Розділ XI ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ

Стаття 276, Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту

1. Порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків,—

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду,—

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,—

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1 Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки руху або експлуатації різних видів транспорту диференційована залежно від виду транспорту, а також суб'єкта злочину. У ст. 276 встановлена відповідальність за порушення правил безпеки руху та ек плуатації залізничного, водного або повітряного транспорту працівниками цих видів транспорту, а також за недоброякісний ремонт об'єктів, які належать до вказаних видів транспорту. Відповідальність за порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, передбачена ст 281, порушення правил безпеки автомототранспорту особою, яка керує транспортним засобом,— ст. 286, а ст. 291 охоплюється порушення чинних на транспорті всіх видів правил, що убезпечують рух, здійснене іншими особами. В інших статтях розділу XI Особливої частини КК передбачена відповідальність за інші посягання на безпеку руху та експлуатації транспорту.

2- Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст- 276, є безпека руху або експлуатації залізничного, водного або

''Стаття 276         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА__________717

повітряного транспорту. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, довкілля, інші блага.

Під безпекою руху або експлуатації розуміють відсутність небезпеки, такий стан, за якого не заподіюється і не може бути заподіяна шкода життю і здоров'ю людей, власності, іншим соціальним цінностям внаслідок руху або експлуатації джерел підвищеної не-б^зпеки транспортних засобів відповідних видів, а також функціонування матеріальної інфраструктури об'єктів транспорту.

3. Кримінальна відповідальність за ст. 276 настає тоді, коли порушення пов'язане Із функціонуванням одного із видів транспорту, названих в диспозиції цієї статті,— залізничного, водного чи повітряного. Кожний із видів транспорту включає в себе певну інфраструктуру — транспортні засоби, шляхи сполучення та місця базування, засоби управління рухом. Залежно від характеру порушення вони виступають як предмети злочину чи знаряддя його вчинення-

До залізничного транспорту належать рейкові магістральні і під'їзні шляхи і належне до них обладнання (переїзди, шлагбауми), рухомий склад (локомотиви та вагони, дрезини), засоби управління, сигналізації та зв'язку. При цьому не мають значення відомча належність об'єктів транспорту та форми власності на них. Тобто кримінальна відповідальність за ст. 276 настає при порушеннях, допущених на залізничному транспорті, належному як МТ, так і окремим суб'єктам господарювання, включаючи метрополітен, під'їзні шляхи підприємств, залізничні вітки, прокладені в кар'єрах, на лі сосіках тощо. Водночас не належать до залізничного транспорту об'єкти рейкового технологічного транспорту (цехові, шахтні), міський рейковий транспорт (трамваї, фунікулери, монорельсові дороги), а також канатні підйомники, ескалатори тощо.

Водний транспорт включає в себе плавучі самохідні і несамохідні засоби, маяки та бакени, причальні споруди, призначені для перевезення вантажів та пасажирів, риболовства. До нього не на лежать військові кораблі, порушення правил водіння яких кваліфі кується за ст. 417.

Повітряний транспорт — це цивільні повітряні судна, місця для їх приземлення (аеродроми, вертолітні майданчики) з обладнанням, яке забезпечує зліт і посадку літальних апаратів, включаючи засоби зв'язку та керування повітряним рухом, сигнальні вогні тощо (про поняття повітряних суден див. коментар до ст- 269). Не належать До об'єктів повітряного транспорту апарати на повітряній подушці (які тримаються над землею чи водою завдяки надлишковому тиску повітря під корпусом), повітряні кулі без двигунів, парашути. Порушення правил польотів або підготовки до них на військових літальних апаратах кваліфікується за ст. 416.

4. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 276, включає в себе: 1) діяння удвох формах: а) порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту; б) недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку; 2) наслідки, залежно від якиХ диференційована відповідальність в різних частинах ст. 276; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками, що ним заподіяні.

Розділ XI

718

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Під правилами безпеки руху або експлуатації транспорту слід розуміти будь-який нормативно-правовий акт (який може мати назву не лише "правила", ай "інструкція", "положення", "наказ", "настанова" і, звісно ж, "закон", "постанова"), в якому регламентуються вимоги щодо убезпечення руху та експлуатації відповідних видів транспорту. Правила безпеки руху — це правила, що регламентують поведінку осіб, які безпосередньо керують транспортними засобами від моменту початку руху {плавання, польоту) до його закінчення, а також дають обов'язкові вказівки щодо руху. Правила ж експлуатації стосуються використання як самих транспортних засобів, так і їхніх екіпажів, а також систем та агрегатів, які забезпечують безаварійне функціонування транспорту і в процесі руху, і при підготовці до поїздки, плавання, польоту.

Порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту полягає у вчиненні дій, заборонених такими правилами, чи, навпаки, у невиконанні дій, які належить вчинити відповідно до нормативно закріплених вимог. Стосовно залізничного транспорту — це, зокрема, перевищення швидкості; проїзд на забороняючий сигнал; початок руху без дозволу; неподання встановлених сигналів; допуск до поїздки осіб, які не мають належної підготовки, не пройшли медичного огляду чи достатньо не відпочили між поїздками. На водному транспорті порушення може полягати, зокрема, у допуску до судноводіння сторонніх чи належно не підготовлених осіб; відсутності контролю за виконанням розпоряджень; незадовільній організації спостереження за навколишньою обстановкою; невиконанні маршрутів руху чи вказівок осіб, які управляють пересуванням суден; невжитті заходів до відвернення небезпеки. На повітряному транспорті найпоширенішими є такі порушення, як перевантаження літаючих засобів; недотримання техніки пілотування; невиконання команд осіб, які управляють повітряним рухом; неправильні вказівки екіпажам повітряних суден; дозвіл на виліт чи посадку в несприятливих (заборонених) метеорологічних умовах тощо.

Недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку полягає у порушенні технології робіт, використанні в ході ремонту неналежних інструментів, пристосувань, запасних частин і витратних матеріалів, відсутності випробувань після ремонту чи проведенні його не за повною програмою тощо.

У диспозиції ст. 276 прямо не сказано, що недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку також пов'язаний з порушенням відповідних правил. Однак факт недоброякісності ремонту практично можна підтвердити за умови, коли констатовано недотримання нормативних вимог, які встановлено для виконання таких робіт. Це можуть бути вимоги як загального характеру, так і спеціальні, які стосуються окремих видів транспортних засобів, певних ремонтних операцій.

Наслідки у вигляді створення небезпеки для життя або здоров'я людей або настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 276) — це такі зміни в навколишньому світі, насамперед в технічному стані транспортних засобів та інших об'єктів транспортної інфраструктури, в обстановці руху (зокрема взаємному розташуванні транспортах засобів), в стані, в якому перебувають особи, що керують

Стаття 276         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________719

транспортними засобами, за яких створюється високий ступінь ймовірності заподіяння реальної шкоди — настання залізничних, воднотранспортних або авіаційних аварій чи катастроф. Створення небезпеки, як наслідок злочину, передбачає виникнення не абстрактної, а реальної можливості заподіяння шкоди. Про реальність загрози можуть свідчити, скажімо, такі дані, як відстань, на яку зблизилися в процесі руху транспортні засоби, розмір перевищення дозволеної в даних умовах швидкості тощо.

Небезпека повинна загрожувати не будь-яким цінностям, а прямо названим в диспозиції ч. 1 ст. 276. Тобто порушення має бути таким, внаслідок якого можуть статися загибель людей або настати інші тяжкі наслідки (зокрема тяжкі тілесні ушкодження, велика матеріальна шкода, перерва у роботі транспорту).

Оскільки заподіяння легкого тілесного ушкодження з необережності за загальним правилом не є кримінальне караним, то реальне заподіяння такої шкоди внаслідок аварії на транспорті не тягне кримінальної відповідальності.

Причинний зв'язок між порушенням правил безпеки руху або експлуатації транспортних засобів, а також недоброякісним ремонтом і передбаченими ст. 276 наслідками є тоді, коли дія або бездіяльність закономірно, з необхідністю потягли за собою настання наслідків. Це має місце тоді, коли: одне діяння однієї особи тягне за собою наслідки; кілька діянь однієї особи викликають настання наслідків; поведінка особи в сукупності з поведінкою іншої особи породжує наслідки.

Причинний зв'язок між діянням конкретної особи і заподіяною шкодою відсутній, якщо без цього діяння, лише під впливом інших факторів, наслідки не настали б.

5. Суб'єкт злочину спеціальний. Це осудна особа, яка досягла 18-річного віку і є працівником залізничного, водного або повітряного транспорту (згідно з чинними правилами руху й експлуатації залізничного, водного, повітряного транспорту та ремонту його об'єктів до відповідних видів робіт допускаються лише особи, які досягли 18-річного віку). Остання ознака означає, що така особа: а) перебуває у трудових відносинах з відповідним транспортним підприємством; б) дії вчинено у зв'язку з виконанням трудових обов'язків по убезпеченню руху чи експлуатації або проведенням ремонту транспорта.

Особа, яка не наділена вказаними вище ознаками суб'єкта злочину, за дії, внаслідок яких сталися транспортна аварія чи катастрофа і, відповідно, настали вказані в ст. 276 наслідки, підлягає відповідальності за статтями КК про злочини проти життя і здоров'я особи, проти власності.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є заподіяння ним: 1) потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень; 2) великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 276), а особливо кваліфікуючою — загибель людей (ч. З ст. 276).

Велику матеріальну шкоду становлять вартість знищених транс-портньч- — <~обів чи витрати на ремонт пошкоджених, вартість ін-

Розділ XI

720

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ших знищених або пошкоджених матеріальних цінностей, витрати на відновлення руху, витрати на. компенсацію за порушення невиконання умов договорів перевезення пасажирів і вантажів, відшкодування особам, які потерпіли внаслідок аварії чи катастрофи, екологічна шкода тощо. Змістом цієї ознаки охоплюється лише пряма дійсна шкода. Велика матеріальна шкода — поняття оціночне. Проте шкода для визнання її великою має бути, принаймні, не меншою, ніж шкода, визначена великою у КК стосовно злочинів проти власності, критерії якої закріплено в примітці 3 до ст. 185 (шкода, яка перевищує в 250 і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину).

Під загибеллю людей розуміється загибель хоча б однієї особи. Про поняття середньої тяжкості і тяжкого тілесного ушкодження див. коментар до ст. ст. 121 і 122.

ПК (ст. І).

Закон України "Про транспорт" від 10листопада 1994 р.

Закон України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996р.

Статут залізниць України. Затверджений постановою КМ №457 від 6 квітня 1998р.

Правила технічної експлуатації залізниць України. Затверджені наказом МТ №411 від 20 грудня 1996 р.

Стаття 277. Пошкодження   шляхів   сполучення   і  транспортних засобів

1. Умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків,—

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди,—

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,—

караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека використання шляхів сполучення і транспортних засобів всіх видів транспорту, крім трубопровідного. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) шляхи сполучення; 2) споруди на них; 3) рухомий склад і судна; 4) засоби зв'язку і сигналізації.

Стаття 277         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________721

Шляхи сполучення — це залізничне полотно з рейками, шпалами, насипом на магістральних і під'їзних шляхах; злітні смуги, доріжки для вирулювання; фарватери, канали; автомобільні дороги. Споруди на них — це пасажирські платформи, навантажувально-розвантажувальні рампи, мости, віадуки, тунелі, естакади, підпірні стіни, сітки для попередження падіння каміння, причали, шлюзи, тягові станції та опори фунікулерів, канатних доріг, шлагбауми, бакени, маяки, шляхові знаки.

Поняття рухомий склад і судна включає в себе транспортні засоби, названі в ст. 276 (див. коментар до цієї статті), і всі інші засоби, призначені для переміщення вантажів або пасажирів (зокрема автомобілі, автобуси, тролейбуси, трамваї, вагони фунікулера, канатних та монорейкових доріг).

До засобів зв'язку і сигналізації належать світлофори, семафори, локатори, системи телеметрії і дистанційного керування, радіостанції, пеленгатори тощо.

Споруди та засоби, які не убезпечують рух, а виконують інші функції (наприклад, інформаційні табло для пасажирів, вантажні крани), не є предметом цього злочину, їх руйнування або пошкодження за наявності підстав кваліфікуються за статтями КК про злочини проти власності (ст. ст. 194, 196).

3. Об'єктивна сторона злочину включає в себе такі обов'язкові ознаки, як діяння, наслідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками і може проявитися у таких формах: 1) руйнування зазначених вище предметів; 2) їх пошкодження; 3) інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан.

Поняття руйнування є синонімом до термінів "зруйнування", "знищення". Про ці поняття див. коментар до ст. ст. 113, 194, 263. Про поняття пошкодження майна див. коментар до ст. 194.

Інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, — це будь-які дії, внаслідок яких відбуваються зміни, що унеможливлюють або істотно ускладнюють використання об'єктів транспорту без шкоди для безпеки руху (вимкнення живлення, підключення обладнання, яке спотворює сигнали, підкладення сторонніх предметів на шляхи сполучення і т.д.). При цьому самі об'єкти транспорту можуть і не пошкоджуватися, але їх безпечна експлуатація стає неможливою.

Для аналізованого злочину характерним є настання наслідків двох рівнів, що слід враховувати при встановленні причинного зв'язку та вини. Наслідки першого рівня (проміжні) пов'язані зі зміною в самих об'єктах транспорту — їх руйнуванням, пошкодженням, приведенням в непридатний для експлуатації стан. Такі наслідки настають обов'язково, вони невіддільні від діяння, однак їх настання ще не є достатньою підставою для настання кримінальної відповідальності за ст. 277. Така відповідальність обумовлюється також наслідками другого рівня: 1) спричиненням аварії поїзда, судна; 2) можливістю спричинення аварії поїзда, судна; 3) порушенням нормальної роботи транспорту; 4) створенням небезпеки для життя людей чи небезпеки настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 277).

Розділ XI

722

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Аварія на транспорті — це подія, пов'язана з пошкодженням рухомого складу або шляхів сполучення (зіткнення, сходження з рейок, затоплення). Порушення нормальної роботи транспорту охоплює припинення руху, значні порушення розкладу, необхідність значних зусиль, засобів, часу до ліквідації наслідків аварії тощо. Можливість спричинення аварії, а також створення небезпеки для життя людей чи інших тяжких наслідків повинна бути реальною (див. коментар до ст. 283).

Причинний зв'язок у цьому алочині має специфіку, обумовлену характером наслідків. Такий зв'язок потрібно встановити: а) між діянням суб'єкта І змінами в об'єктах транспорту, тобто довести, що саме поведінка особи потягла за собою їх руйнування, пошкодження чи приведення в непридатний стін; б) між руйнуванням, пошкодженням чи приведенням в непридатний стан об'єктів транспорту і наслідками, вказаними в диспозиції відповідної частини ст. 277.

4. Суб'єкт злочину — осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисним ставленням до руйнування, пошкодження або приведення в непридатний для експлуатації стан об'єктів транспорту і необережним ставленням до наслідків у вигляді аварії, порушення нормальної роботи транспорту, створення небезпеки або настання реальної шкоди.

При умисному ставленні до зазначених наслідків вчинене за наявності підстав має отримувати самостійну кримінально-правову оцінку.

Якщо пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів умисно вчиняється з метою ослаблення держави і спрямоване на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, то вчинене, за наявності інших обов'язкових ознак диверсії, слід кваліфікувати за ст. 113.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень; 2) заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 277), а особливо кваліфікуючою ознакою — загибель людей (ч. З ст. 277).

Про поняття середньої тяжкості і тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до ст. ст. 121 і 122, а про поняття велико? матеріальної шкоди і загибелі людей — коментар до ст. 276.

Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

1. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна —

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпіло-

Стаття 278    .     ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_____         723

го, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 278, є контрольоване використання засобів залізничного, водного і повітряного транспорту. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

2.1 Предметом злочину є залізничний рухомий склад, повітряне, морське чи річкове судно. Про їх поняття див. коментар до ст. ст. 339 і 446.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні двох альтернативних дій щодо рухомого складу залізничного, водного чи повітряного транспорту, а саме його: 1) угону; 2) захоплення.

Угон — це самовільне заволодіння транспортним засобом та поїздка на ньому. Для нього характерно те, що він: а) вчиняється всупереч встановленому порядку допуску до управління транспортними засобами; б) здійснюється всупереч або внаслідок фальсифікації волі власника чи особи, яка вправі управляти транспортним засобом; в) полягає у керуванні транспортним засобом, здійсненні функцій машиніста, судноводія, пілота.

Угон є закінченим з моменту початку руху.

Захопленая транспортного засобу — це встановлення фактичного контролю над ним, отримання можливості для його використання на власний розсуд, включаючи обмеження доступу до нього інших осіб, перешкодження руху і т.д. Захоплення, як і угон, здійснюється самовільно, всупереч встановленому порядку. Він може полягати у заволодінні транспортним засобом таємно, із застосуванням насильства або погрози, обману. При цьому особи, які повинні і мають право здійснювати управління цим засобом, не допускаються до нього, або виганяються, або ж відсторонюються від керування чи керують ним під примусом.

Закінченим захоплення є з моменту отримання можливості керування транспортним засобом, приведення його в рух, визначення маршруту чи зупинення.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Таким суб'єктом можуть виступати і особи з числа членів екіпажу транспортного засобу, якщо вони не виконують обов'язкові розпорядження власника чи уповноваженого ним органу або органів управління рухом.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікований вид злочину має місце, коли описані у ч. 1 ст. 278 дії: 1) вчиняються за попередньою змовою групою осіб; 2) поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 278), а особливо кваліфікований вид злочину — коли дії, передбачені ч. 1 або 2 ст. 278: 1) вчинено організованою групою; 2) поєднано з насильством, небезпечним для Життя чи здоров'я потерпілих; 3) спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. З ст. 278).

Про поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою і організованою групою див. ст. 28 і коментар до неї, про по-

Л

724_________ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_____Розділ XI

няття насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, — коментар до ст. 18&, про поняття насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, — коментар до ст. 187, про поняття загибелі людей — коментар до ст. 276. Іншими тяжкими наслідками може, зокрема, визнаватися велика матеріальна шкода, виведення з ладу на тривалий час транспортного засобу тощо.

Стаття 279. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства

1. Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків,—

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації—

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна робота транспорту, контрольоване використання стаціонарних транспортних об'єктів, а також безпека функціонування транспортних комунікацій, руху та експлуатації транспорту, безпека експлуатації всієї транспортної системи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

2. Предметом злочину є; 1) транспортні комунікації (ч. 1 ст. 279); 2) вокзали, аеродроми, порти, станції та інші транспортні підприємства, установи та організації (ч. 2 ст. 279).

Під транспортними комунікаціями слід розуміти шляхи сполучення, споруди на них, засоби сигналізації та зв язку (про їх поняття див. коментар до ст. 277) всіх видів транспорту, включаючи й трубопровідний. На трубопровідному транспорті до комунікацій належать трубопроводи, а також компресорні станції, лінії сигналізації, зв'язку, пристрої для захисту від корозії.

Пасажирські вокзали, товарні станції, аеродроми, аеровокзали, гелікоптерні майданчики, порти, морські вокзали, автовокзали, насосні станції тощо є видами стаціонарних транспортних об'єктів (транспортних комунікацій). Посягання, передбачене ч. 2 ст. 279, може стосуватися відповідного об'єкта в цілому або його окремих частин — диспетчерських пунктів, перонів, причалів, злітних смут, депо, тягових підстанцій і т.д. При цьому не мають значення відомча підпорядкованість об'єкта транспорту, наявність у нього статусу юридичної особи. Предметом цього злочину є лише ті транспортні

Стаття 279         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________725

підприємства, установи, організації, які забезпечують рух і експлуатацію транспорту, і не повинні визнаватися ним рекламні, торговельні та інші організації, які хоча структурно і належать до транспортного підприємства, установи чи організації, але від їх діяльності безпосередньо не залежать безпечний рух та експлуатація транспорту (наприклад, трамвайно-тролейбусне управління, бензозаправна станція). Захоплення таких об'єктів за наявності інших обов'язкових ознак може кваліфікуватися за ст- 341.

3. Об'єктивна сторона злочину може виражатися у формі--1) блокування транспортних комунікацій (ч. 1 ст- 279); 2) захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації (ч. 2 ст. 279).

Блокування транспортних комунікацій може здійснюватися шляхом дії або бездіяльності. Способами вчинення цього діяння є-, 1) влаштування перешкод; 2) відключення енергопостачання; 3) інші способи.

Влаштування перешкод означає перекриття руху шляхом влаштування барикад, завалів на шляхах, встановлення нерухомих великогабаритних транспортних засобів, спрямування потоків води, каменепаду. Відключення енергопостачання — це вимкнення джерел струму, які необхідні для підтримання руху на транспорті або убезпечення його експлуатації (живлення світлофорів, засобів сигналізації, зв'язку, радіолокації). Блокування транспортних комунікацій в інший спосіб може полягати в найрізноманітніших діях, які роблять неможливою безпечну експлуатацію транспорту (зокрема, виставлення пікетів, постів, перекриття шлагбаумів, вимкнення засо-<бів сигналізації чи зв'язку чи увімкнення їх в режимі заборони руху, перекриття засувок трубопроводів, влаштування перепон для радіозв'язку чи сприйняття сигналів регулювання руху).

Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч/ 1 ст- 279, є наслідки, які можуть полягати у: 1) порушенні нормальної роботи транспорту (див. коментар до ст. 277); 2) небезпеці для життя людей або небезпеці настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст- 276).

Про поняття захоплення див. коментар до ст. 341.

Злочин у першій його .формі вважається закінченим з моменту настання одного із вказаних наслідків, а в другій формі — з моменту захоплення відповідного об'єкта транспорту.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення вказаних у ч. ч. 1 або 2 ст. 279 діянь, якщо воно спричинило: 1) загибель людей-, 2) інші тяжкі наслідки (ч. З ст- 279).

Про поняття загибелі людей див. коментар до ст. 276. Інші тя-Які наслідки можуть полягати у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень одній особі чи середньої тяжкості тілесного ушкодження Двом і більшій кількості осіб, заподіянні великої матеріальної шко-аи, значній перерві в русі чи діяльності підприємства транспорту, Що потягло за собою серйозні ускладнення у функціонуванні транспорту тощо.

Розділ XI

726

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків

1. Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб,—

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,—

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок виконання працівниками транспорту своїх службових обов'язків, нормальна робота транспорту, безпека його руху та експлуатації; його додатковим обов'язковим об'єктом — психічна недоторканність особи, а додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

2. Потерпілими від злочину закон називає дві категорії осіб: 1) працівників транспорту; 2) близьких їм осіб.

Працівниками транспорту можуть бути як службові, так і не службові особи — члени екіпажів транспортних засобів; працівники, які убезпечують рух І експлуатацію транспорту (диспетчери, чергові, працівники, які готують транспортні засоби до рейсу, тощо); керівники та інші службові особи транспортних підприємств та організацій.

Близькими особами можуть бути визнані як родичі, так і інші особи, шляхом загрози заподіяння шкоди яким можна спонукати транспортника до бажаної поведінки. Безпосередньо до таких осіб погроза може й не доводитися. Однак можливість заподіяння шкоди для них виступає засобом впливу на працівника транспорту.

Заподіяння шкоди охоронюваним КК об'єктам працівником транспорту, який діяв під примусом винної особи, слід оцінювати з урахуванням положень ст. ст. 39 і 40.

3. Об'єктивна сторона злочину включає як обов'язкові її ознаки дію (примушування до невиконання службових обов'язків) та спосіб її вчинення. Способом вчинення злочину може бути погроза 1) вбивством; 2) заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 3) знищенням майна.

Під примушуванням слід розуміти спонукання працівника транспорту до бажаної для винного поведінки. Метою примушення

Стаття 281         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________727

є невиконання працівником транспорту своїх службових обов'язків, певна дія або бездіяльність, а саме: а) вчинення дій, які він не повинен виконувати виходячи з виконуваної роботи, обійманої посади; б) невиконання дій, які він може і повинен вчинити. Винний може домагатися зупинки транспортного засобу у невстановлено-му місці, порушенні заборони на подачу сигналів, припинення зв'язку з транспортним засобом, який виконує рейс, тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення протиправного впливу на потерпілого — пред'явлення вимоги про певну поведінку, поєднаного з відповідною погрозою.

5. Суб'єкт злочину загальний.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислам.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 280), а особливо кваліфікуючими: 1) вчинення його організованою групою; 2) поєднання його з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; 3) спричинення ним загибелі людей; 4) спричинення ним Інших тяжких наслідків.

Про поняття   повторності,   вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, вчинення злочину організованою групою, насильства, небезпечного для життя чи здоров'я,   загибелі людей, інших тяжких наслідків див., відповідно, ст. ст. 32, 28 і коментар до них, коментар до ст. ст. 187, 276, 279.

Стаття 281. Порушення правил повітряних польотів

1. Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди,—

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека руху на «вітряному транспорті. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, довкілля, •інші блага. 2. Об'єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом дії ЭД>о бездіяльності і полягає в порушенні правил безпеки польотів, яке створило небезпеку для життя людей або небезпеку настання >нших тяжких наслідків.

^Порушення правил повітряних польотів передбачає вчинення Дій, які заборонені цими правилами (наприклад, паління на борту Повітряного судна, перевезення легкозаймистих речовин, самовіль-

А

Розділ XI

728

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

не відчинений дверей), або ж у невиконанні тих приписів, які особа могла і повинна була виконати (відмова від користування ременями безпеки тощо). Під правилами безпеки польотів повітряних суден слід розуміти нормативно-правові акти, які регламентують політ повітряних суден, а також вказівки командира та членів екіпажу повітряного судна, які випливають з них і є обов'язковими для осіб, що перебувають на ньому під час польоту. Польотом є час від моменту зачинення дверей перед початком рейсу і до моменту дачі дозволу пасажирам виходити з повітряного судна після прильоту.

Про поняття повітряного судна див коментар до ст. 276. Порушення правил безпеки польотів військових повітряних суден (літальних апаратів) кваліфікується за наявності підстав за ст. 416.

Наслідки цього злочину, у тч. ті, які утворюють його кваліфіковані види (ч. ч. 1, 2 і 3 ст. 281), за своїм змістом збігаються з наслідками, вказаними в ст. 276. Проте наслідки у ч. ч. 2 і 3 ст. 281 не передбачають спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Тому заподіяння таких ушкоджень потерпілому в результаті порушення правил повітряних польотів погребує кваліфікації діяння за ст. 128.

Злочин є закінченим з моменту порушення правил безпеки польотів, яке створило небезпеку настання тяжких наслідків.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і не є працівником повітряного транспорту. Працівники транспорту за порушення правил безпеки польотів повітряних суден несуть відповідальність за ст. 276.

4. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 281, характеризується умисним або необережним ставленням винної особи до порушення правил повітряних польотів та утворюваної ним небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. При умисному заподіянні шкоди, передбаченої ч. ч. 2 або 3 ст. 281, відповідальність настає за іншими статтями Особливої частини КК.

Стаття 282. Порушення правил використання повітряного простору

1. Порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів,—

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди,—

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека викор1 стання повітряного простору України (про його поняття див. комс.

^

Стаття 283         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________729

тар до ст. 6). Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи або власність.

2. Об'єктивна сторона злочину як обов'язкові ознаки включає діяння, наслідки у вигляді створення загрози безпеці повітряних польотів і причинний зв'язок між цими діянням та наслідками.

Діяння при вчиненні злочину може виражатись у дії або бездіяльності. Воно полягає в порушенні правил використання повітряного простору в ході пуску ракет, проведенні всіх видів стрільби, вибухових робіт, інших дій в повітряному просторі, а саме у: 1) вчиненні дій, які заборонені правилами (пуск ракет в зоні повітряних польотів; здійснення вибухових робіт поблизу злітно-посадочних смуг до або після дозволеного часу, проведення навчальних стрільб невідповідними боєприпасами, запуск повітряних куль в місцях чи на висотах, де здійснюються повітряні польоти; проведення змагань, інші дії з птахами, які можуть викликати їх зіткнення з літальними апаратами тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і повинна вчинити відповідно до вимог правил безпеки повітряних польотів (наприклад, неузгодження монтажних робіт, які виконуються з використанням вертольотів, з органами обслуговування повітряного руху, невключения сигнальних вогнів на телевізійних вежах чи висотних будинках).

Правила використання повітряного простору, до яких слід звертатися для з'ясування суті порушення і визначення змісту злочинного діяння, — це насамперед нормативно-правові акти різного рівня (ПК, інші закони, постанови КМ, відомчі акти), нормативні акти підприємств, установ, організацій державної, цивільної та військової авіації. До таких правил можуть бути віднесені й одноразові накази, вказівки, розпорядження, спрямовані на убезпечення повітряних польотів (наприклад, про заборону на застосування хімікатів в приаеродромній території в певний період чи на проведення змагань з парашутного спорту, дельтапланеризму в певному місці).

3. Суб'єктом злочину є особи, на яких покладається виконання відповідних правил.

4. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 282, характеризується умисним або необережним ставленням винної осо-рш до порушення правил використання повітряного простору та "утворюваної нрім небезпеки.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення ним: 1) середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень; 2) великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 282), а особливо кваліфікуючою — загибелі людей (ч. З ст. 282).

Про зміст цих ознак див. коментар до ст. 276.

Стаття 283. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда

1. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда

|?             стоп-краном чи шляхом роз'єднання повітряної гальмової

магістралі або іншим способом, якщо це створило загрозу

загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або

заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого,—

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на

Розділ XI

730

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека руху та експлуатації залізничного транспорту. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

2. Предметом злочину можуть бути будь-які поїзди, незалежно від їх призначення і кількості вагонів — пасажирські далекого сполучення, пасажирські приміські, вантажні, поштово-багажні, пожежні, ремонтні, які рухаються залізничними звичайними або вузькими коліями чи коліями метро. При цьому поїздом визнаються як сформовані і зчеплені між собою вагони з одним чи кількома локомотивами, так і окремі самохідні одиниці — локомотиви без вагонів, колієукладники, мотовози, дрезини, самохідні крани,"екс-каватори, снігозбиральні та ремонтні машини на залізничному ходу тощо. Водночас не виступають предметом злочину, передбаченого ст. 283, транспортні машини і механізми, які не належать до рухомого складу залізничного транспорту (трамваї і тролейбуси, вагонетки та локомотиви технологічного колійного рухомого складу, вагони фунікулерів та монорельсових доріг, канатні підйомники і т.п.).

3. Об'єктивна сторона аналізованого злочину включає такі обов'язкові ознаки: 1) діяння; 2) спосіб його вчинення; 3) наслідки; 4) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда виконується шляхом дії і полягає у припиненні руху поїзда до повної зупинки. Його обов'язковими ознаками є: а) самовільність, яка означає, що такі дії вчинено без розпорядження працівника залізниці, який вправі приймати рішення про зупинення поїзда; б) відсутність нагальної потреби, тобто обстановки, за якої негайне зупинення поїзда є єдиною можливістю уникнення заподіяння шкоди життю чи здоров'ю людей або великої матеріальної шкоди. При цьому особа не діє в умовах крайньої необхідності: створюючи загрозу безпеці руху чи експлуатації залізничного транспорту, вона не усуває ще більшу небезпеку.

До способів вчинення цього злочину закон відносить зупинення поїзда: 1) стоп-краном; 2) шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі; 3) іншим способом.

Зупинення поїзда стоп-краном означає застосування важелів гальмівної системи, розташованих у вагонах. Роз'єднання повітряної гальмової магістралі передбачає падіння тиску в цій магістра/а, яке веде до спрацьовування гальм і повної зупинки поїзда. Інший спосіб може полягати у використанні можливостей гальмівної системи рухомого складу чи інших технічних засобів, внаслідок чого унеможливлюється рух,— вимкнення двигуна, відключення електроенергії на тягових підстанціях, подача сигналів про зупинення поїзда, у т.ч. шляхом використання сигналізації, семафорів тощо Водночас, зупинення поїзда шляхом пошкодження шляхів сполл-чення і транспортних засобів, блокування транспортних комуни^

Стаття 284         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________731

цій, примушування до цього працівника транспорту кваліфікуються за ст. ст. 277, 279, 280.

Наслідками основного складу цього злочину (ч. 1 ст. 283) можуть бути: 1) створення загрози загибелі людей або інших тяжких наслідків (див. коментар до ст. 276); 2) реальне заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (нею охоплюється, зокрема, заподіяння легких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам або середньої тяжкості одній особі).

Злочин вважається закінченим з моменту самовільної без нагальної потреби зупинки поїзда і заподіяння шкоди здоров'ю хоча б однієї особи або створення в загрози настання тяжких наслідків.

4. Суб'єкт злочину загальний. Працівники залізничного транспорту за самовільну без нагальної потреби зупинку поїзда несуть відповідальність за ст. 276.

5. Суб'єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням винного до наслідків і загалом характеризується необережною виною. При цьому дії у вигляді самовільного без нагальної потреби зупинення поїзда можуть характеризуватися умислом (при цьому особа керується, як правило, власним бажанням зійти з поїзда у зручному для неї місці, хуліганським або іншим мотивом).

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків. Про зміст цих понять див. коментар до ст. 276.

Правила поведінки громадян на залізничному транспорті. Затверджені постановою КМ № 903 від 10 листопада 1995р.

Стаття 284. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха

Ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажуга пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу-без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Об'єктом злочину є безпека осіб, які зазнали лиха на водних шляхах, а також безпека руху та експлуатації водного транспорту.

2. Потерпілими від цього злочину є: 1) екіпаж та пасажири су-Ана, з яким відбулося зіткнення; 2) зустрінуті в морі або на іншому водному шляху особи, які зазнали лиха.

Таким чином, потерпілими можуть бути будь-які особи, які потребують допомоги на воді. Про те, що таким особам потрібна допомога, можуть свідчити сигнали, які подаються з судна, шлюпки, плота; фактичний стан потерпілих (виснаженість, відсутність плавучих засобів, придатних для безпечного пересування водними піляхами); аварійний стан судна чи іншого плавучого засобу, з яким відбулося зіткнення; вказівки органів управління рухом.

732

Розділ XI

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

3. Об'єктивна сторона злочину включає одну обов'язкову ознаку — діяння. Воно полягає у повній або частковій бездіяльності — ненаданні допомоги. Це може проявитися у: 1) невчиненні дій, які необхідні для подання допомоги (ненадання рятувальних засобів, продуктів, одягу особам, які зазнали лиха; ігнорування сигналів тих, хто терпить лихо); 2) вчиненні лише частини дій (наприклад, прийняття на борт не всіх осіб, які зазнали лиха).

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є місце його вчинення. Ним є відкрите море, територіальні води будь-якої держави, інші водні шляхи (річки, озера тощо).

Кримінальна відповідальність за ст. 284 настає, якщо: а) винний мав можливість надати таку допомогу (кероване ним судно зберегло хід і мало можливість маневрувати; на судні були засоби для рятування потерпілих чи подання їм допомоги; винний мав у розпорядженні належно підготовлених людей, які б могли надати допомогу, чи він особисто міг вчинити відповідні дії тощо); б) надання допомоги не було пов'язане із серйозною небезпекою для свого судна, його екіпажу і пасажирів. Тобто внаслідок рятувальних дій, прийняття потерпілих на борт не виникне реальна загроза затоплення судна, загибелі чи заподіяння тілесних -ушкоджень особам, які вже перебувають на борту. При цьому звичайна ризикованість рятувальних операцій на воді не може визнаватися як серйозна небезпека, внаслідок чого капітан вправі відмовитися від подання допомоги.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним є капітан будь-якого судна, у т-ч. військового корабля, незалежно від національної належності судна та його виду. Про поняття судна див. коментар до ст. 339 І 446. Особа, яка не є капітаном (наприклад, водій катера, водного мотоцикла, човна), за ненадання допомоги особам, що зазнали лиха в разі зіткнення з іншим подібним судном, за наявності підстав несе відповідальність за ст- 135.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

КТМ(ст.ст.59,60).

Стаття 285. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден

'Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості,—

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

1. Об'єктом злочину є безпека руху га експлуатації транспорту в частині забезпечення встановленого порядку розслідування аварій на морі.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у бездіяльності: 1) неповідомленні членам екіпажу чи пасажирам іншого судна, з яким відбулося зіткнення, даних про своє судно — його назви, порту при-

„Стаття 286         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________733

шиски, місця свого відправлення і призначення; 2) повідомленні лише частини необхідних даних чи повідомленні неправдивих даних. |     Відповідальність за таку бездіяльність настає за умови, що вин-І4ШЙ мав можливість надати необхідну інформацію. Відсутність та-• кої можливості повинна бути викликана об'єктивними обставинами — пораненням капітана, необхідністю вжиття заходів для забезпечення плавучості судна чи рятування пасажирів і екіпажу, несправністю засобів зв'язку тощо.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є місце його вчинення. Ним є як відкрите море, так і територіальні води будь-якої держави.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише капітан судна, яке зіткнулося з іншим судном. Про поняття судна див. коментар до ст. ст. 339 і 446.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Конвенція ООН з морського права від 10 грудня 1982р. Ратифікована Україною З червня 1999р. (ст. 98).

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження,—

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб,—

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

1 • Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286, а його додатковим обо-вязковим об'єктом — життя і здоров'я особи.

2. Транспортними засобами, в зв'язку з керуванням якими настає відповідальність за ст. 286 (а також які є ознакою складів злочинів, передбачених ст. ст. 287, 289, 290), виступають транспортні

Розділ XI

734

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

засоби: 1) які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об'ємом понад 50 см або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо), що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/го&; 2) для керування якими потрібне посвідчення, що видається органами ДАІ і надає право пересування шляхами загального користування; 3) піддягають періодичному державному технічному огляду; 4) підлягають обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності.

3. Об'єктивна сторона злочину включає такі обов'язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: 1) вчиненні дій, які заборонені правилами (проїзд на забороняючий сигнал світлофора, експлуатація автомобіля з певними технічними несправностями тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи приписів доро-жних знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами). Про поняття водіння І експлуатації машин див. коментар до ст. 415.

Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов'язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів — правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів. Тому не охоплюється ст. 286 заподіяння шкоди під час ремонту транспортних засобів чи в ході виконання ними певних спеціальних (не транспортних) операцій (наприклад, під час переміщення ґрунту бульдозером, збирання врожаю самохідним комбайном).

Кримінальна відповідальність за ст. 286 настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження. Про поняття середньої тяжкості тілесного ушкодження див. коментар до ст. 122 Заподіяння в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 286.

Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286.

Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ст. 286 наслідків.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це осудна особа, яка досягла 16-річного віку і керує транспортним засобом. Особою, яка керує транспортним засобом, вважаються: водій; інструктор, який керує навчальним водінням; службова особа, яка дає водію обов'язкові для виконання вказівки. При цьому не мають значення наявність

Стаття 287         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________735

чи відсутність в особи права володіння чи користування цим транспортним засобом, посвідчення на право управління транспортним засобом.

.5. Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням вин-|ного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною. |При умисному ставленні до наслідків вчинене кваліфікується за (статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідні уми-кні злочини.

і 6. Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення в результаті порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1) смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком потерпілим (ч. 2 ст. 286). Якщо під час порожньої події заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, то скоєне кваліфікується за частиною статті, яка передбачає найбільш тяжкий вид ушкоджень; 2) загибелі кількох осіб (ч. З ст. 286). За ч. З ст. 286 порушення правил безпеки руху й експлуатації транспорту кваліфікується тоді, коли смерть кількох осіб була результатом однієї дорожньої події. Дві чи більше подій, в результаті кожної з яких настала смерть однієї особи, не можна оцінювати як наслідок — загибель кількох осіб.

Закон Укрстш "Про дорожній рух" від ЗО червня 1993 р.

Закон України "Про транспорт" від 10листопада 1994р.

Закон України "Про автомобільний транспорт від 5квітня 2001 р.

Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ №1094 від 31 грудня 1993р.

Правила експлуатації трамвая та тролейбуса. Затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 103 від 10 грудня 1996р.

Правила користування трамваєм і тролейбусом в містах України. Затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №22 від 18 листопада 1997р.

Стаття 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації

Випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або його смерть,—

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, на строк до трьох років або без такого.

Розділ XI

736

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека експлуатації транспортних засобів, зазначених у примітці до ст. 286, а його додатковим обов'язковим об'єктом — здоров'я та життя особи.

2. Об'єктивна сторона злочину складається з таких обов'язкових ознак, як діяння, наслідки та причинний зв'язок між ними.

Діяння при вчиненні аналізованого злочину може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і виражатися у формі: 1) випуску в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів; 2) допуску до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом; 3) іншого грубого порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух.

Випуск в експлуатацію завідомо несправних транспортних засобів передбачає надання дозволу чи віддання вказівки про здійснення поїздки на транспортному засобі, який має технічну несправність, при якій його експлуатація заборонена. Перелік таких несправностей наведений у Правилах дорожнього руху (несправності гальмівної системи і рульового керування, неналежний стан коліс, шин, зовнішніх світлових приладів тощо).

Допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'яніння або не має права на керування транспортним засобом, полягає у наданні дозволу розпочати рух транспортним засобом відповідній особі, передачі їй керування в процесі руху, оформленні маршрутного листка тощо. При цьому під особою, яка перебуває в стані сп'яніння, слід розуміти особу, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи, викликаного вживанням одурманюючих речовин сп'яніння незалежно від його ступеня. Особа, яка не має права на керування транспортним засобом,— це особа, яка взагалі не отримувала відповідного посвідчення, яка позбавлена в установленому порядку права керування транспортними засобами, а також особа, не допущена до керування даним типом транспортного засобу.

Інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух,— це будь-які дії або бездіяльність, внаслідок яких здійснюється експлуатація транспортних засобів в умовах, які загрожують безпеці дорожнього руху. До них належать, зокрема, грубе порушення режиму роботи водіїв, неприпинення експлуатації транспортних засобів, несправність яких виявилася під час рейсу, давання вказівки про експлуатацію транспортного засобу з перевищенням норм завантаження і т.д.

Кримінальна відповідальність за ст. 287 настає у разі, якщо наслідком описаних вище порушень стало спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Причинний зв'язок у цьому посяганні має місце тоді, коли передбачене ст. 287 діяння закономірно, з необхідністю викликає вка заний вище наслідок. Це має місце, по-перше, тоді, коли між діяь-ням і наслідком немає проміжних ланок, тобто він прямий,— пору • шення правил експлуатації транспортних засобів безпосередньо тягне за собою катастрофу (наприклад, в рейс випускається транспортний засіб з несправною гальмівною системою, що призводить до вказаного наслідку). По-друге, злочинне діяння, вказане в ст. 287,

Сдішшпя 288         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________737

, може бути однією із ланок в розвитку причинності, підсумком чого є відповідні наслідки. При цьому їх зумовлюють і інші діяння, які перебувають в причинному зв'язку з цими наслідками, найчастіше — порушення правил безпеки руху й експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Причинний зв'язок як ознака даного злочину наявний, коли наслідки настають і при правомірній поведінці інших учасників дорожнього руху.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним є особи, що обіймають по-. сади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів. Така відповідальність на певні категорії осіб покладається нормативно-правовими актами та нормативними актами підприємств, установ та організацій. До вказаних осіб належать керівники транспортних підприємств та їх структурних підрозділів, які убезпечують експлуатацію транспорту (служби безпе-. ки руху, служби експлуатації), а також інші працівники, які виконують відповідні функції (механіки, диспетчери, працівники медичної служби), водії закріплених за ними транспортних засобів.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною виною. Завідомість знання про технічну несправність транспортних засобів означає, що особа точно, достовірно знає про наявність несправності, за якої експлуатація транспортного засобу заборонена. Про те, що винний знав про стан сп'яніння особи, яка допускається до керування транспортним засобом, або про відсутність у . такої особи права на керування транспортним засобом свідчать ухилення водія від проходження обов'язкового медичного огляду, неподання ним посвідчення водія та талона до нього, спостереження за фізичним станом особи, повідомлення інших працівників чи сторонніх громадян тощо. Водночас, якщо суб'єкт злочину не отримав відповідної інформації, то його вина у вчиненні злочину, передбаченого ст. 287, виключається. Однак, якщо особа належно не виконувала свої службові обов'язки (не перевірила наявності посвідчення на право керування відповідним транспортним засобом, не здійснила обов'язковий контроль за тверезістю тощо) і не встановила перебування в стані сп'яніння чи відсутності права на керування транспортним засобом, то вона, за наявності обов'язкових ознак складу злочину, підлягає відповідальності за службову недба-' лість (ст. 379).

Закон України "Про дорожній рух" від ЗО червня 1993 р.

Закон України "Про транспорт" від 10листопада 1994р.

Закон України "Про автомобільний транспорт  від 5 квітня 2001 р.

Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ №1094 від ЗІ грудня 1993 р.

Правила експлуатації трамвая та тролейбуса. Затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №103 від 10 грудня 1996р.

Стаття 288. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шля-

|84 Коментар кодексу.

Розділ XI

738

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

хових споруд, або особою, яка виконує такі роботи, якщо це порушення спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або смерть,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека експлуатації шляхових споруд, а його додатковим обов'язковим об'єктом — здоров'я або життя особи,

2. Предметом злочину закон називає шляхи, вулиці, залізничні переїзди, інші шляхові споруди.

Шляховими спорудами, є споруди, по яких здійснюється рух автомобільного та подібного до нього видів транспорту,— магістральні автомобільні шляхи, під'їзні дороги, вулиці та площі міст, інших населених пунктів. Вони включають в себе насип, покриття, рейкові трамвайні шляхи, підвісні тролейбусні проводи, розмітку, знаки, світлофори, шлагбауми, інженерні конструкції (підпірні стінки, каміннєвловлюючі сітки, мости, віадуки, тунелі, водовідвідні пристрої), системи зв'язку та термінового виклику допомоги тощо.

3. Об'єктивна сторона злочину включає в себе такі обов'язкові ознаки, як діяння, наслідки і причинний зв'язок між ними.

Діяння при вчиненні цього злочину може виражатися у дії або бездіяльності. Воно здійснюється в процесі спорудження й експлуатації шляхових споруд.

При будівництві порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, передбачає, зокрема, проектування транспортних об'єктів з відступами від вимог безпеки для даної категорії доріг (недотримання радіусів закруглення, по-довжного і поперечного профілів, осьового навантаження, пропускної здатності та міцності мостів, використовуваних матеріалів), спорудження з відхиленнями від проекту чи взагалі без належної проектної документації тощо.

Реконструкція шляхових споруд — це їх корінне оновлення і покращення, а ремонт шляхових споруд — це відновлення їх втрачених властивостей і усунення пошкоджень (при цьому вже на стадії проектування не передбачається доведення ремонтованих об'єктів до стану, коли вони відповідають вимогам безпечного руху й експлуатації, чи в ході виконання робіт не дотримуються встановлені вимоги).

Під утриманням шляхових споруд розуміють підтримання їх в безпечному стані (зокрема шляхом попередження про небезпеку, недопущення пошкоджень, виставлення знаків та захисних засобів, посипання слизьких ділянок піском тощо) або ж заборону їх експлуатації при неможливості убезпечення руху.

Злочинне діяння полягає в порушенні правил, норм і стандартів, які регламентують пов'язані з безпекою руху вимоги до проведення певних робіт, а також до стану побудованих, реконструйованих, відремонтованих чи таких, які перебувають в експлуатації, транспортних споруд. Таке порушення стосується недотримання встано-

Стаття 289         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________739

влених мінімальних вимог до безпечного руху на шляхах, вулицях, об'єктах відповідної категорії, виду, якщо рух здійснюється з дотриманням Правил дорожнього руху.

Кримінальна відповідальність за ст. 288 настає лише тоді, коли наслідком зазначеного у ст. 288 порушення стало спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжкого тілесного ушкодження або смерті. Про поняття середньої тяжкості і тяжкого тілесного ушкодження див. коментар до ст. ст. 121 і 122.

Причинний зв'язок між порушенням правил, норм і стандартів, Іцо стосуються убезпечення дорожнього руху, характеризується такими ж рисами, як і причинний зв'язок в злочинах, передбачених ст. ст. 277, 287 (див. коментар до цих статей).

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути особи: 1) відповідальні за будівництво, експлуатацію, ремонт чи утримання транспортних об'єктів, тобто працівники, на яких покладено спеціальні обов'язки в цій сфері наказом або розпорядженням чи які виконують такі обов'язки, виходячи з обійманої посади (начальник шляхової експлуатаційної дільниці, головний інженер проекту тощо); 2) які виконують такі роботи, причому як безпосередні виконавці (бульдозеристи, водії піскорозкидальних машин, машиністи асфальтоукладників), так і керівники відповідних робіт (майстри, бригадири, начальники дільниць).

5. Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і характеризується необережною виною.

Закон України '^Про дорожній рух" від ЗО червня 1993р.

Закон України "Протранспорт" від 10листопада 1994 р.

Закон України "Про автомобільний транспорт від 5квітня 2001 р.

Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ N51094 від 31 грудня 1993р.

Єдині правила ремонту й утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони. Затверджені постановою КМ №198 від ЗО березня 1994р.

Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом

1. Незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою —

карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди потерпілому,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені організованою групою, або щодо транспортного засобу, вартість якого у двісті п'ятдесят ра-

24*

Розділ XI

740

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

зів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян,—

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдені збитки.

Примітки: 1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у мій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

2. Відповідно до частими другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189 - 191, 262 цього Кодексу.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у примітці до ст. 286. Ці транспортні засоби виступають предметом цього злочину (про їх поняття див. коментар до ст. 286). Його додатковим обов'язковим або факультативним об'єктом — залежно від конкретного способу вчинення цього злочину — можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволо-дінні транспортним засобом. Систематичний аналіз норм Особливої частини КК дає змогу виділити такі ознаки діяння при вчиненні цього злочину: 1) воно полягає лише в активній поведінці — дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).

Поняття заволодіння транспортним засобом дано у п. 1 примітки до ст. 289. Із цієї примітки випливає, що способом такого заволодіння (протиправного вилучення) може бути будь-який (таємний, відкритий, обман тощо).

Закінченим злочин вважається з моменту, коли винний отримав можливість керувати транспортним засобом і здійснювати рух на ньому.

3. Суб'єктом злочину є особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння.

Суб'єктами цього злочину не можуть виступати: а) водії транспортних засобів, закріплених за ними адміністрацією підприємств, установ, організацій, в яких працюють такі водії; б) особи, відлові-

Стаття 289         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________741

дальні за технічний стан та експлуатацію транспортних засобів, закріплених за ними (начальник колони, інженер з експлуатації тощо); в) особи, яким власник видав доручення на управління транспортним засобом; г) співвласники транспортного засобу; д) особи, які користуються транспортним засобом за згодою власника чи законного користувача, хоча б ця згода і не була належно оформлена. . Кримінальній відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 289, підлягають осудні особи, які досягли Іб-річного, а за злочини, передбачені ч. 2 та 3 ст. 289,— 14-річного віку.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. 4 Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета. Проте вона в законі не конкретизована, чим підкреслюється, що змістом кримінально-правової заборони заволодіння транспортним засобом може бути як заволодіння ним з наміром ніколи не повертати його власникові (законному володільцю), так і з наміром використати його для проїзду у певний пункт або для прогулянки, а потім повернути власникові (законному володільцю) чи кинути на дорозі.

5. Кваліфікуючими ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом є вчинення цього діяння: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у приміщення чи інше сховище або 5) завдання значної матеріальної шкоди потерпілому-{ч. 2 ст. 289).

Поняття повторності щодо цього злочину визначене у п. 2 примітки до ст. 289. Про поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою див. ст. 28 і коментар до неї, про поняття наси-льства, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, та погрози застосування такого насильства — коментар до ст. 186, про поняття проникнення в приміщення чи інше сховище та злачноГ матеріальної шкоди — коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу VI Особливої частини КК.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства; 2) організованою групою; 3) щодо транспортного засобу, вартість якого на момент заволодіння ним у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (ч. З ст. 289).

Про визначення вартості транспортного засобу див. коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу VI Особливої частини КК.

; Про поняття насильства, небезпечного для життя або здоров'я потерпілого, та погрози застосування такого насильства див. коментар до ст. 187, Про поняття організованої групи — ст. 28 і коментар до неї.

6. Умовами спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 289, згідно з Ч. 4 цієї статті, є:

1) вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом вперше. Ця ознака має місце, коли: а) такі дії раніше ніколи не вчинялися; б) сплив строк давності притягнення до кримінальної від-

Розділ XI

742

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

повідальності за раніше вчинене незаконне заволодіння транспортним засобом (відповідно до ч, 1 ст. 49 строк давності за дії, передбачені ч. 1 ст. 289, становить 5 років, ч. 2 ст. 289 — 10 років, ч. З ст. 289 — 15 років, за умови, що перебіг давності не переривався); в) судимість у особи, яка була аасуджена за ст. 289, погашена або знята;

2) під час незаконного заволодіння транспортним засобом не були застосовані будь-яке насильство до потерпілого чи погроза такого насильства;

3) добровільна заява про вчинене правоохоронним органам, тобто заява, зроблена за власною волею, незалежно від мотивів і не у зв'язку з тим, що про вчинене стало відомо правоохоронним органам. Добровільною заява буде і тоді, коли особа зробила її під впливом своїх родичів чи близьких;

4) повернення транспортного засобу власникові. Видається, що така умова буде виконана і в тому випадку, коли транспортний засіб повернуто законному користувачеві, якщо він був вилучений у нього;

5) повне відшкодування завданих збитків. Збитки можуть бути відшкодовані як винним, так і іншими особами. Часткове відшкодування збитків не відповідає змісту цієї умови.

За наявності сукупності вказаних умов звільнення від кримінальної відповідальності є обов'язковим і безумовним.

Стаття 290. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу

Знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу —

караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об'єкт злочину — контрольоване використання транспортних засобів, їх вузлів та агрегатів.

Транспортні засоби як джерела підвищеної небезпеки та предмети, які становлять велику матеріальну цінність, повинні піддаватися ідентифікації. З цією метою вони, а також їх найважливіші вузли та агрегати позначаються індивідуальними номерами, причому номер шасі або кузова вказується в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Використання транспортного засобу та його складових під дійсними ідентифікаційними номерами попереджує вчинення інших посягань у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, зокрема злочинів, передбачених ст. ст. 286, 287, 289, оскільки сприяє встановленню транспортного засобу, який став знаряддям або предметом злочину.

2. Предметом злочину є: 1) ідентифікаційний номер; 2) номери двигуна, шасі або кузова; 3) номерна панель з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

Стаття 290         ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________743

Під Ідентифікаційним номером слід вважати реєстраційний номер транспортного засобу — табличку, яка встановлюється спереду та позаду транспортного засобу і містить графічні символи та певну комбінацію букв та цифр. Цей знак (реєстраційний номер) в Україні видається органами ДАІ (її реєстраційно-екзаменаційними підрозділами). На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними відомствами.

Індивідуальний номер двигуна, шасі (кузова) транспортного засобу наноситься заводом-виготовлювачем на передній панелі під капотом легкового автомобіля або над аркою переднього колеса та дублюється на окремих табличках, закріплених в салоні (кабіні), на рамі мотоцикла тощо. У ньому вказуються дата випуску, тип кузова, номер двигуна, шасі або кузова, під яким транспортний засіб випущений із заводу, а на табличці додатково — країна, де виготовлено транспортний засіб, підприємство-виготовлювач, тип та робочий об'єм двигуна.

Такі номери, призначені для ідентифікації автомобіля в процесі руху, під час його реєстрації, перереєстрації, технічного огляду, вказуються в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і містяться в базі даних органів ДАІ. При заміні реєстраційного номера, двигуна, кузова (шасі) до реєстраційних документів вносяться відповідні зміни або вони замінюються на нові.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) знищенні; 2) підробці; 3) заміні ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова; 4) заміні без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

Знищення означає приведення номера у стан, за якого неможливо його прочитати взагалі або без проведення відповідної експертизи. Підробка — це виготовлення нового номера чи внесення у нього змін, які викривляють зміст дійсного номера, а заміна — це використання номера іншого транспортного засобу як зареєстрованого, так і знятого з реєстрації. Заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу означає використання такої панелі іншого транспортного засобу без внесення відповідних змін у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення вказаних у ст. 290 дій.

Знищення, заміна або підробка номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу, яка супроводжується підробленням реєстраційних документів, додатково кваліфікується ще за ст. 358. За експлуатацію водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах, а також номери «Ігрегатів яких знищено або підроблено, встановлена адміністративна відповідальність у ст. 121-1 КАП.

4. Суб'єкт злочину загальний. '     5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також само-

**дгних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіхтипів, марок

*моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок. Затверджені постановою КМ

*Ь 1388 від 7 вересня 1998р.

Розділ XI

744

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Стаття 291. Порушення чинних на транспорті правил

Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

1. Основний безпосередній об'єкт порушення чинних на транспорті правил — безпека руху та експлуатації всіх влдів транспорту від неправомірних дій пасажирів та інших осіб, Додатковим обов'язковим його об'єктом є життя, здоров'я особи, власність, інші блага.

2. Об'єктивна сторона злочину включає в себе як обов'язкові ознаки діяння, наслідки та причинний зв'язок між ними.

Діяння при вчиненні цього злочину полягає у порушенні діючих на транспорті правил — нормативно-правових актів, які регламентують дотримання пасажирами, пішоходами, іншими учасниками руху вимог безпеки руху та експлуатації транспорту. Порушення чинних на транспорті правил може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати в: 1) порушенні правил дорожнього руху велосипедистами; 2) переході вулиць в умовах, коли це заборонено правилами дорожнього руху (у невстановлених місцях чи при забороняючому сигналі світлофора або регулювальника); 3) прогоні тварин через залізничну колію з порушенням правил безпеки; 4) недотриманні правил безпеки при користуванні водними мотоциклами, маломірними суднами.

Кримінальна відповідальність за ст. 291 настає лише у разі, коли зазначені в ній порушення спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки. Про поняття загибелі людей див. коментар до ст. 276. До інших тяжких наслідків у складі цього злочину належать, зокрема, тяжкі тілесні ушкодження, велика матеріальна шкода.

Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних у ст. 291 наслідків.

3. Суб'єкт злочину загальний. Відповідальності за ст. 291 не підлягають особи, які є спеціальними суб'єктами інших злочинів, передбачених розділом XI Особливої частини КК.

4. Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і характеризується необережністю.

Правила поведінки громадян на залізничному транспорті. Затверджені постановою КМ № 903 від 10 листопада 1995 р.

Правила користування трамваєм і тролейбусом в містах України. Затверджені наказом Державного комшіеліу будівництва, архітектури та житлової політики України № 22 від 18 листопада 1997р.

Стаття 292. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів

1. Пошкодження або.руйнування магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призве-

Стаття 292        ОСОБЛИВА ЧАСТИНА_________745

до до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або спричинило небезпеку для життя людей,— карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також загальнонебезпечним способом,—

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, інші нещасні випадки з людьми або призвели до аварії, пожежі, значного забруднення довкілля чи інших тяжких наслідків, або вчинені організованою групою,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека експлуатації трубопровідного транспорту. Його додатковим об'єктом можуть виступати життя та здоров'я особи, власність, довкілля, інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) магістральні нафто-, газо- та нафто-продуктопроводи; 2) відводи від магістральних нафто-, газо- та на-фтопродуктопроводів; 3) об'єкти і споруди, технологічно пов'язані з магістральними нафто-, газо- та нафтопродуктопроводами; 4) засоби автоматики, зв'язку, сигналізації.

Магістральні нафто-, газо- та нафтопродуктопроводи — це технологічні комплекси, що функціонують як' єдина система і до яких входять окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та побудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Відводи від магістральних нафто-, газо- та нафтопродукто-: проводів — це такі, що відходять вбік від основної трубопровідної магістралі трубопроводи та пов'язані з ними споруди для транспортування нафти, газу, продуктів їх переробки від місць їх знаходження, видобутку, виготовлення або зберігання в місця їх переробки, споживання, перевантаження чи подальшого транспортування.

Об'єкти І споруди, технологічно пов'язані з магістральними нафто-, газо- та нафтопродуктопроводами, — це елементи технологічного комплексу трубопроводу, якими переміщуються газ, нафта чи нафтопродукти (сховища газу і нафти, насосні станції, розподільні пристрої, засувки, відстійники, нагрівальні пристрої тощо).

Засоби автоматики, зв'язку, сигналізації — це сукупність пристосувань, які забезпечують безперебійну і безаварійну роботу трубопроводу (регулювання тиску, режим роботи насосів та засувок, попередження про небезпечні режими), включаючи датчики, виконавчі пристосування, інформаційні прилади, управляючі системи і т.п.

Розділ XI

746

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

3. Об'єктивна сторона пошкодження магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів як обов'язкові ознаки включає: 1) діяння, 2) наслідки та 3) причинний зв'язок між ними.

Діяння може виконуватися шляхом дії або бездіяльності і полягає у пошкодженні або руйнуванні предметів, описаних вище. Про поняття пошкодженая, руйнування див, коментар до ст. ст. 113, 194, 263.

Наслідки як обов'язкова ознака об'єктивної сторони цього злочину полягають у порушенні нормальної роботи зазначених трубопроводів або спричиненні небезпеки для життя людей. За юридичною природою вони споріднені з наслідками, характерними для злочину, передбаченого ст. 277 (див. коментар до цієї статті).

Порушення нормальної роботи трубопроводів означає як повне припинення подачі через них продукту, який транспортується, так і зниження потужності, аварійні зупинки, необхідність застосовувати резервне обладнання тощо.

Спричинення небезпеки для життя людей або інших тяжких наслідків — це створення реальної загрози загибелі однієї чи кількох осіб, заподіяння тілесних ушкоджень, великої матеріальної шкоди, значної перерви в роботі трубопроводу.

Причинний зв'язок у цьому злочині має специфіку, обумовлену характером наслідків, і складається з двох ланок (ланцюгів) причинності. Такий зв'язок потрібно встановити: а) між діянням суб'єкта і змінами в об'єктах трубопроводу, тобто довести, що саме поведінка особи потягла за собою їх руйнування, пошкодження; б) між руйнуванням, пошкодженням об'єктів трубопроводу і наслідками, вказаними в диспозиції відповідної частини ст. 292.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується різним ставленням особи до проміжних і остаточних наслідків свого діяння. До руйнування, пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів винний ставиться завжди з прямим чи непрямими умислом. Що ж до остаточних наслідків, то вина може виражатися тільки в необережності.

Якщо пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів умисно вчиняється з метою ослаблення держави і спрямоване на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи Іншої шкоди їхньому здоров'ю, то вчинене, за наявності підстав, повинно кваліфікуватися за ст. 113.

Пошкодження магістральних трубопроводів^ яке вчиняється з метою викрадення нафти, газу, нафтопродуктів, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. 292 і відповідною статтею розділу VI Особливої частини КК.

6. Кваліфікованими видами злочину закон визначає вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) загаль-нонебезпечним способом (ч. 2 ст. 292).

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб — ст. 28 і коментар до неї, про поняття зогальнонебезпечного способу — коментар до ст. ст. 67, 194.

747

Стаття 292

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Особливо кваліфіковані види злочину мають місце, якщо дії, передбачені ч. ч. 1 або 2 ст. 292, спричинили: 1) загибель людей; 2) інші нещасні випадки з людьми; 3) аварію, пожежу чи значне забруднення довкілля; 4) інші тяжкі наслідки або 5) були вчинені організованою групою (ч. З ст. 292).

Про загибель людей див. коментар до ст. 276. Інші нещасні випадки з людьми охоплюють заподіяння потерпілому середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження.

Аварія — це руйнування або пошкодження об'єктів трубопровідного транспорту в процесі їх роботи, яке призвело до його зупинки (зупинки ділянки) упродовж 8 і більше годин. Пожежа — це неконтрольоване горіння за межами спеціального вогнища, викликане руйнуванням або пошкодженням об'єктів магістральних трубопроводів. Під значним забрудненням, довкілля розуміються шкідливі зміни в стані водойм, атмосфери, землі, викликані попаданням у них продуктів, які транспортуються зруйнованим чи пошкодженим трубопроводом. Питання про те, чи є забруднення довкілля значним, вирішується з урахуванням кількості нафти, газу, нафтопродуктів, які викинуті в навколишнє середовище, ступеня їх шкідливості, площі забруднення тощо.

Інші тяжкі наслідки — це будь-яка інша значна шкода, викликана зруйнуванням чи пошкодженням трубопроводу. Вони можуть полягати в припиненні постачання споживачів насртою, газом чи нафтопродуктами, необхідністю великих матеріальних затрат на ремонт магістрального трубопроводу та відновлення його роботи тощо. Тяжкість наслідків визначається з урахуванням розміру матеріальних збитків, часу, на який перервана робота об'єктів трубопроводу, інших обставин справи.

Закон України "Протранспорт" від 10листопада 1994 р.

Закон України "Про трубопровідний транспорт" від 15 травня 1996 р.