Г

Генеральные штаты Генеральні штати — станово-представницька

установа Франції (1302-1789 pp.). гильдия гільдія (ім., ж., одн.) — об'єднання.

глумиться мирскими кощунами глумитися мирськими кощунами — втішатися світськими розвагами.

глумление знущання (ім., ср., одн.) — глум, забава, розвага. глумотворец глумотворець (ім., чол., одн.) — блазень, лицедій, ско­морох.

12

глухие животы глухі (сліпі) животи — майно селянина-втікача, вартість якого невідома його панові.

гобина гобина (ім., ж., одн.) — (1) велика кількість; (2) достаток; (3) врожай.

голважня голважня (ім., ж., одн.) — одиниця вимірювання солі. голова голова (ім., чол., одн.) — голова, керівник митниці. годовщина головщина (ім., ж., одн.) — вбивство. головний- головник (ім., чол., одн.) — вбивця.

головы стрелецкие и козачьи голови стрілецькі та козачі — виборні та призначені голови козацьких загонів.

голоса давать снизу, один по другому голоси подавати знизу, один за одним — голоси "за" та "проти" у сенаті слід подавати, почи­наючи з нижчих за посадою.

гордостию дмящеся гординею дмящіє — (1) ставати гордим, пиха­тим; (2) гордувати, попирати.

города пермские міста пермські — міста Чердинь, Солікамськ та інші за течією річки Ками.

города понизовые низові міста — міста, що знаходяться у понизов'ї та на затоках уздовж середньої течії Волги: Казань, Астрахань та ін.

города устюжские міста устюзькі — міста поблизу Устюга Велико­го, що стояв на злитті річок Сухонь та Юг.

городник городник (ім., чол., одн.) — архітектор, керівник будівни­цтва.

городня в мосту намощена города — опора, що складалася у вигляді зрубу з колод і присипалася камінням.

городовое дело міська справа — обов'язок брати участь у будів­ництві та ремонті фортифікаційних споруд.

городовые выгоны міські пасовища — пасовиська, що належать місту.

городовые дворяне міські дворяни — дворяни інших, окрім Москви, міст.

городские куны міські куни — митні збори, що йшли на користь Пскову.

гостинная дань, гость, торговое, гостина данина, гість, торгове — різновиди зборів (мито), які купці сплачували за продаж товарів у містах.

13

гости иные явки гостьові явки — тип мита, що знімали з гостей, при­їжджих купців.

гостьба гостьба (ім., ж., одн.) — стосується гостей — купців, які при­їздили з іншого міста або країни.

государственный совет державна рада — одна з найвищих держав­них установ царської Росії.

государь пировой банкетний господар — господар приміщення, де влаштовується банкет.

гоф гоф (частка) — ставиться перед назвою для позначення належ­ності до двору. гошпиталь госпіталь (ім., чол., одн.) — лікарня, шпиталь.

грабеж пограбування (ім., ж., одн.) — крадіжка майна із застосуван­ням насилля.

грамота вотчинная жалованная (жаловальная) грамота вотчинна жа­лована (жаловальна) — грамота на видання вотчини.

грамота государева государева грамота — грамота з підписом або від імені государя.

грамота докончальная остаточна грамота — остаточно затвердже­ний мирний договір.

грамота духовная (духовная память) духовна грамота (духовна пам'ятка) — заповіт, для підтвердження якого на зворотній сто­роні підписувалися свідки.

грамота на виноватого грамота на винного — (1) позичкова грамо­та; (2) грамота на доставку відповідача силою.

грамота настольная настільна грамота — установча грамота, свідоц­тво архієрея вищому духовенству на посвячення в сан.

грамота несудимая грамота несудима — грамота з вилученням із за­гальної підсудності, що надавала будь-кому виняткові права.

грамота отказная отказна грамота — грамота, яка приймалася по-містним приказом з розпорядженням віддати землі прохачеві.

грамота патраехальная патраєхельна грамота — грамота з інструк­цією для духовної особи, що видавалася архієреєм.

грамота уларная уларна грамота — грамота, яка дозволяла позбав­леному права священнодіяти диякону носити орар (частина дия­конського вбрання).

14

грамотники грамотники (ім., чол., мн.) — володарі, носії княжих гра­мот.

грамоты грамоти (ім., ж., мн.) — (1) кріпосні акти, що засвідчують факт займу; (2) земельні акти, які можна віддавати під заставу, вони засвідчують факт надання позики.

грамоты оберегальные охоронні грамоти — грамоти для охорони

особи та майна. грамоты проезжие проїзні грамоти — грамоти, що давали купцям

право на проїзд із Сибіру в понизовні міста.

грамоты сотные сотні грамоти — витяги з книг дозорних на право володіння землями та селянами.

грамоты старые старі грамоти — (1) документи, що засвідчували право власності на землю; (2) документи, що дозволяли брати землю у власність за давністю.

грани ссечет грані зсіче — знищити межі, кордони.

Гратиян Граціян Флавій (правив у 367-383 pp.) — римський імпера­тор західної частини імперії. Від 367 р. був співправителем отця Валентина І (364-375 pp.). Після його смерті успадкував західну частину імперії. Під впливом Амвросія Медіопанського став пал­ким захисником християнства, позбавив язичницьке жрецтво прибутків і привілеїв. У 382 р. наказав винести з сенату олтар Пе­ремоги — символ язичництва. З 378 р. воював проти алеманів та готів.

гривенка рублевая гривенка рублева — одиниця ваги, еталон ваги срібла, що дорівнює половині ваги гривні (фунту).

гридин гридин (ім., чол., одн.) — нижча верства княжої дружини, княжий дружинник, молодший дружинник.

гроні гріш (ім., чол., одн.) — дрібна монета.

губа губа (ім., ж., одн.) — (1) в російській державі (XVI-XVII ст.) адміністративно-територіальна одиниця, в якій діяла губська вла­да, що здійснювала судові й поліційні функції, пізніше відповіда­ла повіту; (2) округ, певна адміністративна одиниця, де діяв ха-тинний спосіб управління; (3) губна хатина.

губерния губернія (ім., ж., одн.) — (1) одиниця адміністративного поділу царської Росії; (2) в Росії з початку XVIII ст. і в СРСР до 1929 р. — основна адміністративно-територіальна одиниця.

15

губские старосты губські старости — (1) посадова особа в губі (повіті); (2) керівник адміністративної одиниці Пскова.

гудцы, гудец гудець (ім., чол., одн.) — (1) музика; (2) той, хто грає на гудку (музичний інструмент, схожий на скрипку, але не має по­здовжніх виямок і має лише три струни).