Глава III ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

§ 1. Поняття і система принципів правового регулювання соціального забезпечення

Стрижнем усієї системи права, у тому числі і права соціального забезпечення, є правові принципи, у яких висловлюються найбільш істотні ознаки права. Юри­дична наука приділяє велику увагу принципам права. Кожна галузь права вивчає їх стосовно до регулювання відповідної галузі суспільних відносин. Дуже важли­ве значення має визначення самого поняття принципів.

У тлумачному словнику В. Даля дається таке визна­чення терміна «принцип»: «науковий чи моральний по­чаток, підстава, основа, від якої не відступають».' В інших тлумачних словниках російської мови слово «принцип» визначається так: «Основа, на якій побудовано щр-не-будь». «Переконання, точка зору, правило поведінки»2, «Основне вихідне положення якох-небудь теорії, навчан­ня, науки і т.п.», «Переконання, погляд на речі».3

У юридичній літературі зроблена спроба розкрит­тя поняття і змісту загальних принципів права. Так, Л.С. Явич писав, що «принципи являють собою вихідні, відправні теоретичні положення того чи іншого виду

1  Даль В. Толковый словарь русского языка — М.: 1980.— Т. 3.— С. 431.

2 Толковый словарь русского языка // Под ред. Д.Н. Ушако­ва.— М.: 1939.— Т. 3.— С. 827.

3 Ожегов СИ. Словарь русского языка.— М.: 1984.— С. 528.

63

людської діяльності, служать важливим організуючим і направляючим початком, що забезпечує досягнення ви­значених цілей»1. Таке розуміння принципів права ха­рактерно, на наш погляд, і для окремих галузей, оскільки вони складають єдину систему права, тобто загальні принципи можуть бути в той же час і принципами окремої галузі права.

Проте поряд із загальними принципами права виді­ляються і гадуз£вхлравові_ принципи. Останні властиві не всьому праву, а окремим його галузям чи лише^однш" галузі. Питання про галузеві принципи правового ре­гулювання соціального забезпечення висвітлювалося в навчальній і науковій літературі.2 Однак у деяких ро­ботах вчених увага зосередилася на основних принци­пах соціального забезпечення як визначеній системі заходів держави, а не на його правовому регулюванні. Принципами правового регулювання соціального забез­печення є основнИ^єї^вііхідні початки, положення, що відбиті в самих правових актах, що регулюють соціаль­не забезпечення.

Принцип може визнаватися правовим, тобто принци­пом правового регулювання лише в тому випадку, як­що він прямо закріплений у нормах права або безпосе­редньо випливає з їхнього змісту. У змісті поняття прин­ципів правового регулювання повинна, отже, відобража­тися реальна дійсність, а не перспектива розвитку пра­вового регулювання тих чи інших суспільних відносин.

У цьому підручнику розглядаються лише ті прин­ципи, що притаманні діючій системі соціального забез­печення. Одні з них є галузевими принципами права соціального забезпечення, інші — лише одного пен­сійного права, що складає частину права соціального за­безпечення.

1 Правоведение, 1967.— № 2.— С. 64.

2 Див.: Астрахан Е.И. Принципы пенсионного обеспечения ра­бочих и служащих.— М.: Госюриздат, 1961; Андреев B.C. Право социального обеспечения в СССР: Учебник: — М.: Юрид. лит., 1987; Советское пенсионное право // Под ред. М.Л. Захарова: Учебное пособие — М.: Юрид. лит., 1974.

До галузевих принципів, що і в даний час вважаються основними, хоча і не в повному обсязі, B.C. Андреев, на­приклад, відносить:

/а)Ьринцип загальності соціального забезпечення;

ft) принцип всебічності і різноманіття його видів;

в) принцип забезпечення за рахунок державних і сусальних коштів;

г). принцип забезпечення у високих розмірах, що відповідають сформованому рівню задоволення потреб громадян на даному етапі розвитку суспільства;

(д)гпринцип здійснення забезпечення самими трудя­щими через органи державного управління і громадські організації.1

Однак названі принципи не є єдиними. У юридичній літературі з права соціального забезпечення приводять­ся різні системи принципів. Так, О.Д. Зайкін, підтри­муючи в основному зазначену систему приЕЇципів, вва­жає, що вона має потребу в уточненні, і пропонує свою систему принципів:

Чі|_1^.поширення соціального забезпечення на всіх гро­мадян;

2)  різноманіття форм і видів соціального забезпечен­ня 'громадян;

3)  здійснення соціального забезпечення за рахунок суспільства;

4)  єдність і диференціація соціального забезпечен­ня громадян;

5)  здійснення соціального забезпечення в розмірах, що задовольняють основні матеріальні і духовні потреби громадян;

6)  участь трудящих у реалізації права на соціальне забезпечення;

7)  стимулювання трудової діяльності інвалідів і літ­ніх громадян;

8) охорона прав громадян на соціальне забезпечення.2

1 Див.: Андреев B.C. Право социального обеспечения в СССР: Учебник — М.: Юрид. лит., 1987.— С. 60.

2 Советское право социального обеспечения / Под ред. А.Д. Зай-кина.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.— Сс. 54-55.

64

65

У навчальному посібнику М.Л.^аха^да^принципи правового регулювання пенсійного забезпечення поділя­ються на дві групи. Перша група стосується змісту пра­вових норм, що передбачають визначені права громадян в галузі пенсійного забезпечення, а.друга — забезпечен­ня повної можливості реалізації суб'єктивного права на пенсію. До принципів змісту правових норм М.Л. За­харов відносить.^оступність умов, що визначають пра­во на пенсію; високий рівень пенсійного забезпечення, диференціацію умов і норм пенсійного забезпечення.1

Однак слід зазначити, що досліджені у юридичній літературі принципи правового регулювання соціаль­ного забезпечення і його складової частини — пенсій­ного права — сьогодні не можуть бути цілком сприй­няті, хоча вони в тому чи іншому вигляді ще діють і в нових економічних умовах.

Справа в тому, що коли ми говоримо про принципи правового регулювання соціально-забезпечуючих відно­син, зазначених у навчальній і науковій літературі, тре­ба мати на увазі, що вони були сформульовані в часи ко­лишнього Союзу РСР на основі старої адміністратив­но-розподільної моделі соціальної політики при пану­ванні винятково класового підходу, повністю ідеологі-зованої точки зору на принципи права. Тепер перед юридичною наукою встала проблема творчого і реалі­стичного підходу, критичної оцінки досягнутого, уваж­ного і відповідального сприйняття нового.

Разом з тим було б невиправдано відкидати ті тео­ретичні положення про принципи права, що були роз­роблені юридичною наукою. Думаємо, що вони можуть бути прийняті за основу й модифіковані стосовно на­прямків реформування державної системи соціально­го забезпечення на перехідний період.

Пропонується така cxejM^.,(система) принципів пра­вового регулювання соціального забезпечення:

/ЇУ соціальне забезпечення на умовах обов'язкового державного соціального страхування всіх працюючих громадян;

1 Советское пенсионное право / Под ред. М.Л. Захарова: Учеб­ное пособие. — М.: Юрид. лит., 1974.

66

2) різноманіття форм і видів соціального забезпечен­ня застрахованих працівників (у всіх випадках втрати працездатності);

3) диференціація умов і норм соціального забезпечен­ня в залежності від характеру і тривалості трудової діяль­ності jra розміру страхових внесків працівників;

/4) забезпечення пенсіями та допомогами на рівні прожиткового мінімуму;

5)  здійснення соціального забезпечення за рахунок коштів державних та недержавних страхових фондів;

6)  здійснення соціального забезпечення органами державного управління;

7)  охорона і захист прав і законних інтересів грома­дян на соціальне забезпечення.

Усі сформульовані принципи права соціального за­безпечення так чи інакше закріплені в нормативно-пра­вових актах І є діючими. Розглянемо зміст кожного з принципів.

§ 2. Зміст принципів правового регулювання соціального забезпечення

Одним з основних принципів правового регулюван­ня соціального забезпечення є принцип соціального за-

безпечення на умовах обов'язкового державного соці­ального страхування всіх працюючих громадян. Цей принцип складається з двдх частин:^агальності забез-ктраховій основі. Першами*

печення ]   'Страховій основі. ПершаТиого частина виз­начає коло^сіб, що мають право на соціальний захист.   J г-~7 Вона закріплена в ст_. 46 Конституції Укращи і зако-   У| \ нах про соціальне страхування і пенсійне забезпечен­ня. Законодавство не передбачає обмежень у праві на   . одержання тих чи інших видів соціального забезпечен­ня за ознаками раси, статі, політичних, релігійних і інших переконань, етничного і соціального походження, майно­вого положення, місця проживання, за мовними чи інши­ми ознаками- Воно гарантує реальне здійснення права на соціальне забезпечення всім категоріям громадян не­залежно від видів трудової діяльності, у тому числі осо­бам, зайнятим підприємницькою і творчою діяльністю.

67

Друга частина розглянутого принципу означає, що соціальне забезпечення здійснюється на умовах обов'яз­кового державного соціального страхування п'рй на­станні конкретних страхових випадків, що викликали втрату працездатності. У соціальному страхуванні зак­ладені основні умови реалізації права на соціальне за­безпечення. Наприклад, право на пенсію за віком постав­лено в залежність від трудового внеску Й*уШсті праців­ника у фінансуванні витрат на соціальне забезпечення.

Найбільш розповсюдженою умовою для пенсійного забезпечення є наявність трудового стажу, а в майбут­ньому страхового стажу, куди будуть зараховуватися тільки ті періоди, за які працівник сплатив обов'язкові збори (внески) у Пенсійний фонд України. Стаж робо­ти необхідний не тільки для одержання пенсії за віком, але і пенсій за інвалідністю, за вислугу років, в разі втрати годувальника, а також при призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності за рахунок коштів дер­жавного соціального страхування. Вимоги до тривалості трудового стажу цілком реальні і доступні для кожної працездатної людини.

Принцип різноманіття форм і видів соціального за­безпечення застрахованих працівників (у всіх випад­ках утрати працездатності). Даний принцип, як і попередній, розкривається в ряді статей Конституції України, що закріпила різні форми і види соціального забезпечення. До ^орм соціального забезпечення на­лежить державне соціальне страхування, пенсійне за­безпечення, утримання непрацездатних громадян в

інтернатних установахТїгінт4      ~~---------------

^Законодавче встановлення таких видів пенсій, як пенсії за, віком, інвалідності, в разі втрати годувальни-ка, за вислугу років, допомог, пільг і переваг_^етеранам війни і праці, дає підставу стверджувати, що в нашій країні існують численні цвдіцсцщіального забезпечен­ня непрацездаззднх громадян. Законодавством передба­чено різні випадки втрати працездатності і відповідно визначені види соціальної допомоги.

1 Докладніше про форми і види соціального забезпечення мо­ва йде у першому розділі підручника.

68

2>) різноманітна за видами держдвна_допомш^_£ім\ям^ Уз дітьми. Вона містить у собі XX видів допомог, пере-дбачених Законом України вПро державні допомоги сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р.1

ТурббтоїсГпро ветеранів війни і праці проникнуті За­кони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про основні засади соціально­го захисту ветеранів праці та інших громадян похило­го віку в Україні». Цими законами встановлений цілий комплекс пільг і переваг, видів соціального обслугову­вання ветеранів. Крім того, для людей похилого віку й інвалідів функціонують інтернатні установи системи со­ціального захисту. Інваліди забезпечуються засобами пересування, протезування. їм надається допомога в -^працевлаштуванні і перекваліфікації. фАп Принцип диференціації умов інорм соціального забез-/у печення в залежності вШ характеру і тривалості щрц-o]qbqL діяльності та розміру страхових внесків праців­ників. Цей принцип, сформульований у такому загаль­ному вигляді, безпосередньо випливає з аналізу правових норм, що регулюють соціальне забезпечення. У деяких інститутах права соціального забезпечення він вияв­ляється більш чітко, в інших у меншій мірі.

У чому виявляється сьогодні принцип диференці­йованого підходу у визначенні норм соціального забез­печення?

Найбільш характерними ^ознаками (підставами) для диференціації^соціальних виплат (пенсій, допомог, пільг) є умови праці, хар_актер трудової ддяльно£іі_і (угужби, страхові ризики, ступінь~і~прич1їна втрати пра-це^даїїшсті, вицзмір^заробітної платні.] Наприклад, нор­ми пенсійного забезпечення вище у Ігих працівників, що були зайняті в підземних роботах, на роботах з особ­ливо шкідливими й особливо_тяжкими умовами праці, у військовослужбовців і працівників органів внутріш­ніх справ, державних службовців і науковцТвГНщш-шендяпенсій передбачене у законодавстві і для інва-лгдгв війеґиб залежності від групи інваліднбсті, а та-

] Відомості Верховної Ради України, 1999.— № 8.— Ст. 289.

69

кож сім^ям загиблих військовослужбовців та деяких інших категорій громадян.

Диференційований підхід закладений і в законодав­стві про соціальну допомогу сім'ям, що мають дітей, у залежності від віку і кількості дітей.

Яка ж головна

 у соціальному

забезпеченні? її можна визначити як спосіб -стимулю­вання праці, ^служби: облік конкретного соціального призначення того чи іншого виду забезпечення, виклю­чення в тих випадках, коли вимагають інтереси сус­пільства чи окремих категорій працівників, порівняль­ного підходу до рішення питань соціального забезпе­чення, створення деяких переваг для тих, хто більше і краще працював, трудився або служив у важких умовах.

Однак, розглядаючи принцип^щфер_енпДації, слід за­значити, що він виявляє "себе не тільки в поліпшенні соціального забезпечення, але і використовується як к^итеіпй_тизна_ченн^_щщм-. забезпечення. -Нап р ик л ад Г законодавство передбачає зниження розміру пенсій для тих осіб, у кого неповний стаж роботи, не призначаються надбавки до пенсій за віком на утримання працюючих пенсіонерів, не виплачуються пенсії за вислугу років тим, хто не залишив роботи, що дає право на цю пенсію. Ще більш суворі правила закладені в документах що­до реформування системи соціального захисту. Рефор-мя^утт,1яльнпгп_а^бдяттйчр.нн.я поникца_дгп*врггги до "при­пинення порівняльного ni^xjon^_yj^3j[^5H^Ppo3laTpy соціальнйхПзитпШГ. Намічено подальший якісний роз~ віГтокТірШГЦиііу диференціації. Новою стадією його роз-витку~*будё диференційований підхід до різних соціаль­но-демографічних груп населення в зале~жн6стї~від~сту-ц№ня-їх^коножічноГс1Шостіиності, працездатності, мож­ливостей забезпеченні* "рівня матеріального добробуту:"

Розмір страхових внесків працівників у Пенсійний фонд зросте і буде посилений зв'язок, залежність норм пенсійного забезпечення від розміру заробітної плати. Зараз він носить порівняльний характер, хоча вже сьо­годні всі працюючі за трудовим договором (контрак­том) громадяни сплачують внески у фонд пенсійного

70

забезпечення в диференційованому розмірі від об'єкта ^зкодаткування.1

~^   ) Принцип  Забезпеченим   ПРНСІЯМи~та~даплілш?плиі   ц(\

фвшцг$>ожиткав&ге-'МІ7їітуму. Під рівнем пдожитісо^ вого мінімуму розуміється вартісна величина, достатня для забезпечення нормального функціонування орга­нізму людини* збереження його здоров'я, набору про­дуктів харчування, непродовольчих товарів і мінімаль­них послуг, необхідних для задоволення основних со­ціальних і культурних потреб особистості.2 Прожитко­вий мінімум як правова й економічна категорія визна­чається нормативним методом у розрахунку на місяць в основних соціально-демографіних групах населення.

Наприклад, Законом України «Про затвердження про­житкового мінімуму на 2000 рік» від 5 жовтня 2000 ро­ку окремо визначається прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років — 240,71 гривні; дітей віком від 6 до 18 років — 297,29 гривні; працездатних осіб — 287,63 гривні; осіб, які втратили працездатність, — 216,56 гривні. На 2001 рік він буде більше.

Щїржитковий мінімум^застосовуеться для оцінки рівня життя в Україні, установлення розмірів шнімаль^"" ної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком, соці­альної допомоги сім'ям з_дітьма» допомоги безробітним та в інших випадках.

Прожитковий мінімум як принцип соціального за­безпечення зафіскований v ,ст. 46 Конституції Украї­ни: «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечу­вати рівень життя не нижчий від прожиткового мініму­му, встановленого законом*.

Законодавство встановлює як види пенсій, так і по­рядок їх обчислення, а також розміри забезпечення

КІТ

1 Див.: Закон України «Про збір на обов'язкове державне пен­сійне страхування» від 26 червня 1997 р. // Відомості Верхов­ної Ради України, 1997.— № 37.— Ст. 237.

2 Див.: Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 лип­ня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України, 1999.— № 38.— Ст. 348.

71

пенсіями, рівень яких періодично підвищується. Роз­міри: иенсійн&го-&абеанечення:.визначаються стосовно минулого заробітку працівника^ Співвідношення між заробітком і пенсією, допомогою, безкоштовно одержу­ваними послугами і пільгами називається рівнем соці­ального забезпечення. Цей рівень у кожного працівни­ка різний. Тому законодавством установлюються як максимальні, так і мінімальні норми пенсій та допомог. З 1 вересня 1999 р. мінімальний розмір трудової пенсії за віком складав 24,9 грн., азі грудня 2000 року най­менша пенсія — 55 грн. Але це не мінімальний про­житковий мінімум.1 Який він, цей мінімум, повинен ви­значити Кабінет Міністрів України після проведення науково-суспільної експертизи формування набору продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг.2 А поки мінімальний розмір пенсії постійно коливаєть­ся, і зберігається істотний розрив навіть між величи­ною риси малозабезпеченості, що на 1999 рік була вста­новлена в розмірі 118,3 гривні на місяць.3 Розмір мінімальної заробітної плати на друге півріччя 2000 року встановлений 118 гривень на місяць.4

Таким чином, розглянутий прожитковий мінімум як принцип соціального забезпечення має потребу в коригуванні. Під прожитковим мінімумом у соціаль­ному забезпеченні, мабуть, треба розуміти співвідношен­ня споживчого бюджету і пенсії. При порівняльній характеристиці й оцінці стану пенсійного забезпечен­ня, що проводиться відповідними міжнародними органі-

1 Урядовий кур'єр, 2000.— № 202.

3 Див.: Постанова Кабінету Міністрів України «Про затверд­ження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих то­варів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» від 14 квітня 2000 р. № 656 // Офіційний вісник України, 2000.— №16.— Ст. 675.

3 Відомості Верховної Ради України, 1999.— № 2-3.— Ст. 23; № 45.— Стст. 398-399.

4 Закон України «Про встановлення розміру мінімальної за­робітної плати на 2000 рік» від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України, 2000.— № 35.— Ст. 288.

72

заціями, під рівнем соціального забезпечення розумі­ється саме це співвідношення. Про рівень соціального забезпечення можна судити лише в тому випадку, як­що такий вид забезпечення, як пенсія, обчислена з за­робітку, забезпечує прожитковий мінімум. ) Здійснення сацЬаяьнозо забезпечення за рахунок

°йоиітів depjs^imiU^JJ^.Jiede^fca^Huxc^nipa^oeux фондів: Цей принцип прямо пав^я^н^^з_дже^ел^[ми_фшан-сування — Пенсійним_фщїдом, фондами соціального

"страхування,^ер^в_ним_бюджетом і недержавними страховими^фондадаїрстанні ще не одержали свого пов­ного розвитку). Дедчса@н4_Ф1Р-нДи пенсійного забезпечен­ня і соціального страхування складають, власне кажу­чи, рк^нпмічтту WF"»y »рірї ™г.тйми соціального забез-

,     ^пму

печення. Наприклад, Пенсійний фонд України визна­ний у правових актах як основне джерело фінансуван­ня пенсійного забезпечення в країні. Він знайшов своє юридичне закріплення в ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення*, Положенні про Пенсійний фонд України, де підкреслюється, що виплата пенсій^ здійснюється з Пенсійного фонду.

~ Організаційна відокремленість і особливий статус Пенсійного фонду як форми державної виконавчої вла­ди дозволяє концентрувати кошти для цільового при-

•зияирт^тп    ДжррР£тМИ_^О;£д_^П-£И^УТКС!Т10'   ЧИСТИНИ   Є,   ЯК

відомо, страхові внески (збори), що визначені зазда­легідь, призначені на пенсійне забезпечення. Вони по­єднуються в загальнодержавному масштабі у бюджет Пенсійного фонду і вважаються фактично власністю держави. Д°г^кава ттг.иніг_ттп ипттппір., кпристуеться_£роз^ ііоряджається даним фондом. Зрозуміло, що це право здійснюється відповідно дО цільового призначення за­значеного фонду, що визначено законодавством про пенсійне забезпечення. Конкретний пшяв це знаходить у тім, що держава визначає розмір обов'язкових страхо-вих внесківТзабезпечує їх своє"часне надходження, ус-~ та^Ь^Шбё~порядокГпризначення і виплати пенсій за ра­хунок коштів фон^+_любтв-нра«илайРі^в^трат.~Шсіцо страхоійх~коштів недостатньо для забезпечення усіх витрат на виплату пенсій, то держава вишукує додат-

73

кові асигнування у вигляді кредитів і надходжень від податків на господарські операції.

Розглядаючи пенсійне забезпечення за рахунок на­званого фонду, необхідно виділити категорії громадян, які забезпечуються з коштів фонду.<*3а рахунок коштів Пенсійного фонду виплачуються т^рудові_і_£оціальні пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне за­безпечення» і «Про статус і соціальний захист грома­дян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи*, військовослужбовцям термінової служби, до­помог сімкам з дітьми, а також інших витрат, фінансу­вання яких відповідно до чинного законодавства покла­дено на Пенсійний фонд України.

Складовою частиною коштів соціального забезпечен­ня є Фонди^сошального страхування. Вони формують­ся зі страхових внесків^^дт^и^^^вт7 установ, органі­зацій і громадян. Сплата страхових внесків — безумов­ний обов*язбк "роботодавців і застрахованих осіб. Розмір (тарифи) внесків до фонду соціального страхування визначені Законом України .«Про. .лбір-ла^обов^язкове соціальне страхування» від 26 червня 1997 р.1 Вони складають для підприємств 5,5 відсотка від об'єкта опо­даткування (у тому числі 1,5 відсотка на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття); для фізичних осіб, що працюють на умовах трудового дого­вору, суб'єктів підприємницької діяльності, що не ви­користовують працю найманих робітників і фізичних осіб, що виконують роботи відповідно до цивільно-пра­вових договорів, — 0,5 відсотка від об'єкта оподаткуван­ня і тільки на обов'язкове соціальне страхування на ви­падок безробіття.

За рахунок коштів фонду соціального страхування здійснюються виплати допомог щодо тимчярпнпУ чепра-цездатності, вагітності і родів, на народження дітей, а  на поховання; фінансуються витрати на санатор-

но-курортне^ лікування й     дрпТцхг ~~членів їх сімей, ди_тячих баз~вТдпочинку і спортивно-оздоровчих юнацьких таборів.

1 Відомості Верховної Ради України, 1997.— N° 37.— Ст. 238.

74

Останнім часом активно впроваджується в життя ідея про додаткове пенсійне забезпечення за рахунок коштів позадержавних пенсійних фондів. Але поки ні в економічному, ні в правовому відношенні це питан­ня ще цілком не вірішене. Система приватних фондів і страхових компаній розвивається повільно й істотно­го впливу на поліпшення пенсійного забезпечення гро-млдян поки що не має.1

7J Одним з важливих джелел^Шйен-ення-еоціальн.ага^а-убезпечення є Державний бюджет, з якого виділяються прямі асигнування на_пенсійне забезпечення військо­вослужбовців і членів їх сімей, в основному кадровому складу Збройних Сил України, Служби безпеки та інших військових формувань, передбачених Конститу-цією України; працівників органів внутрішніх справ, митниці, суддів, державних служоовців, науковців і дея­ких інших категорій громадян.

У контексті цього принципу пропонується розгля­нути і такі соціальні і правові категорії^як солідарність і субсидування, паритетність і обов'язковість участі ро­ботодавців у накопичені страхових внесків, призначе­них для соціального забезпечення. Солідарність і суб-

сидування — це такі категорії, коли працюючі фінан^ сують забезпечення тих, хто уже втратив працездатність", нлГможе працювати. V свою чергу, нове покоління пра­цюючих теж буде відраховувати кошти на соціальне за­безпечення громадян, яких воно замінило в суспільно­му виробництві. Це і є чисто соціальні гроші. І платять їх з фонду, субсидіюють нинішнім непрацездатним громадянам ті, хто ще продовжує працювати. Таким чи­ном, існує як би «договір» поколінь: молодь — літнім, і так у безперервному ланцюжку здійснюється перероз­поділ коштів від працездатних непрацездатним. Але цей зв'язок поколінь є лише частиною загального прин­ципу солідарності. У його зміст входить також пере­розподіл коштів між галузями економіки і регіонами, між переробними і сировинними галузями, регіонами-донорами й іншими галузями. Поки цей порядок діє.

1 Див.: Підручник, розділ перший.

75

Страхові кошти_кондентруються^^_масштабі країни у Тіенсїйн6му~фонді України і централізовано розподі-ляються по регіонах.

■*^Т1ар~йтетнТсть припускає пропорційне накопичення бюджету Пенсійного фш^дх-^а-ряхунок-обов'язковіїх вшзсжгв із заробітної платтт працюючих і клерків робо-

тодавців. Правда, це приведе до збільшення розмірів страхових внесків громадян і зсуву центра ваги сплати страхових внесків від підприємств до працівників цих підприємств. Оскільки і ті й інші повинні будуть на па­ритетних засадах щомісяця вносити страхові платежі на рахунки фонду пенсійного забезпечення, то їх розміри повинні бути встановлені в розумних пропорціях.

Обов'язковість участі громадян у системі пенсійно­го страхування ставить в залежність право на одержан-ня пенсії і її розміру__віл, тривалості страхового стажу і величини заробітку. Реалізація цього положення по-вйнна~забез1ГеУуватииь* шляхом упровадження системи персоніфікованого обліку страхових внесків що дозволить стимулювати їхню зацікавленість в ак"-тивній трудовій діяльності й одержання високих вина­город за працю, а отже, мати велику пенсію.

До числа основних принципів права соціального за-'безпечення відноситься принцип здійснення соціаль-ного забезпечення органами державного управління. Цей принцип випливає Із~самоТсутності державної сис­теми соціального захисту. Держава встановлює види пенсій і соціальних допомог, "визначає порядок та умо­ви їхнього призначення, джерела фінансування, створює систему органів, через яку здійснюється управління соціальним забезпеченням, і все це закріплює в зако­нодавчих актах.

Органи управління соціальним забезпеченням яв­ляють собою органи державної виконавчої влади. Во­ни складають систему органів спеціальної компетенції} що здій£нюют^_свої повшшажедня _а .межах*, установлен них законодавством. Управління здійснюється на__цен-тральному І регіональному рівнях. У систему ^органі в

^ННЯ  ВХОДЯТ]

76

ня соціального захистуу^удравління і відділення Фонду

ПЄНСІЙН0Г0_ЗабеЗП^Ч^ННЯ,УрравЛІННЯ  І Дирекції фпттгтія

сощадьіщрі_ст-Пахув ання.

Організація їхньої роботи регламентується спеціаль­ними положеннями, затвердженими Кабінетом Мініст­рів України.

У діяльності органів соціального страхування беруть участь на паритетних засадах представники профспі­лкових організацій. Профспілки кон^г^л^ють_надход-ження і витрати страхових внесків у_бюджет держав-

ного соціального страхування, призначають допомоги з державного фонду соціального страхування, направля-ють працівників підприємстві дленів_,їх_сімей на са-надорно^-курортне лікування і т.п.

Основні функції у сфері пенсійного забезпечення ви­конують місцеві органи соціального захисту населен­ня. У їхньому веденні знаходяться питання призначен­ня пенсій і допомог сім'ям з дітьми, надання пільг ве­теранам війни, організація соціальної допомоги са­мотнім літнім громадянам. На них покладені обов'яз­ки матеріально-побутового обслуговування і працевлаш­тування інвалідів, розгляд звернень громадян і прий­няття з приводу них рішень, роз'яснення законодавст­ва, що носять обов'язковий характер для підприємств і організацій, з питань призначення пенсій та інших видів соціального захисту пенсіонерів.

Поряд з органами соціального захисту населення пи­таннями соціального забезпечення займаються орга­ни Міні^терствКШШошІТСлужбибезпеки і Міністер­ства внутрішніх справ України. Вони здіЙснюютїГпен-сійне забезпечення визначених категорій осіб.

Перелічувати всі органи і їх фукнції щодо здійснен­ня соціального забезпечення немає необхідності, тому що ці питання детально розглядаються автором в ок­ремому розділі підручника.

Проте слід зазначити, що, відповідно до Указу Пре­зидента України від 13 квітня 1998 р. «Про основні на­прями реформування пенсійного забезпечення в Ук­раїні», передбачається провести реформування управлін­ня пенсійним забезпеченням, створити ефективну сис-

77

тему контролю за цільовим використанням коштів пенсійного страхування.

Контрольні функції за цільовим використанням коштів пенсійного страхування виконує Наглядова~ра-^ яка працює на принципах соціального партнерства. Державний .нагляд у сфері загальнообов'язкового пен­сійного страхування бу_л,е здійснювати спеціально упов­новажений Кабінетом Міністрів України^ центральний орган виконавчої влади.

Але на першому етапі реформування пенсійного за­безпечення залишається діюча система органів, що при­значають і виплачують пенсії. Після введення персо­ніфікованого обліку платежів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачається пере­дати функції призначення і виплати трудових (стра­хових) пенсій Пенсійному фонду України.

Призначення і виплату пенсій окремим категоріям громадян (військовослужбовцям, працівникам органів k   внутрішніх справ та іншим категоріям) будуть здій-Хснювати відповідні державні органи. П  1    /, нарешті, принцип ojcopQHU і захисту прав і закон­них інтересів громадян на соціальне забезпечення. Охорона суб'єктивних прав громадян є специфічним за­собом впливу на суспільні відносини. Ряд авторів усі засоби, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення громадянами своїх прав, підрозділяють на засоби «охорони» і засоби «захисту», виходячи з розход;-ження понять    оор        і                1 Пі

ження понять «охорона* права нини розуміють

 і «захист».1 Під «охоіюншоі

 З                              р

ж^ння порушень, усунення причин^іцо їх породжують. Під~«заКисТбмТ права розуміються заходи, які застосо­вуються при порушенні цього права.

Гарантування и охорона законних прав та інтересів громадян притаманні законодавству. Вони є складовою частиною принципу законності і тому складають зміст роботи кожного органу державної влади.

Генує ціла система гарантій, за допомогою яких мож­ливе здійснення і відновлення порушених прав грома-

1 Див.: Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защи­ты.— Л.: Изд-во ЛГУ, 1968.

78

дян у сфері соціального забезпечення. За своїм змістом гарантії мають різний характер. Важливу роль в охо­роні права громадян на соціальне забезпечення відігра­ють правові гарантії, що виражаються не тільки в ус­тановленні державного контролю за реалізацією права громадян у сфері соціального забезпечення, але й у за­хисті їх від порушень.

Як правило, реалізація суб'єктивного права громадян на соціальне забезпечення не зустрічає перешкоди з бо­ку органів соціального захисту, що здійснюють призна­чення пенсій, допомог та інших соціальних виплат. Од­нак, якщо той чи інший орган незаконно відмовить гро­мадянину в наданні йому установлених видів забезпе­чення, він може звернутись за допомогою не тільки до органів державної виконавчої влади, але й судових органів. Право на подачу скарги на рішення органу, що призначає пенсії, передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 104.) Скарга в даному ви­падку являє собою форму реагування на факти пору­шення суб'єктивного права на пенсію. Вона служить засобом усунення і попередження цих порушень, за­собом захисту прав.

З викладеного можна зробити висновок, що встанов­лений порядок реалізації права на соціальне забезпе­чення сприяє не тільки фактичному здійсненню, але й забезпечує охорону і відновлення порушеного права.

Розглянуті принципи правового регулювання соці­ального забезпечення в даний час, на нашу думку, є ос­новними, діючими. Подальший розвиток системи соці­ального забезпечення припускає, що її принципи одер­жать якісно новий зміст і розвиток. Соціальне забез­печення працюючих громадян буде базуватися на прин­ципах соціального страхування. Зараз в Україні завер­шується надзвичайно важлива робота по запроваджен­ню комплексної системи соціального страхування на принципах ринкових умов. Запроваджуються нові фор­ми адресної державної соціальної допомоги та соціаль­ного обслуговування непрацездатних громадян, які бу­дуть надійним фундаментом соціального захисту кож­ного громадянина на майбутнє.

79