Глава IV ПРАВОВІДНОСИНИ З СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

§ 1. Поняття і загальна характеристика

правовідносин з соціального

забезпечення

Правовідносини з соціального забезпечення є одним із видів суспільних ^відносин і особливою формою здійснення права на соціальний захист. Вони склада­ють велику групу правовідносин у нашій державі. Дослідженню проблеми правовідносин присвячено ряд монографій, авторами яких є О.Д. Зайкін, Р.І. Іванова, В.О. Тарасова й інші вчені.

У загальній теорії правовідндсдши розглядаються як об'єктивно_виникаіоча в суспільстві відповідно до за­кону особлива ^Форма сошалъкд) к^тмрії, учагнттг

 взаемн^ кореспондуючі

ресів в особливому порядку^е забороненому державою. и .гарантованому нею в особі її органів.1             '

Правовідносини складаються, виникають, змінюються і припиняються під впливом правових норм. Тому пра­вовими відносинами називають зв'язок між учасника­ми (суб'єктами), їх взаємні права й обов'язки, що регу­люються нормами права. Сощально-забезпечуючі відно-с ЧЗЛ. _е_ правовими відносина м и (вїшпому виді вони

1 Див.: Общая теория права и государства: Учебник, под ред. В.В. Лазарева.— М.: Юрист, 1994,— Сс. 31-32,

80

практично не існують), тому що виникають. тільки при наявності _норм соціального законодавства. Це дуже істотна особливість соціально-заоезпечуючих право­відносин, що відрізняє їх від інших правовідносин.

У данному випадку важливе і те, що в жщі_реалізації норми права у правовідносинах виявляється її відпо­відність (чи~ нєв1дш>відітгстб)~ конкретним умовам, сус­пільним потребам, цілям регулювання. «Реалізація норми в правовідносинах показує, наскільки повно і точ­но визначені в нормі головні, типові риси даного відно­шення, наскільки реальна норма права.»1

Правовідносини тісно пов'язані з фактичними відно­синами, їхньою динамікою. Вони глибоко входять у ре­гулюванні правом економічні, матеріальні відносини (відносини з соціального забезпечення належать до ка­тегорії матеріальних, майнових відносин). Тому вони за-лржять не тільки^ія_лравових норм, але і насамперед відопосередковуванихними фактичних відносин, ма­теріальних умов, життєвих обставин, чи, як прийнято го-

ворити, їори^ігшшх фактів, що є приватною передумо­вою здійснення усіх видів правовідносин з соціально­го забезпечення.

Правовідносини з соціального забезпечення різно­манітні і відображають специфіку предмета і метода цієї галузі права. Правовідносини з соціального забез­печення мають свою структуру, набір едемєнтів-4__роз-криваютъсялер^з_них, а саме,— через суб'єктів, об'єкт, зміст і юридичні факти.

Виходячи з загальної характеристики правовідно­син, у порядку визначення поняття правовідносин з соціального забезпечення можна зробити висновок, що правовідносини — це три.Япмні. яі^нпшрнн.я.т які вими­кають на основі норми права з волевиявлення сторін (суб'єктів), де один суб'єкт має право на одержання окремого виду соціального забезпечення, а інший не­се юридичний обов'язок, лаЛаміи йому визначене соц­іальне благо. Ці ознаки притаманні всім основним

1 Див.: Халфина P.O. Общее учение о правоотношениях.— М.: 1984.— С. 35.

81

правовідносинам із приводу окремих видів соціально­го забезпечення. У похідних від основних — процедур­них чи процесуальних правовідносин — юридичні відносини виникають також з волевиявлення право­здатного громадянина, але звернувшись з заявою чи скаргою, громадянин має право на встановлення юри­дичного факту або на відновлення порушеного права, а інший суб'єкт — орган держави — зобов'язаний вста­новити юридичний факт чи юридичний склад у ціло­му і винести відповідне рішеная по суті суперечки.

^б^екті^п£дщвідносин. Вважається, що для право­відносин з соціального забезпечення характерно їх ви­никнення між(^р<омадянином, з одного&жу, ї$)аержав-ним.органом, з іншого. Тільки у правовідносинах з~при-воду виплати пенсій в разі втрати "годувальника і до­помоги на дітей малозабезі^чених^сімей, суб'єктом за-безпёчёння виступає не кожен член сім'ї окремоЛ сім'я в цілому.

При розгляді питання про суб'єктів правовідносин з соціального забезпечення важливе значення мають всі елементи правового статусу громадянина, і, в першу чер­гу, його п^авоздалдіість і дієздатність. Відомо, що пра­воздатність являє собою можливість1 мати передбачені законом права й обов'язки, тобто виступає необхідною передумовою правоволодіння. Тільки в результаті виз­нання особи правоздатною вона стає суб'єктом право­відносин, власником конкретного суб'єктивного права чи юридичного обов'язку. Таке визнання здатності здо­бувати права і нести обов'язки особа одержує від дер­жави. Саме тому правоздатність і дієздатність (право-суб'єктність) являють собою соціально-юридичну (сус-пільно-правову) властивість суб'єкта. Вона залежить від 1 психофізіологічного стану особи і тільки за певних умов (вік, зрілість, стан психіки) особа визнається здатною мати й особисто або через представника здійснювати " свої права й обов'язки, бути юридично відповідальною за свої вчинки.

За Конституцією всі громадяни України правоздатні в області соціального забезпечення. Але, в силу специ­фічних відносин з соціального забезпечення й обо-

82

в'язкового соціального страхування, Конституція Украї­ни обумовлює право громадян на соціальний захист: за віком, з інвалідності, в разі втрати годувальника, тим-часової непрацездатності, безробіття. Отжр, усі ці обста­вини — юридичні фя,к-ти — виступають конкретними умовами, а в сукупності — передумовою володіння пра­вом на соціальне забезпечення за рахунок коштів обо­в'язкового державного соціального страхування, тобто галузевою правосуб'єктністю.

У галузевих нормах, що регламентують різні види соціального забезпечення, установлюються додаткові умо-ви, від яких залежить правоздатність. Серед них є і пра- дії без наміру породити визначені наслідки — чинки (наприклад, трудовий ^таж, мятррнпгФнп) і події

 ідності

 (р      у

(факт утримання, у спорідненні, причина інвалідності, ступінь утрати працездатності та ін.). Наприклад, право на пенсію за віком додатково поставлено в залежність від трудового стажу чи іншого виду суспільно корис­ної діяльності (виконання обов'язків громадянина, військової служби, навчання у вищих навчальних за­кладах всіх рівнів акредитації).

Тільки сукупність усіх встановлених у нормах пра­ва умов може привести до визнання особи, що має пра­во на визначений вид пенсії, допомоги і т.п., тобто бу­ти суб'єктом права.

Однак це ще не саме суб'єктивне право як встанов­лена і гарантована державою міра можливого поводжен­ня особи, а передумова, достатня для володіння правом.

У літературі з права соціального забезпечення не завжди підкреслюється залежність права на той чи іншийвид соціального забезпечення від визначених умов, установлених нормами права. Так, B.C. Адреєв вважає, що основними правами в цій галузі володіють всі громадяни. І тільки виникнення права на одержан­ня окремих видів забезпечення, таких, як право на пільги ветеранів війни і праці, можливо в залежності від інвалідності, її причини, участі в бойових діях і т.д. Дуже показовий висновок B.C. Андреева: «отже, здат­ність бути носієм правомочій і обов'язків у конкрет­них правовідносинах із приводу окремих видів забез-

83

печення не є однаковою. В одних випадках нею волод­іють всі громадяни, в іншіх особи при досягненні ви­значеного віку чи наявності інших обставин».1

Кожна з^мов, з якою закон пов'язує право на те чи інцТе~соціальне благо, являє собою юридичний факт. Дослідженню юридичних фактів у соціальному забез­печенні приділена велика увага в літературі.2 Але при цьому роль юридичних фактів зводиться в основному до визнання їх як .підстави виникнення, зміни і при-пинення правовідносин, а також підстави настання так званих «незавершених», «проміжних» наслідків]

Загальна теорія права юридичними фактами визнає такі обставини, які обрані державою з цілого ряду жит­тєвих явищ, що закріплені у гіпотезі правової норми як умови, що викликають певні правові наслідки. При цьому, як відзначалося, правовими наслідками юридич­них фактів можуть бути не тільки виникнення, зміна або припинення правовідносин. Вони обумовлюють та­кож і правосуб'єктність (правоздатність і дієздатність). Загальна теорія права стверджує, що правосуб'єкт­ність завжди зв'язана з наявністю юридичних фактів. Тому під умовою виникнення права на той чи інший вид соціального забезпечення маються на увазі утворю^ ючі факти, сукупність яких являє собою складний юри­дичний склад (або" одиничний факт)_-^~гГерёдум6в"у наявності правоздатності ^для вступу в конкретні пра-востосунки. Цей склад (чи одиничний факт) фіксується у визначеному пор^д"кУ~упргшомочними на те органами соціального захисту, на підставі чого особа визнається правоздатною на той чи інший вид соціального забез­печення.

1 Див.: Андреев B.C. Право социального обеспечения в СССР.— М.: 1980.— С. 107.

2 Заикнн А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению в СССР.— М.: 1974.— Сс. 27-33; Тарасова В.А. Юридические факты в области пенсионного обеспечения.— М.: 1974; Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986.

84

Правоздатність як визнана державою можливість особи бути суб'єктом правовідносин — категорія не тільки суспільно-юридична (соціально-правова), але і конкретно-історична. Вона знаходиться в безупинному розвитку і реформуванні системи соціального захисту, має тенденцію до розширення, введення нових видів соціальних виплат, таких, наприклад, як адресна допо­мога непрацездатним громадянам, сім'ям з дітьми і т.д.

Дієздатними, тобто здатними своїми діями здобу­вати, самостійно здійснювати права й обов'язки і нести відповідальність, громадяни одночасно стають право­здатними до вступу в правовідносини з соціального за­безпечення. Це означає, що свої права й обов'язки в різних видах правовідносин цієї галузі громадяни по-чинають здійснювати при вступі_ в соціально-трудові правовідносини, після досягнення певного віку, настан­ня інвалідності і т.д. Однак в силу особливостей кон-/ тингенту забезпечуваних у цій галузі, розповсюджений інститут представництва стосовно дітей, а також осіб,( визнаних у встановленому порядку недієздатними, пра­воздатність реалізується попечителями, опікунами й( іншими представниками (їх родичами, батьками, дитя­чими будинками, інтернатами).                                  У У правовідносинах із приводу встановлення фактів, що мають юридичне значення, і в процесуальних пра­вовідносинах щодо розгляду суперечок між суб'єкта­ми основних і процедурних, правосуб'єктність (право­здатність і дієздатність) виникає одночасно зі здатні­стю цих громадян бути суб'єктами конкретних право­відносин з одержання того чи іншого виду соціально­го забезпечення і може реалізуватися представниками за законом і дорученням.

Іншим суб'єктом правовідносин з соціального забез­печення виступають державні органи соціального захис-ту. Вони мають сдеціальну п^ав^с^іб^єктнДсіь, тобто "вдатність своїми діями виконувати юридичні обов'язки з надання громадянам певних видів соціального забез­печення. Такі органи й організації чисельні. Це обласну міські і районні управління соціального захисту, меди,-;... :о-ссшіальні експертні комі пі Y (МСЕК), інтернатні уста-

85

нови, рег_іо_нальні_центри соціальної допомоги і т.д.

Правомочність і юридичні обов'язки зазначених та інших органів визначені положеннями, інструкціями, статутами й іншими нормативно-правовими актами.

Обієктиправовідносин. У теорії права під об'єкта­ми правовідносин розуміються різні матеріальні, духовні і соціальні блага.

Юридичний зв'язок між суб'єктами правовідносин з соціального забезпечення виникає з приводу як ма­теріальних благ, так і благ нематеріального характеру. Це зошшцніпредмети, явища, соціальні блага* з якими пов'язана пов^д^^^_суб^єктів правовідносин, і є їхні ^об'єкти. Матеріальні блага соціально-забезпечуючого ха­рактеру різноманітні і поділяються науіенсії^юпомо-

обслуговуванніґУПІльги.

h

^^^^                                     чітльгІ^.

Матеріальні блага можна поділяти і за~ їх цільовим при-значеннлмЛЗа цією ознакою розрізняютьПшплати, що переслідуюсь ціль забезпечення громадянина (пенсії);

плати матеріальної допомоги громадянину і його сім'ї (допомоги), натуральні блага, надання допомоги сім'ї з метою виховання дітей Натуральні блага з ме­тою соціальної підтримки самотніх літніх непрацездат­них людей у&оціальне обслуговування з метою охорони здоров'я гршяадянина (медична допомога, санаторно-ку­рортне лікування і т.д.).

Нематеріальні блага — це види послуг, що „мають юридичне значення у соціальному забезпеченні, повні склади, з якими закон пов'язує право на той чи інший вид соціального забезпечення, а також що захищаєть­ся, дійсно чи уявно пор.утєн&_іЦ!аво.

Зміст правовідносин. Усі правовідносини являють собою едніст_ь_іоішдичноі форми і соціального змісту. Під юридичним змісіо_м_правовідносин розуміється

СУКУПНІСТЬ   СУб'ЄКТИВНИХ   тгряд  і   ^Р^ЛКЧ^^.^^^ЯЗ^".

якими наділені суб'єкти правовідносин.

Суб'єкти права на окремі види соціального забезпе­чення мають свої права і обов'язки і, як правило, особи­сто здійснюють їх. Закріплене в нормах право і гаран­товане державою суб'єктивне право являє собою юридич-ну^ожливість суб'єкта діяти_певним_занрм, вимагати

86

певних дій від зобов'язаного суб'єкта і для користуван­ня визначеним соціальним благом звертатися в разі по­треби за захистом др компетентних органів держави. Суб'єктивне право в динаміці виступає як правомоч­ність у конкретних правостосунках, яким відповідає конкретний обов'язок. Юридичний обов'язок вимагає позитивних дій, що відповідають визначеній правомоч­ності. І правомочність, і юридичний обов'язок виплива­ють з норми права і пов'язані обумовленим фактом.

Характерна риса всіх правовідносин з соціального за­безпечення — наявність правомочності правоздатного громадянина на одержання окремого виду соціального забезпечення і відповідно цій правомочності юридич­ного обов'язку органа держави надати громадянину ви-значене_соц,іальне~благоТЦе ~не означає, що в сфері со­ціального забезпечення правовідносини є простими, тоб­то складаються з однієї правомочності і кореспондую­чого їй обов'язку, або однобічними, коли правомочності належать одному суб'єкту правовідносин, а обов'язки — іншому. Більшість правовідносин у праві соціального забезпечення і складні і двосторонні, з комплексом прав і обов'язків в обох суб'єктах.

Автором підручника уже відзначалося, що суб'єк­тивне пракп ттяретвпрюється в прянпмочнігть під впли­вом юридичного факту. Юридичні факти, що тягнуть за собоюв^ник^гення^змінучи припинення дрлво-відносин, називаються дадставамл їхнього виникнен­ня, зміни або припинення. ТІри цьому у всіх випад­ках юридичні факти, тобто правомірні дії, вчинені з ме­тою породити певні наслідки (виникнення, зміна чи припинення правовідносин). Специфіка юридичних фактів, що тягнуть за собою виникнення правовідно­син з соціального забезпечення, полягає в тому, що во­ни виникають зі складного юридичного факту, у кот­рий входить не один, а два і більше юридичних фактів. Так, щоб одержувати пенсію, правоздатна особа повин­на звертатися з заявою в орган^сопіального захисту, що приймає рішення про призначення окремого виду пен­сії. Сім'я не буде одержувати допомогу на дітей без звертання з заявою в районне (міське) управління соці-

87

ального захисту за місцем проживання і винесення з цього приводу рішення і т.д.

Метод соціального забезпечення виявляється в пов­новажному характері норм, з одного боку, і в імператив­ному — з іншого. При їхній реалізації один суб'єкт виявляє волю на одержання певного виду соціального забезпечення, інший — виражає волю в наданні соціаль­ного блага. Саме цей характер галузевих норм і вияв­ляється в підставах виникнення, змінах і припиненні правовідносин з соціального забезпечення.

За загальним правилом, правовідносини з соціаль­ного забезпечення носять тривалий характер. Тому практичне значення має питання про підстави Уутткпї зміни. Це також складні юридичні факти — волеви­явлення громадянина і рішення органу спеціальної jkom: ^петенції. Так, переведення з однїєТпенсії на іншу здійснюється при наявності заяви пенсіонера рішенням органу соціального захисту, а перерахунок пенсії — з ініціативи пенсіонера рішенням того ж органу. Зміна правовідносин відбувається з появою нових фактів, що свідчать про виникнення нового права в забезпечува­ної особи, тобто при змінах у його правоздатності.

Припиняюліься правовідносини з соціального забез­печення у зв'язку зі смертю забезпеч.уваної-псоби. рі­шенням управомоченого органу (наприклад, у випад­ку визначення колишнього інваліда особою, що відно­вила  Працездатність)  або  ПДЯПИНСТНЯМ  вгугяттгтпРітгту

у законодавстві термінів (наприклад, правовідносини з припиненням виплат пенсії в разі втрати годувальни­ка, студентам по закінченні навчального закладу, але не пізніше ніж до досягнення ними 23-річного віку). Аналіз правовідносин із соціального забезпечення свідчить про їхнє різноманіття. Це вимагає наукової  класифікації. -За ознакою первинності їх можна кла- сшрікувати1 на(рсновні правовідносини (із приводу ма- теріального забезпечення і соціального обслуговування) 4 похідні (процедурні і процесуальні). Похідні право-лзідносини з встановлення юридичних фактів і розгля­ду суперечок виникають у силу існування основних.

88

їхня службова роль скадається в обслуговуванні основ­них правовідносин, "їхня ціль — з найбільшою повно­тою й ефективністю реалізувати правомочності й обо­в'язки в основних правовідносинах.

Правовідносини з соціального забезпечення можна класифікувати і за об'єктамитіатеріальним і немате­ріальним благом, із приводу якого вони виникають. За цією ознакою основні правовідносини поділяються: на пенсійні (в залежності від виду пенсії), з приводу тієї і іншої допомогщ^триманлян£щіадездатних грома-дян в інтернатних зак л ад ах ддікування, медичного__і_са--. наторно-курортного, обслуговування (з розмежуванням за видами такого обслуговування) і т.д. Похідні право­відносини поділяються на два осно^тг "иди в залеж­ності від конкретного об'єкта: правовідносини з при­воду встановлення юридичного факту (процедурні) і з приводу розгляду суперечок, захисту права на соціаль­не забезпечення (процесуальні).

§ 2. Основні риси пенсійних правовідносин

Закріплене ст. 46 Конституції України право грома­дян на пенсію реалізується в пенсійних правовідноси­нах. Пенсійне правовідношення являє собою юридичне відношення, що виникає внаслідок волевиявлення грома­дянина і на основі рішення органу спеціальної компе­тенції, у якому один суб'єкт — правоздатний громадя­нин чи сім'я — має право на одержання регулярних соціальних виплат за рахунок коштів соціального страхування і зобов'язаний виконувати вимоги, уста­новлені законом до пенсіонера, а інший — суб'єкт, що забезпечує, — зобов'язаний призначити і виплачувати йому пенсію певного виду у встановленому розмірі.

Суб'єкти пенсійних правовідносин. У конкретних пенсійних правовідносинах забезпечувана особа здобу­ває певну юридичну якість, що виражається через понят­тя «пенсіонер». Пенсіонер може бути суб'єктом інших правовідносин, наприклад, трудових. Законодавство не

89

забороняє пенсіонерам продовжувати трудову діяльність і встановлює виплату пенсій цілком працюючим пен­сіонерам. Таким чином, пенсіонером у юридичному значенні називається особа, що знаходиться в пенсій­них правовідносинах і має право на одержання пенсії певного виду. Відповідно до видів пенсій суб'єкти пен­сійних правовідносин поділяються на пенсіонерів за віком (старістю), інвалідністю, в разі втрати годуваль­ника і за вислугу років.

Суб'єктом пенсійних правовідносин за певних умов може бути будь-який громадянин. Ним може бути гро­мадянин України, іноземець і особа без громадянства, що займається певним видом оплачуваної суспільно корис­ної діяльності. Це можуть бути працівники підприємств, установ, організацій, особи, що займаються підприємниць­кою і творчою діяльністю, державні службовці, військо­вослужбовці, працівники правоохоронних органів, студен­ти, курсанти навчальних закладів і інші категорії гро­мадян, на яких поширюється обов'язкове державне со­ціальне страхування. Щоб стати пенсіонером, особа по­винна мати пенсійну правоздатність.

Під пенсійною правоздатністю розуміється здатність громадянина здобувати суб'єктивне право на пенсію і володіти ним, вступити в конкретні пенсійні правосто-сунки. Пенсійна правоздатність — це загальна і рівна властивість, соціально-правова категорія. Нею наділя­ються за певних умов усі громадяни. Наділяє громадян цією якістю держава. Пенсійна правоздатність знахо­диться у динамічному розвитку.

Момент виникнення пенсійної правоздатності зале­жить від виду конкретних правовідносин. Право­здатність у пенсійних правовідносинах за віком вини­кає в 60, 55, 50 і 45 років. Хоча цей вік в майбутньому має бути переглянутий. Здатність бути суб'єктом пен­сійних правовідносин за інвалідністю виникає з почат­ком суспільно корисної діяльності. Правоздатність членів сім'ї походить від правоздатності годувальника, тому що сім'я стає «колективним пенсіонером» за тих самих умов, при яких годувальник міг стати пенсіоне­ром за інвалідністю.

90

Пенсійна правоздатність, як правило, супроводжується дієздатністю — здатністю реалізовувати права і викону­вати обов'язки. Здійснюючи право на пенсію, громадя­ни виконують певні дії, що прийнято називати пенсій­ною дієздатністю. У праві соціального забезпечення не установлений вік, по досягенні якого виникає дієздат­ність. У зв'язку з цим звичайно застосовується відпо­відне правило, що діє в цивільному праві. Цивільна діє­здатність виникає в повному обсязі з настанням повно­ліття, тобто по досягненні 18 років. Дієздатними з при­воду оформлення пенсії за інвалідністю визнаються гро­мадяни, що не досягли 18 років.

Питання про дієздатність суб'єктів пенсійного за­безпечення треба погоджувати з видом пенсії і власти­востями юридичних фактів як засади забезпечення (дій, подій). Так, само, як і правоздатність, дієздатність з соціального забезпечення виникає в різний час і в за­лежності від того, якого виду пенсії домагається особа. У праві соціального забезпечення можливі ситуації, ко­ли особа може бути правоздатною. Це означає, що не­повнолітні особи, дієздатність яких обмежена реалізацією їхніх прав на пенсію, будуть здійснювати інші суб'єкти (батьки чи опікуни). Відсутність дієздатності у суб'єктів характерна для таких правовідносин, як правовідноси­ни, що пов'язані з пенсійним забезпеченням непов­нолітніх членів сім'ї померлих годувальників. У пен­сійному правовідношенні правомочність на одержання пенсії можуть здійснювати громадяни і за дорученням.

Іншим суб'єктом пенсійних правовідносин є відпо-відний держа~вН.пй ирган, -Найбільш часто таким орга­ном є районне (міське) управління соціального захис­ту. Управління соціального захисту виступає суб'єктом усіх видів пенсійних правовідносин, якщо забезпечен­ня пенсіями здійснюється на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 ро­ку й інших спеціальних нормативних актів. Функції, права та обов'язки районного управління соціального захисту визначені відповідним Положенням.1

1 Див.: Офіційний вісник України, 2000.— Міг 40.— Ст. 1698.

91

Як суб'єкт пенсійних правовідносин управління зав­жди виступає як орган державної виконавчої влади, що діє в рамках функцій, покладених на нього державою. Управління є суб'єктом пенсійних правовідносин як конкретний орган спеціальної компетенції і тільки то­му, що держава в цілому не уповноважила його висту­пати від її імені. Та обставина, що пенсія призначається цим органом, не має значення, тому що рішення про призначення пенсії є юридичним фактом, як правило, останнім у юридичному складі, що породжує пенсійні правовідносини. Таким рішенням лише підтверджуєть­ся наявність суб'єктивного права на пенсію. Управління не вправі прийняти інше рішення, якщо маються всі умови, передбачені для призначення пенсії.

Суб'єктами окремих видів пенсійних правовідносин можуть бути військкомати, а також відповідні органи Міністерства внутрішніх справ і Служби безбеки Ук­раїни (звичайно, їхні регіональні управління, відділи). Так, згідно з окремими Положеннями про пенсії військо­вослужбовцям офіцерського складу й іншим категорі­ям, пенсії виплачуються обласними (у ряді міст — місь­кими) військкоматами. Особам, що проходили службу в органах МВС і Служби безпеки України, пенсії вип­лачують відповідні обласні органи зазначених відомств. У них створюються спеціальні структури з призначен­ня пенсій. Органи, що встановлюють право на пенсію, що їх призначають, одночасно виступають і зобов'яза­ними до виплат пенсій суб'єктами (пенсії виплачують­ся через ощадні банки).

Об'єкти пенсійних правовідносин. Питання про об'єкт правовідносин в юридичній літературі є найбільш дискусійним, щодо нього до цього часу не знайдено єди­ного рішення. На думку одних вчених, об'єктами пра­вовідносин служать визначені суспільні відносини, інших — речі й інші блага, третіх — і те й інше. При розгляді цього питання необхідно розрізняти об'єкт пра­ва й об'єкт правовідносин.1

1 Алексеев С.С. Об объекте права и правоотношения // Вопросы общей теории советского права.— М.: 1960.— Сс. 284-306.

92

Під об'єктом права розуміється предмет регулюван­ня, тобто визначене коло суспільних відносин, регульо­ваних правовими нормами.

Об'єктом правовідносин є об'єкт регульованих правом суспільних відносин, тобто зовнішні предмети, на які спрямовані ці відносини. До таких об'єктів B.C. Анд­реев, наприклад, відносить окремі види суспільних відно­син, що виступають у правовій формі. Об'єктом пенсій­них правовідносин виступає пенсія окремого виду. Такої ж позиції дотримуються вчені І.В. Гущин1 і О.Д. Зайкін.2 На наш погляд, їхня думка достатньо обгрунтована, і ми її розділяємо. Однак думаємо, що найбільш повно вик­ладені і критично оцінені теорії про об'єкт правовідно­син Ю.К. Толстим, який стверджує, що всяке правовідно-шення має свій об'єкт, яким є фактичне суспільне відно­шення, на яке правовідношення впливає.3

У пенсійних правовідносинах об'єкт має самостійне значення, він не збігається з діями суб'єктів пенсійних правовідносин і існує для того, щоб сторони пенсійних правовідносин могли реалізувати свої суб'єктивні права і юридичні обов'язки; на нього направлено їхній вплив. Виходить, об'єктом правовідносин є те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників пра­вовідносин. Пенсійні правовідносини, як уже відзнача­лося, — майнові відносини. їх об'єктом є пенсія, з якою пов'язані суб'єктивне право пенсіонера і юридичний обов'язок органа, що здійснює пенсійне забезпечення.

Пенсійні правовідносини, як і усі інші матеріальні правовідносини цієї галузі права, можуть бути класи­фіковані за видами об'єктів. Об'єктами видових пен­сійних правовідносин виступають пенсії за віком, за вислугу років, за інвалідністю, в разі втрати годуваль­ника. Кожний з цих об'єктів укладає в собі родові оз-

1  Гущин И.В. Право членов колхоза на пенсию.— М,: Юрид. лит., 1972.—С. 108.

2  Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспече­нию.— М.: Изд-во МГУ, 1974.— С. 108.

3 Толстой Ю.К. К теории правоотношения.— Л.: Изд-во ЛГУ, 1959.— С. 65.

93

наки пенсійного забезпечення й одночасно має видові відмінності (характер підстави, суб'єктивний склад, цільове призначення та ін.) і основний правовий режим. Отже, пенсія за віком як об'єкт пенсійних правовідно­син однойменного виду виплачується особам пенсійно­го віку, що мають відповідний стаж роботи, незалежно від стану працездатності, довічно.

Пенсія за інвалідністю, навпаки, призначається осо­бам, що втратили цілком чи частково здатність до праці, а термін її виплати визначений часом, на який встанов­лена інвалідність.1

За допомогою пенсійних правовідносин індивідуа­лізується — конкретизується — майнова частка (гро­ші) пенсіонера в загальному Пенсійному фонді. Цю ча­стку повинний видати (виплатити) пенсіонеру орган Пенсійного фонду. До виникнення пенсійних право­відносин пенсія ще не виділена з загальної суми коштів цього фонду; вона не індивідуалізована і не конкрети­зована стосовно до майбутніх суб'єктів пенсійних пра­вовідносин. Тому в літературі з пенсійного права пра­вильно відзначається, що при виникненні пенсійних правовідносин ще немає реального об'єкту, оскільки гро­шові суми, на котрі претендує пенсіонер, поки не виді­лені з загальної маси фонду як пенсії. Лише внаслі­док дій іншого суб'єкта виділяється визначена сума гро­шей як пенсія і передається пенсіонеру як суб'єкту правовідносин.2

Зміст пенсійних правовідносин. У загальний склад пенсійних правовідносин, поряд з іншими елементами, входять матеріальний зміст (поводження суб'єктів) і юридичний зміст (суб'єктивні права й обов'язки), а як­що коротше сказати, то зміст правовідносин складають права й обов'язки суб'єктів.

За своїм змістом пенсійні правовідносини — склад­ні і двосторонні відносини. Комплекс прав і обов'язків

1  Див.: Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обес­печению в СССР.— Изд-во Моск. ун-та, 1986 — С. 143.

2 Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. Изд-во МГУ, 1974.— С. ПО.

94

виникає в обох суб'єктів, що беруть участь в правовідно­синах. Найважливіша правомочність пенсіонера — пра­во на одержання обраного ним виду пенсії у встанов­леному розмірі з доставкою за місцем проживання. За бажанням пенсіонера належна йому пенсія може бу­ти зарахована на рахунок в ощадному банку.

Пенсіонер вправі видати будь-якій іншій особі на­лежно оформлене доручення на одержання пенсії. Пенсіонер має й інші права, наприклад одержати нара­ховані, але не отримані суми пенсій за минулий час. Він може вимагати суми пенсії, не отриманої вчасно з вини органа, що призначає чи виплачує пенсію, за весь минулий час без обмеження яким-небудь терміном. При утриманнях з пенсії пенсіонер у всіх випадках має право на одержання її половини.

Одночасно нормами права на пенсіонерів покладені обов'язки. Всі вони повинні попереджати переплати пенсійних коштів. Пенсіонер зобов'язаний повідоми­ти відповідні дані управлінню соціального захисту чи Пенсійному фонду про зміни, якщо вони приводять до зниження розміру пенсії. Ті, що одержують пенсію в разі втрати годувальника чи надбавку до пенсії на не­працездатних членів сім'ї, зобов'язані сповіщати управ­ління соціального захисту про зміни в складі сім'ї.

Відзначеним правомочним і юридичним обов'яз­кам пенсіонера відповідають правомочності й обов'яз­ки органів соціального захисту. їхній основний обов'я­зок — своєчасне призначення пенсії певного виду й ус­тановленого розміру. Органи соціального забезпечен­ня повинні призначати пенсії, які вказані в законо­давстві.

Доставка і переказ пенсій провадяться органом, що забезпечує їх виплату за рахунок Пенсійного фонду.

У нормах права соціального забезпечення чітко виз­начені умови, при яких органи соціального захисту мо­жуть утримувати з пенсій, а також визначати розміри таких утримань. За рішенням органу, що призначив пенсію, може бути стягнута сума пенсії, зайво випла­чена пенсіонеру внаслідок зловживання з його боку: у результаті представлення документів зі свідомо не-

95

правильними свідченнями, приховання заробітку чи іншого доходу, непредставления свідчень про зміну в складі сім'ї. Допускаються утримання зайво виплаче­них сум пенсій також і на підставі судових рішень, ви­значень, постанов і вироків, виконавчих написів нота­ріальних контор і інших рішень та постанов, виконан­ня яких відповідно до законодавства провадиться в по­рядку, установленому для виконання судових рішень. Ніякі інші утримання з пенсій не допускаються.

Зазначені правомочні і юридичні обов'язки сторін пенсійних правовідносин і складають їхній зміст.

Підстави виникнення, зміни і припинення пенсій­них правовідносин. З загальної характеристики пен-1 сійних правовідносин видно, що їхньому руху сприя­ють юридичні факти. Це не тільки їх відмінна ознака, але й основна функція в суспільних відносинах. Юри­дичні факти активно впливають на розвиток право­відносин. Однак у різних пенсійних правовідносинах їхній склад неоднаковий, і роль окремих юридичних фактів у пенсійному забезпеченні також різна.

Підставою виникнення пенсійних правовідносин виступає не одиничний факт, а комплекс юридичних фактів. З приводу складових його елементів у юри­дичній літературі висловлені різні думки. Деякі вчені (B.C. Андреев, І.В. Гущин та ін.) включають у цей ком­плекс власне юридичний факт — подія, з якою зв'яза­ний даний вид забезпечення (вік, інвалідність, утрата годувальника, вислуга років), юридично значима перед­умова (суспільно корисна діяльність), юридично зна­чимі обставини (стаж, наявність непрацездатних членів сім'ї, стан по утримуванню та ін.). При цьому звертан­ня громадянина до власника підприємства чи уповно­важеного ним органу (роботодавця), а також позитив­не рішення адміністрації підприємства визнаються тільки одним з етапів реалізації суб'єктивного права на пенсію, зв'язаних з формуванням і розвитком об'єкта правовідносин.1

1 Див.: Андреев B.C. Социальное обеспечение в СССР, С. 98; Гущин И.В. Правоотношения по социальному обеспечению чле­нов колхоза.— Сс. 64-65.

96

Інша група авторів (О.Д. Зайкін, В.А. Тарасова та ін.) у юридичний склад, що тягне за собою виникнення пенсійних правовідносин, крім зазначених юридичних фактів включає також волевиявлення громадянина про призначення йому пенсії і рішення компетентного ор­гану про таке призначення. При цьому в складному юридичному факті виділяються факти, що свідчать про наявність у громадянина пенсійної правоздатності, або факти, що тягнуть за собою незавершені юридичні на­слідки. До них відносять вік, стаж, інвалідність та ін. Поряд з цим виділяються волевиявлення громадяни­на й органу, що призначає пенсію.1

При дослідженні суб'єктів правовідносин з соціаль­ного забезпечення відзначалося, що життєві обставини можуть мати різне юридичне значення. Одні з них вхо­дять як умови в правоздатність — це передумова всту­пу в правовідносини, інші — виступають підставами ви­никнення, зміни, припинення правовідносин. Такі юри­дичні факти, як досягнення пенсійного віку, настання інвалідності, смерть годувальника, трудовий стаж, утри­мання та інші, входять у комплекс юридичних фактів, що тягнуть за собою визнання особи пенсійної право­здатності. Підставою ж виникнення правовідносин слу­жить інший комплекс юридичних фактів. У нього вхо­дять два юридичних факти: волевиявлення громадяни­на стати пенсіонером і рішення органу про призначен­ня пенсії. Нормами права підтверджується, що автома­тично, з однієї тільки правоздатності, пенсійні право-відношення не виникають. Громадянину при цьому на­лежить ініціатива виникнення не тільки «передпенсій-них» правовідносин. Його звернення в орган, що при­значає пенсію, означає, що його воля поширюється за межі визнання його таким, що має право на пенсію. Ме­та його звернення в зазначені органи — одержання пенсії певного виду й у визначеному розмірі.

1 Див.: Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспе­чению,— Сс. 27-29; Тарасова В.А. Юридические факты в облас­ти пенсионного обеспечения.— С. 11.

97

Заява про призначення пенсії подається обов'язково або за місцем роботи, або безпосередньо в орган соціаль­ного захисту населення, за місцем проживаня заявни­ка. У заяві повідомляються анкетні дані заявника, його адреса, вид пенсії, що він просить призначити, а також відомості про те, чи одержує він яку-небудь пенсію, чис­ло членів сім'ї, що знаходяться на його утриманні.

Інший обов'язковий юридичний факт, що входить у складний юридичний склад, тягне за собою виникнен­ня пенсійних правовідносин, — це рішення компетент­ного органу про призначення пенсії. Цей орган, визнаю­чи особу правоздатною, призначає пенсію певного виду й у визначеному розмірі. До винесення такого рішен­ня волевиявлення правоздатної особи ще не породжує пенсійних правовідносин. Тільки сукупність цих юри­дичних фактів — правомірних волевиявлень, спрямова­них на виникнення правовідносин, породжує його.

Зміна пенсійних правовідносин. Триваючі пенсійні правовідносини можуть змінюватися. При цьому міня­ються або об'єкт правовідносин (вид пенсії), або суб'єкт, що одержує її (наприклад, при зміні складу сім'ї), або зміст (наприклад, при перегляді розміру пенсії). Як правило, підставою зміни правовідносин служить той же юридичний склад, що і при виникненні правовідносин: волевиявлення пенсіонера і рішення органу, що призна­чає пенсію. Так, із дня подачі пенсіонером заяви орган соціального захисту переводить пенсіонера з однієї пенсії на іншу (наприклад, з пенсії за інвалідністю на пенсію за віком). У ряді випадків пенсійні правовідно­сини змінюються у зв'язку зі зміною законодавства про підвищення розмірів пенсій1. Провадиться перераху­нок пенсій. Правовідношення може бути змінено, на­приклад, при винесенні МСЕК рішення про зміну гру­пи інвалідності чи її причини.

Припинення пенсійних правовідносин. Підставою для цього можуть бути як окремі юридичні факти, так і

' Див.: Постанова Кабінету Міністрів «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам» від 10 листопа­да 2000 р. // Урядовий кур'єр, 2000.— № 211.

98

складні юридичні факти: смерть пенсіонера, відновлення працездатності в колишнього інваліда, досягнення дітьми померлого годувальника 18-літнього віку, а студентами вищих навчальних закладів — 23-літнього віку.

З перелічених випадків складний юридичний факт виступає як підстава припинення пенсійних правовід­носин при переведенні з одного виду пенсії на іншу. Так, при переведенні з пенсії за інвалідністю на пен­сію за віком (за бажанням громадянина, якщо є право вибору однієї з цих пенсій) припиняється один вид пенсійних правовідносин і виникає інший на підставі складного юридичного фактичного складу, у котрий увійдуть такі елементи:

— волевиявлення громадянина, що володіє пенсійною правоздатністю і правом вимоги призначення пенсії;

—  досягнення ним пенсійного віку;

—  наявність у нього необхідного за законом трудо­вого стажу;

— акт органу соціального захисту населення про при­значення пенсії за віком.

Оскільки громадянин за законом не може виступа­ти одночасно в декількох видах пенсійних правовідно­син, у нашому прикладі одне пенсійне правовідношення припиняється і виникає інше правовідношення. Вик­лючення з цього правила допускаються лише у випад­ку одержання додаткової (другої) пенсії. Наприклад, одержання додаткової пенсії особами, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з догово­рами добровільного соціального страхування з коштів недержавних пенсійних фондів. Ці пенсії виплачують­ся незалежно від державної пенсії.

§ 3. Процедурні і процесуальні

правовідносини у сфері права

соціального забезпечення

При реалізації права на соціальне забезпечення ви­никають процедурні і процесуальні правовідносини. Во­ни носять похідний характер від основних матеріаль­них правовідносин і спрямовані на здійснення й охо-

99

рону прав громадян у сфері соціального забезпечення. Майже всім матеріальним правовідносинам передують процедурні правовідносини щодо призначення конкрет­них видів забезпечення. Бони тісно пов'язані з мате­ріальними правовідносинами.

Процедурні правовідносини — результат процедур­них норм. Саме процедурна норма відповідає на запи­тання: «у якому порядку ці права й обов'язки можуть і повинні бути реалізовані*.1

До процедурних правовідносин у праві соціального за­безпечення належать юридичні відносини іпдцхвидів: по-перше, ті, щс(ЗЕШВІязані _з_устанрвл,енням_ конкретного фжту^.я^іа^Ш^та#ИЦіїчпр. дттячянря (інвалідність, стаж роботи, утримання і т.п.)» по-другаДщрямовані на вста-новлення юридичного складу в цілому — передумови володіння правоздатністю на певний вид соціального за­безпечення (наприклад, установлення віку і стажу ро­боти, необхідних для призначення пенсії за віком, і т.п.).

Процесуальні правовідносини виникають при роз-гляді різних суперечок між суб'єктами основних чи процедурних правовідносин (наприклад, при відмов­ленні в призначенні пенсії чи неправильному нараху­ванні з тимчасової непрацездатності).

Су_б_І£К£ами зазначених правовідносин е/)громадяни.

ЩО   ПретеНДуЮТЬ   НЯ   ТГШ   ЦД  інтттиіт   рИд   ппція ПЬНОГО   33-

безпечення. їх правосуб'єктність (правоздатність І дієздатність) на вступ до всіх видів процедурних і про­цесуальних правовідносин настає одночасно з правосу-б'єктністю на вступ в основні правовідносини. За не­дієздатних правоздатність реалізують законні представ­ники (батьки, опікуни і т.д.), а також ті організації, що прийняли на себе турботу про забезпечення (наприк­лад, від імені дитини з заявою про встановлення необ­хідних фактів для влаштування її в дитячий будинок може* звертатися дитячий будинок чи дитячий прий-

мач)ЛЦругий суб'єкт залежитьвід виду правовідносин.

І__________                                         ■---------------------------------------------------ч

1 Див.: Тарасова В.А. Процедурные правоотношения.— В кн.: Советское право социального обеспечения // Под ред. А.Д. Зай-кина.— С. 112.

100

Першу групу чрпттрпурних правовідносин складають відносини правоздатного громадянина з органом, упов-новаженим на встановлення якого-небудь факту, що має

забезпеченні. Ними

юридичне значення у соціальном виступають наступні організації:

СЕК, що встанов-

лює інвалідність, її групу (ступінь утрати працездат­ності), причину і час настання інвалідності(^2) дер-

жавні установи охорони здоров'я, що роблять експер­тизу тимчасової непрацездатності; $} органи РАЦСа, що встановлюють вік, факт смерті і її причину, стан у шлюбі;1 ^>ЖЕКи, сільські ради, шо встановлюють факт перебування на утриманні, споріднення, склад сім'ї, місце проживання;(^Рпідприємства, установи, органі­зації і т.п., що встановлюють стаж роботи та її харак­тер, середній заробіток і т.д.;|Г£архівні установи, що зас­відчують юридично значимі факти, що мали місце в ми­нулому (стаж і характер роботи, вік і т.д.).

ТТідг.тятгптг) виникнення даного виду правовідносин служать заяви громадян або осіб і організацій, що вис­тупають від їх імені в якості законних чи фактичних представників, про встановлення конкретного факту, що має юридичне значення.

Зміст процедурних правовідносин розкривається че­рез суб'єктивні права й обов'язки учасників цих відно­син, а саме: через правомочність громадянина вимага­ти перевірки необхідних фактів, що підтверджують його право на конкретний вид забезпечення; вимагати до­тримання встановленої процедури розгляду справи (на­приклад, термінів розгляду скарги); вимагати допомо­ги в здійсненні прав, пов'язаних з одержанням пенсій, допомоги, інших соціальних виплат; вимагати захисту свого права і відповідних до зазначеної правомочності обов'язків компетентного органу.

Зміст цих правовідносин складає обов'язок управо-моченного органу встановити відповідний факт при наявності до того підстав. Але не завжди юридичний зв'язок при цьому простий. У ряді випадків громадя-

1 Встановлення таких фактів в судових органах регулюється цивільно-процесуальними нормами права.

101

нин чи орган, що звертаються з заявою, несуть і обов'яз­ки щодо представлення доказів, що підтверджують на­стання певних обставин (наприклад, інвалідність, її при­чини і т.д.).

Найбільш складні і соціально значимі правовідноси­ни між громадянами і медико-соціальними експертни­ми комісіями (МСЕК). Вони визначають стан працездат­ності і встановлюють групу інвалідності, її причину, час настання, медичні показання до користування засобами пересування, у тому числі автомобілями з ручним уп­равлінням, необхідність утримання літніх і хворих у інтернатних установах, а також виконують інші функції. При встановленні інвалідності МСЕК видає інваліду до­відку визначеної форми. Припиняються правовідноси­ни з МСЕК після видачі зазначеної довідки або прий­няття рішення про відстуність інвалідності.

Інші правовідносини цієї групи також завішуються прийняттям рішення уповноваженого органу про на­явність чи відсутність обставкши7"що~ має" юридичне зна-чення для надання того чи іншогсГвиду соціального за­безпечення. Як правило, такі обставини — приватна пе­редумова, один з юридичних фактів, що входять у склад­ний юридичний склад, що свідчить про правоздатність громадянина на певний вид соціального забезпечення.

 Факти, встановленні в процедурних правовідносинах першої групи, служать доказами в протте^урних пдтяво-відносинах другої групи. Ці юридичині відносини ви­никають так'ОЖ згідно' з волевиявленням громадянина

дання .ддд пенсій, допомоги с

 іальногп ofif п-угпруратаня (місця в будинках-інтернатах для літніх і інвалідів і т.п.).

Органи охорони здоров'я і соціального захисту вис­тупають одночасно суіІ!ш£гами як основних правовідно­син (з забезпечення пенсіями і допомогами, лікуванням і т.д.)» так і процедурних (за перевіркою обставин, від яких залежить право на повний вид соціального забез­печення і які завершуються винесенням відповідного рішення).

102

Найважливіше місце серед другої групи процедур­них правовідносин займають відносини між громадя­нами і районними управліннями соціального захисту. Суб'єктами цих правовідносин сГгромадяни пенсійно1 го віку, що стали інвалідами, і сім'ї, що втратили году­вальника.

Інший суб'єкт даної групи процедурних правовідно­син може бути одиничним (в особі одного органу). Здвоєний суб'єкт уведений законодавством для забез­печення процедури встановлення складного юридично­го складу працюючим громадянам. Так, заяву про при­значення пенсії працівники подають власнику підприєм­ства чи уповноваженому органу за місцем останньої ро­боти. Адміністрація підприємства, установи, організації разом із профспілковим комітетом готує необхідні до­кументи про стаж і заробіток і своє представлення ра­зом із заявою працівника (його сім'ї) направляє в рай­онне (міське) управління соціального захисту для ви­рішення питання про призначення пенсії.

Зазначені допоміжні суб'єкти несуть обов'язки що­до перевірки усіх фактів, які свідчать про наявність чи відсутність пенсійної правосуб'єктності працюючої осо­би. І щодо збору всіх доказів, що підтверджують на­явність відповідних фактів, що мають юридичне значен­ня для призначення пенсії. Юридичний зв'язок з да­ним суб'єктом припиняється складанням особливого документа — подання в орган соцзахисту письмового відмовлення на призначення пенсії зі вказівкою мотивів відмовлення, якщо, на думку адміністрації і профспілко­вого комітету, суб'єкт не має права на пенсію. У цьому випадку працівники, члени їх сімей можуть подати заяву про призначення пенсії безпосердньо в орган соціаль­ного захисту за місцем проживання.

Іншим учасником у даному правовідношенні вис­тупає орган соціального захисту. Орган соціального за­хисту визначає право громадянина на пенсію, установ­лює повний склад юридичних фактів, що свідчить про пенсійну правоздатність, і виносить рішення про при­значення пенсії.

103

Підстава виникнення даної групи процедурних пра­вовідносин складає волевиявлення громадянина. Вине­сенням рішення про призначення пенсії встановлюєть­ся правовідношення між громадянином і органом соц-захисту. Це рішення служить доповненням до волеви­явлення громадянина, щоб виникло пенсійне право­відношення, тому що з цього моменту починається ви­плата пенсій. Розрізняється і об'єкт процедурних пен­сійних правовідносин. У першому правовідношенні об'єктом виступає повний юридичний склад, що свід­чить про пенсійну правосуб'єктність, у іншому — са­ме матеріальне благо — пенсія. З моменту винесення органом соціального захисту рішення, суб'єкт першо­го правовідношення — правоздатний громадянин — стає пенсіонером.

Нормами права чітко визначені ті юридичні факти, сукупність яких — складний юридичний склад — ви­кликає право громадянина на конкретний вид пенсії. Визначена у законодавчому порядку і допустимість до­казів для підтвердження того чи іншого факту. Так, для призначення пенсії за віком необхідно не тільки до­сягнення пенсійного віку (різного в залежності від умов праці, складу сім'ї та інших умов), але і наявність пев­ним чином підтвердженого стажу роботи (різного за видами і тривалості в залежності від умов праці, скла­ду сім'ї й інших обставин). При призначенні пенсії за інвалідністю орган соціального захисту встановлює да­ний факт, достатній при настанні інвалідності від тру­дового каліцтва чи професійного захворювання, а при інвалідності від загального захворювання — ще і на­явність загального стажу роботи, диференційованого в залежності від віку й умов праці.

ПрОТТЛПУрНТ   npfrRfffliДНОГШШ  МОЖУТЬ   ПМІТТТ"РРІТГЛ'''СТ   7П

заявою громадянина, наприклад про переведення його з одного виду пенсії на інший. У такому разі орган соціального захисту виносить нове рішення з дня по­дачі відповідної заяви з усіма необхідними докумен­тами. Припиняються дані правовідносини рішенням органу соціального захисту про призначення пенсії, або відмовлення в такому призначенні.

104

.Шрадсуальні^правовідносини можуть виникати че-рез скарги громадян — суб'єктів як основних, так і про-цедурнйх~гіравбвіДносин. Одним із суб'єктів завжди виступає зацікавлена особа, що звертається зі скаргою, а іншим — орган, уповноважений на розгляд скарги. Нормами права при цьому визначені права й обов'яз­ки органів, що розглядають скарги, терміни їх розгля­ду і порядок винесення рішень щодо скарг.

Таким чином, ми докладно розглянули дві підсис­теми родових правовідносин — матеріальні і процедурні, що представляє, на нашу думку, як теоретичний інте­рес, так і практичне значення. Процедурні правовідно­сини виконують «місію» обслуговування: або сприяють реалізації права громадян у сфері соціального забезпе­чення, або відновлюють це право в особливій органі­заційній формі — процедурній.

На наш погляд, у юридичній літературі правильно відмічається, що процедурні правовідносини, пов'язані з розглядом суперечок в соціальному забезпеченні, тре­ба розглядати як охоронні правовідносини.1

1 Див.: Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обес­печению в СССР.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986.— Сс. 54-55.

Розділ II

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА