ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА

Хоч як рано дано основи, з яких виникла філософія права, одначе як самостійна наука, вона — пізніше // яви- 102 ще. У давнину ідея права входила до моралі й усвідомлювалася в її загальному родовому понятті. Подальша філософська думка, відносячи ідею права все ж таки до царини моральної, усвідомлювала її не "in genere"2, a "in specie"3. Ніхто не намагався виділити ідею права з царини мораль-

. виходячи з цивільного закону. 2лат. у роді. Злат. у різновиді.

164

ПАМФІЛ ЮРКЕВИЧ

103

них ідей і надати їй особливого місця. Так цю ідею розвинули Платон і Арістотель.

У Середні віки життя народів спиралося на авторитет, який був джерелом думок про право. [Ці віки] сповнені найважливіших політичних переворотів. Міжнародні війни, для відвернення яких не було позитивного кодексу права, подавали привід для дослідження питання, чи нема таких основ права, які сягали б далі позитивних приписів, далі кожного написаного кодексу? Такий перший твір про право був викликаний тридцятилітньою війною, - це "De iure belli ас pacis"1 Гуґо Ґроція. Рік видання цієї книги (1624) можна вважати початком філософії права як окремої науки.

Від цього часу наука про природне, раціональне право стає могутньою силою, яка рухає всю загальноєвропейську культуру. Даремно позитивісти намагаються запевнити, що філософія права не мала життєвого впливу, що її предмет є абстракція, яка не має зв'язку з життям. Узагалі європейське життя можна схарактеризувати так: воно відрізняється від давнього а) високим духом християнства; б) уведенням до науки економічних законів суспільного буття; в) уведенням до науки принципів права. Адже у давнину думка рухалася за фактом, за життям, а в новий час життя — за думкою. Таке значення теорії для нового часу спричинило те, що політики, дипломати, філософи, юристи, публіцисти, одне слово, усі, хто складає інтелігенцію сучасного суспільства, займаються філософією права. Це не хвороба епохи, не мода, а вияв ясно усвідомленої необхідносте жити розумом. Прикладів впливу теорій права й держави на дійсне життя трапляється безліч. Так, вивчення римського права сприяло падінню феодальної системи й утворенню монархій. Коли 1690 року з'явився Локів трактат про уряд, англійський парламент заговорив незвичайною мовою, і це одразу ж було помічено. Книгу Русо всі партії назвали євангелієм революції, й ця назва цілком правильна: усю республіканську конституцію було запозичено із вчення Русо про природне право. Коли Вольтер, учень Ляйб-ніца, поставив право в залежність від прогресу - "perfice te ipsum"2, то його теорія стала поштовхом до того, що уряди німецьких держав швидко почали міняти позитивне право, особливо там, де воно затримувало культуру.

Нарешті, коли Кант розвинув ідею чистого формального права, то з цього виникли подвійні явища: 1) Римське право дістало невластиву йому вартісність природного права, загальнолюдського, а не [тільки] // римського, місцево-

. "Про право війни і миру". глат. удосконалюй самого себе.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА______165

го; 2) Виникла ідея правової держави, яка мала б на меті лише оберігання права, не маючи іншої мети — релігії, культури. Ця ідея правової держави виявляється ще й досі як певна сила переконань. Отже, з часу Гуґо Ґроція наука філософія права стала могутньою силою. Завдяки її працям, для нас назавжди минув період наївної довіри до місцевих авторитетів, і ми живемо в пору політичних переконань, які замінили віру в авторитет.