Е

евалтигер євалтігер — поліцейський чин в армії.

Бвфимий Євфимій — (1) церковний і державний діяч Новгорода, в 1423-1429 pp. був архієпископом, брав участь у новгородській амбасаді до великого князя литовського Вітовта у 1428 p.; (2) цер­ковний діяч у 1429-1458 pp., архієпископ новгородський, проти­стояв централізаційній політиці московських князів, прагнув по­вернути Новгороду його минуле політичне становище; (3) патрі­арх константинопольський (907-911рр.)

егда егда (присл.) — коли, хіба, чи, чи не.

еже єже (сполуч.) — (1) що, щоб; (2) коли, якщо; (3) тому що; через те, що; (4) тому, ось; (5) той, цей, котрий.

езд їзд (ім., чол., одн.) — мито надільнику за виклик і доставку сторін до суду з інших міст.

езда на правду виїзд на правду — (1) виїзд посадових осіб, представ­ників суду на місце злочину; (2) виїзд з приводу майнових супе­речностей між сторонами розмежування (поділу); (3) повальний обшук; (4) вилучення речових доказів та ін.

езы єзи (ім., чол., мн.) — споруди (частокіл або сіть) для ловлі риби, що ними перегороджують річку.

елма, ельма єльма (присл.) — (1) наскільки, якою мірою; (2) як тільки, коли, якщо, після того, як; до тих пір, поки; (3) оскільки, тому що, хоча; через те, що.

емец ємець (ім., чол., одн.) — (1) посадова особа, княжий чиновник; (2) ловець, людина, яка ловить злодіїв.

єпископ єпископ (ім., чол., одн.) — (1) духовна особа, яка має вищий духовний чин у християнській (православній, католицькій та про­тестантській) церкві; (2) глава церковного округу (єпархії) у пра­вославній церкві.

еретичество єретицтво (ім., ср., одн.) — (1) єресь, антирелігійне вчен­ня, яке суперечить догмам та організаційним формам панівної церкви; (2) відступництво.

21