М

манифест маніфест (ім., чол., одн.) — урочисте письмове звертання верховної влади до населення.

ЗО

Маркиян Маркіян (вл. назва) — візантійський імператор (450-457 pp.).

мед мед (ім., чол., одн.) — феодальна натуральна повинність; мед ви­користовувався для виготовлення вина, яке було потрібне для церковної служби.

межник межник (ім., чол., одн.) — межа, нерозорана частина землі поміж сусідніми полями, знак на межі.

межный межний (прикм.) — той, хто стоїть на межі.

менити менити (дієсл.) — (1) обмінювати, купувати (коли мова йде про ікони); (2) минути, перейти, прибути; (3) думати про щось, мати щось у думках, вважати.

мери: одиниці вимірювання у XV ст.:

мех соли — міх солі;

рогозина соли — рогозина солі;

бочка рыбы — бочка риби;

кадь рыбы — кадка риби;

стяг мяса — стяг м'яса. мерные книги мірні книги — книги для запису фактичних відведень

та межувань землі. места скамейные лавкові місця — місця на торгівельній лавці.

местное самоуправление місцеве самоврядування — залучення ство­рених місцевим населенням органів до управління територією держави.

Метелий Севастийский Метелій Севастійський — єпископ антиохій-ський (пом. в 381 p.).

метельник метельник (ім., чол., одн.) — особа, яка веде письмовий облік зібраних вір та мита.

метрополия метрополія (ім., чол., одн.) — імперська держава, що во­лодіє захопленими й експлуатованими нею колоніями.

минея мінея (ім., ж., одн.) — богослужбова книга і книга, призначена для читання, містить життєпис святих, розповіді про церковні свя­та й повчання (текст у книзі розміщується по днях кожного місяця й відповідно до свят і днів пам'яті святих, окрім мінеї загальної);

~ мінея загальна — невелика за обсягом богослужбова книга; вона замінювала 12 місячних міней, містила по одній загальній службі, що читалася для пророків, апостолів, святителів тощо;

31

~ мінея місячна — книга, що містила богослужбові тексти, як пра­вило, на один місяць;

~ мінея четья — книга, яка призначалася переважно для позабо-гослужбового читання.

мир світ (ім., чол., одн.) — (1) світ, Всесвіт; (2) Земля; (3) людство; (4) миряни; люди, які не належать до духовенства.

мирской мирський (прикм.) — (1) те, що має відношення до Всесвіту;

(2)           земний (у протиставленні небесному); (3) людский, притаман­

ний людям; (4) те, що має відношення до мирського, світського

побуту; (5) що стосується селянської, посадської або церковної

общини; общинний.

митрополит митрополит (ім., чол., одн.) — (1) до введення патріар­шества на Русі глава церковної ієрархії (старший архієрей в Давній Русі); (2) після введення патріаршества сан єпископів дея­ких єпархій; (3) у Візантії єпископ митрополії (головного міста єпархії).

мних мних (ім., чол., одн.) — монах.

монастырский заказщик монастирський замовник — управитель.

московский пожар московська пожежа — пожежа 1626 p., внаслідок якої згоріла більша частина Москви, в тому числі й Помісний приказ.

мостник мостник (ім., чол., одн.) — княжий чиновник, керівник будівництва мостів, бруку, гатей.

мостовщина мостовщина (ім., чол., одн.) — мито, яке брали за проїзд через міст.

мука мука (ім., ж., одн.) — фізичне насильство.

мурза мурза (ім., чол., одн.) — татарський князьок, спадкоємний старшина ясочних татар.

мытарь митар (ім., чол., одн.) — той, хто збирає мито або податок; взагалі притискувач.

мытник митник (ім., чол., одн.) — чиновник, який збирає торговель­не мито і стежить за дотриманням правил торгівлі.

мыто мито (ім., ср., одн.) — (1) плата, винагорода, мзда; (2) подать;

(3)           мито за проїзд і перевезення товарів через встановлені заста­

ви; (4) місце збору мита за проїзд і перевезення товарів; (5) орен­

дна плата.

32