1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

Державний корд. України перетнули (млн. чол.)

16. 9

83.9

87.1

79.75

65.98

88. 9

95.77

97.3

Іноземців

(млн. чол.)

7.05

32.4

37.25

35.55

29.83

22.1

25.12

27.12

Нелегальних мігрантів

(іноземці)

(осіб)

789

9086

11444

9787

7224

8090

10562

11234

%співвідн. Зовнішньої міг. І нелегальної міграції

0, 004

0,01 082

0,01.3

0,0122

0,01 09

0, 009

0,011

0,0115

Таким чином, можна сказати, що 0.009 – 0,12% зовнішньої міграції складає нелегальна міграція.

 Стосовно мігрантів внутрішніх зазначимо, як правило, ця категорія осіб є мігрантами легальними, хоча в деяких тоталітарних країнах вони вважалися нелегальними, зокрема в СРСР у період 30-х – першої половини 50-х років, коли мешканці сільської місцевості не мали паспортів і були позбавлені права змінювати місце проживання; їх переїзд до іншого регіону, особливо до міста, міг розглядатися владними структурами як нелегальна міграція. Обставини такого роду в Україні відсутні, тому і немає соціально-економічних підстав для існування внутрішньої нелегальної міграції.

Аналіз міграцій, класифікованих за часовими ознаками показує, що незворотні міграції (переміщення на постійне або тимчасове місце проживання) мають у своїй структурі нелегальну частку.

За даними представництва Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців в Україні, до них звертаються нелегальні мігранти за допомогою отримання статусу біженця та залишення на постійне місце проживання в Україні. Саме ця категорія осіб є, на наш погляд, нелегальними незворотними мігрантами. У 1995 р. таких осіб було 1440 чол., у 1996 р. – 686 чол., у 1997 р. – 915 чол., у 1998 р. – 1271 чол., у 1999 р. – 13490 чол. вони перетнули нелегально державний кордон України з 20 країн світу [].

За даними МВС 1999 р. право на постійне проживання в Україні отримали 32485 чол., з них 1574 чол., або 4,7%, які нелегально перетнули державний кордон.

Значні можливості для дослідження нелегальної міграції мають класифікації міграцій стосовно держави (транзитна, еміграція, імміграція).

Транзитна міграція буває як легальною, так і нелегальною. Транзитних мігрантів, які легально перетнули державний кордон у 1995 р., – 4.3 тис. чол., 1.1% від загальної кількості легальних мігрантів; 1995 р. - 3.7 тис. чол., – 0,8%; у 1997 р. – 5.5 тис. чол., 1,3%; у 1998 р. – 5,7 тис. чол. 1.4%; у 1999 р. 6,1 тис. чол.(1,6%),   від загальної кількості легальних мігрантів[].

А транзитних нелегальних мігрантів було затримано при виїзді з України у 1995 р. – 4167 тис. чол.; у 1996 р. – 3897 тис. чол.; 1997 р. 4973 тис. чол.; у 1998 р. – 3791 тис. осіб; у 1999 р. – 4320 тис. осіб. Порівнюючи транзитних мігрантів, які легально перетинають державний кордон України, і тих, хто нелегально використовує транзитний проїзд для того, щоб потрапити в країну призначення, можна зробити висновок: транзитна міграція в 60% має легальну позначку перетину кордону, а в 40% вона є нелегальною.

 Еміграція, як і транзитна міграція, має у своїй структурі відсоток нелегальної міграції.

У 1991 р. на виїзд з України до далекого зарубіжжя було видано майже 70 тис. (разом з дітьми) дозволів (до Ізраїлю – 48,5 тис. або 70 %). Водночас, істотно збільшився виїзд до США (разом з дітьми – 15,4 тис. осіб), ФРН (2,1 тис. осіб). Разом до обох країн виїхало понад чверті усієї кількості емігрантів.

Так, за даними останнього перепису населення, що відбувся в 1989 р., кількість громадян України єврейської національності, порівняно з результатами перепису 1979 р. , зменшилася на 23,1 %: поляків – на 15,1 %, греків – на 5,3 %, чехів – на 1,7 %, угорців – на 0,8 % []. Вплинули на інтенсивність еміграції розвал Радянського Союзу і проголошення незалежності України. Надії на покращання життя, намагання владнати питання громадянства та власності пригальмували еміграцію.

У 1992 р. нові тенденції в еміграції стали більш виразними. Було видано 35,2 тис. дозволів на виїзд для постійного проживання за кордон. Разом з дітьми ця цифра становила 44,4 тис. З них до Ізраїлю прямувало лише 13,7 тис. осіб або одна третина, тоді як до США – 20 тис., ФРН – 6,5 тис., тобто більшість емігрантів. Іншими словами, якщо кількість тих, хто виїхав з країни до Ізраїлю в 1992 р., становила лише 6 % еміграції за останній період (у 1987-1992 рр. виїхало 213 тис. осіб), то до США виїхало стільки, скільки за всі попередні п’ять років. Така ж ситуація склалась і з виїздом до ФРН. Це свідчить про те, що еміграція з України втрачала свій переважно етнічний характер, набувала економічної спрямованості від менш розвинених до більш розвинених і багатих країн.

 Співвідношення легальної і нелегальної еміграції представлено у нижченаведеній таблиці:

Таблиця 3.2. Легальна та нелегальна еміграція в Україні [].