И

и: ~ и даровал бы им сыны и наследники царствия их — у Анастасії від шлюбу з Іваном народилися дівчатка, які померли в ранньо­му дитинстві; перший син Дмитро народився в 1552 p., помер в 1553 р.

~ и же записи не в записи — запис визнати недійсним; ~ и кто в клиросе — співаки, які співають під час богослужіння біля вівтаря; ~ и лепо есть ему — та не краще б йому.

24

игумен ігумен (ім., чол., одн.) — особа, яка стояла на чолі монастиря в Росії.

идеже ідеже (спол.) — де, коли, в якому місці. иже іже (спол.) — який, котрий. из: ~ воли добровільно;

-исвести несподіване. избавляти позбавляти (дієсл.)

~ обидящего — позбавляти скривдженого.

известник звісник (ім., чол., одн.) той, хто повідомляє, — посадова особа для доручень у суді.

извесы (ставила) ізвеси (ставила) (ім., мн.) — назва давньоруських ваг.

извесь извесь (ім., мн.) — ваги і гирі.

извоеши ізвоєші (ім., чол., мн.) — письмовий дозвіл на шлюб, який давала церква.

изгодить ізгодити (дієсл.) — (1) прострочити; (2) вибрати час; (3) роз­почати позов.

изгой ізгой, вигнанець (ім., чол., одн.) — людина, яка вийшла з грома­ди (існують й інші тлумачення цього слова).

изменив ізмечив (дієприсл.) — викривши. измогти (измочь) ізмогти (дієсл.) — перемогти. изымать ізимати (дієсл.) — спіймати.

или о пламени, или о сватовстве поймуться — порушення заборони шлюбу між близькими родичами і свояками.

иматься іматься (дієсл.) — відчужувати, подавати позов.

иметь мати (дієсл.)

~ дерзновение — мати сміливість.

император імператор (ім., чол., одн.) — глава держави.

имуща ице імуща ице — має бути так.

имяно ймяно (присл.) — точно, із зазначенням назв, деталей, конк­ретно, точніше.

инде інде (займ.) — інший.

ино: ~ быти ему самому й головщине (1) стратити його; (2) підлягати покаранню, як за вбивсто.

25

иноземець іноземець (ім., чол., одн.) — виходець із Західної Європи, який перебував на службі у руського царя.

инок інок (ім., чол., одн.) — монах, чернець.

иноцех: ~ Иона — перед смертю Іван IV за звичаєм постригся в ченці, прийнявши ім'я Іона.

иночай іночай (дієприкм.) — здається.

иничим іничим (ім., чол., одн.) — перший чоловік стосовно другого.

инстиговать інстигувати (дієсл.) — спонукати.

"институция" "інституція"

~ Гая — короткий навчальний курс римського приватного права, написаний римським юристом Гаєм у середині II ст.

Иоанн Іоанн

~ Зонара — начальник караулу, перший таємний радник імпера­тора Олексія II Комніна (1180-1183 pp.), а потім чернець;

~ Милостивый патріарх Александрійський III (616-620 pp.).

Иосиф Йосип

~ Преподобный, игумен — Йосип Волоцький, засновник волоко-ламського монастиря, помер 1515 р.

исіс

~ дружины — спільно, в складі громади. искать шукати

~ бою и грабежу звинувачувати когось у пограбуванні, нанесенні побоїв і подавати позов про викрадення майна;

~ сябренного серебра позивати на спільників. искористоваться використовуватися (дієсл.) неправа ісправа (ім., ж., одн.) — (1) доказ; (2) розслідування. испродать іспродати (дієсл.) — притягнути до відповідальності.

истец позивач (ім., чол., одн.) — 1) позивач; 2) в деяких випадках і відповідач.

истина істина (ім., ж., одн.) — вартість товару чи сума грошей, стяг­нута з неспроможного платити боржника.

истопиться істопитися (дієсл) — (1) зазнати кораблеаварії; (2) втопи­тися.

истор істор (ім., ср., одн.) — (1) витрати; (2) те, що було витрачено батьками нареченого під час приготування весілля.

26

нету жницы істужниці (ім., мн.) — група селян, соціальний статус яких не зрозумілий.

истый істий (прикм.) — спочатку залишений у спадок

~ ые куны грошові надходження у вигляді данини без доповнень за рахунок судових штрафів;

~ ьій свидетель справжній, вартий довіри.