В

варварское прещение варварська загроза — загроза нападу варварів, нехристиян.

варяг варяг (ім., чол., одн.) — (1) житель Скандинавії; (2) людина, яка походить зі Скандинавії.

ватаман (атаман) отаман (ім., чол., одн.) — (1) начальник, хазяїн торговельного корабля; (2) виборний сільський старшина; (3) представник сільської общини за руським правом, тіун.

в городах, в которых они испомещены у містах, в яких вони іспосе-лені — у містах, до яких приписані землі, передані у власність по­міщику на маєткових засадах.

в дирекции у дирекції — в управлінні, йдеться про підпорядкування Сенатській канцелярії.

ведомый разбойник відомий розбійник — людина, відома як розбій­ник.

ведство відство (ім., ср., одн.) — магія, чаклунство.

векшю (векша) векша (ім., ж., одн.) — грошова одиниця, що заміни­ла веверицю.

велегласно велегласно (приел.) — голосно.

великие новые чудотворцы великі нові чудотворці — православні святі, яких було канонізовано на церковних соборах у 1547 і 1549 роках.

велми вельми (присл.) — дуже, надто, вельми.

венцы вінці (ім., мн.) — (1) предмет, який використовувався для цер­ковного вінчання; (2) присл. більше; (3) забезпечення від чолові­ка, що належить законній вдові, яка, виходячи заміж, не одержа­ла віна.

вера віра (ім., ж., одн.) — (1) присяга; (2) свідчення правдивості; (3) віросповідання; (4) відданість, вірність; (5) достовірність; (6) до­вір'я.

вервь верв (ім., ж., одн.) — сусідська територіальна община.

веревная, вирная веревна, вирна (ім., ж., одн.) — мається на увазі грив­на — вира.

верные головы вірні голови — виборні посадові особи, які збирали мито.

вертеп вертеп (ім., чол., одн.) — [старосл. печера] — старовинний на­родний ляльковий театр, що виник в Україні наприкінці XVII ст.

вернеться (отверчися) крутиться (дієсл.) — (1) спілкуватися; (2) зна­тися на всьому.

веце віце (ім., ср., одн.) — повіки.

9

верчие вірчі (ім., мн.) — довірча грамота, доручення.

вершеные вирішені (присл.) — вирішені справи.

верши верші (ім., ср., збірн.) — хліб, жито.

вершок вершок (ім., чол., одн.) — міра довжини, яка дорівнює 4,4 см.

в жеребьях в жеребах — у частках (при розподілі ділянок общинної землі).

взакличь сочить заклично сочити — (1) шукати, вимагати борг з кого-небудь привселюдно, перед народом; (2) оголошення пре­тензії перед общиною на торгах: своєрідна явка, де зайві всі інші формальності; позов без подачі письмових доказів.

взирая в правду дивлячись у правду — відповідно до права.

взмовляет мовить (дієсл.) — обмовляти.

взять на государя взяти на царя — конфіскувати.

видок видок (ім., чол., одн.) — очевидець, свідок.

виллан вілан (ім., чол., одн.) — особисто вільний селянин (Англія).

вина вина (ім., ж., одн.), провина (ім., ж., одн.) — необхідна умова для притягнення до кримінальної відповідальності, через зумис-ний намір або необережність особи, що призвело до скоєння нею суспільно небезпечного вчинку.

винить винити (дієсл.) — приймати невигідне для сторони рішення.

виноватый винуватий (прикм.) — той, хто програв.

вира вира (ім., ж., одн.) — грошовий штраф у Київській Русі за вбив­ство, що стягувався на користь князя.

вири (верви) вірви (ім., ж., мн.) — сільські общини.

владычный десятник владичний десятник — посадова особа, яка збирала церковні податки.

владычный посадник владичний посадник — намісник.

в лирии в лірії — гра в кості.

вложить укласти (дієсл.) — отримати щось нечесним шляхом.

вместо ответчика замість відповідача — хрест пана міг цілувати його кріпак, але тільки той, про якого йдеться в скарзі позивача.

в ненезах у ненезах — за гроші, отримані у позику.

вновь знов, знову (присл.) — вперше.

10

в обыске объявится в сказке немногие люди — свідків, які можуть

дати свідчення, виявиться небагато. возбнув возбновши — прокинувшись.

возьмет на душу человеку своєму візьме на душу людини своїй — до­вірить акт присяги своєму холопу.

возьмут прощение візьмуть пробачення — налагодять відносини, по­миряться.

"Воинский устав Петра І" "Воїнський статут Петра І" — перша ро­сійська збірка військових правил, статут побачив світ ЗО березня 1716р.

во иса место у бісове місце — як собака, як чорт.

волога (влага) волога — напій, просто вода або якась інша рідина.

волостель княжь, волостель митрополия волосний князь, волосний митрополич — (1) урядовець; (2) урядовий чин; (3) представник княжої чи церковної адміністрацій, який здійснює управління на місцях.

волховяние волховіння (дієсл.) — чаклунство, знахарство, ворожін­ня, лікування.

вольно вільно (присл.) — мати право, вольно.

воля государево воля господи — воля майстра або пана.

воровское злодійське (прикм.) — (1) злочинне, кримінальне; (2) вкра­дене; (3) підроблене, несправжнє.

воровство злодійство (ім., ср., одн.) — (1) крадіжка; (2) злочин у ши­рокому розумінні.

воронограй воронограй (ім., ср., одн.) — збірка передбачень для во­рожби.

воротник воротник (ім., чол., одн.) — вартовий, який охороняв міські ворота або ворота фортеці.

восхитить захопити (дієсл.) — (1) забирати; (2) вести силою.

восхищен вкрадений (дієприк.) — (1) красти; (2) виривати, хапати.

вотчина вотчина (ім., ж., одн.) — різновид феодальної земельної власності у Київській Русі.

вотяки вотяки (ім., мн.) — удмурти.

в подлинных деньгах или в неустойках у дійсних грошах чи в неус­тойках — такий стан, коли розмір мита призначався залежно від суми боргу або від суми неустойки.

11

вилы вполи (приел.) — удвічі менше. в присуде у присуді — в юрисдикції.

вседенник, сенаник щоденник, синодник — (1) книга, записник; (2) пам'ятка; (3) підручник; (4) зошит, в якому є перелік імен.

всяк всяк (присл.) — (1) кожний, всі; (2) будь-який.

всякие недели всякі тижні — (1) тижневі дні; (2) невдалі або вдалі дні протягом тижня.

выбор вибір (ім., чол., одн.) — документ про обрання, що під ним підписувалися всі поміщики, які брали участь у виборах на зборах.

выборные власти виборна влада — виборні представники вищого

чернечого духовенства. выдаст видасть (дієсл.) — підведе поручителя.

выимщик вилучник (ім., чол., одн.) — посадова особа, яка проводи­ла вилучення чого-небудь.

вырядок (от ряд) вирядок (ім., чол., одн.) — (1) постанова про зміну (заміну) ряда; (2) постанова про припинення дії статті.

выть вить (ім., ж., одн.) — (1) частина; (2) доля; (3) штраф, пеня; (4) мито.

вязебная вязбна (ім., ж., одн.) — плата за затримання (за те, що пійманого буде зв'язано).

вязчее в'язче (ім., ср., одн.) — тип судового мита. вятший в'ятший (прикм.) — старший. вящигую в'ящигую (прикм.) — велику, більшу.