3.4. Суб’єкти нелегальної міграції.
Вивчення особи нелегального мігранта має велике значення для повного і системного розуміння проблеми нелегальної міграції. Залежно від соціально-економічних умов, політичного, культурного становища на його батьківщині, рівня освіти, вікової приналежності, тобто головних характеристик особи в їх сукупності та взаємодії, формується характер поведінки кожного нелегального мігранта. Без ретельного аналізу всіх названих факторів неможливе розуміння причин цієї проблеми, а також вироблення чітких пропозицій ефективних заходів протидії і профілактики з цим явищем.
Суб’єкту нелегальної міграції притаманні три типи ознак: загальні — що присутні усім членам суспільства; особливі — що характерні для суб’єкта міграції взагалі; спеціальні — що характерні тільки для суб’єкта нелегальної міграції.
Так, нелегальні мігранти мають ознаки особливі, а саме переміщення, перетин міждержавних кордонів, покращання власного життєвого становища і життєвого становища своїх рідних тощо.
Суб’єкти нелегальної міграції мають ознаки спеціальні, тобто характерні тільки для них.
Суб’єктами нелегальної міграції є нелегальні мігранти.
Енциклопедія за редакцією Римаренка Ю.І. дає таке визначення нелегальних мігрантів. Це – особи, що незаконно в’їжджають в якусь країну з наміром оселитися там або після закінчення терміну дії візи продовжують знаходитися в країні, але не мають дозволу на проживання [] .
Погоджуючись з вищенаведеним визначенням і враховуючи всі особливості нелегального мігранта можемо запропонувати свою дефініцію. На нашу думку, такими суб’єктами є іноземці, що прибули з країн візового режиму без українських віз та офіційних запрошень, або проживають без чинного документального оформлення, або намагаються незаконно виїхати з України.
Наведемо ознаки, характерних для нелегального мігранта.
По-перше, – це стан особи, яка вирішила здійснити переміщення нелегальним шляхом.
По-друге, спосіб переправки.
По-трете, використання підроблених чи зіпсованих документів або їхня відсутність взагалі.
Внутрішній стан особи, яка вирішила здійснити переміщення нелегальним шляхом для реалізації своєї мети, має виняткове значення - це дуже рішучий крок у житті. Вирішивши його зробити, людина усвідомлює, що стає на шлях великих труднощів, але бажання покращити своє життя, розв’язати багато життєвих проблем примушує її йти на ризик, зачасту не замислюючись над своїми діями, які є грубим порушенням законодавства країни, до якої вона потрапляє нелегальним шляхом. Багато з нелегальних мігрантів зовсім не ототожнюють свої дії з протиправними, вважаючи, що вони своїми діями нікому не завдають шкоди. Аналіз ситуації свідчить про зворотне, можна навести багато прикладів ускладнень, які завдають нелегальні мігранти країні притулку або нелегального транзиту.
Так, наявність нелегальних мігрантів призводить не тільки до соціальних і політичних ускладнень, а й до прямих економічних збитків. За експертними оцінками нелегальний мігрант, що живе в Києві без надання йому будь-якої соціальної допомоги з боку держави, коштує приблизно 1000 дол. США на рік. Проживаючи тут, він споживає наш національний продукт, користується соціальними благами, котрі створено за рахунок праці й оподатковування місцевого населення, нічого за це не відшкодовуючи. З огляду на статистичні дані кількості виявлених нелегальних мігрантів, є підстави говорити про те, що тільки протягом минулого року столиця витратила на їхнє утримання більш як 2053000 дол. США [] .
Спосіб переправлення нелегального мігранта є характерним для цього виду суб’єктів.
Переправлення нелегальні мігранти можуть здійснити самостійно, без сторонньої допомоги (мігранти, які дуже добре знають особливості країни, законодавство, рівень життя, тому що вчилися або працювали в країні певний час) або звернутися за допомогою до третьої особи, яка може допомогти порадою або запропонувати свої послуги.
Посередник - особа, яка займається нелегальним переправленням людей.
Їх, можна поділити на три категорії[]:
• особи, які здійснюють нелегальне переправлення мігрантів час від часу (принагідно).
• невеликі групи
• організована міжнародна мережа.
Останні є найскладнішими сучасними системами нелегального переправлення мігрантів. Вони мають доступ до фальшивих, дійсних чи вкрадених документів. У країнах транзиту і призначення вони можуть допомогти з житлом і матеріальним забезпеченням. Цей вид нелегального переправлення мігрантів є лише одним видом широкого карного підприємства, що має значні прибутки. За оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ) у 1996 році в різні країни світу таємно було доставлено близько 4-х мільйонів осіб, що дало злочинним синдикатам незаконний річний прибуток у розмірі майже 8 мільярдів доларів []. Посередники нелегального переправлення мігрантів використовують приватні автомобілі, інші транспортні засоби для перевезення мігрантів з Москви до Києва, з Києва до прикордонних населених пунктів у Закарпатській, Львівській та Волинській областях, Ізмаїла і Рені. При вивчені цієї проблеми ми звернули увагу на те, що тільки в 1998 р. для незаконного перетинання державного кордону нелегальні мігранти використовували: рейсові і туристичні автобуси – 15%, приватний автотранспорт – 10,5 % [].
Ця «допомога» спричиняє істотні кримінальні наслідки, мігрантів залишають заручниками, примушують займатися продажем наркотиків та проституцією.
Практика свідчить, що метою третіх осіб є:
1) одержання матеріальної винагороди (за оперативними даними, за переправлення через кордон України із суміжними країнами (СНД – Європа) одного нелегального мігранта організатори контрабанди «живим товаром» виплачують переправникам 5000 дол. США, для дітей знижка до 50%.) [].
2) сприяння нелегальному переправленню родичів до Західної Європи.
3) використання пособництва з релігійних мотивів.
Нелегальні мігранти в багатьох випадках мають підроблені або недійсні документи або зовсім їх не мають.
Таблиця № 1.6.
Документи, що використовувалися порушниками кордону (зокрема нелегальними мігрантами)[].
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
Недійсні
12922
/2458
15647
/4921
15342
/4129
11134
/3490
15873
/4071
9859
/2512
12670/ 4501
Підроблені
545/231
560/
328
1973/
1131
2005/
1479
1882/
1358
352/1301
1230/1097
754
/701
2343/
1056
Чужі
3/7
457/
293
517/
412
358/
121
214/176
174/151
328/310
489/429
1081/
951
Без документів
167/
141
1012/
891
1146/
935
930/
815
1232
/911
4815/
4590
4931/
4895
5429/
5128
Даючи характеристику особи нелегального мігранта, треба зазначити, що нелегальний мігрант не може бути обмежений певними віковими рамками. Нелегальним мігрантом може бути неповнолітня дитина, людина середнього віку, а також похилого віку. Це може бути людина чоловічої або жіночої статі. Проте адміністративна відповідальність за вчинені ними дії настає з 16 років.
При розгляді особи нелегального мігранта треба особливо звернути увагу на такі особливості, як стать, вік, сімейне становище, місцем постійного проживання, рівень освіти, мова спілкування, віра сповідання, професійний статус.
По-перше, розглянемо особливості особи нелегального мігранта у співвідношенні за статтю (чоловік чи жінка).
У кількісному відношенні (кого більше чоловіків чи жінок), як у загальному складі, так і серед окремих категорій, ці тенденції певною мірою зумовлюються фізіологічними різницями статі, але здебільшого пояснюються соціальними чинниками: різні умови формування особи, особливості конфліктних ситуацій, умови життя, релігійне виховання, національний менталітет, рівень життя і культури.
За останні п’ять років співвідношення кількості чоловіків і жінок, що прибувають нелегально на Україну залишається однаковим: чоловіків – 75-77%, жінок –15-13%. Але якщо в цілому співвідношення чоловіків і жінок залишається більш-менш постійним, то стосовно окремих вікових категорій воно диференціюється в широкому діапазоні. Основний висновок такий, що частка жінок, які прибувають нелегально в Україну, із збільшенням віку зменшується, тобто віком 55-65 років їхня чисельність становить приблизно 2% від загальної кількості жінок.
Таблиця 1.7.
Вікова структура чоловіків і жінок, які нелегально прибувають в Україну в 1998 р. (у % до всієї кількості, що прибувають нелегально) [].
Вік
Чоловіки в 1998 р. всього -7468 чол.
Жінки в 1998 р. всього –1457 чол.
Всього
14-18
90,5%
9,5%
100
18-25
82,8%
17,2%
100
25-35
78%
28%
100
35-45
84,7%
15,3%
100
45-55
87,6%
12,4%
100
55 і старші
97,9%
2,1%
100
Багато жінок нелегально перетинають кордони України у зв’язку з тим, що за національними звичаями вони не мають права голосу, тому роблять те, що вирішують чоловіки або старші сини, деяка частина змушена ставати нелегальними мігрантами для возз’єднання із сім’ями, з метою покращання життєвого становища своїх дітей.
Основною ознакою, яка характеризує особу нелегального мігранта, є вік. Він накладає відбиток на поведінку людей, їхні потреби і життєві пріоритети.
Нелегальні мігранти – це здебільшого молоді чоловіки ( не старші за 30 років і більш як наполовину самотні). За нашим дослідженням, мігранти 17-20 років становлять – 5,8% від загальної кількості мігрантів, 21 – 25 років - 33,0%, 26 – 30 років – 25, 2 %, 31 – 35 років – 16,2%, 36 – 40 років –8,4%, 41 – 50 років – 1,6 %, 51 – 67 років – 4,4%. Аналізуючи вищевказані вікові показники, ми бачимо, що найвищий відсоток нелегальної міграції серед мігрантів 21 – 25 років і 26 – 30 років, – вік трудової активності, прагнень, бажання виділитися, добитися кращого життя для себе і своїх рідних. Багато з цієї категорії мігрантів – чоловіки, які не хочуть брати зброю в руки, тому тікають зі своєї країни. Найменший показник у віковій групі 46 – 50 років. Ці люди психологічно дуже важко підходить до виїзду з батьківщини, залишення основної роботи, житла. Вони не прагнуть у такий спосіб змінити своє економічне становище в похилому віці, рівень життя тощо. Значна частина цієї групи, за нашим опитуванням, є політичні або екологічні мігранти - це 83% від загальної кількості людей цієї групи. Люди віком 51 – 67 років у своїй більшості їдуть зі своїми молодшими родичами, сім’ями, тому що не мають змоги залишитися на батьківщині без способу існування і не маючи змоги заробити гроші у похилому віці. Єдині їхні годувальники – це їхні діти. За нашим опитуванням, їх 65% від загальної кількості людей цієї групи.
Мал. 1.1.
Співвідношення вікової структури іноземців і нелегальних мігрантів ( у відсотках).
Третьою характерною рисою є родинний стан нелегальних мігрантів. Проводячи дослідження ми зробили виводи, що існують великі розрізнення в демографічній структурі різних груп мігрантів: серед афганців перебільшують одружені мігранти їх 64%, серед африканців і мігрантів із Ближнього і Середнього Сходу не одружених більше 68 %.
Таблиця 1.8.
Сімейний стан нелегальних мігрантів (за даними інтерв’ю).
Сімейний стан
Колишні Республіки СРСР
Африканські країни
Афганістан
Південно-східна Азія
Близького та Середнього Сходу
Одружені
42
33
64
39
2 1
Розведені
4
1
----
5
--
Вдові
16
1
2
-----
-------
Не одружені
28
35
34
56
79
Усього
100
100
100
100
100
Більша частина одружених мігрантів (80%) приїхала в Україну з сім’єю, у тому числі з батьками. Кожний третій мігрант має дітей до 10 років. Треба також відмітити, що сімей з трьома і більше дітьми, які слідують за батьками, – 35%. Багатодітні сім’ї в основному в афганців, курдів, значно менша їх кількість у африканців. Особливостями нелегального мігранта є міцні родові зв’язки і постійне місце проживання.
Неоднакова кількість нелегальних мігрантів приїздить до України з різних регіонів. Мігранти, причина виїзду яких є політичний утиск або бойові дії на території країни, виїжджають у рівній кількості, як до 30 років так і в 30-40 років, – це мігранти з Афганістану, Іраку. Інша картина в країнах Близького і Середнього Сходу та Південно-східної Азії, де мігранти здебільшого мають вік до 30 років. Більша частка мігрантів з цих регіонів чоловіки – 76 %.
Правова точка зору щодо вивчення особи мігранта тісно змикається з аналізом особливостей походження мігранта, які зумовлюються особливостями культури, релігії, економічним становищем, соціальним впливом на особу. На Україну, як свідчить статистика, переважна кількість нелегальних мігрантів прибула саме з бідних країн Азії та Африки. У більшості країн йде війна, наявні важке політичне становище, переслідування за релігійними мотивами. Афганістан (20% опитаних), Ірак, Сомалі, Азербайджан, Грузія, Чечено – Інгушетія - ці країни дали половину нелегальних мігрантів. Більш як 15% мігрантів – китайці та в’єтнамці. Серед них більшість - це економічні мігранти, які приїздять до країни в пошуках кращого життя, з метою за будь-яку ціну заробити гроші (дрібні крамарі, підсобні робітники).
Аналізуючи дані, отримані при інтерв’юванні, можна зробити висновок, що мігранти, що прибувають в Україну, з Латинської Америки становлять 2% від загальної кількості нелегальних мігрантів, з колишніх республік СРСР – 13%, Близького та Середнього Сходу – 18%, Північно-східної Азії – 19%, Афганістану – 21%. Африки –30% ( в основному із Сомалі, Заїру, Анголи, Конго, С’єрра-Леоне). Серед мігрантів з колишнього СРСР близько 41% - вірмени, 48% мігранти з Чечено-Інгушетії, 13% – грузини та ін.
Більшість мігрантів прибуває в Україну з країн, де вони народилися, 31% – з країни транзиту.
Майже половина нелегальних мігрантів, за матеріалами опитування, народилася в столицях своїх країн або великих містах. Ще більша частка столичних жителів серед тих, хто змінював місце проживання. Це найчастіше є наслідком того, що в країнах, де йде війна, більш напружені та небезпечні обставини мають місце у столицях і великих містах .
Міське населення у світі має вищий рівень освіти і розвитку. Більша частина мігрантів належить до цієї категорії, що робить міста головним джерелом нелегальної міграції.
Половина обстежених мігрантів – мусульмани, 19% – православні, 10% – католики, 4% – протестанти, кожний десятий респондент називав певну місцеву релігію
Важливою соціальною характеристикою людини є освіта. Вона впливає на формування і розвиток особи й здебільшого зумовлює особливості її поводження і вчинки в товаристві. Часто низький рівень економічного розвитку країни походження мігранта компенсується високим рівнем його освіти.
За нашим дослідженням, 35% мігрантів мають диплом університету, 8% – коледжу. Це набагато більша частка, ніж тих, хто залишається в країнах походження мігрантів. З 96 мігрантів, що прибули до України закінчивши університет, 45 навчалося в колишньому СРСР, більшість з них одержала вищу освіту саме в Україні – це афганці, африканці, іноді іракці. Решта одержала освіту у себе на батьківщині . Тільки 4 мігранти з опитаних одержали освіту в Західній Європі: три закінчили університет, один – коледж. Школу закінчили 99% за постійним місцем проживання, тільки 3 мігранти з Афганістану закінчили середню школу в колишньому СРСР, як діти загиблих афганських військових.
Мігранти, які закінчили початкову школу, за нашим дослідженням, становлять 3%, не закінчили другий ступінь початкової школи – 6% від загальної кількості мігрантів, мігрантів, які закінчили другий ступінь школи, – 16 %, мають спеціальну середню освіту – 17%, не закінчили вищий ступінь школи – 6%, мігрантів, що не закінчили вищий ступінь школи – 12%, коледж та університет закінчили 40% від загальної кількості мігрантів [151,с.308].
Аналізуючи дані, можемо зробити висновок, що більшість мігрантів має вищу освіту, але не може знайти застосування своїм знанням на батьківщині, тому шукає країну для реалізації себе і своєї освіти. 67% нелегальних мігрантів, які мають вищу освіту, є економічними, культурними та інтелектуальними мігрантами. Вивчаючи рівень освіти мігрантів, треба зазначити, що 78 % мігрантів, які мають вищу освіту, – це особи до 40 років. Особи, які мають закінчений вищий ступінь освіти, становлять 63% мігрантів до 40 років. Із закінченим другим ступенем школи 48% мігрантів до 40 років, з усієї цієї кількості нелегальних мігрантів тільки 14% – жінки.
Характеризуючи особливості суб’єкта нелегальної міграції, не можна залишити поза увагою таке питання, як мова спілкування, що є характерною рисою для цієї категорії суб’єктів. Отже, 86% усіх опитаних нами мігрантів відповіли, що розмовляють на іноземній мові. Багато з них дуже добре підготовлені до подорожей і життя за кордоном. 8% опитаних назвали рідною мовою французьку, 5% іспанську або португальську. Можуть розмовляти на російській мові три чверті афганців і стільки ж з країн Азії.
Гірше володіють мовами мігранти з Африки, але знання мов у них теж на досить високому рівні – 46%. Українською мовою володіє 5% нелегальних мігрантів, у більшості це мігранти з колишнього СРСР. Добре володіння мовою такої кількості мігрантів наводить на думу, що багатьох мігрантів зв’язують давні стосунки з Україною або країнами СНД. Третя частина мігрантів або колись училася на території колишнього СРСР, або зараз учиться З європейськими мовами справа інша. Мігранти із Закавказьких республік, як правило, іноземними мовами не володіють, крім російської, половина з них вважає її рідною. Чверть мігрантів з Азії та Африки розмовляють на англійській, 7% – на французькій, 6% на інших європейських мовах. Якщо до них приєднати тих, хто вважає європейські мови рідними, то виходить, що більш як половина мігрантів знає якусь європейську мову.
Не останню роль для нелегального мігранта відіграють контакти на Україні. Допомога і моральна підтримка з їхнього боку відіграє значну роль у виборі країни призначення або транзиту. Це дуже виразно видно по мігрантах з Афганістану, Близького і Середнього Сходу. В кожного третього мігранта з Афганістану й у кожного четвертого мігранта з Близького та Середнього Сходу на Україні є родичі, що мають посвідчення на проживання чи одержали статус біженців, або мають свій бізнес у нашій країні. Кожний п’ятий був колись на Україні в якості студента або туриста, знає її особливості та рівень життя. 20% з мігрантів мають тут знайомих і друзів.
Африканці в Україні не мають розгорнутої родинної або приятельської мережі. Три четверті з них ніколи не мали знайомих в Україні до їхнього приїзду сюди.
Іммігранти здебільшого контактують з громадянами України. Для іммігрантів з країн колишнього СРСР – це є природнім. Історично вони спілкувалися на одній мові, тому контакт між ним не становить труднощів. Але регулярні контакти має 61% іммігрантів з інших країн. Разом з цим 15% опитаних, хто прибув з країн колишнього СРСР, не має на Україні жодного знайомого, стільки ж знає до 5 громадян з місцевого населення, до 10 громадян з місцевого населення – 12%. Таким чином, коло спілкування з місцевим населенням досить вузьке, незважаючи на те, що багато з мігрантів працювали або навчалися на Україні і можуть спілкуватися на мові місцевого населення.
Опитані мігранти мають контакти з мігрантами іншої національності, таких, за нашими даними, дві треті, але чверть не має ніяких стосунків з іншими мігрантами, проте, хотіли б їх мати.
Великий науково – практичний інтерес становить вивчення соціального стану і роду занять особи нелегального мігранта. Матеріали нашого дослідження дозволяють детально дослідити особливості характеристики нелегального мігранта, пов’язані з вищевказаними чинниками.
Так, як показало інтерв’ювання, нелегальні мігранти на батьківщині були повноцінною дієздатною групою, що мала стійке джерело для існування. Майже половина з них працювала повний робочий день чи мала роботу за контрактом або власний незначний бізнес, який давав незначні прибутки, 30% навчалися. Безробітних було близько 8%, що не дуже багато для країн з низьким рівнем розвитку економіки і переповненим ринком праці.
Дуже високий початковий рівень зайнятості населення характерний для нелегальних мігрантів із закавказьких республік (62% було зайнято повний робочий день) та Афганістану (53%). У потоці з інших регіонів дуже багато студентів: з країн Африки – половина, з Південно-східної Азії, Середнього і Близького Сходу – третина; також більш високий відсоток безробітних .
Характер діяльності мігрантів підтверджує їх високий трудовий потенціал. Серед тих, хто мав роботу, 20 % були зайняті в науці й освіті, 27 % – були службовцями (інженерно-технічні або медичні працівники), 12% – кваліфіковані робітники, 12 % – були зайняті в торгівлі та сфері обслуговування.
За нашим інтерв’юванням, соціальний стан мігрантів на батьківщині має досить неоднорідний характер.
Мігранти, які мали власний бізнес, ферму становлять – 3% від загальної кількості нелегальних мігрантів; робили за контрактом – 6%; працювали повний робочий день – 39 %; навчалися у вузі-30%; мали разову роботу – 4%; безробітні або в пошуках роботи – 7%; домогосподарки – 2%; не дали відповідь – 9%. Високому трудовому статусу відповідав високий рівень матеріального забезпечення. Три чверті мігрантів, відповідно до їхньої самооцінки, жили на батьківщині добре і дуже добре. Такі самооцінки типові для мігрантів з усіх регіонів, крім Південно-східної Азії, де дуже високий рівень бідності (чверть респондентів вважають, що вони жили дуже бідно).
21% проінтерв’юованих нелегальних мігранта відповіли що на батьківщині були забезпечені дуже добре, 43% відповіли на це запитання, що були забезпечені нормально, відчували певну нестачу грошей – 14%, жили дуже бідно – 15% .
Забезпеченість житлом на батьківщині в середньому була така: 87 % респондентів мали або власний будинок, або окрему квартиру. Водночас великих власників серед транзитних мігрант дуже мало: наприклад, усього 5 % з них були власниками кількох будинків або квартир на батьківщині.
Як видно з наведеного, стартовий соціальний статус на батьківщині в мігрантів був досить високим. Однак в Україні різко знизилася частка тих, хто має надійні джерела існування (з 49 % на батьківщині до 26 % в Україні), різко збільшується частка безробітних (з 7 % до 38 %).
«все книги «к разделу «содержание Глав: 21 Главы: < 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. >