О

обавник обавник (ім., чол., одн.) — (1) чародій, волхв; (2) лікар. обавницах обавницах (присл.) — в колодунах.

о бездетном животе про бездітний живіт — про спадщину людини, яка не має дітей і прямих законних спадкоємців.

обер обер (частка) — ставиться перед назвою посади і означає ви­щий ступінь, старшинство.

обвинити обвинити (дієсл.) — (1) звинуватити, визнати винним, до­вести вину; (2) накласти пеню.

34

обводные земли обводні землі — землі, площу яких було зменшено внаслідок межування.

обжалование административное оскарження адміністративне — вжи­вається при забезпеченні захисту громадян, стосується контролю за адміністративними рішеннями органів виконавчої влади у самій структурі цих органів і має несудовий характер. Такий кон­троль за зверненнями громадян передує судовому контролю; не замінює і не виключає права громадянина на судове оскарження рішення адміністративного органу чи службової особи.

обида образа (ім., ж., одн.) — (1) злочин; (2) образа; (3) лайка; (4) во­рожнеча.

обоз обоз (ім., чол., одн.) — пересувне містечко, табір.

о борти про борти — про бджолиний вулик у дуплі дерева.

оборочется оборочется (дієсл.) — буде вимушена.

обрядить обрядити (дієсл.) — (1) осудити, призначити покарання; (2) влаштувати; (3) прикрасити.

общий обыск загальний обшук — попередній поліцейський обшук.

община община (ім., ж., одн.) — (1) соціальний колектив, утворений на спільному володінні землею; (2) суспільне майно; (3) монас­тирський гуртожиток.

объезжие головы об'їжджі голови — особи, які несли поліцейську службу.

обыскать обшукати (дієсл.) — (1) здійснити розшук, дослідити спра­ву; (2) розглянути, обміркувати; (3) обшукати, обдивитися.

обыскать правда обискати правда — з'ясувати.

обыскной слідчий (ім., чол., одн.) — слідчий, спеціальна посадова особа.

обыщик обищик (ім., чол., одн.) — посадова особа, слідчий, пред­ставник центральної влади.

овин овин (ім., чол., одн.) — споруда для сушіння хліба в снопах.

ови ові (займ.) — той, цей, інший, якийсь.

ово ово (спол.) — або, чи, те... те.

огнищанин огнищанин (ім., чол., одн.) — (1) старший дружинник; (2) боярин; (3) багата, знатна людина; (4) власник будинку; (5) на­ближений князя.

35

о гресе про гріх — тобто про справи, підсудні духовному суду. одину одину (приел.) — один раз на рік.

одрина одрина (ім., ж., одн.) — (1) хлів для рогатої худоби, сарай, сінник; (2) житлове приміщення.

оже истец чего не возможет оже істець чого не возможе — чого пози­вач не візьме.

оказія оказія (ім., ж., одн.) — випадок.

оклад оклад (ім., чол., одн.) — розмір грошового і земельного жалу­вання.

окличка окличка (ім., ж., одн.) — об'ява, оголошення, оклик. окольничий окольничий (ім., чол., одн.) — службова посада, за зна­ченням наступна після боярина, член боярської думи. окорд окорд (ім., чол., одн.) — угода, договір. окоянные суседи окоянні сусіди — близькі сусіди. окуп окуп (ім., чол., одн.) — викуп, гроші, майно.

опись опис (ім., чол., одн.) — (1) перелік будь-чого, складений з ме­тою обліку; (2) опис, помилка.

оприсно оприсно (присл.) — (1) окремо; (2) без; (3) окрім. опитать опитати (дієсл.) — (1) перевірити на досліді; (2) взнати, розвідати; (3) розпитати, допросити; (4) розслідувати.

опричнена опричнена (ім., ж., одн.) — (1) окреме володіння, наділ; (2) у XIV-XV ст. особливе удільне володіння жінок великокняжої родини; (3) назва уділу І. Грозного у 1565-1572 pp. з особливою територією, військом і державним апаратом; (4) система заходів І. Грозного у 1565-1572 pp. для боротьби з передбачуваною зра­дою.

опробовать спробувати (дієсл.) — затвердити.

опроче миру без мирян без участі світських свідків і суддів.

ораный зораний (прикм.) — зораний, оброблений.

орудна орудіа (ім., ж., одн.) — (1) справа, діло; (2) судова справа.

особь уособлено (присл.) — окремо, сам по собі.

осочник осочник (ім., чол., одн.) — мисливець-загонщик; той, хто бере участь в облавах на звіра.

36

осподарь господар (ім., чол., одн.) — (1) пан, господар; (2) чоловік, глава родини; (3) цар; (4) Господар (при зверненні до Бога у хри­стиян).

осьм осьм (числ.) — вісім.

осьминечье осьмінеччя (ім., ср., одн.) — торговельне мито. от бармное зели от бермне зєлі — порушення права власності на борт­ну ділянку в лісі.

отбыть иску відбути іску — виграти справу.

отводить недружбою відводити недружбою — відсторонювати внаслідок ворожих стосунків.

от головы від голови — при звинуваченні в убивстві. отдати в погоны отдаті в погони — відшкодувати збитки приставам. отказ отказ (ім., чол., одн.) — (1) відповідь; (2) розрахунок; (3) перехід селянина від одного феодала до іншого.

откровенною главою откровенною главою — непокритою головою. откуп откуп (ім., чол., одн.) — викуп, відкуп, збір прибутків.

отложиша убиение за голову отложіша убієніє за голову — скасува­ти кровну помсту.

отпись отпис (ім., чол., одн.) — (1) повідомлення про вжиті заходи; (2) запис, грамота; (3) список, копія; (4) відстрочка; (5) підписка про оплату боргу.

отпускная відпускна (ім., ж., одн.) — (1) документ про звільнення від кріпосної залежності; (2) документ, що дає право переможеному гарнізону залишити фортецю.

отпускная грамота отпускна грамота — (1) документ про звільнення від кріпосної залежності; (2) грамота, що видається архієреєм духовній особі при переході в іншу єпархію.

отрок отрок (ім., чол., одн.) — (1) відмова, розрив договору, розра­хунок; (2) винагорода; (3) дитина, підліток, юнак; (4) дружинник, вояк; (5) слуга, раб, працівник; (6) служитель, помічник посадо­вої особи у Київській Русі; (7) молодший судовий чин, адміністра­тивний виконавець.

отсрочная челобитня відсрочна чолобитна — подання, піклування про відстрочку справи.

37

отсылкы відсилки (ім., мн.) — (1) подорож, пов'язана зі службовим дорученням; виклик на суд; (2) висилка на місце постійного про­живання звинуваченого.

отчитись отчитись (дієсл.) — ублажати, зважаючи на родинні зв'яз­ки.

отъимати выкупком отьіматі викупком — (1) запис на викуп землі, яка вже продана або закладена; (2) викуп без визначеного строку давності.

очистить очистити (дієсл.) — (1) звільнити від бруду, гріха; (2) звіль­нити від хвороби, зцілити; (3) здійснити обряд очищення після хво­роби; (4) просвітити; (5) загладити, спокутувати; (6) пробачити; (7) звільнити; (8) вияснити становище, влаштувати; (9) довести належність; (10) звільнити від застав, заборгованостей.

очищение очищення (ім., ср., одн.) — (1) внутрішнє очищення;

(2)           звільнення від гріхів; (3) звільнення від боргів і заборгованос­

тей; (4) обряд очищення після хвороби.