§ 4. Судовий контроль

Судовий контроль — специфічний вид контролю в сфері державного управління. Особливість цього контролю полягає в тому, що його здійснюють не систематично, не повсякденно, як, наприклад, контроль з боку спеціалізованих контролюю­чих органів або прокурорський нагляд за законністю в держав­ному управлінні, а одноразово під час розгляду справ (адміні­стративних, цивільних, кримінальних).

Судовий контроль в управлінні можна класифікувати за двома основними напрямами: за видом суду, який здійснює контроль, і за формою втручання в діяльність підконтрольно­го органу. В останньому випадку виділяють пряму (безпосе­редню) та непряму (опосередковану) форми втручання.

В Україні судовий контроль здійснюють Конституційний Суд України, суди загальної компетенції та арбітражні суди.

Контроль з боку Конституційного Суду є особливим видом судового контролю, який відокремлено від контролю з боку судів загальної компетенції та арбітражних судів. Таку відок­ремленість обумовлено особливим статусом Конституційного Суду та предметом його контролю. Конституційний Суд здійснює контроль, який виходить за межі контролю в держав­ному управлінні. До його контрольних повноважень належать: обов'язок приймати рішення й давати висновки в справах про конституційність законів та інших актів Верховної Ради Ук­раїни, актів Президента України, правових актів Верховної Ради АРК; вирішення питань про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих

262

ГЛАВА 19

КОНТРОЛЬ! НАГЛЯД У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ       263

міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; додержання конституційної про­цедури розслідування й розгляду справи про усунення Прези­дента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначе­них Конституцією. На нього також покладений обов'язок офі­ційного тлумачення Конституції та законів України (Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.1)-

Судовий контроль з боку судів загальної компетенції най­доцільніше розглянути через ступінь втручання суду в діяльність відповідного органу (безпосередня й опосередкова­на форми втручання).

Під час розгляду цивільних справ за позовами і насамперед таких, де однією зі сторін є орган державного управління, суд (суддя) оцінює їх з погляду відповідності закону, приймає пев­не рішення по справі, яким може змінити чи скасувати управ­лінське рішення (акт управління), чим фактично втручається в управлінську сферу діяльності державного органу. Це спра­ви про незаконне звільнення (коли суд поновлює на роботі), відшкодування збитків (зобов'язує сторону відшкодувати збит­ки, встановлює їх розмір), скасування рішення управлінського органу (про надання жилого приміщення) тощо. Форма втру­чання суду в діяльність органу державного управління тут є прямою (безпосередньою). Прямою форма втручання судді (суду) в діяльність органу державного управління буде й у разі вирішення суддею справ, які розглядають у цивільно-право­вому порядку (в тому числі справ про адміністративні право­порушення). Судові рішення в таких випадках або скасовують, або змінюють незаконні акти органів виконавчої влади (їх по­садових осіб), або ж не визнають юридичної сили за актами, що суперечать закону.

Під час розгляду кримінальних справ (найпоказовіші з них — про розкрадання майна) суд, навпаки, може застосовувати тільки непряму (опосередковану) форму втручання. Поряд із вирішенням питання про винність особи в кримінальному зло­чині та її відповідальність суд перевіряє законність дій органів управління, посадових осіб та інших громадян. Якщо суд вия-

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 49. — Ст. 272.

вить порушення законності, він виносить окрему ухвалу (ст. 340 Кримінально-процесуального кодексу України; далі — КПК). Це форма інформування державних органів, комерційних та інших структур, об'єднань громадян про виявлені порушення закону й умови, що їх породжують. Суд повідомляє про необ­хідність вжити заходів щодо їх усунення й попередження в майбутньому. Але цим суд не змінює реальний стан справ в органі чи організації, на підприємстві, в установі, куди надісла­но його ухвалу, як це він робить під час розгляду деяких ци­вільних справ, справ про адміністративні правопорушення та справ по скаргах громадян. Обов'язок прийняти управлінське рішення по окремій ухвалі та змінити ситуацію на краще ле­жить на керівництві відповідних органів і організацій.

Контроль з боку господарських судів має багато спільного з контролем з боку судів загальної компетенції. Основна від­мінність між ними полягає в предметі спору й суб'єктах, які беруть участь у справі (юридичні особи). Різною для них є і нормативна база. Господарські суди в своїй діяльності керу­ються Господарським процесуальним кодексом України1 та Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р.2. Значні відмінності має і процедура розгляду справ.

Викладене дозволяє дійти висновку, що судовий контроль в управлінні — це заснована на законі діяльність судів по пе­ревірці правомірності актів і дій органів управління, їх посадо­вих осіб, відновленню порушених прав, а в необхідних випадках — застосуванню до цих суб'єктів правових санкцій.