§ 4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в агропромисловому комплексі

Відносно фізичних осіб (громадян, посадових осіб) у сфері агропромислового комплексу КпАП України передбачено ад­міністративну відповідальність за такі адміністративні право-

1 Див.: Офіційний вісник України. — 2003. — № 17. — Ст. 750.

УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ    337

порушення: потрава посівів, зіпсування або знищення зібра­ного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи селянських (фермерських) господарств (ст. 104); порушення порядку й умов ведення на­сінництва (ст. 104і); порушення правил щодо боротьби з ка­рантинними шкідниками й хворобами рослин і бур'янами (ст. 105); вивезення матеріалів, що не пройшли карантинну пе­ревірку або відповідну обробку (ст. 106); невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи ко­нопель, місць їх зберігання та переробки (ст. 106і); незаконні посів і вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 1062); порушення правил щодо карантину тварин та інших ветери­нарно-санітарних вимог (ст. 107); порушення законодавства про племінну справу в тваринництві (ст. 107і); грубе порушен­ня механізаторами правил технічної експлуатації сільськогос­подарських машин і техніки безпеки (ст. 108).

Крім цього, встановлено адміністративну відповідальність за псування й забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52), порушення правил використання земель (ст. 53), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53і), приховуван­ня або перекручення даних земельного кадастру (ст. 532), не­своєчасне повернення тимчасово займаних земель або непри-ведення їх у стан, придатний для використання за призначен­ням (ст. 54), самовільне відхилення від проектів внутрігосподарського землеустрою (ст. 55), а також за пору­шення інших вимог природоохоронного законодавства.

Справи про адміністративні правопорушення в агропромис­ловому комплексі розглядають адміністративні комісії при виконкомах міських, районних у містах рад (статті 104, 105), районні (міські) суди (судді) (ч. 1 ст. 106і), органи внутрішніх справ (ч. 2 ст. 106і, ч. 2 ст. 1062), органи державного ветеринар­ного контролю (ст. 107), органи державної служби з каранти­ну рослин (статті 105, 106), органи по земельних ресурсах (статті 52—56), органи державного сільськогосподарського тех­нічного нагляду (ст. 108).

Вищезазначеним Законом України «Про ветеринарну ме­дицину» суб'єкти господарювання — будь-які юридичні осо­би, діяльність яких пов'язано з утриманням, транспортуван-

22 — 5-1757

338

ГЛАВА 26

ням і реалізацією тварин; зберіганням, переробкою, транспор­туванням і реалізацією продукції тваринного, а на ринках і рос­линного походження; виробництвом і реалізацією ветеринар­них препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, здійсненням лабораторної діагностики та наданням ветеринар­них послуг, несуть відповідальність у вигляді штрафу за пору­шення ветеринарно-санітарних правил, інструкцій щодо про­філактики та ліквідації інфекційних хвороб тварин; невиконан­ня заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень; переміщення через митний кордон без обов'язково­го проведення ветеринарно-санітарної експертизи підконт­рольних ветеринарному нагляду об'єктів; реалізацію ввезених на територію України продукції тваринного й рослинного по­ходження, кормів для тварин, що не пройшли в Україні вете­ринарно-санітарної експертизи; реалізацію на території Украї­ни ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кор­мових добавок і засобів ветеринарної медицини, не зареєстрованих в Україні; ухилення від пред'явлення або не-пред'явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов'язкових заходів (дослідження, щеплення, обробки) щодо профілактики хвороб тварин; виготовлення харчових про­дуктів із сировини тваринного походження та забороненої для використання, в тому числі з м'яса трупів тварин, уражених електричним струмом, отруєних хімікатами, утоплених, а та­кож вимушено забитих (дорізаних), що не пройшли ветеринар­но-санітарної експертизи; ухилення від обов'язкової ветеринар­но-санітарної експертизи продукції тваринного або рослинно­го походження; надання власником (уповноваженою особою) торговельних об'єктів дозволу на реалізацію тварин і продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що не прой­шли ветеринарно-санітарної експертизи; ухилення від вико­нання або неналежне виконання приписів державних інспек­торів ветеринарної медицини.

Накладати штрафи від імені державного департаменту ве­теринарної медицини, його територіальних органів і регіональ­них служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні й транспорті мають право го­ловні державні інспектори ветеринарної медицини, їх заступ­ники, державні інспектори ветеринарної медицини.