике село, де більш ніж одна церква, ярмарок тощо; (4) промислове, фабричне село.

слово противу слова слово протіву слова — на підтвердження своїх слів.

слоеные животы слосниє животи — майно, викрадене під час втечі.

служилая кабала служила кабала — зобов'язання служити взаємо-давцю за гроші і проценти з них.

служки монастырские служки монастирські — службові монас­тирські люди.

слузе слузе (ім., мн.) — слуги, службові люди, середні та дрібні фео­дали.

сметя смєтя (дієсл.) — підраховувати.

смильное смільноє — незаконний зв'язок чоловіка та жінки.

смирять смірять (дієсл.) — (1) примиряти, змиряти; (2) змирити кривдника, відомстити йому.

снос знос (ім., чол., одн.) — шкода, збиток, що-небудь віднесене, вкрадене.

сноха сноха (ім., ж., одн.) — (1) дружина сина; (2) невістка. соблюдение соблюдєніє (ім., ж., одн.) — зберігання. собою собою (присл.) — своїм зусиллям. совокупшиеся совокупшиеся (дієсл.) — зібралися. сойм сойм (ім., чол., одн.) — сейм.

солод солод (ім., чол., одн.) — хлібне зерно, спеціально оброблене для отримання солодкого смаку.

сором сором (ім., чол., одн.) — сором.

сословие сословіє (ім., ср., одн.) — одна із форм юридичного закріп­лення класових розбіжностей, що отримала найбільший розвиток при феодалізмі.

составной состанний (прикм.) — несправжній, неправильний, фаль­шивий.

состязательный процесе змагальний процес — один із принципів буржуазного кримінального та цивільного процесу.

52

сотня сотня (ім., чол., одн.) — адміністративно-територіальна оди­ниця, очолювана сотником, що існувала на Русі ще від часів ста­родавньої держави.

соучастие співучасть (ім., ж., одн.) — співучасть двох або кількох осіб у вчиненні злочину.

софьян софьян (ім., чол., одн.) — особа, яка належала до двору нов­городського архієпископа й виконували доручення владики.

с очей на очи з очей на очі — очна ставка, ставка віч-на-віч. сочтавше сочтавше (присл.) — поєднавши, зібравши.

список нарядит не по суду список нарядить не по суду — скласти за хабар фальшивий судовий протокол, рішення.

сплатити сплатіті (дієсл.) — сплачувати разом.

спуды спуди (ім., мн.) — міра об'єму сипучих речовин, наприклад, зерна.

средневиковый цех середньовічний цех — спілка робітників однієї професії.

срезить (отрез) срезіть (отрєз) — одержати прибуток даних у спад­коємство. сродники сроднікі (ім., мн.) —далекі родичі.

срок ему дать срок йому дати — надати час для виклику в Москву судді тієї місцевості, де проживає злочинець.

ссудная кабала ссудна кабала — документ про кабалу за позику. ссуды ссуди (ім., мн.) — позики.

ссылка ссилка (ім., ж., одн.) — примусове вилучення засудженого з певної місцевості.

ставила ставила (ім., чол., одн.) — наземні ваги.

ставити по них кормы ставиті по них корми — влаштовувати в їх па­м'ять обід.

ставленное ставленное (ім., ср., одн.) — мито, яке стягувалося під час

продажу холопа.

стакався стакався (дієсл.) — змовившись. стани стані (ім., мн.) — місце стоянки військ.

становое строение становое строєніє — споруда для військової час­тини.

станы стани (ім., мн.) — нова назва волостей.

53

старейшие жены старєишіє жони — дружини видатних людей. старик старік (ім., чол., одн.) — старожил.

старине старінє (присл.) — з пропуском строків позовної давності. старинный человек старинна людина — потомствений холоп. староннии люди стороннії люди — чужі люди.

староста староста (ім., чол., одн.) — довічне звання, яке присвоюва­лося польськими королями за певні заслуги; намісник.

старости старости (ім., мн.) — керівники об'єднань купців.

старчество старчество (ім., чол., одн.) — книга, в якій зібрані справи і вислови давніх пустинників.

статок статок (ім., чол., одн.) — майно. стачка стачка (ім., ж., одн.) — зговір.

степень степень (ім., ж., одн.) — трибуна, поміст, на якому сиділи у Пскові представники влади.

стихарь стіхар (ім., чол., одн.) — верхній одяг дяка і нижній одяг свя­щеника.

сто сто (ім., ж., одн.) — адміністративна одиниця в місті, яка вико­нувала певні обов'язки.

столец столєць (ім., чол., одн.) — (1) престолець; (2) крісло, стілець.

стольник стольник (ім., чол., одн.) — особа, яка обслуговувала за столом царя, а також виконувала його різноманітні доручення; у переліку чинів стольники згадувалися між думними дяками й стряпчими.

СТОЯЛЫЦИКИ СТОЯЛЫЦИКИ (ІМ., МН.)                ПОСТОЯЛЬЦІ.

стоячий хлеб и земляной стоячий хліб і земляний — хліб у липні на корінні або засіяний.

стражет стражет (дієсл.) — оре (землю).

страстотерпец страстотерпець (ім., чол., одн.) — мученик.

строй строї (ім., мн.) — особи із вродженими вадами, які жили за ра­хунок церкви.

строитель строитель (ім., чол., одн.) — монах, якому доручали буду­вати або відновлювати монастир або церкву.

строчная грамота строчна грамота — грамота, в якій вказувався строк прибуття (явки) в суд.

54

стряпчий стряпчий (ім., чол., одн.) — посада і звання вище стольни­ка (носили за царем, а в церкві тримали царську "стряпню" — скіпетр, шапку, хустку).

стулится стулиться (дієсл.) — зникнути.

субъект преступления суб'єкт злочину — особа, яка вчинила, злочин.

сугубый сугубий (прикм.) — подвійний, двоякий.

судом искать судом іскать — встановлювати в судовому порядку.

суд с головы суд з голови — право позивача на повторний розгляд справи.

суд присяжных суд присяжних — судове засідання в царській Росії за участі представників різних станів.

судити судом (по) исковской пошлине вести судове засідання згідно з псковськими звичаями.

судница судниця (ім., ж., одн.) — (1) протокол судового розбору; (2) письмове рішення суду.

судный рубль судний рубль — вартість позову.

судовое судове (ім., ср., одн.) — (1) судова справа; (2) адміністратив­на справа.

судья за ним идет суддя за ним іде — йдеться про вотчинних суддів, які розглянули справи спільно з московським намісником.

суплетка суплєтка (ім., ж., одн.) — договір.

супротивень супротівень (ім., чол., одн.) — супротивна сторона в су­довому процесі.

сути суті (дієсл.) — сипати.

сыбором сибором (присл.) — широко, в усіх церквах, що входять до соборної організації.

сый сий (прикм.) — вічний, існуючий.

сырная неделя сирна неділя — Масляна.