К

кабала кабала (ім., ж., одн.) — будь-яке термінове письмове зобов'я­зання чи угода, за якою одна людина потрапляє в кабалу до іншої; займова, викупна, заставна.

кадашевец кадашевець (ім., чол., одн.) — бочар, обручник, бондар.

кадило кадило (ім., ср., одн.) — посуд для куріння фіміаму, для смо­листих речовин, спалюваних при богослужінні.

казак козак

~ и городовые кінне військо, що приписане до міста;

~ и кормовые ті, які отримують корм, тобто гроші та їстівні за­паси, що видавалися за службу;

~ и невобеломестные ті, які одержали знову право володіти біли­ми місцями: дворами і дворовими ділянками в містах; звільнені від податків і повинностей.

казнь казнь (ім., ж., одн.) — покарання, страта.

канон канон (ім., чол., одн.) — (1) правило, норма, заповіт; (2) особ­лива група християнських богослужбових пісень, що входили до складу церковних служб, пов'язаних в одне ціле єдністю предмета.

капитан капітан (ім., чол., одн.) — те ж саме, що й староста, перший сановник адміністрації повіту чи округу в Польщі.

капь кап (ім., ж., одн.) — міра ваги.

каштелян каштелян (ім., чол., одн.) — комендант фортеці, сановник, який засідав у сенаті Польщі.

келарь келар (ім., чол., одн.) — чернець, який відав монастирськими припасами, господарством монастиря.

кладезь кладязь (ім., чол., одн.) — рукомийник.

27

клеврет клеврет (ім., чол., одн.) — друг, товариш.

клепать (клеплеть) клепати (дієсл.) — наговорювати, зводити на­клеп.

клеть кліть (ім., ж., одн.) — дім, господарська будова, комора.

клирос клірос (ім., чол., одн.) — організація духовенства при кафед­ральній або соборній церкві, що мала особливі привілеї в місті.

колосный колосний (прикм.) — покалічений, каліка.

книга отдельная окрема книга — книга, де записувалися акти про видачу землі згідно з барськими дарчими, судовими рішеннями чи за згодою сторін.

конфискация конфіскація (ім., ж., одн.) — примусове відчуження на користь держави всього або частини майна.

конюх конюх (ім., чол., одн.) — міра об'єму, вид ківша. ~ старый старший конюх.

корец корець (ім., чол., одн.) — ковш, міра рідини.

кормилец кормилець (~ца) — (ім., чол., одн.) — вихователь молод­ших членів князівської або боярської сім'ї.

кормиличич кормиличич (ім., чол., одн.) — (1) вихователь, дядько; (2) молочний брат.

кормовой человек кормовий чоловік (ім., чол., одн.) — найманий військовослужбовець;

~ ые иноземцы люди, які перебували на державній службі й одер­жували гроші.

кортомное письмо кортомне письмо — договір про найм майна. корчага корчага (ім., ж., одн.) — чан.

корчма корчма (ім., ж., одн.) — заклад, де продавалися хмільні на­пої.

корчмит корчмит (ім., чол., одн.) — власник корчми, який сплачу­вав мито.

костки костки (ім., мн.) — мито, що знімалося з людей, які супрово­дили привізний товар.

котора котора (ім., ср., одн.) — сварка, чвари, розлад.

крайчий (кравчий) крайчий (кравчий) (ім., чол., одн.) — придворний,

який подавав страви до царського столу. крепеть кріпити (дієсл.) — купити. 28

крепким быть перебувати у володінні на законній підставі. крепость кріпость (ім., чол., одн.) — документ. крепостной кріпак

~ холоп кабальний холоп (вид служилой кабалы — крепости). крестное целование — вид присяги як судового доказу.

крестьяне селяни (ім., мн.) — 1) християни; 2) сільське феодально за­лежне населення.

крута крута (ім., ж., одн.) — (1) прикраса, окраса, оздоблення;

(2)           одяг, убрання, шати; (3) оправа та інші прикраси на іконах.

куна куна (ім., ж., одн.) — (1) хутро куниці, що мало значення гро­шей; (2) гроші, грошове мито, грошова одиниця.

куни куни (ім., мн.) — феодальна рента у грошовій формі.

купель купель (ім., ж., одн.) — (1) водоймище; (2) хрещення (обряд); (3) посудина, в якій здійснюється обряд хрещення в православній вірі.

купля купівля (ім., ж., одн.) — (1) товар; (2) торгівля, торгові спра­ви; (3) умова, договір.

купно купно (присл.) — (1) разом; (2) укупі, сукупно, гуртом;

(3)           разом з тим, водночас.

купчая купча (ім., ж., одн.) — закладна на право рибної ловлі.

курия курія (ім., ж., одн.) — (1) річкова затока, заболочений рукав або старе русло ріки та прилеглі угіддя; (2) назва розрядів ви­борців за станом у виборчій системі.