2.3. Особливості типів мотивації злочинів

За своїм конкретно-предметним змістом мотивація злочину є дуже різноманітним і багатоаспектним феноменом. Вона відбиває внутрішній механізм протікання суспільно небезпечного діяння, яке унікальне за своїми об'єктивними та суб'єктивними виявами. Не може бути однакових спочатку і до кінця злочинів, так само, як не може бути тотожних мотивацій.

Оскільки в юридичній науці існує певна система класифікації злочинів, можна та необхідно вести мову і про класифікацію мотивації злочинів, розподіл її на окремі типи (види). Кримінологи зазначають, що групування злочинів за змістом мотивації є первинним, а за об'єктом посягання- вторинним [135, С. 196]. Провідним при цьому, на нашу думку, є визначення підходу до типізації мотивації, тобто з'ясування завдань і цілей її здійснення.

У правничій літературі типізація мотивації злочинів здійснюється головним чином у чотирьох напрямках: 1) психологічному; 2) кримінологічному; 3) кримінально-психологічному; 4) етико-правовому. В більшості випадків дослідники обмежуються виділенням лише класифікації мотивів злочину, висуваючи у перший рядок оціночний етико-пра-вовий підхід. Характеристика мотивації злочину за іншими підставами дається набагато рідше. Іноді зовсім не згадується про кримінологічно-психологічну природу мотивації злочину. Навіть якщо мотивацію класифікують у цьому аспекті, єдності у поглядах на окремі типи (види) не досягнуто.

Наприклад, С. М. Гриндін наголошує на існуванні двох типів мотивації злочинів — корисливого та насильницького [136, С. 11]. В. Ф. Колишкіна розрізняє три види (типи) мотивації злочину: а) мотивація, що виражає відверту антисоціальну спрямованість (анархістське ставлення до суспільства, його цінностям, ідея про свою винятковість тощо); б) мотивація перекрученого уявлення про соціальні цінності (хибно зрозуміле почуття товариськості, романтики, справедливості тощо); в) помилково виправдувальна мотивація («всі так вчиняють», поновлення порушеного права тощо) [137, С. 70]. Н. Ф. Кузнецова поділяє мотивацію злочинів на чотири типи: антирадянська, корислива, хуліганська та мотивація необережних злочинів [115, С. 11-17]. В. В. Лу-нєєв зводить мотивацію до п'яти основних типів: політична (антирадянська), корислива, насильницько-егоїстична (агресивна), анархічно-індивідуалістична та легковажно-безвід-

51

повідальна [69, С. 186-187] тощо. Не важко помітити, що наведені класифікації мотивації злочинів мають багато архаїчних і неузгоджених моментів, різняться між собою за вихідними критеріями та змістом.

Виходячи із системного уявлення про мотивацію злочинів, враховуючи її пріоритетне кримінологічне значення, яке ґрунтується на психологічних засадах, а також приймаючи до уваги особливості окремих груп злочинів, проблема класифікації мотивації має бути вирішена таким чином. У зв'язку з тим, що в психології існує розподіл людської активності залежно від міри її усвідомлення та вольової регуляції на три типи (вольова або раціонально-вольова, імпульсивна та звична) [11, С. 544; 138, С. 91-92; 139, С. 171], є сенс виділити відповідно до такої класифікації три типи мотивації людської поведінки, зробивши їх перенесення на мотивацію злочинів. Зауважимо, що поза увагою юристів залишаються рефлекторні та інстинктивні дії, які здійснюються неусвідомлено, бо мають суто біологічний (органічний) характер і не можуть підлягати правовій оцінці [63, С. 22]. Всі інші типи мотивації злочину усвідомлюються суб'єктом, але рівень їх свідомого сприйняття та вольової регуляції буде не однаковим у кожному конкретному випадку. Найбільш усвідомленим, заздалегідь запланованим і багатоетапним типом мотивації, злочину є той, що відповідає вольовій поведінці особи. Його ще називають мотивацією злочинної діяльності [62, С. 5-34].

Таким чином, мотивація злочину може бути трьох типів: 1) мотивація злочинної діяльності; 2) мотивація імпульсивних злочинів; 3) мотивація звичних злочинів. Всі вони знаходять свій вияв в умисних злочинах. Але хіба можна нехтувати вивченням мотивації при вчиненні необережних злочинів, які становлять неабиякий інтерес для всієї юридичної науки? В літературі є думка про доцільність видшення самостійної групи необережних злочинів [140, С 59]. Звідси випливає, що при розгляді мотивації злочину необхідно приділити значну увагу її окремому (четвертому) типу -мотивації необережних злочинів [141, С 125-126]. Далі розглянемо особливості виділених нами чотирьох типів мотивації злочинів.  ,