Розділ IX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ
Стаття 255. Створення злочинної організації
1. Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
2. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.
1. Об'єктом злочину є громадська безпека. Злочинні організації, оскільки вони створюються з метою вчинення злочинів, становлять потенційну загрозу для самих різноманітних правоохоронюваних інтересів.
2. З об'єктивної сторони злочин може виразитися у таких фор-Мах: 1) створення злочинної організації; 2) керівництво злочинною організацією; 3) участь у злочинній організації; 4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; 5) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного "Вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп — стисло такі діяння можна назвати консолідацією °рганізованої злочинної діяльності.
У ст. 255 вид злочинної організації не конкретизовано: це може
^Уги будь-яка злочинна організація, метою якої є вчинення хоча б
°Аного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або діяльність якої по-
язана із вчиненням декількох злочинів. Жодних інших додаткових
Знак такої організації (озброєність, спеціальна мета створення та ді-
22*
Розділ IX
676
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
яльності тощо) закон в даному випадку не передбачає. Про поняття злочшшоГ організації див. також ст. 28 і коментар до неї.
Під створенням злочинної" організації слід розуміти дії, спрямовані на виникнення злочинної організації. Особа, яка створила злочинну організацію, в майбутньому може й не бути її керівником чи учасником.
Керівництво злочинною організацією передбачає виконання організаційно-розпорядчих функцій стосовно організації в цілому чи її структурних підрозділів. Про поняття створення (утворення) злочинної організації та керівництво (керування) нею див. також коментар до ст. ст. 27 і 28.
Участь у злочинній організації передбачає перебування в складі злочинної організації. Особа стає учасником злочинної організації з моменту її утворення (якщо вона входить до кола осіб, з яких пер-вісно виникає організація) або ж відтоді, коли інші учасники дали згоду на прийняття її до вже існуючої організації. Участь у злочинній організації означає виконання в інтересах такої організації різноманітних дій, здійснення частини функцій організації. Учасник виконує дії в інтересах організації разом з іншими її учасниками чи самостійно, на його потенційне сприяння розраховують вся організація та окремі її члени. Він може виступати як виконавець окремих злочинів, планувати їх, здійснювати допоміжні дії, виконувати окремі доручення керівників організації.
л Водночас, участь в організації не охоплює вчинення діянь, які становлять самостійні злочини. Вони кваліфікуються за відповідними статтями Особливої частини КК.
Консолідація організованої злочинної діяльності, тобто згуртування діяльності окремих злочинних організацій і організованих груп для посилення їх діяльності, полягає в різноманітних діях, спрямованих на проведення зустрічей представників таких об'єднань. Це, зокрема, пропозиція про проведення таких зустрічей та запрошення на кк;-; уч^яиків; встановлення часу і місця їх прове-дещщ; визначання кола питань, які підлягають обг^в^р^нню й уз-годжетічю; здійснення розпорядчих повноважень у ході зустрічей — встансвлгшш черговості виступів, визначення порядку вирішення питань, підготовка проектів рішень, узгодження спорів; надання приміщень, транспорту, засобів зв'язку, охорона зустрічей тощо.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного із діянь, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 255.
3. Суб"єкт злочину загальний. Особа віком від 14 до 16 років може нести відповідальність лише за окремі злочини, вчинені у складі такої організації (наприклад, за грабіж, заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження).
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що організація, яку він створює, якою керує, в якій чи у злочинах, вчинюваних якою, бере участь, є злочинною, або що його діяльність полягає в консолідації організованої злочинної діяльності, передбачає, що його дії створюють загрозу громадській безпеці, і бажає настання таких наслідків.
5. Частиною 2 ст. 255 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткриміналь-
6/,
Стаття 255
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ній поведінці особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 255. Умовами такого звільнення за законом є:
1) наявність добровільної заяви вказаної особи про створення злочинної організації або участь у ній, що передбачає повідомлення, вчинене за власною волею, з будь-яких мотивів, у будь-який спосіб відповідним органам влади про створення, існування такої організації та його участь у ній. При цьому не має значення, чи відомо про дану злочинну організацію органам влади і чи знає про таку їх поінформованість винний. Повідомлення, яке слугує'підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, має бути достатньо повним, стосуватися не лише (як про це прямо вказано в законі) факту створення організації, а й інших обставин, пов'язаних з організованою злочинною діяльністю,— про місце знаходження, склад учасників, керівництво, методи діяльності, прийоми конспірації, зв'язки, свою роль в ній, про місце й час проведення зустрічі представників злочинних організацій тощо, Адже без повідомлення таких даних навряд чи можливе виконання третьої умови звільнення, вказаної в ч. 2 ст. 255;
2) активне сприяння розкриттю злочинної діяльності, яке полягає у допомозі працівникам правоохоронних органів в нейтралізації діяльності злочинної організації чи усуненні наслідків зустрічі представників злочинних організацій або організованих груп. Насамперед вона полягає в наданні повної і достовірної Інформації про злочинну оргайізацію чи сходку, даванні правдивих показань в ході допитів та проведення інших слідчих дій. Водночас закон для звільнення від кримінальної відповідальності не вимагає від колишніх учасників організованої злочинної діяльності вчинення інших дій, зокрема відшкодування шкоди для потерпілих, участь в оперативній розробці злочинних організацій, які продовжують діяти;
3) особа не є організатором або керівником злочинної організації, тобто вона є лише рядовим учасником цієї організації або учасником вчинюваних нею злочинів, не створювала таку організацію, не входила раніше до її керівництва тощо. Про поняття організатора злочинної організації див, ст. 27 і коментар до неї,
Для застосування ч. 2 ст. 255 потрібна сукупність вказаних умов.
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч, 2 ст. 255 застосовується незалежно від того, чи припинена компетентними державними органами діяльність злочинної організації, про яку повідомила особа, або чи відвернуте зібрання" представників злочинних організацій або організованих груп. Адже вирішення Питань, які визначають правовий статус конкретної особи, не може ставитися в залежність від ефективності роботи державних органів, їх окремих працівників. Наявність умов, передбачених ч. 2 ст- 255, не виключає звільнення від кримінальної відповідальності На підставі норм Загальної частини КК, зокрема в зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності або на підставі закону про амністію.
Ч. 2 ст. 255 не застосовується у випадку вчинення особою інших ^очинів, пов'язаних з діяльністю злочинних організацій, зокрема бандитизму. Хоча норма, передбачена ст. 255, є загальною, нею не ^оплюються випадки звільнення за злочини, передбачені відповідними спеціальними нормами. На користь такого тлумачення гово-
Розділ IX
678
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
рить закон, який звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці учасників конкретних видів злочинних організацій передбачив у статтях, які регламентують відповідальність за участь в їх діяльності (ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260). Вказана правова норма також не поширюється на окремі злочини, вчинені учасниками злочинних організацій,— проти життя та здоров'я особи, проти власності тощо. Тобто звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 255 не означає автоматичного звільнення від відповідальності за посягання, передбачені іншими статтями Особливої частини КК,
Стаття 256. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності
1. Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховиІЦ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності,—
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або Повторно,—
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
1. За своєю сутністю це посягання являє собою сприяння діяльності вже існуючої злочинної організації, а за юридичною конструкцією — причетність до передбаченого ст. 255 злочину, яка виділена в спеціальній статті Особливої частини КК.
Об'єктом злочину є громадська безпека.
2. Об'єктивна сторона злочину включає в себе заздалегідь не обіцяне: 1) сприяння учасникам злочинних організацій; 2) укриття їх злочинної діяльності; 3) здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності.
Сприяння учасником злочинних організацій — це допомога організації в цілому, її підрозділам чи окремим учасникам, призначена для забезпечення існування і розвитку організації, можливості реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою. Це сприяння не стосується вчинення конкретних посягань, що їх здійснює злочинна організація,— така допомога означає співучасть у відповідних злочинах.
Укриття злочшшоГ діяльності учасників злочинних організацій — це діяння, які полягають в переховуванні: організаторів, керівників та рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами злочинної організації, виступають співучасниками злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів вчинення злочину, інших предметів, які використовуються для забезпечення діяльності усієї організації чи при вчиненні окремих посягань; предметів, що здобуті внаслідок злочинної діяльності організації, тощо.
679
Стаття 257
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Заздалегідь не обіцяним сприяння учасникам злочинних організацій є тоді, коли про його наступне надання не повідомлялося до моменту створення організації. Тобто сприяння надається вже існуючій організації, її виникнення не обумовлене наданим сприянням. Інакше таке сприяння становить пособництво злочину, перед-^ баченому ст. 255.
; Укриття злочинної діяльності учасників злочинних організацій |буде заздалегідь не обіцяним за умови, що воно не обіцяне до створення організації чи до моменту завершення окремих злочинів, вчи-|нюваних злочинною організацією. В іншому випадку такі дії станов-Ідять співучасть у злочині, передбаченому ст. 255, або в злочинах, які начиняє організація і приховування яких було заздалегідь обіцяне. І Способами вчинення таких дій є: надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, техніч-них пристроїв, ігрошей, цінних паперів.
* Під здійсненням інших дій, які сприяють злочинній діяльності ргчасників злочинних організацій, розуміються будь-які дії, які можуть полягати, наприклад, у створенні перешкод для представників влади, що ведуть боротьбу з діяльністю організації, наданні учасникам злочинних організацій інших засобів здійснення злочинної діяльності, крім тих, що перелічені вище, тощо.
3. Суб'єкт злочину загальний.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Винний знає, що надання допомоги учасникам злочинної організації, а тим самим і всій організації, укриття їх злочинної діяльності служить продовженню їх злочинної діяльності, розуміє, що цим він сприяє організованій злочинній діяльності, а, отже усвідомлює су-спільно небезпечний характер своїх діянь. Він передбачає, що такі його діяння призводять до того, що продовжується злочинна діяльність організації, а тим самим і заподіюється шкода громадській безпеці. Усвідомлюючи неминучість таких наслідків, винний бажає їх або ж байдуже ставиться до них.
5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) службовою особою; 2) повторно.
Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК. Повторність у складі цього злочину означає вчинення його два або більше рази, якщо відсутні ознаки продовжуваного сприяння або укриття. Про поняття повторності див. також ст. 32 і коментар до неї,
Стаття 257. Бандитизм
Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
1. Об'єктом злочину є громадська безпека.
2. Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій: 1) організацію банди; 2) участь у банді; 3) участь У нападі, вчинюваному бандою.
Розділ IX
680
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Банда — це різновид злочинної організації, яка, крім її загальних ознак, характеризується ще й такими специфічними рисами, як: а) озброєністю; б) метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.
Озброєність банди характеризується двома моментами. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосовані для враження людей, не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим (вони є об'єктом дозвільної системи або носіння їх громадянам заборонено).
Це вогнепальна і холодна військова, мисливська і спортивна зброя, саморобна чи перероблена зброя (зокрема обрізи). Наявність пневматичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховуватися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, використання яких громадянами потребує спеціального дозволу (зокрема пневматична зброя зі швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек, газові пістолети і револьвери, газові балони, споряджені газом нервово-паралітичної дії). Використання бандитами зброї, на яку в установленому порядку видано дозвіл, не виключає озброєності банди. За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати знають інші члени банди.
Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діяти раптово, агресивно.
Організація банди та участь у банді за своїми суттєвими ознаками не відрізняються від аналогічних дій, які є ознаками злочину, передбаченого ст. 255. При цьому організатор або учасник банди не обов'язково повинні брати участь у вчинюваних бандою нападах.
Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які становлять собою напад, зокрема застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організації, так і інші особи, які не є учасниками банди. Таким чином, відповідальність за бандитизм (як виконавці) можуть нести й особи, які не вступили до банди. У випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в Інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності як пособник бандитизму.
Участь у нападі, вчинюваному бандою, має місце й тоді, коли в конкретному епізоді брали участь лише окремі її члени (тобто, не банда у повному складі), навіть один бандит за умови, що відповідне сприяння цьому нападові здійснювала банда як злочинне об'єднання. При цьому використання зброї в процесі нападу не є обов'язковим.
3. Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
4. Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою — здійснення нападів на підприємс-
681
Стаття 258
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
тва, установи, організації чи на окремих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Розуміючи ці ознаки, особа усвідомлює суспільне небезпечний характер своїх дій, а також передбачає настання наслідків у вигляді загрози громадській безпеці, оскільки знає, що суттю банди є здійснення нападів. Крім того, винний бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.
Постанова ЛВС № 9 від 7липня 1995р. "Про судову практику в справах про бандитизм ".
Стаття 258. Терористичний акт
1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчи-нення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків,—
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини,—
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
4. Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації —
караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
5. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.
. 1. Під тероризмом звичайно розуміють залякування населення 1 органів влади з метою досягнення злочинних намірів. Він полягає У погрозі насильством, підтриманні стану постійного страху з метою досягнути певних політичних чи інших цілей, спонукати до пе-
Розділ IX
682
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
вних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він представляє. Заподіяння чи загроза заподіяння шкоди є своєрідним попередженням про можливість спричинення більш тяжких наслідків, якщо вимоги терористів не буде сприйнято. Характерною ознакою тероризму є його відкритість, коли про мету заподіяння шкоди чи погрози, про вимоги широко розголошується.
КК містить низку норм, які встановлюють відповідальність за різні акти тероризму (зокрема це ст. ст. 258, 259, 266).
2. Об'єктом злочину є громадська безпека.
3. Об'єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах: 1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; 2) погроза вчинення зазначених дій (ч. 1 ст. 258); 3) створення терористичної групи чи терористичної організації; 4) керівництво такою групою чи організацією; 5) участь у ній; 6) матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації (ч. 4 ст. 258).
Під застосуванням зброї при вчиненні терористичного акту слід розуміти її використання за цільовим призначенням — здійснення прицільних пострілів чи хаотична стрільба в місцях знаходження людей, нанесення ударів холодною зброєю.
Про поняття підпалу і вибуху див. коментар до ст. 113.
Інші дії, які створювали небезпеку, — це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання наслідків у вигляді смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перерву руху транспортних засобів, роботи підприємств, установ, організацій. До них, зокрема, відноситься застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, поширення збудників заразних хвороб тощо.
Про поняття погрози див. коментар до ст. ст. 127, 152.
Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою організацією, участь у терористичній організації, матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації за своїм змістом збігаються з аналогічними діями щодо злочинних організацій та організованих груп (див. коментар до ст. ст. 28 і 255).
Відмінність між терористичною групою і терористичною організацією полягає в тому, що терористична група створюється для вчинення конкретного терористичного акту чи кількох таких актів, а терористична організація має діяти невизначений час, займатися терористичною діяльністю постійно, до досягнення певної мети. Діяння ж, які вчиняються у зв'язку з організованою терористичною діяльністю, за своїм змістом аналогічні тим, що виконуються стосовно інших видів злочинних організацій.
Створення небезпеки для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (ч. І ст. 258) полягають у таких змінах в навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю особи, власності, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів
(Стаття 258 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________683
водою, енергією, продуктами харчування тощо. Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо.
4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
5. Суб'єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом і хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в диспозиції ч. 1 ст. 258: а) порушення громадської безпеки, залякування населення; б) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами; г) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) .
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 258, харак-Іеризується прямим умислом.
* 6. Кваліфікованими видами терористичного акту є: 1) вчинення його повторно; 2) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним значної майнової шкоди; заподіяння ним інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 258), а особливо кваліфікованим — загибель людини.
Повторність має місце при вчиненні терористичного акту особою, яка раніше вчинила такий же закінчений злочин або ж перерваний на стадії готування чи замаху і знову вчинила посягання, передбачене ст. 258.
Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.
Заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків має місце при настанні наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, заподіянні реальної шкоди, загроза якої передбачена ч. 1 ст. 258. Те, що майнова шкода є значною, а інші наслідки — тяжкими, визначається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які потерпіли внаслідок акту тероризму, характеру і розміру заподіяної їм матеріальної, моральної та іншої шкоди тощо. До тяжких наслідків належить і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному потерпілому або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам.
Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.
7. Звільнення від кримінальної відповідальності за діяння, пе-Редбачене ст. 258, можливе при певній позитивній посткриміналь-Ній поведінці. Його умовами згідно з ч. 5 ст. 258 є: 1) вчинення дій, Передбачених ч. 4 ст. 258, у формі участі в терористичній групі чи "^рористичній організації або сприяння їх створенню або діяльно-сті; 2) добровільне повідомлення правоохоронного органу про вчинене; 3) сприяння: а) припиненню існування або діяльності терористичної групи або терористичної організації або б) розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи Чи організації; 4) відсутність у діях особи складу іншого злочину.
Розділ IX
684
ОСОБЛИВІ ЧАСТИНА
Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності
1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками,—
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно,—
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
1. Об'єкт злочину — громадська безпека в частині надання населенню достовірної інформації про загрозу злочинних посягань. Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства.
2 Об'єктивна сторона злочину характеризується єдиною обов'язковою ознакою — суспільне небезпечною дією, яка полягає у зав'їдомо неправдивому повідомленні про терористичний акт.
Це повідомлення може бути зроблене будь-яким способом і доведене до широкого кола осіб чи повідомлене хоча б одній особі з тим, щоб воно набуло дальшого поширення. За своїм змістом воно стосується здійснення в майбутньому загальнонебезпечних дій, які становлять об'єктивну сторону терористичного акту, і є безсумнівно, очевидно неправдивим.
3. Суб'єкт злочину загальний.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При цьому особа точно, достовірно знає, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміє, що такі повідомлення викликають обстановку страху в населення, порушують громадську безпеку. Тим самим винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці. Бажаючи настання таких наслідків — а це має місце тоді, коли винний прагне дезорганізувати діяльність підприємства, установи, організації, викликати паніку,— він діє з прямим умислом.
5. Кваліфікований вид злочину має місце тоді, коли він: 1) спричинив тяжкі наслідки-, 2) вчинений повторно.
Тяжкі наслідки — поняття оціночне, їх наявність визначається у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи- Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї.
Стаття 260. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
1. Створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності —
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Іоття 260
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
685
2. Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності —
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
3. Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
4. Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян—
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
5. Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків,—
карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
6. Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.
Примітки: 1. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, І в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.
2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.
'1. Об'єктом злочину є громадська безпека.
2. Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах: 1) створення не передбачених законами України воєнізованих формувань; 2) участь у їхній діяльності (ч. 1 ст. 260); 3) створення не передбачених законом збройних формувань; 4) участь у їхній діяльності (ч. 2 ст- 260); 5) керівництво зазначеними формуваннями; 6) їхнє фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч. З ст. 260); 7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч. 4 ст 260).
Поняття воєнізованих або збройних формувань дане в примітках ао ст. 260. Однак, воно не містить вказівки на всі необхідні, істотні і Достатні ознаки цих злочинних організацій. Зокрема, в примітках 1 і 2 до ст. 260 не вказується ознака, вказана в назві та диспозиціях Ч' 1 та ч. 2 цієї статті, а саме, що ці формування не передбачені Закрнами. Крім того, неповно розкрито специфічні ознаки цих організацій, що не дає змоги відмежувати їх від інших видів злочинних організацій.
З урахуванням викладених зауважень видається, що воєнізованими формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й такі: 1) вони схожі на Передбачені законами України військові формування, але їх ство-
686
Розділ IX
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
рення не передбачене законами України. Це означає, що або взагалі відсутній закон, який передбачає створення відповідної воєнізованої організації, або ж вони не належать (не є структурним підрозділом, не перебувають у підпорядкуванні) до жодного із легально існуючих воєнізованих формувань чи груп — ЗС, СБ, ПВ, УДО, військ ІДО, внутрішніх військ МВС тощо; 2) вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. Це включає- в себе: поділ формування на підрозділи з визначенням особового складу кожного із них та підпорядкованості відповідних структурних частин; встановлення військових або інших звань; дотримання субординації; використання одностроїв, знаків розрізнення; застосування засобів впливу та заохочення, характерних для війська, тощо. При цьому під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних підрозділів; 3) воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою організацією, засобів, які нею використовуються. Це вказує, що організація ставить перед собою специфічні завдання, які можуть покладатися лише на офіційно створені формування. Це вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій — заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур; подавления збройного чи іншого організованого або масового опору владі; депортація населення; встановлення режиму військового стану; знищення живої сили противника та його матеріальних засобів тощо.
Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою: незаконно має на, озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю.
Частиною 4 ст. 260 не охоплюється участь у нападі осіб, які не є членами не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, оскільки закон передбачає відповідальність за участь у нападі в складі такої організації. Із врахуванням конкретних обставин справи, участь окремих осіб разом із членами незаконного воєнізованого чи збройного формування у нападі має кваліфікуватися за статтями КК, які передбачають відповідальність за злочини, що становлять собою напад, та за співучасть у злочині, передбаченому ч. 4 ст. 260.
Про поняття створення, керівництво, участь у діяльності, фінансування див. коментар до ст. ст. 27, 28 і 255.
3. Суб'єкт злочину загальний. За окремі злочини, вчинювані в ході нападів у складі воєнізованого чи збройного формувань у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22, відповідальність настає з 14-річно-го віку.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Ставлення до наслідків у вигляді загибелі людини (ч. 5 ст. 260) характеризується непрямим умислом або необережністю, а до наслідків у вигляді заподіяння особі тяжкого тілесного ушкодження — прямим або непрямим умислом або необережністю.
Стаття 261 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________687
5. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 260, є: 1) загибель людей; 2) настання інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260).
Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї людини. Під іншими тяжкими наслідками розуміються наслідки у вигляді заподіяння особі тяжкого тілесного ушкодження, спричинення великої матеріальної шкоди тощо.
8. У ч. 6 ст. 260 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримшальній поведінці особи, яка створила відповідне воєнізоване чи збройне формування або брала участь в їх діяльності. Умовами такого звільнення є: 1) добровільний вихід зі складу вказаних злочинних організацій; 2) повідомлення про існування такого формування .органів державної влади чи органів місцевого самоврядування (у даному випадку закон не передбачає як умову звільнення особи від кримінальної відповідальності активне сприяння розкриттю організації).
У ч. 6 ст. 260 не передбачено звільнення осіб, які керували воєнізованими або збройними формуваннями, займалися їх фінансуванням або постачанням зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки, а також брали участь у складі таких формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян.
Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992р.
Стаття 261. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення
Напад на об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні чи вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети, з метою захоплення, пошкодження або знищення цих об'єктів—
карається позбавленням воді на строк від п'яти до дванадцяти років.
1. Об'єктом злочину є безпека об'єктів, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Порушення не» доторканності таких об'єктів, протиправне насильницьке проникнення на них загрожує порушенням технологічного процесу порядку зберігання загальнонебезпечних предметів, а тим самим життю, здоров'ю, іншим правоохоронюраним благам, всій громадській безпеці.
Об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення,— це виробництва, сховища, транспортні засоби, наукові установи, військові частини та інші об'єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети. Про перелік таких об'єктів Див. також коментар до ст. 236.
2. Об'єктивна сторона злочину характеризується "нападом на зазначені об'єкти. Про поняття нападу див. коментар до ст. 257. При Чиненні цього злочину він полягає у подоланні опору охорони чи
Розділ IX
688
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
інших працівників відповідного об'єкта шляхом застосування насильства чи погрози, встановленні над усім таким об'єктом чи його частиною фактичного панування, отриманні можливості розпоряджатися предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточення.
3. Суб'єкт злочину загальний.
4. Суб'єктивна сторона нападу на об'єкти, які становлять підвищену небезпеку для оточення, характеризується умисною виною і спеціальною метою — захоплення, пошкодження або знищення таких об'єктів. При цьому винний розуміє, що його діяння спрямоване проти об'єкта, на якому розміщені загальнонебезпечні предмети, знає про потенційну шкідливість таких речовин. Тим самим він усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї дії та передбачає можливість заподіяння шкоди ^ля громадської безпеки.
Закон Ухраїни "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 8 червня 2000 р.
Закон України ' Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18 січня 2001 р.
Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Затверджений постановою КМ № 554 від 27липня 1995 р.
Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Затверджене постановою КМ № /099 від 15липня 1998 р.
Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або за-володіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства—
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем—
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладко-ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я,—
караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
1. Об'єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від неконтрольованого доступу до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів. Виокремлення протиправного безоплатного заволодіння ними в спеціальну норму пояснюється тим, що ці дії порушують громадську безпеку,
Стаття 262 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________689
порівняно а викраденням майна становлять підвищену суспільну небезпеку і в ряді випадків не охоплюються.нормами про злочини проти власності.
2. Предметом злочину, передбаченого ст. 262, виступають: 1) зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні матеріали.
Вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської) —' це зброя, в якій снаряд (куля, шрот) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші). До зброї, яка є предметом злочину, передбаченого ст. 262, належать всі види бойової, спортивної, нарізної "мисливської зброї, а також атипічна зброя, кустарно виготовлені чи перероблені, а також історичні зразки зброї. Це — гармати, міномети, кулемети, автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети та револьвери тощо. І, Про поняття бойових припасів, вибухових речовин див. комен-|ар до ст. 410.
Під вибуховими пристроями слід розуміти поєднання вибухових речовин із засобами ініціювання вибуху — зовнішніми джерелами імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатор, капсуль-дето-натор, -вогнепровідний та детонаційний шнури тощо) та засобами управління (годинниковими, радіокерованими, ударної дії), завдяки чому такі пристрої придатні для застосування.
Радіоактивні матеріали — це матеріали, здатні до самовільного поділу, що супроводжується виділенням тепла, а також альфа-, бета- і гама-випромінюванням, порядок обігу яких регламентовано спеціальними нормативними актами. Предметом аналізованого злочину радіоактивні матеріали є за умови, що кількість речовини та інтенсивність випромінювання настільки великі, що здатні заподіяти шкоду здоров'ю людини.
3. Об'єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій щодо вказаних предметів: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 262); 6) розбій (ч. З ст. 262).
Розбій з метою заволодіння вибуховим пристроєм кваліфікується за ст. 187.
Термінологія, яка використовується у законі для позначення відповідних дій у складі даного злочину, показує, що ці дії є однорідними аналогічним діям, які утворюють об'єктивну сторону злочинів проти власності. Про їх поняття див. коментар до ст. ст. 185—187, 189—191.
4. Суб'єктом цього злочину, вчиненого шляхом крадіжки, грабежу, розбою і вимагання, може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку, а у разі його вчинення в інший спосіб — 16-річного віку. ' 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При цьому особа повинна знати про те, що предмет, яким вона Оволодіває, належить до зброї, бойових припасів, вибухових речо-вин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, розуміти ^безпечні властивості таких предметів та те, що заволодіння ними здійснюється протиправним способом.
Розділ IX
690
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 262). Про поняття повторності і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див., відповідно, ст. сг. 32 і 28 та коментар до них.
Особливо кваліфікований вкд злочину (ч. З ст. 262) має місце тоді, коли дії, передбачені ч. 1 або 2 сг. 262, вчинено організованою групою. Про поняття організованої групи див. ст. 28 і коментар до неї.
Особливо кваліфікованим видом вимагання предметів цього злочину (крім вибухових пристроїв) є вимагання, поєднане з насилье' твом, небезпечним для життя і здоров'я (ч. З ст. 262). Вимагання вибухових пристроїв, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, кваліфікується за ст. 189.
Положення про дозвільну систему. Затверджену постановою КМ №576 від 12 жовтня 1992р.
Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів. Затверджена наказом МВС №662 від 21 серпня 1998 р.
Постанова ПВС № 6 від 8 липня 1994р. 'Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання отсмнш/ незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами",
Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
1. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладко-ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу —
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу —
караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.
1- Об'єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтро-льованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.
Стаття 263 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________691
2. Предметом злочину можуть бути: 1) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речо-,вини; 4) вибухові пристрої (ч. 1 ст. 263); 5) холодна зброя (кинджа-^ли, фінські ножі, кастети) (ч. 2 ст. 263).
Про поняття вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових -речовин, вибухових пристроїв див. коментар до ст. 262 і 410.
Кинджали, фінські ножі — вид холодної зброї колючо-ріжучої дії. Характеризуються наявністю рукоятки з упором, що обмежує входження ножа в тіло, та клинка специфічної форми: кинджал — довгого, вузького, заточеного з обох боків, такого, що звужується до кінця, гостроконечного; фінський ніж ("фінка") — короткого, товстого, заточеного з одного боку, наприкінці звуженого і вигнутого гострою стороною. Кастет — вид холодної зброї ударної дії. Являє собою металеву пластину, яка надягається на пальці й затискається в кулак, з отворами для пальців та виступами, якими й заподіюється удар. Інша холодна зброя — будь-які предмети, що спеціально призначені чи пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень. Це, зокрема, довгоклинкова холодна зброя (шабля, меч, шпага), метальні знаряддя (бумеранг, спис, праща, лук, арбалет), ударно-роздроблюючі пристосування (нунчаку, булава, кистень), рубаючі предмети (томагавк, бойова сокирка).
Питання про віднесення тих чи інших предметів до певних видів зброї вирішується з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних критеріїв. За об'єктивними ознаками зброєю є предмети, що здатні заподіяти шкоду життю та здоров'ю людини з врахуванням їх форми, маси, міцності (зокрема твердості матеріалу, з якого виготовлено вражаючі частини), конструктивних особливостей. Суб'єктивно вони призначені для враження живої сили — ушкодження тіла іншої людини, тобто не повинні мати іншого призначення — господарського, побутового, спортивного, обрядового тощо. Питання про визнання зброєю предметів "подвійного" призначення — наприклад, лука, який може виступати і спортивним снарядом, і мисливським знаряддям, і предметом, призначеним для заподіяння смерті чи тілесного ушкодження,— вирішується з врахуванням мети дій, вчинених з такими предметами.
3. Об'єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом здійснення альтернативних суспільно-небезпечних діянь: 1) носіння; 2) зберігання; 3) придбання; 4) виготовлення; 5) ремонт; 6) передача; 7) збут. Всі вони характеризуються незаконністю, тобто здійснюються без відповідного дозволу. Під носінням зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід розуміти дії по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості їх швидкого використання — здійснення пострілів, вибуху, нанесення уда-Ру. Виготовлення — це створення зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи пристроїв заново чи перероблення будь-яких Предметів, завдяки чому вони набувають властивостей відповідних загальнонебезпечних предметів. Це, наприклад, виготовлення обрі-з* з гладкоствольної мисливської рушниці, пристосування газового Пістолета для стрільби бойовими патронами. Як ремонт розціню-
Розділ IX
692
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ються дії з відновлення вражаючих властивостей зброї чи вибухових пристроїв, завдяки чому вони знову можуть бути використані за цільовим призначенням, а як збут — сплатне відчуження зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи пристроїв особам, які не мають права на їх придбання (продаж, обмін, оплата за виконані роботи чи надані послуги і т.п.).
Зберігання — це дії, пов'язані з володінням незалежно від його тривалості вказаними предметами, які знаходяться не при винній особі, а у вибраному і відомому їй місці. До придбання належать дії, які полягають в сплатному чи безоплатному набутті відповідних предметів будь-яким способом (крім вказаних у ст. 262) — купівлі, обміну, одержання як плати за виконану роботу чи надані послуги, привласнення знайденого, одержання в подарунок чи як відшкодування боргу тощо. Передача — це безоплатне надання відповідних предметів іншим особам, які не ІУїають права на їх придбання (дарування, надання .у тимчасове користування).
Зберігання, придбання і передача холодної зброї не тягнуть кримінальної відповідальності.
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.
6. У ч. З ст. 263 передбачене звільнення від кримінальної відповідальності за незаконні дії зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи пристроями, передбачені ч. 1 або 2 ст. 263. Його єдиною умовою є добровільне здавання органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв.
При цьому добровільним, здавання є тоді, коли воно вчинене за власною волею, незалежно від мотивів", однак не в зв'язку з тим, що органами влади виявлено факт зберігання відповідних предметів. Потрібно також, щоб особа здала всю наявну у неї зброю та інші предмети, щодо яких вчинялися незаконні дії.
Стаття 264. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів
Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,—
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
1- Основним безпосереднім об'єктом злочину є громадська безпека в частині дотримання встановлених правил зберігання зброї або бойових припасів. У зв'язку із загальнонебезпечними властивостями цих предметів встановлюються спеціальні правила їх зберігання особами, які володіють зброєю та бойовими припасами на законних підставах Недотримання цих правил загрожує тим, що такі предмети потраплять до рук сторонніх осіб, будуть неправомірно використані ними. Хоча відповідні правила адресовані тим, хто володіє відповідними предметами на законних підставах, видається, що відповідальність за ст- 264 повинні нести й особи, які зберігають їх незаконно, вчиняючи ще й злочин, передбачений ст. 263. Додат-
Стаття 265 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________693
ковим обов'язковим об'єктом альтернативно виступають життя, здоров'я, власність або інші блага.
2 Предметом злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси.
На відміну від розглянутих злочинів (ст. ст. 262 і 263), в даному складі злочину предметом є будь-яка вогнепальна зброя, включаючи і гладкоствольну мисливську та боєприпаси до такої зброї. Така зброя і боєприпаси виступають предметом даного злочину тоді, коли вони зберігаються як законно, так і незаконно.
Не є предметом цього злочину вибухові речовини і вибухові пристрої.
3. З об'єктивної сторони злочин характеризується недбалим зберіганням вказаних предметів злочину. Воно має місце тоді, коли не виконані передбачені нормативним актами умови зберігання зброї або бойових припасів, насамперед ті, які спрямовані на убезпечення їх від сторонніх осіб. Обов'язковою ознакою злочину є суспільне небезпечні наслідки у вигляді: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.
Загибель людей означає смерть хоча б однієї особи. До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження. Ці наслідки повністю охоплюються ст. 264 і додаткової кваліфікації за ст. 119 і 128 не потребують.
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. Суб'єктивна сторона характеризується необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості. Знаючи небезпечні властивості зброї та бойових припасів і правила поводження з ними, винний завжди передбачає можливість заподіяння ними шкоди, що виключає злочинну недбалість. Тобто, недбало зберігаючи зброю або бойові припаси, винний передбачає можливість настання наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення. При цьому особа не-обґрунтовано розраховує на обачність інших осіб, на те, що вони не використають зброю чи боєприпаси, які зберігаються з порушенням встановлених правил.
Стаття 265. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами
1. Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого ви-промінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу —
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
1. Об'єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від шкоди, якою загрожують радіоактивні матеріали.
2. Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали, що пере-рувають в будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в їнщому вигляді. До них належать: 1) джерела іонізуючого випромі-
Розділ IX
694
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
нювання; 2) радіоактивні речоаини; 3) ядерні матеріали, що пере
бувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в
іншому вигляді. '
Джерела Іонізуючого випромінювання — це фізичний об'єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Під іонізуючим випромінюванням розуміють потік електричко заряджених часток (атомів, протонів), тобто електромагнітні чи корпускулярні промені, які випускаються джерелами іонізуючого випромінювання. До джерел іонізуючого випромінювання належать, зокрема, транспортні засоби, устаткування, інші предмети, що побували в зонах радіаційного забруднення і набули радіоактивності.
Про поняття радіоактивних речовин див. коментар до ст. 201.
Ядерні матеріали — це ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом само-підтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з будь-яким іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної і радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії.
3. Об'єктивна сторона злочину полягає у виконанні таких дій щодо радіоактивних матеріалів без відповідного дозволу: 1) придбання; 2) носіння; 3) зберігання; 4) використання; 5) передача; 6) видозмінення; 7) знищення; 8) розпилення; 9) руйнування.
Під придбанням, носінням, зберіганням радіоактивних матеріалів розуміються такі ж дії, як і щодо вогнепальної зброї. Про їх поняття див. коментар до ст. 263.
Використання радіоактивних матеріалів — це отримання їх корисних властивостей, застосування як джерела іонізуючого випромінювання. Передача радіоактивних матеріалів включає як сплатне, так і безоплатне їх вручення постійно чи тимчасово іншій особі. Видозмінення радіоактивних матеріалів — це переведення радіоактивних матеріалів із одного виду в інший. При цьому мається на увазі зміна агрегатного стану (з твердого в рідкий чи газоподібний); проведення хімічних реакцій з такими матеріалами, внаслідок чого змінюється їх хімічна формула; зміна концентрації (збагачення) радіоактивних матеріалів; ядерні реакції, які призводять до переходу радіоактивної речовини в інший вид за складом елементів. Знищення радіоактивних матеріалів означає приведення до такого стану, коли вони не можуть бути використані за цільовим призначенням. Воно включає в себе хімічні перетворення, механічні ушкодження, фізичні зміни, у т.ч. і на ядерному рівні. Це, зокрема, пошкодження джерел іонізуючого випромінення, внаслідок чого припиняється направлений і контрольований потік електромагнітних чи корпускулярних часток; введення до радіоактивних речовин домішок, які перешкоджають збагаченню таких речовин, що є умовою їх подальшого застосування в промисловості, медицині, науці! зміни до ядерного палива, через які воно втрачає здатність підтримувати ядерну реакцію; приведення радіоактивних продуктів і від*
Стаття 265 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________695
ходів до стану, в якому унеможливлюється чи утруднюється їх ути-. лізація. Розпилення радіоактивних матеріалів — це їх розподіл дрібними частками по багатьох місцях, що призводить до зниження їх концентрації і втрати радіаційних властивостей. При цьому відбувається зменшення інтенсивності випромінювання до таких меж, коли такі матеріали не можуть бути зібрані та використані за призначенням. Розпилення може здійснюватися шляхом випуску радіоактивних газів в атмосферу, виливання рідких радіоактивних матеріалів — у водні об'єкти, розсипання порошку над поверхнею, а також через змішування радіоактивних матеріалів з комунальними чи виробничими відходами, додавання їх у сировину, з якої продукуються вироби тощо. Руйнування радіоактивних матеріалів — це також один із способів їх приведення до непридатного стану. Воно охоплює, насамперед, фізичні зміни — механічні пошкодження захисних оболонок джерел іонізуючого випромінювання, збірок ядерних тепловиділяючих елементів і т.п. Крім того, руйнуванням є зміни на ядерному рівні — перетворення одних матеріалів в Інші шляхом опромінення, проведення ядерної реакції.
Відповідним дозволом є ліцензія на здійснення відповідної діяльності з радіоактивними матеріалами або ж разовий дозвіл на проведення операцій (дій) такими матеріалами в певному конкретному випадку. При цьому потрібно, щоб дозвіл було видано уповноваженим на те органом в межах його компетенції; дії вчинялися в межах строків, визначених у дозволі; виконувалися дії з дотриманням видів і розмірів радіоактивних матеріалів, визначених у дозволі; були дотримані вимоги щодо використовуваного устаткування, технології поводження з радіоактивними матеріалами тощо.
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною виною. Суб'єктивне ставлення до наслідків, вказаних у ч. 2 ст. 265, може виражатися лише в необережності.
6. Кваліфікований вид-злочину (ч. 2 ст. 265) утворюють зазначені вище дії, які спричинили: 1) загибель людей; 2) Інші тяжкі наслідки.,
Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї особи. До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам. Крім того, тяжкі наслідки можуть полягати у специфічній шкоді, яка викликана радіаційним забрудненням території чи певних об'єктів і полягає у неможливості їх використання, необхідністю великих матеріальних ^трат на дезактивацію, відселення людей, завезення "чистих" про-Ауктів харчування і т.п.
Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8лютого 1995р.
Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від ЗО червня '995р.
Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою КМ №576 від 12 жовтня 1992р.
Положення про основні засади організації перевезення радіоактивних матері-**«а територією України. Затверджене постановою КМ №1332 від 29 листопада '"97 р.
Розділ IX
696
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Стаття 266. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали
1. Погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів з метою примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цісі погрози,—
карається позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози,—
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
1. Об'єкт злочину — громадська безпека.
2. Об'єктивна сторона злочину включає вчинення таких двох дій: 1) погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів (ч. 1 ст. 266); 2) погроза використати радіоактивні матеріали (ч. 2 ст. 266).
Під погрозою вчішшгш розкрадання радіоактивних матеріалів слід розуміти доведений до сторонніх осіб намір протиправно, будь-яким способом заволодіти радіоактивними матеріалами й отримати можливість розпоряджатися ними на свій розсуд.
Погроза використати радіоактивні матеріали— це погроза застосувати шкідливі властивості таких матеріалів.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є обстановка, наявність якої дає підстави побоюватися здійснення відповідної погрози. Про наявність таких підстав можуть свідчити місце й час проголошення погрози, особа того, хто погрожує, відсутність належного контролю за радіоактивними матеріалами тощо.
Закінченим злочин вважається з моменту висловлення погрози і сприйняття її тим, кому вона адресована.
3. Суб'єкт злочину загальний.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом і спеціальною метою (відповідно до змісту погрози): 1) примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї (ч. 1 ст. 266); 2) спричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 266).
Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил поводження з ними, а також незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків,—
караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк д° трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
гаття 267 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________697
2. Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,—
караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
Щ 1. Об'єкт злочину — громадська безпека в частині убезпечення Вд порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими В} їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами. К 2. Предметом злочину є: 1) вибухові речовини; 2) радіоактивні тйатеріали (ч. 1 ст. 267); 3) легкозаймисті речовини; 4) їдкі речовини (ч. 2 ст. 267).
Легкозаймисті речовини — це тверді, рідкі, газоподібні та пило-подібні речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних факторів. До них належать: самозаймисті речовини, які загоряються внаслідок контакту з атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами (білий фосфор, металевий натрій, сірка і т.ін.); речовини, які загоряються від дією удару, стиснення (як правило, гази). Легкозаймистими є деякі вибухові речовини: рідини, з температурою спалаху парів до 28 °С включно; інші речовини (переважно, рідини) з температурою спалаху не більше 61 °С.
Таким чином, легкозаймистими вважаються речовини, які здатні почати горіти внаслідок підвищення їх температури, іскри, інших чинників, тобто без ініціювання зовнішнім полум'ям. Тим більше вони загоряються внаслідок дії термічних факторів. Для таких речовин характерним є швидкий процес горіння і висока його температура. Це й зумовлює особливу небезпеку відповідних предметів та необхідність дотримання щодо них спеціальних правил перестороги.
До їдких речовин належать ті, які швидко вступають в хімічну реакцію з іншими матеріалами, роз'їдаючи їх,— подразнюють чи знищують живі тканини, розчиняють чи змінюють структуру більшості неорганічних речовин. Це всі види кислот та лугів (сірчана кислота, їдкий натр, негашене вапно тощо). Предметом аналізованого злочину відповідна кислота чи луг можуть бути визнані лише тоді, коли з урахуванням її концентрації та кількості, фізичного стану, використовуваної тари речовина здатна заподіяти шкоду громадській безпеці. Наприклад, не можуть бути віднесені до їдких речовин, за незаконні дії з якими настає кримінальна відповідальність, харчові розчини оцтової кислоти, луги, які входять до складу косметичних засобів.
Про поняття вибухових речовин та радіоактивних матеріалів айв. коментар до ст. 262.
3. Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах: 1) порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезен-Iі3 вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів; 2) порушення 1Нших правил поводження з ними; 3) незаконне пересилання цих Речовин чи матеріалів Поштою або вантажем (ч. 1 ст. 267); 4) незаконне пересилання поштою або вантажем легкозаймистих або *Аких речовин (ч. 2 ст. 267).
Обов'язковою ознакою простих складів цих злочинів є спричинення суспільне небезпечних наслідків. При цьому обов'язковою
698
Розділ IX
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ознакою злочину у його першій — третій формах є створення небезпеки: 1) загибелі людей; 2) настання інших тяжких наслідків, а у четвертій формі — загибель, людей або інші тяжкі наслідки.
Наслідки у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків утворюють кваліфіковані види злочину, передбаченого ч. 1 ст. 267,
Зміст вказаних наслідків такий само, як і щодо інших злочинів проти громадської безпеки (див., зокрема, ст. ст. 265, 266).
4. Суб'єктом злочину є особа, на яку покладено обов'язки по дотриманню відповідних правил..
5. Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю. Ставлення ж винного до порушення вказаних у ст. 267 правил може бути умисним або необережним.
Закон України " Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993р.
Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р.
Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від ЗО червня 1995р.
Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою КМ №576 від 12 жовтня 1992 р.
І
Стаття 268. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належно го дозволу—
караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ввезення на територію України чи транзит через 11 територію речовин або матеріалів, що належать до кате горії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення,—
караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
1. Об'єктом злочину є безпека поводження з відходами і вторинною сировиною. Неконтрольоване розповсюдження таких предметів загрозливе для життя і здоров'я людей, природного середовища, матеріальних цінностей — тобто воно порушує громадську безпеку
2. Предметом злочину є: 1) відходи; 2) вторинна сировина (ч 1 ст. 268); 3) речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення на територію України (ч. 2 ст. 268).
Поняттям відходів охоплюються будь-які речовини, матеріали І предмети, які утворюються у процесі діяльності людини і в подальшому не використовуються за місцем утворення чи виявлення І яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. При цьому радіоактивними відходами вважаються матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіо ну клідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встано
Стаття 268 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________699
влені діючими нормами, за умов, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.
Вторинна сировина — це залишки виробництва та побуту (вже використана сировина, тара, відпрацьовані матеріали), які придатні для переробки і використовуються повторно.
Речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, — це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, та які потребують спеціальних методів поводження з ними. До них, зокрема, належать, непотрібні фарма-првтичні товари, ліки та препарати, свиняча гноївка (фекалії), каналізаційний мул, азбест (пил та волокна).
3. Об'єктивна сторона злочину включає в себе вчинення таких дій щодо зазначених предметів: 1) ввезення на територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини; 2) транзит через територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст. 268); 3) ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення; 4) транзит через територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 267).
Під ввезенням на територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини розуміється фактичне переміщення відходів чи вторинної сировини через митний кордон України на її територію.
Транзит через територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини — це переміщення відходів чи вторинної шровини під митним контролем через територію України між двома рунктами або в межах одного пункту на митному кордоні України. І Ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини без на-неясного дозволу має місце тоді, коли: дозвіл відсутній взагалі; дозвіл виданий неуповноваженим на те органом; порушені умови щодо кількості, видів, упаковки тощо відходів чи вторинної сировини; не дотримані вимоги щодо строків, місця ввезення, маршруту транзитного перевезення.
Можливості надання дозволу на ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, законодавство України не передбачає.
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. Суб'єктивна сторона характеризується умислом або необережністю.
•
ВгЗакон України Про поводження з радіоактивними відходами від ЗО червня
•У95 р.
Закон України "Про відходи" в ід 5 березня 1998р.
Порядок видачі дозволів на ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини. Затверджений постановою КМ від 20 червня 1995 р.
Постанова КМ "Про впорядкування контролю за транскордонним перевезенням відходів і їх утилізацією/видаленням" №1016 від 12 вересня 1997р.
. Порядок ведення реєструобєктіа утворення, оброблення та утилізації відході Затверджений постановою КМ№ 1360 від 31 серпня 1998р.
Розділ IX
700
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
^
Стаття 269. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин
1. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин —
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох рокік, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
1. Об'єктом злочину є громадська безпека в частині безпечної експлуатації повітряних суден. Вибух чи загоряння вибухових або легкозаймистих речовин на повітряних суднах здатні спричинити велику шкоду як для екіпажу і пасажирів цих суден, так і для не-визначеного кола інших осіб, матеріальну та іншу шкоду.
2. Предметом злочину є: 1) вибухові речовини; 2) легкозаймисті речовини. Про їх поняття див. коментар до ст. ст. 267, 410.
3. Об'єктивна сторона злочину включає як обов'язкові ознаки діяння — незаконне перевезення зазначених речовин — та місце вчинення злочину — повітряне судно.
Під перевезенням слід розуміти дії, внаслідок яких вибухові або легкозаймисті речовини переміщаються в повітряному судні від мо менту закривання його дверей перед початком польоту до їх відкривання після завершення польоту. При цьому не має значення, де саме знаходяться відповідні речовини — в одязі особи, яка пе ребуває на борту повітряного судна, в її ручній поклажі чи багажі Незаконним перевезення буде тоді, коли воно здійснене: щодо ви бухових або легкозаймистих речовин, які взагалі заборонені для пе ревезення повітряними судами; з порушенням вимог щодо кількості, упаковки речовин, які дозволені для перевезення; без отримай ня спеціального дозволу, який передбачений для перевезення пев них видів вибухонебезпечних або легкозаймистих речовин.
Повітряне судно — це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної, від взаємодії з.повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі. До повітряних суден належать як ті, що важчі за повітря (літаки, геліокоптери, планери), так і легші (дирижа блі). Водночас не є повітряними суднами апарати, які підтримуються в повітрі близько до поверхні води чи землі за рахунок тиску повітря, відбитого від поверхні,— судна, човни, всюдиходи на повітряній подушці.
Склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 269, формальний. Злочин вважається закінченим з моменту початку вказаного перевезенню
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисним або необережним ставленням винного до незаконного перевезення зазначених у ч. 1 ст- 269 предметів і необережним ставленням до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 269.
701
Стаття 270
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
! 6. Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків. Зміст вказаних наслідків такий само, як і щодо інших злочинів проти громадської безпеки (див., зокрема, ст. ст. 265, 266).
Стаття 270. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки
1. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі,—
карається штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки,—
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Примітка. Майнова шкода вважається заподіятою у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах - якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є пожежна безпека, тобто частина громадської безпеки, яка стосується попередження виникнення і поширення пожеж. Під пожежею розуміють не-Рнтрольоване горіння, що супроводжується знищенням матеріа-них цінностей та (або) створює загрозу життю і здоров'ю людей.
2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням у формі порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки; 2) наслідками у вигляді виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням і наслідками.
Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки — це: а) невчинення повністю дій, які особа зобов'язана і могла виконати (невстановлення щитів з пожежним інвентарем, не-провєдрцнч інструктажу для підлеглих працівників чи неперешко-Аження вчиненню ними дій, які загрожують пожежею); б) вчинення частини дій, які особа зобов'язана і могла вчинити, чи виконання їх неналежно (заправка не всіх вогнегасників, які повинні бути на об'єкті); в) виконання дій, які заборонені протипожежними правилами (використання відкритого вогню для розігріву двигуна автомашини, віддання підлеглим розпорядження про виконання робіт з п°рушенням існуючих вимог пожежної безпеки).
Таким чином, порушення вимог пожежної безпеки може поля-^ти як в дії, так і в бездіяльності, виконуватися як власними діями, так і через підлеглих осіб.
Встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки — це ви-
**0ги, закріплені у нормативно-правових актах будь-якого рівня, від
акону до локальних актів, які видає адміністрація підприємств,
Розділ IX
702
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
установ, організацій. До нормативних актів з питань пожежної безпеки належать закони, постанови КМ, а також положення, інструкції, правила, стандарти, норми, переліки та інші нормативні акти, які прийняті в установленому порядку і містять вимоги щодо запобігання виникненню пожеж, порядку їх ліквідації, мінімізації шкідливих наслідків.
Шкода здоров'ю людей полягає у заподіянні внаслідок пожежі хоча б одній особі опіків, травм, які оцінюються як легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження. Видається, що такі наслідки можна констатувати й тоді, коли заподіяна шкода має хоч і менший розмір (тобто, не становить навіть і легких тілесних ушкоджень), але спричинена багатьом (десяткам, сотням) потерпілим.
Критерії розміру майнової" шкоди у великому розмірі визначені в примітці до ст. 270. Майнова, шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Прямими збитками від пожежі вважаються матеріальні цінності, знищені або пошкоджені внаслідок пожежі, вартість вогне-гасних речовин, витрати на вжиття заходів для рятування людей і матеріальних цінностей.
3. Суб'єктом злочину є особа, на яку покладено обов'язки по дотриманню відповідних правил.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною виною. При цьому ставлення особи до невиконання вимог пожежної безпеки може бути і умисним.
5. Кваліфікованими видами злочину є спричинення ним: 1) загибелі людей; 2) майнової шкоди в особливо великому розмірі, 3) інших тяжких наслідків.
Під загибеллю людей розуміється смерть хоча б однієї особи. Поняття майнової шкодги в особливо великому розмірі визначене у примітці до ст. 270. Майнова шкода вважається заподіяною в особливо великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Інші тяжкі наслідки можуть полягати у заподіянні хоча б одній особі тяжких тілесних ушкоджень або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам, порушенні роботи транспорту, зв'язку, постачання населення тощо.
Закон України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993р.
Правила обліку пожеж. Затверджені постановою КМ №1943 в редакції від 21 жовтня 1999р.
Правила пожежної безпеки України. Затверджені наказом. МВС №400 від 22 червня 1995 р.
«все книги «к разделу «содержание Глав: 41 Главы: < 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. 32. 33. 34. >