Вступ

Сучасний етап розвитку нашої держави та суспільства вимагає докорінних змін у ставленні до людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, які згідно зі ст. З Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю. Новий погляд на людину має виходити з того, що вона є активним учасником суспільних відносин, суб'єктом перетворення об'єктивної реальності і водночас не позбавлена своєї суто людської природи, неповторних індивідуальних властивостей, внутрішніх (суб'єктивних) особливостей. Ускладнення соціальних відносин в останні десятиліття викликало помітну інтенсифікацію досліджень, присвячених, зокрема, проблемам суб'єктивних факторів у актах поведінки людини, серед яких на перший план висуваються питання мотиву і мотивації як найбільш конструктивних і визначальних складових чинників людської діяльності.

Мотив і мотивація людської поведінки та діяльності є об'єктом дослідження багатьох наук, що підкреслює актуальність, складність і багатогранність даної проблеми, яка набула комплексного та міжгалузевого характеру. В цьому плані не стоять осторонь і юридичні науки. Вчені зосереджують увагу, зокрема, на вивченні мотиву і мотивації злочину - як специфічного різновиду людської поведінки Цей об'єкт дослідження включає вивчення таких понять, як: потреби, наміри, прагнення, інтереси, спонуки, цілі та емоції, якими керується особа злочинця; а також зовнішні фактори, що впливають на злочинну поведінку, тощо.

При характеристиці злочинів мотив і мотивація мають не тільки самостійне кримінально-правове та кримінологічне значення, а й відіграють одну з визначальних і провідних ролей. Дане твердження видається закономірним висновком з таких положень: вчинення злочину, як і будь-якої іншої поведінки чи діяльності особи, є результатом процесу мотивації; саме в ході цього процесу виникає мотив, який здійснює безпосередній вплив на всі структурні компоненти мотивації та перебуває у найщільнішому зв'язку з усіма ознаками суб'єктивної сторони складу злочину (виною, метою, емоційним станом). Звідси, неможливо правильно та повною мірою визначити кримінально-правовий і кримінологічний зміст внутрішніх (а певною мірою і зовнішніх) складових конкретного злочину, не з'ясувавши питання, чому було вчинено суспільно небезпечне діяння, іншими

словами,—якими були його спонукальні мотиви та характер

мотивації.

Разом з тим, мотив і мотивація злочину - неоднорідні поняття. Спроба надати їм однакову характеристику (в межах дослідження тільки мотиву або тільки мотивації) не в змозі повністю охопити всю сукупність подібностей і відмінностей між ними. Тому з'ясування ролі мотиву і мотивації при вчиненні злочину потребує більш детального розкриття кожного з цих феноменів.

У спеціальній літературі проблема мотиву і мотивації злочину розроблялася багатьма вітчизняними вченими і науковцями з країн СНД. Дослідження проводили такі сучасні вчені, як: Ю. М. Антонян, Б. О. Вікторов, Б. С. Волков, П. С. Дагель, Н. О. Дремова, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінсь-кий, К. Є. Ігошев, В. О. Коновалова, Д. П. Котов, М. Й. Кор-жанський, О. М. Костенко, Н. Ф. Кузнецова, В. М. Кудрявцев, В. В. Лунєєв, П. П. Михайленко, А. В. Наумов, Б. Я. Пе-телін, С. А. Тарарухін, А. П. Тузов, I. Г. Філановський, Б. В. Харазишвілі, В. І. Шакун та інші, а також криміналісти кінця XIX —початку XX ст.: Л. Є. Владимиров, М. С. Тага-нцев, I. Я. Фойницький, М. П. Чубинський та ін.

Дослідження цих авторів, безумовно, сприяли вивченню та подальшій розробці проблеми мотиву і мотивації злочину. Однак було б завчасно вести мову про те, що дана проблема вичерпана, оскільки навіть її основні теоретичні положення досі залишаються не до кінця з'ясованими та досить суперечливими. В першу чергу, це стосується визначення понять мотиву і мотивації злочину, з'ясування їх змісту, структури, сенсу та функцій при вчиненні як всіх злочинів, так і їх окремих груп, а також класифікації мотивів та специфіки типів мотивації злочину. Надзвичайно важливим є і розкриття практичного (прикладного) значення мотиву злочину.

Правильне розуміння мотиву і мотивації злочину в теоретичному плані є вкрай необхідним у діяльності правоохоронних органів і суду. Особливо важливе це при визначенні, встановленні і закріпленні мотивів злочину в процесі розслідування та розгляду кримінальних справ. Значні труднощі виникають на практиці (стосовно місця та ролі мотиву злочину) при кваліфікації злочинів і призначенні покарання за їх вчинення.

Аналіз законодавства, літературних джерел і судово-слідчої практики, застосування соціологічних методів дослідження дозволяють стверджувати, що в теперішній час вирішення проблеми мотиву і мотивації злочину потребує

якісно нових підходів щодо їх розуміння і, отже, щодо теоретичних розробок в цій галузі.

Специфіка мотиву і мотивації злочину вимагає поглиблених досліджень із залученням новітніх досягнень психології, соціології, етики та інших галузей знань, що сприятиме повному і всебічному розумінню зазначених категорій. У цьому зв'язку корисним буде вивчення зарубіжного досвіду. Питання мотиву і мотивації злочину, їх поглиблене вивчення набувають виключної актуальності в сьогоденних умовах, коли прийнято та введено в дію новий Кримінальний кодекс України (далі - КК України).

Подальша розробка даної проблеми неодмінно слугуватиме на користь правотворчій практиці, правозастосовній діяльності та всьому комплексу заходів у сфері боротьби зі злочинністю в Україні.