ДУМКА АРІСТОТЕЛЯ ПРО ІДЕАЛЬНУ ДЕРЖАВУ

TTTn Арістотель цілком згоден з Платоном у поглядах на державу // як на моральну особу, це безсумнівно. Але в розвитку цієї ідеї вони розходяться. За вченням Арістотеля держава зовсім не така, аби її образ був тільки можливий та існував на самому Небі, як твердив Платон; у нього досконала держава повинна бути одночасно і велетенська. Ця вимога здійсненности проходить у нього як у теорії доброчесности, так і в теорії держави. Доброчесність у нього здійсненна, і в ідеальній державі повинна проходити ідея здійсненности.

Ось той погляд, з яким Арістотель уводить до ідеальної держави аристократичні форми урядування. "Монархія, - каже він, — божественна, висока; але через саму свою висоту й божественність вона недоступна для людей і для здійснення; аристократія хоч нижча й менш досконала, ніж монархія, але є серединою між двома крайніми формами урядування - монархією й демократією, а тому — найкраща; вона поєднує в собі досконалості монархії та здійсненність демократії".

Справді, в аристократії поєднуються всі умови, які дають державі міцність. Ці умови такі: 1) На чолі держави перебуває доброчесність; 2) Усім громадянам притаманні честь і гідність; 3) Завжди в такій державі панує середина над крайнощами: а) достаток як середина між бідністю й багатством; б) змішана власність як середина між приватною і громадською власністю; в) родинний побут не зруйнований, а разом із тим підпорядкований державному нагляду і вря-дуванню; г) серединне положення громадян не допускає, аби з права влади й послуху утворилися крайнощі — тиранія і рабство вільних, навпаки, тут кожен навчається слухатися, а згодом уміти верховодитити. Таким чином, на думку Арістотеля, монархія є найдосконаліший спосіб урядування; але цю форму урядування він не допустив у своїй ідеальній

116

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

65

державі як нездійсненну; зате аристократію він уважас можливою, цілком здійсненною.